Рішення

від 22.09.2021 по справі 912/2191/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 рокуСправа № 912/2191/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Кравченка О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2191/21

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Трі-Вет", 28320, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Зелене

до: Петрівської селищної ради, 28300, Кіровоградська область, смт. Петрове, вул. Святкова, 7

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін в засідання суду не з`явились.

Селянське фермерське господарство "Трі-Вет" (далі - СФГ "Трі-Вет", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Петрівської селищної ради (далі - відповідач) про визнання за Селянським фермерським господарством "Трі-Вет" права постійного користування земельною ділянкою, сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 3524981900:02:000:9090, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого на підставі розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації від 26 червня 1997 року № 329-р, серія КР 0000083 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 112 від 10 липня 1997 року.

В обґрунтування позову зазначено, що отримання земельної ділянки фізичною особою ОСОБА_1 було зумовлено подальшою передачею її у користування фермерського господарства, що і було здійснено після державної реєстрації СФГ "Трі-Вет". Позивач послався на те, що розпорядником земельної ділянки - Петрівською селищною радою не визнається за СФГ "Трі-Вет" право постійного користування земельною ділянкою, яка була отримана засновником СФГ для його створення.

Ухвалою від 28.07.2021 по справі № 912/2191/21 відрито провадження, постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.08.2021, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

25.08.2021 суд розпочав підготовче провадження.

Ухвалою від 25.08.2021 закрито підготовче провадження у справі № 912/2191/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 22.09.2021.

22.09.2021 суд розпочав судовий розгляд справи по суті.

В засідання суду з розгляду справи учасники справи не з`явились,

22.09.2021 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем про поважність причин відсутності суд не повідомлено, останній є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Відповідач відзив на позов не подав.

Частиною 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу по суті за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні докази, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування.

Розпорядженням голови Петрівської районної державної адміністрації № 329-р від 26.06.1997 "Про надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_1 " надано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу на території Зеленської сільської Ради народних депутатів, площею 50,00 га орних земель, для ведення селянського (фермерського) господарства в постійне користування (а.с. 8).

На підставі зазначеного вище розпорядження, ОСОБА_1 10.07.1997 отримав державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,00 га, яка розташована на території Зеленської сільської ради, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №112 (а.с. 9-10).

Для ведення селянського фермерського господарства на вищевказаній земельній ділянці ОСОБА_1 , було створено Селянське фермерське господарство "Трі-Вет", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 26.02.1998 (а.с. 11).

З моменту створення зазначеного селянського фермерського господарства права та обов`язки землекористувача зазначеної вище земельної ділянки площею 50,0000 га за кадастровим номером 3524981900:02:000:9090, яка відповідно й надавалася для створення селянського фермерського господарства, здійснює СФГ "Трі-Вет".

Петрівською селищною радою, згідно листа-відповіді № 01-21/1919/3 від 01.07.2021 на адвокатський запит про надання інформації, повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передало, згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність земельну ділянку загальною площею 50,00 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3524984800:02:000:9246, яка розташована на території колишньої Зеленської сільської ради.

В той же час, Петрівська селищна рада повідомила, що визнає право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50,00 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3524981900:02:000:9090, яка розташована на території колишньої Зеленської сільської ради за громадянином ОСОБА_1 , з підстав надання йому державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації № 329-р від 26.06.1997 (а.с. 28).

Таким чином, вбачається, що розпорядником визначеної земельної ділянки Петрівською селищною радою не визнається за СФГ "Трі-Вет" право постійного користування земельної ділянкою, яка була отримана засновником СФГ "Трі-Вет" для його створення.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом та є предметом спору у даній справі.

Норми законодавства, застосовані судом при вирішенні спору.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 24.04.2018 у справі №910/79/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання випливає, що на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України №2009-ХІІ від 20 грудня 1991 року "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації СФГ "РИФ"; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України №973-ІV від 19 червня 2003 року "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відтак законодавством, чинним на момент створення СФГ "Трі-Вет", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закону України №937-ІV "Про фермерське господарство", яким Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство")

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції на час розгляду справи) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації. (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу)

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Велика Палата Верховного суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ст. 13).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

Мотивована оцінка доводів сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 50,00 га, що розташована на території Петрівської сільської ради, надана гр. ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке було ним створено та зареєстровано 26.02.1998.

Враховуючи вказане та наведені вище законодавчі норми, до СФГ "Трі-Вет" перейшли права та обов`язки землекористувача щодо зазначеної земельної ділянки.

СФГ "Трі-Вет" фактично використовувало та використовує земельну ділянку з моменту його створення та на даний час, про що свідчать, зокрема, подані звіти та податкові декларації.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення ФГ і подальшої державної реєстрації ФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Таким чином, право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло у СФГ "Трі-Вет" з моменту його державної реєстрації і зберігається за фермерським господарством до часу припинення його діяльності.

Виходячи з положень ст. 15 Цивільного кодексу України, визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення права і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши, зокрема, відсутність порушення права.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у СФГ "Трі-Вет" права постійного користування на земельну ділянку площею загальною площею 50,00 га, кадастровий номер 3524981900:02:000:9090, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого на підставі розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації від 26 червня 1997 року № 329-р, серія КР 0000083 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 112 від 10 липня 1997 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача. Інших судових витрат сторонами не заявлялось.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Селянським фермерським господарством "Трі-Вет" (28320, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Зелене, ідентифікаційний код 24711125) право постійного користування земельною ділянкою, сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Зеленської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 3524981900:02:000:9090, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого на підставі розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації від 26 червня 1997 року № 329-р, серія КР 0000083 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 112 від 10 липня 1997 року.

Стягнути з Петрівської селищної ради (28300, Кіровоградська область, смт. Петрове, вул. Святкова, 7, ідентифікаційний код 04364199) на користь Селянського фермерського господарства "Трі-Вет" (28320, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Зелене, ідентифікаційний код 24711125) 2 270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Селянському фермерському господарству "Трі-Вет" за адресою: 28320, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Зелене та на електронну адресу представника: alexey90@ukr.net; Петрівській селищній раді за адресою: 28300, Кіровоградська область, смт. Петрове, вул. Святкова, 7 та на електронну адресу: sel.rada.petrovo@ukr.net.

Повне рішення складено 22.09.2021.

Суддя В.В.Тимошевська