Рішення

від 07.09.2021 по справі 175/4482/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/4482/19

Провадження № 2/175/1281/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,

за участю:

представників позивачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача - адвоката Єлісєєва О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності.

Свої вимоги мотивують тим, що ОСОБА_4 належить на праві власності 1/16 частина станції технічного обслуговування, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 належить на праві власності 1/16 частина станції технічного обслуговування, розташованої за вказаною адресою, а також ОСОБА_7 також належить на праві власності 3/8 частини зазначеної станції технічного обслуговування. У свою чергу, відповідачу ОСОБА_3 належить на праві власності 1/2 частина Станції технічного обслуговування, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності, у зв`язку з чим позивачі звернутися до суду з даним позовом за захистом свого права власності.

В судовому засіданні представники позивачів повністю підтримали позов з-підстав та обґрунтувань викладених у ньому, та просили суд задовольнити пред`явлені вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, пославшись на його необґрунтованість та безпідставність, та просили суд відмовити у задоволенні пред`явлених вимог.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділення частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Судом встановлено, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Станція технічного обслуговування, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_4 - 1/16частина, ОСОБА_5 - 1/16 частина, ОСОБА_7 - 3/8 частини, ОСОБА_3 - 1/2 частина. Земельна ділянка кадастровий номер 1221455800:03:001:0001, площею 0,5371га розташована за цією ж адресою належить ОСОБА_3 .

Згідно технічного паспорту від 12.05.2014 року спірне об`єкт нерухомості складається з: І поверх: 1.коридор - площею 8,9кв.м., 2.кабінет - площею 20,0кв.м., 3.кабінет - площею 8,5кв.м., 4.технічне приміщення - площею 499,7кв.м., 5.коридор - площею 71,3кв.м., 6.складське приміщення - площею 68,7кв.м., 7.технічне приміщення - площею 493,9кв.м., 8.сушильна камера - площею 43,3кв.м., 9.побутове приміщення - площею 69,5кв.м., 10.сходова клітина - площею 25,2кв.м.; ІІ поверх: 11.сходова клітина - площею 25,6кв.м., 12.кабінет - площею 86,4кв.м., 13.топочна - площею 18,7кв.м., 14.кабінет - площею 97,4кв.м., 15.службове приміщення - площею 105,9кв.м.; загальною площею 1642,8кв.м.

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна; співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України , якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення, електропостачання, газопостачання), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 7 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 484 від 06 червня 2018 року .

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 №55 .

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Позивачами надані Висновки щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №41,№42,№43 від 23.10.2019року виготовлені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 , який відповідно до доданого Кваліфікаційного сертифікату серія АЕ №002179 від 19.04.2013року має кваліфікацію - технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна, а також три технічні паспорти на спірний об`єкт нерухомості від 23.10.2019року.

Проте, суд ставиться критично до наданих доказів, оскільки вищевказаний технічний висновок складений у позасудовому порядку за замовленням позивачів, та експерт не повідомлявся судом про відповідальність щодо неналежного проведення вказаної технічної інвентаризації, тому такі докази, суд розцінює як не належні та недопустимі в розумінні ст.ст.77, 78ЦПК України з огляду на наступне.

Разом з тим, під час судового розгляду справи, ні позивачами, ні їх представниками не заявлялося жодних клопотань щодо проведення відповідних судових експертиз для можливості чіткого визначення всіх можливих варіантів для виділення в натурі частки майна зі спільної часткової власності.

Крім того, надані технічні паспорти від 23.10.2019 року не відповідають технічному паспорту від 12.05.2014 року, який був визнаний сторонами та оригінали якого оглянуті судом у судовому засіданні. А саме відмінна нумерація приміщень, призначення приміщень та площа, крім цього в експлікації приміщень, у технічних паспортах від 23.10.2019 року, мають однакову нумерацію з різними призначеннями приміщень та їхньою площею, що в свою чергу не надає можливості їх ідентифікації.

Відповідно до ч.1,2 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ст.7 ЗУ Про судову експертизу судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Частиною 6 цієї статті визначено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерств юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року визначає порядок проведення експертних досліджень.

Окрім наведеного у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок ч.7 ст.102 ЦПК України.

Жодній з наведених вище умов, встановлених законом, Висновки щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №41,№42,№43 від 23.10.2019року не відповідають, крім цього вони не мають жодної інформації про технічну можливість поділу, оскільки мають у собі лише технічний опис об`єкта і все. Суд ставить під сумнів повноваження надання таких висновків Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 , який відповідно до доданого Кваліфікаційного сертифікату серія АЕ №002179 від 19.04.2013року має кваліфікацію - технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу приміщення в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності є не порядок користування, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу приміщення відповідно до часток співвласників .

Окремо суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного проекту землеустрою щодо встановлення сервітуту, який на думку суду є обов`язковим у цьому випадку, оскільки земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості перебуває не у власності позивачів.

Таким чином, позивачі, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надали суду доказів в порядку ст.ст. 76-80 , ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та будь-які підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст.13 ЦПК України ), у зв`язку з чим, з урахуванням встановлених обставин по справі, суд приходить до висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, тому відмовляє у їх задоволенні..

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч.2 ст. 133 , ч.1 ст. 141 , п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 2 , 3 , 5 , 7 , 9 , 10 , 11 , 13 , 19 , 34 , 76 - 80 , 89 , ч. 1 ст. 141 , п. 2 ч. 1 ст. 258 , ч.3 ст. 258 , ст.ст. 259 , 263 , 264 , 265 , 268 , 272 , 273 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законним представником якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності - відмовити .

Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивачів.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко