Постанова

від 07.06.2010 по справі 2-а-1959/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07 червня 2010 р.           Справа № 2-а-1959/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання:   Котюжанській Тетяні Олександрівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Козинець Д.О. - представник на підставі довіреності;

відповідача :   не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці     

до:   Виробничо - комерційної фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛД"  

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

В травні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось  Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці (далі – УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці) з позовною заявою про стягнення з Виробничо - комерційної фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛД" (далі – ВКФ ТОВ "ЛЛД") заборгованості по страхових внесках.

Позов мотивовано тим, що відповідач створив борг зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, що є цільовим загальнообов’язковим платежем. Даний борг був визначений на підставі розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, поданих відповідачем за листопад, грудень, 2009, січень - березень 2010 року до УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці.

Відповідач коштів в добровільному порядку не сплатив, а тому УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці, звернулось до суду з позовною заявою щодо стягнення заборгованості в загальній сумі 2983 грн. 75 копійок.

Ухвалою суду від 14 травня 2010 року за даним позовом відкрито провадження у адміністративній справі № 2-а-1959/10/0270 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача - Козинець Д.О. позов підтримала та, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Натомість, відповідач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив, письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином за фактичною адресою, вказаною у позовній заяві та юридичною адресою внесеною до державного реєстру, що підтверджується матеріалами справи (реєстром відправки рекомендованих листів від 17.05.2010 року (а.с. 49), поштовим повідомленням від 28.05.2010 року №21038 (а.с. 56)).

Відповідно до вимог ст. 122 КАС України адміністративна  справа  має  бути  розглянута  і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:

Так, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004 року. Дія інших нормативно – правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно положень ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV, виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 15 Закону №1058-IV передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

ВКФ ТОВ "ЛЛД" зареєстроване в УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці 10.07.1998 року за №021043009 і є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог Закону №1058-IV.

Обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 року №64/8663 (далі - Інструкція №21-1) на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу).

Пунктом 6 ч. 2 ст.17 Закону №1058-IV та п. 5.1 Інструкції №21-1 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а саме до 20 числа наступного за звітним місяцем.

Однак, в порушення вищевказаних положень, відповідач несвоєчасно сплачував страхові внески, внаслідок чого утворився борг в сумі 2983 грн. 75 коп. Даний борг визначений на підставі розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період листопад, грудень 2009 року та січень - березень 2010 року (а.с. 10-21).

Крім того, факт наявної заборгованості відповідача станом на 27.04.2010 року підтверджується розрахунком виданим начальником відділу обліку надходження платежів УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці (а.с.1).

У відповідності до ч. 15 ст. 106 Закону №1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Положеннями ч. 3 ст. 106 Закону №1058-IV встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Позивачем надсилались вимоги про сплату недоїмки № Ю-1689 від 11.01.2010 року на суму 45909 грн. 81 коп. та №Ю-1689 від 03.02.2010 року (а.с.22, 23), однак вказані вимоги залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення заборгованості, не призвели до добровільного погашення недоїмки відповідачем. Відомостей щодо оскарження даних вимог представник відповідача суду не надав.

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 106 Закону №1058-IV, визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання  не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник  узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених  випадках орган Пенсійного  фонду також  має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Розмір заборгованості відповідачем не оспорюється. Доказів в спростування заявлених позовних вимог відповідач не подав.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці знайшла своє підтвердження фактичними обставинами і матеріалами справи.

Заборгованість відповідача підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, детальним розрахунком заборгованості ВКФ ТОВ "ЛЛД" (а.с. 1), копіями карток особових рахунків страхувальника за період розрахунку з 01.12.2009 року по 27.04.2010 року (а.с. 24-25),  розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад, грудень 2009 року та січень - березень 2010 року (а.с. 10-21), іншими матеріалами адміністративної справи.

На момент подання позовної заяви до УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці не надходило коштів для погашення суми заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти  підприємницької  діяльності  незалежно  від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -  суб'єкти   підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих працівників.

Згідно ст.1 Закону №1058-IV страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше та кошти сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.2 ст.106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасні нараховані та\або не сплачені страхувальником у строки, встановлені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами ПФУ у випадках передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю сплати страхових внесків (недоїмки) і стягуються з нарахуванням  пені та застосуванням фінансових санкцій в розмірах, встановлених ч.9 ст.106 Закону №1058-IV.

В силу ч.3 ст. 18 Закону №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який  справляється  на  всій  території  України  в  порядку, встановленому цим Законом.

Не проведення розрахунків з Пенсійним фондом істотно зачіпає інтереси держави, перешкоджає їй в здійсненні своєчасного та в повному обсязі фінансування пенсійних виплат відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи наділені правом стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків, а згідно із частиною третьою статті 106 цього Закону орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

З приписів ч. 2 ст. 124 Конституції України вбачається те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.  

В силу ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки заявлена сума до стягнення складається із сум внесків, які визначенні позивачем на підставі карток особового рахунку юридичної особи платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування а також визначені відповідачем у поданих до управління розрахунках самостійно, що свідчить про їх погодження, в установлений строк ці суми не сплачені, що потягло за собою виникнення заборгованості, вимога про їх сплату не виконана і в установленому законом порядку не оскаржена, а також враховуючи те, що УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці має право звернутися до суду про стягнення недоїмки, а суд наділений повноваженнями на стягнення такої заборгованості, то суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -   

                                                            ПОСТАНОВИВ :

Позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці  задовольнити повністю.

Стягнути з  Виробничо - комерційної фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛД" (21000, вул. І-го Травня, 2 м. Вінниця, код ЄДРПОУ 23061464, р/р №2600703524702, АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, р/р № 26002103420001, АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 302645, р/р № 26007055300472 в "Приватбанк" МФО 302689, р/р №№ 26007301572, 26007301579 в "Промінвестбанк" МФО 302571) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці (21100, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, р/р № 25609323730103 в ОПЕРВ ВАТ "Державний ощадний банк" МФО 302076) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2983 грн. 75 коп. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні, сімдесят п'ять копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   08.06.10  

Суддя                                  Чернюк Алла Юріївна