Постанова

від 17.09.2021 по справі 906/1022/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року Справа № 906/1022/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізар-сільськогосподарське підприємство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01 червня 2021 року в справі №906/1022/20 (суддя - Кравець С.Г.)

час та місце ухвалення: 1 червня 2021 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 17:18 год; повний текст рішення складено 11 червня 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізар-сільськогосподарське підприємство"

до

Відповідача 1: Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області

Відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства "Вишпільське"

за участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Третя особа 1: Оліївська сільська рада

Третя особа 2: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання права власності на земельну ділянку

за участю представників сторін:

від Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Третьої особи 1, Третьої особи 2 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізар-сільськогосподарське підприємство" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області (надалі - Відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства "Вишпільське" (надалі - Відповідач 2) про:

· визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі, укладеного 23 липня 2009 року між Відповідачем 1 та ОСОБА_1 , зареєстрованого у Черняхівському районному реєстраційному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 24 лютого 2010 року за №041022300001;

· визнання за Позивачем права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером №№1825684400:14:000:0067 загальною площею 11,8100га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що спірна земельна ділянка з 25 квітня 1997 року по 24 січня 2008 року включно належала на праві колективної власності Відповідачу 2 на підставі державного акта на право колективної власності та в подальшому право власності на яку перейшло до ОСОБА_1 в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, у зв`язку з набуттям ним на підставі акта про проведення прилюдних торгів права власності на господарський двір. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 12 квітня 2010 року подарував господарський двір ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування від 12 квітня 2010 року, а остання в свою чергу, передала розміщені на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна у власність Позивача внаслідок чого, за доводами Позивача, право власності на спірну земельну ділянку перейшло від ОСОБА_2 до Позивача 24 червня 2020 року. Посилаючись на наведене, Позивач просить визнати право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером №№1825684400:14:000:0067 загальною площею 11,8100га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Оліївську сільську раду (надалі - третя особа 1) та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (надалі - Третя особа 2).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25 лютого 2021 року замінено Відповідача 1 у справі №906/1022/20 Черняхівську районну державну адміністрацію Житомирської області на правонаступника - Житомирську районну державну адміністрацію Житомирської області .

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 5 квітня 2021 року прийнято до розгляду заяву Позивача від 3 квітня 2021 року про зменшення позовних вимог, та постановлено здійснювати розгляд справи з урахуванням поданих змін, а саме про визнання за Позивачем права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером №1825684400:14:000:0067 загальною площею 11,8100га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 1 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка під господарськими будівлями і дворами була надана Відповідачу 2 в тимчасове користування - на 3 роки. При цьому, у справі відсутні докази виконання Відповідачем 2 рішення Зороківської сільської ради від 6 вересня 2000 року про оформлення права тимчасового користування земельною ділянкою у відповідності до статтей 22,24 Земельного кодексу України. Тобто, виходячи зі змісту зазначеного рішення, право тимчасового користування Відповідача 2 сільськогосподарськими землями під господарськими будівлями і дворами площею 17,00га було короткостроковим. Судом враховувалося, що в матеріалах справи відсутні докази оформлення Відповідачем 2 будь-якого речового права (власності, оренди, тощо) на земельну ділянку під нерухомістю, що належала Відповідачу 2 після набрання Земельним кодексом України чинності (1 січня 2002 року) і до моменту вчинення правочину щодо його продажу на прилюдних торгах.

Місцевим господарським судом не встановлено обставин набуття Відповідачем 2 права власності на земельну ділянку під належною йому нерухомістю. Крім того, місцевий господарський суд констатував, що Відповідач 2 не є попереднім землевласником (землекористувачем) для позивача в розумінні наведених норм, а том є неналежним відповідачем у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині стосовного такого відповідача.

Також, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України, частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі", припинення договору оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем пов`язане з набуттям права власності саме на нерухоме майно. При цьому суд дійшов висновку про фактичну заміну сторони орендаря з дати реєстрації права власності на нерухоме майно за Позивачем. Відтак місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за Позивачем права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером№1825684400:14:000:0067 загальною площею 11,8100га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги (том 3, а.с. 2-3).

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що спірна земельна ділянка з 25 квітня 1997 року по 24 січня 2008 року включно належала на праві колективної власності Відповідачу 2 на підставі державного акта на право колективної власності, а тому виключно Відповідач 2 був суб`єктом права власності на дану земельну ділянку, що вказує про те, що позов підставно подано до такого відповідача. Як вказує Позивач в подальшому право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 в силу приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, у зв`язку з набуттям ним на підставі акта про проведення прилюдних торгів права власності на господарський двір. Позивач вказав, що ОСОБА_1 12 квітня 2010 року подарував господарський двір ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування від 12 квітня 2010 року, а остання в свою чергу, передала розміщені на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна у власність Позивача внаслідок чого, за доводами Позивача, право власності на спірну земельну ділянку 24 червня 2020 року перейшло від ОСОБА_2 до Позивача. Посилаючись на наведене, Позивач просив визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером №№1825684400:14:000:0067 загальною площею 11,8100га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 липня 2021 року було поновлено строк на оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 1 червня 2021 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Третьої особи 2 надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких Третя особа 2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Також, Третя особа 2 вказала, що місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про заміну орендаря з дати реєстрації права власності на нерухоме майно за Позивачем.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 липня 2021 року призначено розгляд справи на 15 вересня 2021 року об 15:00 хв..

В судове засідання від 15 вересня 2021 року представники Відповідача 1, Відповідача 2, Третьої особи 1, Третьої особи 2 не з`явилися.

Згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 30 липня 2021 року вбачається, що суд в пункті 3 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на почтовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.

Водночас, в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Колегія суду констатує факт закінчення шістдесятиденного строку розгляду апеляційної скарги, та констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідача 1, Відповідача 2, Третьої особи 1, Третьої особи 2 за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 15 вересня 2021 року, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким повністю задоволити позовні вимоги. Вказавши при цьому, що спірна земельна ділянка належала на праві колективної власності Відповідачу 2 на підставі державного акта на право колективної власності, а тому виключно Відповідач 2 був суб`єктом права власності на дану земельну ділянку, що вказує про те, що позов підставно подано до такого відповідача. Представник Позивача вказав, що В подальшому право власності на яку перейшло до ОСОБА_1 в силу приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, у зв`язку з набуттям ним на підставі акта про проведення прилюдних торгів права власності на господарський двір. Представник Позивача вказав, що ОСОБА_1 12 квітня 2010 року подарував господарський двір ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування від 12 квітня 2010 року, а остання в свою чергу, передала розміщені на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна у власність Позивача внаслідок чого, за доводами представника Позивача, право власності на спірну земельну ділянку перейшло від ОСОБА_2 до Позивача 24 червня 2020 року. Посилаючись на наведене, представник Позивача просив визнати за Позивачем право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером №1825684400:14:000:0067 загальною площею 11,8100га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, виконкомом Зороківської сільської ради від 24 квітня 1997 року прийнято рішення "Про передачу земель у колективну власність ВАТ "Вишпільське" Черняхівського району" 1217,6 га земель у колективну власність, у тому числі 82,8га земель загального користування по вгіддях, згідно додатку (том 1, а.с. 199).

Відповідно до вказаного рішення, 25 квітня 1997 року Відповідачу 2 було видано державний акт на право колективної власності серія ЖТ №11-13-000001 на землі колективної власності загальною площею 1217,6 га (том 1, а.с.13-16). В акті зазначено, що Додатком 1 до державного акту на право колективної власності серія ЖТ №11-13-000001 є Список громадян - членів колективного сільськогосподарського кооперативу або товариства.

17 травня 1997 року рішенням загальних зборів членів Відповідача 2 було затверджено уточнений список громадян членів Відповідача 2, що мають право на земельну частку (пай) в кількості 250 чоловік, що вбачається з витягу з протоколу №2 від 17 травня 1997 року загальних зборів членів Відповідача 2.

16 червня 2000 року рішенням Зороківської сільської ради №40 "Про припинення права користування землями лісового фонду і віднесення їх до земель запасу" вирішено: у зв`язку з припиненням діяльності радгоспів "Черняхівський" та "Вишпільський", припинити право користування земельними ділянками лісового фонду загальною площею 226 га та вилучені землі переведено до земель запасу (том 1, а.с. 228).

16 червня 2000 року рішенням Зороківської сільської ради № 42 "Про припинення права користування землями резервного фонду і віднесення їх до земель запасу", вирішено: у зв`язку з припиненням діяльності радгоспів "Черняхівський" та "Вишпільський", припинити право користування земельними ділянками резервного фонду загальною площею 226,8 га, в т.ч. "Вишпільський" - 58,2 га; вилучені земельні ділянки резервного фонду віднести до земель запасу (том 1, а.с. 229).

Рішенням Зороківської сільської ради від 6 вересня 2000 року "Про надання земельних ділянок у тимчасове короткострокове користування ВАТ "Вишпільське" було вирішено: надати у тимчасове короткострокове користування терміном 3 роки Відповідачу 2 сільськогосподарські землі загальною площею 488,39 га, з них, зокрема, сільськогосподарські землі під господарськими будівлями і дворами - 17,00 га (том 1, а.с.230).

17 лютого 2004 року зборами власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого Відповідача 2 Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області вирішено затвердити проект землеустрою щодо організації території земельних ділянок часток (паїв) реформованого Відповідача 2 Зороківської сільської ради, яким передбачено: площа сільськогосподарських, що підлягає розпаюванню 914,6 га, в тому числі рілля 914,6 га; до земель запасу передано 206,53 га, в т.ч.: чагарники -156,68га, болота - 44,85 га, сад - 5,0 га. Площа запроектована під внутрішньогосподарські дороги становить - 13,67 га (том 1, а.с. 196-197).

15 березня 2004 року розпорядженням голови Черняхівської районної державної адміністрації №113 "Про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) реформованого Відповідача 2" було затверджено протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) реформованого Відповідача 2 Зороківської сільської ради: площа сільськогосподарських угідь, що розпаювались, складає 914,60 га, в т.ч. рілля 914,60га; до земель запасу передано - 206,53 га, в т.ч.: чагарники 156,68 га, болота 44,85га, сад 5,0га, внутрігосподарські дороги - 13,67га (том 1, а.с.194-195).

24 січня 2008 року ОСОБА_3 на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого відділом державної виконавчої служби Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області 21 січня 2008 року, було набуто право власності на майно, яке складається з будівель, згідно зазначеного переліку (том 1, а.с.22), а саме:

· корівник, загальною площею 821,2 кв.м., зазначений за планом літерою А з прибудовою із цегли, загальною площею 147,0 кв.м., зазначеною за планом літерою А 1, з тамбуром загальною площею 10,7 кв.м., зазначеним літерою а, з тамбуром, загальною площею 7,0 кв.м., зазначеним за планом ліерою а1, що розташований в АДРЕСА_1 ;

· корівник загальною площею 830,3 кв.м., зазначений за планом літерою Б, що розташований в сулі Вишпіль по вул.Лісова №17 Черняхівського району Житомирської області;

· корівник чотирьохрядний, загальною площею 1342,0 кв.м., зазначений за планом літерою В, що розташований в АДРЕСА_1 ;

· конюшня, загальною площею 609,1 кв.м., зазначена за планом літерою Г, що розташована в АДРЕСА_1 ;

· телятник, загальною площею 384,3 кв.м, зазначений за планом літерою Д, що розташований в АДРЕСА_1 ;

· критий тік, загальною площею 1098,4 кв.м., зазначений за планом літерою А;

· зерносклад, загальною площею 1237,5 кв.м., зазначений за планом літерою Б, з прибудовою із цегли, загальною площею 115,3кв.м., зазначений за планом літерою Б 1;

· зерносушка, загальною площею 56,2 кв.м., зазначена за планом літерою В;

· зерносушка КЗС, загальною площею 109,8 кв.м., зазначена за планом літерою Г, що розташована в АДРЕСА_1 ;

· приміщення вагової, загальною площею 33,4кв.м., що зазначене за планом літерою А, що розташована в АДРЕСА_1 ;

· башня Рожновського, загальною площею 40,0кв.м., зазначена за планом літерою А, що розташована в АДРЕСА_1 .

12 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено чотири договори дарування, за пунктами 1 вказаних договорів ОСОБА_1 передав безоплатно у власність (подарував) ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла у власність комплекс будівель:

· будівлю корівника, зазначену за планом земельної ділянки за літерою А, будівлю корівника, зазначену за планом земельної ділянки за літерою Б, будівлю корівника чотирьохрядного, зазначену за планом земельної ділянки за літерою В, будівлю конюшні, зазначену за планом земельної ділянки літерою Г, будівлю телятника, зазначену за планом земельної ділянки за літерою Д, що знаходиться в селі Вишпіль Черняхівського району Житомирської області по вулиці Лісова №17;

· будівлю критий тік, будівлю зерноскладу, будівлю зерносушки, будівлю зерносушки КЗС, що знаходиться в селі Вишпіль Черняхівського району Житомирської області по вулиці Лісова №18;

· будівлю вагової, що знаходиться у АДРЕСА_1 ;

· будівлю башні Рожновського, що знаходиться в АДРЕСА_1 (том 1, а.с.25-28).

Пунктами 4 вказаних договорів дарування передбачено, що будівлі розташовані на орендованій земельній ділянці, площа якої становить - 11,8100 га.; кадастровий номер земельної ділянки 1825684400:14:000:0067. Договір оренди землі укладений 23 липня 2009 року з Відповідачем 1, зареєстрований в Черняхівському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 24 лютого 2018 року за №041022300001.

В подальшому, за актами приймання передачі №1-4 від 24 червня 2020 року, на виконання рішення Загальних зборів засновників Позивача від 18 червня 2020 року (протокол №18/06-20) та з метою формування статутного капіталу товариства учасник ( ОСОБА_2 ) передав у власність Позивача, а Позивач прийняв у власність в якості внеску учасника до статутного капіталу наступні об`єкти нерухомого майна:

· реєстраційний номер 20301042, тип майна: комплекс будівель, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , загальною площею 4001,00кв.м., технічний опис майна: об`єкт складається з 3-х корівників, конюшні, телятника;

· реєстраційний номер 20301852, тип майна: комплекс будівель, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , загальною площею 2492,90кв.м., технічний опис майна: об`єкт складається з будівлі критий тік, будівлі зерноскладу, будівлі зерносушки, будівлі зерносушки КЗС;

· реєстраційний номер 20302030, тип майна: комплекс будівель, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , загальною площею 9,70 кв.м.;

· реєстраційний номер 20297637, тип майна: комплекс будівель, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , загальною площею 25,60 кв.м., що підтверджується Актами №1-4 приймання-передачі об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Мізар-сільськогосподарське підприємство" та Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том 1, а.с. 29-36).

20 липня 2020 року Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявою №20/07-20 про зміну орендаря земельної ділянки, в якій просив внести зміни до договору оренди землі, укладеного 23 липня 2009 року між Відповідачем 1 та ОСОБА_1 , а саме змінити відомості про орендаря та вказати, що орендарем є: Позивач (том 1, а.с. 39-40).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в листі №22-6-0.36-96/121-20 від 9 вересня 2020 року повідомило, що земельна ділянка під господарськими будівлями і дворами за кадастровим номером 1825684400:14:000:0067 відсутня в базі Державного земельного кадастру, а також у Відділі відсутня технічна документація про нормативно грошову оцінку на дану земельну ділянку; витяг про нормативно грошову оцінку сформувати не можливо (том 1, а.с.87).

Як вбачається з позовної заяви підставою позовної вимоги Позивача є неможливість у оформленні речового права на земельну ділянку під господарськими будівлями, що стало підставою для звернення Позивача з відповідним позовом до суду за захистом порушеного, на його думку права, про визнання права власності на земельну ділянку.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституцією України гарантується право власності на землю, так статтею 14 Конституції України передбачено, що це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

За приписами пунктів "а" та "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому, статтею 141 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно зі статтею 40 Земельного кодексу України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Стаття 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відтак, розглядаючи позовні вимоги Позивача щодо визнання права власності колегія суддів зауважує, що аналіз норм Цивільного кодексу України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України.

Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Вирішуючи даний спір, зважаючи на доводи позовної заяви та апеляційної скарги Позивачу перш за все необхідно довести належними та допустимими доказами, зокрема, правові підстави виникнення /переходу прав на спірну земельну ділянку до Позивача від попереднього власника нерухомості, тобто питання переходу відповідних прав на спірну земельну ділянку до Позивача, їх зміст та відповідні правові наслідки, оскільки дані обставини дадуть змогу встановити, чи набув Позивач право власності на спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди чи у відповідності до положень статті 120 Земельного кодексу України.

Так, лише за умови відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, можна застосовувати положення частин 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якими до особи яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому, для встановлення такого права, необхідно провести відповідну земельно технічну експертизу, розробити технічну документацію з метою встановлення меж та розмірів як самої земельної ділянки, котра знаходиться під будівлями та спорудами так і земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, Позивач зазначаючи про загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (як підставу своїх позовних вимог та права власності на земельну ділянку) залишаю поза увагою ту обставину, що до нового власника нерухомого майна переходить саме те речове право на земельну ділянку, що було набуто попереднім власником майна, адже особа не може передати те, що ним не набуто (ті права яких воно в принципі немає).

Як уже встановлено вище в даній поставі, ОСОБА_3 на праві власності належали об`єкти нерухомого майна, які були придбані у Відповідача 2 на прилюдних торгах (свідоцтво від 24 січня 2008 року).

Після набуття 24 січня 2008 року ОСОБА_3 права власності на майно: корівників, конюшні, телятника, критого току, зерноскладу, зерно сушки, приміщення вагової, башні Рожновського, ОСОБА_3 вчинялись дії по розробленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою подальшого одержання їх в оренду.

Так, 23 липня 2009 року Відповідачем 1 прийнято розпорядження №206 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з передачею в оренду ОСОБА_1 , укладення договору оренди", яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 11,8100га, в тому числі площею 11,8100га під господарськими будівлями та дворами із земель запасу, що розташована за межами с.Вишпіль Зороківської сільської ради (том 1, а.с.65-66).

Пунктом 2 даного розпорядження вирішено укласти з громадянином ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 11,8100га, в тому числі площею 11,8100га під господарськими будівлями та дворами із земель запасу, що розташована за межами с.Вишпіль Зороківської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження районної державної адміністрації, 23 липня 2009 року між Відповідачем 2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі (том 1, а.с.23-24). Згідно пункту 1 договір оренди землі, Відповідач 2 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під господарськими будівлями та дворами із земель запасу, що розташована на території Зороківської сільської ради, за межами с.Вишпіль.

Відповідно до пункту 2 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,8100га, в тому числі: під господарськими будівлями та дворами - 11,8100га.

За умовами пункту 8 договору оренди землі, договір укладено на 20 (двадцять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В подальшому нерухоме майно ОСОБА_1 подаровано ОСОБА_2 (договори дарування від 12 квітня 2010 року), пунктами 4 вказаних договорів дарування передбачено, що вказані будівлі розташовані на орендованій земельній ділянці , площа якої становить - 11,8100га. Кадастровий номер земельної ділянки 1825684400:14:000:0067. Договір оренди землі укладений з Черняхівською районною державною адміністрацією Житомирської області 23 липня 2009 року, зареєстрований в Черняхівському районному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 24.02.2018 за №041022300001.

В подальшому ОСОБА_2 передала вказане нерухоме майно у статутний фонд Позивача (акти приймання-передачі №№1-4 від 24 червня 2020 року).

Відтак, з усього вищевстановленого вбачається, що Позивач є уже третім набувачем зазначеного нерухомого майна.

Поміж тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, котрі б вказували про набуття та оформлення за ОСОБА_1 (першим набувачем нерухомого майна) окрім права користування земельною ділянкою під господарськими будівлями, права власності на спірну земельну ділянку. Відповідно зважаючи на не набуття ОСОБА_1 такого речового права, воно апріорі й не могло перейти і до ОСОБА_2 (про що й було зазначено в договорах дарування, зокрема пункт 4 договорів дарування), а в подальшому і до Позивача. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, Позивач залишає поза увагою речове право на земельну ділянку, яке було набуте попередніми власниками нерухомого майна, та перейшло до нього разом із нерухомим майном.

В той же час, зважаючи на позицію апелянта, щодо відсутності визначення власника та форми власності спірної земельної ділянки, що позбавляє його права на належне користуання та оформлення свого речового права, колегія суддів звертає увагу Позивача, що у відзиві на позовну заяву Відповідач 1 вказав, що: юридично на сьогоднішній день розпорядником землі, зазначеної в договорі оренди землі від 23 липня 2009 року, укладеному між Відповідачем 1 та ОСОБА_1 , зареєстрованого у Черняхівському районному реєстраційному відділі Житомирської регіональної філії ДП Центр ДЗК 24 лютого 2010 року за №041022200001 є Вільська сільська рада Черняхівського району Житомирської області (том 1, а.с. 58). При цьому, Відповідач 1 у відзиві також вказав, що Позивачу потрібно отримати дозвіл та розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та розробити технічну документацію, що є одним із етапів погодження й оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентними органом рішення про набуття земель у власність.

Крім того, відповідно до довідки відділу у Черняхівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 1 лютого 2021 року, земельна ділянка право власності на яку хоче визнати Позивач не зареєстрована в Національній кадастровій системі; за даними статистичної звітності по формі 6-зем станом на 23 липня 2009 року земельна ділянка обліковувалася за землями запасу Зороківської сільської ради, державної форми власності ; на земельну ділянку укладений договір оренди землі від 23 липня 2009 року між Відповідачем 1 та ОСОБА_1 , зареєстрованого у Черняхівському районному реєстраційному відділі Житомирської регіональної філії ДП Центр ДЗК 24 лютого 2010 року за №041022200001; на даний час у відділі відсутні відомості щодо припинення договору оренди землі та зміни форми власності на земельну ділянку (том 2, а.с. 84).

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що саме виконкомом Зороківської сільської ради прийнято рішення від 24 квітня 1997 року "Про передачу земель у колективну власність ВАТ "Вишпільське" Черняхівського району", відповідно до якого прийнято рішення про передачу Відповідачу 2 земель у колективну власність в розмір 1217,6га , у тому числі 82,8га земель загального користування по вгіддях, згідно додатку (том 1, а.с.199).

Відповідно до вказаного рішення, 25 квітня 1997 року Відповідачу 2 видано державний акт на право колективної власності серія ЖТ №11-13-000001 на землі колективної власності загальною площею 1217,6га (том 1, а.с.13-16). В акті зазначено, що Додатком 1 до державного акту на право колективної власності серія ЖТ №11-13-000001 є Список громадян - членів колективного сільськогосподарського кооперативу або товариства.

Відтак юридична особа, якій видано державний акт на право колективної власності на землю, є власником (приватним власником) такої землі. Вказана позиція ґрунтується на пункті 7 Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 140 Земельного кодексу України, які гарантують чинність прав, які виникли на підставі закону, що діяв до набрання чинності Земельним кодексом.

Колегія суду констатує, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували про скасування чи визнання недійсним Державного акта на право колективної власності серія ЖТ №11-13-000001 на землі колективної власності загальною площею 1217,6га, виданого Відповідачу 2.

В той же час, зважаючи на набуття права власності на частину нерухомого майна (першим власником котрого був Відповідач 2), яке знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві колективної класності Відповідачу 2, Позивач не позбавлений був зокрема права звернутися із відповідною заявою до Відповідача 2 (який в свою чергу займає пасивну позицію з приводу спірної земельної ділянки) з метою переоформлення діючого Державного акта шляхом виключення відповідних земельних ділянок з метою набуття Позивачем права щодо оформлення відповідних документів для набуття речового права та оформлення його у встановленому законом порядку. Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів, корі свідчать про формування та реєстрацію в межах земельної ділянки по Державному акту окремих земельних ділянок (одна із кадастровим номером 1825684400:14:000:0222 для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії; друга кадастровий номер 1825684402:16:002:0001 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; том 2, а.с. 52-54).

Поміж тим, матеріали справи не містять будь-яких звернень Позивача, а ні до Відповідача 2, а ні до Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а ні до Зороківської сільської ради окрім неодноразових вчинених ним звернень до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, до Відповідача 1, Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, Зороківської сільської ради, Відповідача 2) із заявою як щодо оформлення описаних вище документів, так і щодо надання будь-яких роз`яснень з приводу заміни орендаря чи статусу спірної земельної ділянки.

Крім того, колегія суду зауважує, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції, сільських, селещних, міських рад належить вирішення питань про надання у користування та власність земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці).

В той же час факт перебування цієї ділянки в комунальній власності опосередковано вбачається і з матеріалів справи, а саме з огляду на вчинені дії щодо розпорядження земельною ділянкою, після купівлю об`єктів нерухомого майна (первинним покупцем Суходольським Є.В.), щодо укладення договору оренди між Відповідачем 1 (котрий вчинив дії по розпорядженню земельною ділянкою).

Водночас, відсутність рішення відповідного органу про саме передачу спірної земельної ділянки саме у власність першому набувачеві нерухомого майна (Суходольському Є.В.) тобто волевиявлення розпорядника земельної ділянки, на переконання колегії суду, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки у власність Позивачу, котрий уже є третім набувачем спірного нерухомого майна.

Відтак суд апеляційної інстанції робить висновок, що спірна земельна ділянка може надаватися саме в користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна у порядку, на підставі рішення органу місцевого самоврядування (виконавчої влади; власника) шляхом укладення відповідного договору оренди та оформлення речового права.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, в разі відмови відповідного компетентного органу у наданні спірної земельної ділянки у користування (оренду, власність) або ж залишення відповідного клопотання без розгляду Позивач не позбавлений права оскаржити саме таку відмову або бездіяльність до суду.

Проте, всупереч наведеному, Позивачем не надано доказів звернення ним до відповідних органів з відповідним клопотанням (заявою) про затвердження розробленого проекту землеустрою спірної земельної ділянки та надання її в користування (оренду).

Враховуючи, що законодавцем чітко закріплено процедуру набуття та оформлення речового права на земельну ділянку, а повноваження щодо прийняття відповідних рішень з цих питань віднесено до дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування (розпорядників, власників земельної ділянки), суди не можуть підміняти вказану процедуру та суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень, та приймати рішення на підставі яких оформляється речове право, оскільки це призведе до перебирання на себе судом дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та власників земельної ділянки. Крім того, суди не наділені правом і не повинні перебирати повноваження органів місцевого самоврядування та виконавчої влади щодо визначення форми власності та категорії землі спірної земельної ділянки (зважаючи на існування суперечностей, як вказує апелянт, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою).

Суд апеляційної інстанції констатує, що поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Відтак, підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів констатує, що як зазначалось вище, відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України, частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, а також відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Тобто особа, яка набула права власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника цього майна. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новий власник набув право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 червня 2020 року у справі №922/2845/19). З огляду на те, що відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України, частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі", припинення договору оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем пов`язане з набуттям права власності саме на нерухоме майно Позивачем, а відтак суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про фактичну заміну сторони орендаря з дати реєстрації права власності на нерухоме майно за Позивачем.

В той же час колегія суду констатує, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували про набуття першим покупцем нерухомого майна (окрім права оренди) права власності на земельну ділянку. Поряд з тим, як встановлено вище суд наголошує на тому, що: Позивач є уже третім набувачем нерухомого мана; в матеріалах справи відсутні докази щодо формування спірної земельної ділянки як об`єкта речових прав (такі документи є тільки щодо Суходольського Є.В.); в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення Позивача з відповідними заяви та клопотання про оформлення речового права (окрім неодноразових звернень до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області) до Відповідача 1, Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, Зороківської сільської ради, Відповідача 2 (чи інших уповноважених органів); в матеріалах справи міститься чинний, ніким нескасований Державний акт на право колективної власності Відповідачу 2 серії ЖТ №11-13-000001 на землі колективної власності загальною площею 1217,6 га. Суд апеляційної інстанції ще раз констатує, що суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування чи виконавчої влади щодо оформлення речового права на земельну ділянку в тому числі визначати форму власності такої земельної ділянки, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на усе вищеописане колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на земельну ділянку. Дане рішення й було прийняте місцевим господарським судом, з огляду на що колегія суду залишає без змін оспорюване рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією апеляційного господарського суду не встановлено, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізар-сільськогосподарське підприємство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01 червня 2021 року в справі №906/1022/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01 червня 2021 року в справі №906/1022/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/1022/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2021 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.