Постанова

від 21.09.2021 по справі 640/23287/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23287/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

судді Арсірій О.О., Огурцов О.П.,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Кузьмінської К.В.,

За участю представника позивача: Косьміна Д.В.,

представника відповідача: Пуленець А.С.,

представників третіх осіб: Данилова К.О., Пуленець А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Хатхорт та Товариства з обмеженою відповідальністю Вернум Контракт на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративними позовами Товариства з обмеженою відповідальністю Хатхорт та Товариства з обмеженою відповідальністю Вернум Контракт до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Антимонопольний комітет України, Міністерство юстиції України, Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування постанови і порядку,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Хатхорт звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просило:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення оприлюднення у встановлений законом спосіб проекту акта - постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів від 09 вересня 2020 року №840, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також з метою відкритого обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

2) визнати протиправною Постанову Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів №840 від 09 вересня 2020 року.

Позов обґрунтовано тим, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оскаржувану постанову, яка є регуляторним актом, повинен був вжити заходів щодо забезпечення оприлюднення шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації проекту регуляторного акта, з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також з метою відкритого обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю.

Проте, такі дії вчинені не були, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача під час прийняття регуляторного акта, що є порушенням статті 19 Конституції України, частини четвертої статті 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України та статей 5, 6, 9, 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Вернум Контракт також звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просило: визнати протиправним та нечинним Порядок реалізації експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2020 року №840.

Зазначені вимоги обґрунтовано тим, що Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження, оскільки оскаржувані постанова та порядок всупереч Закону України Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального передбачають створення додаткового посередника (національного оператора) між виробниками тютюнових виробів та оптовими торгівцями тютюновими виробами.

При цьому, вказаний позивач зазначає про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та про державну регуляторну політику в частині прийняття регуляторного акта, про відсутність антикорупційної експертизи проекту спірної постанови та про порушення Регламенту при прийнятті оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 01 лютого 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва об`єднав в одне провадження позовні вимоги в адміністративних справах №640/23287/20 за позовом ТОВ Хатхорт до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови №840 від 09 вересня 2020 року та у справі №640/31206/20 за позовом ТОВ Вернум Контракт до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №840 від 09 вересня 2020 року та присвоїв об`єднаній справі номер №640/23287/20.

За наслідками розгляду даної справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Вернум Контракт , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції не спростував доводів позивача щодо прийняття спірної постанови із порушенням норм чинного законодавства.

Так, на думку апелянта, прийняття спірної Постанови є легітимізацією монопольного становища ТОВ Тедіс Україна на ринку обігу тютюнових виробів в Україні.

Внаслідок прийняття спірної постанови позивач не може виконувати умови укладених ним договорів про поставку тютюнової продукції, що свідчить про порушення прав на підприємницьку діяльність, та законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що при прийнятті Кабінетом Міністрів України Постанови №840 було порушено Регламент Кабінету Міністрів України, що також свідчить про протиправний характер такої постанови.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Хатхорт подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки основним видом діяльності ТОВ Хатхорт є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах та неспеціалізована оптова торгівля продуктами, зокрема тютюновими виробами, та таке підприємство має ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами, відтак такий позивач є суб`єктом ринку тютюнових виробів України, та є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржувану постанову.

На думку вказаного апелянта, ТОВ Хатхорт з огляду на прийняття вказаної Постанови, буде змушене укладати угоди на умовах, встановлених Національним оператором, що буде суттєво обмежувати конкуренцію на ринку та створюватиме дискримінаційні умови для такого суб`єкта господарювання.

Також, вказаний апелянт звертає увагу на те, що ТОВ Тедіс Україна є єдиним учасником ринку, який може бути визначений Національним оператором, що суперечить чинному законодавству України та принципам економічної конкуренції та підприємницької діяльності.

У поясненнях на апеляційну скаргу Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зазначило, що Міністерством фінансів України погоджено Проект Постанови №840 було погоджено вказаний проект без зауважень, а Міністерством юстиції України проведено правову експертизу вказаного проекту.

При цьому, вказана Постанова та затверджений нею Порядок носять рекомендаційний характер та надають добровільне право учасникам долучитись до експериментального (пілотного) проекту, тому права позивачів не є порушеними.

Оскільки у проекту оскаржуваної постанови були відсутні корупціогенні фактори, а Національне агентство запобігання корупції не ініціювало проведення за власною ініціативою антикорупційної експертизи, тому Мінекономіки було повністю дотримано процедуру розроблення та погодження проекту постанови.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерством юстиції України зазначено про те, що оскаржувана постанова прийнята Урядом в межах своїх повноважень згідно Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень в галузі охорони навколишнього природного середовища .

З огляду на те, що Постанова №840 є пілотним проектом, та не встановлює тривалих правовідносин, та не створює зобов`язань, які є обов`язковими для виконання для невизначеного кола осіб, тому підстави для погодження його з Антимонопольним комітетом - відсутні.

Також, враховуючи, що така постанова не містить антикорупційниї факторів, є підстави для наявності позитивного висновку для антикорупційної експертизи.

У поясненнях на апеляційну скаргу Антимонопольним комітетом України зазначено про те, що він надав певні пропозиції Кабінету Міністрів України та повідомив Мінекономіки про значну кількість нормативних прогалин та неврегульованностей, а також диспозитивний характер певних положень Порядку та неможливість прогнозування наслідків імплементації вказаного Порядку у взаємовідносинах між виробниками/імпортерами тютюнових виробів та суб`єктами господарювання, які відповідають критеріям Національного оператора.

У відзиві на апеляційну скаргу Кабінетом Міністрів України вказано, що у випадку, якщо дії учасників пілотного проекту будуть підпадати під регулювання законодавства про захист економічної конкуренції, оскаржуваним проектом передбачено обов`язок сторін звертатись до Антимонопольного комітету України у порядку, визначеному Законом України Про захист економічної конкуренції .

Також, відповідачем звернуто увагу на те, що доводи апелянта про відсутність антикорупційної експертизи проекту оскаржуваної Постанови спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на те, що апелянтом не було вказано конкретних порушень відповідачем його прав та інтересів, а також вимог чинного законодавства Українип, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів від 09 вересня 2020 року №840 (далі по тексту - Постанова №840) Кабінет Міністрів України постановив: погодитися з пропозицією Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щодо реалізації на території України до 31 грудня 2021 року експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів та затвердити Порядок реалізації експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів .

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів (далі по тексту - Порядок) цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів та встановлює: 1) критерії для визначення суб`єкта господарювання, який може здійснювати функції національного оператора на ринку тютюнових виробів України (далі - національний оператор); 2) функції національного оператора; 3) рекомендації щодо взаємодії з національним оператором.

У пункті 4 вказаного Порядку зазначено, що національний оператор забезпечує виконання логістично-інформаційної функції під час постачання тютюнових виробів, забезпечує розгортання системи контролю з урахуванням положень та принципів, викладених у Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС №2001/37/ЄС від 5 червня 2001 р. про зближення нормативних, регламентарних і адміністративних положень держав - членів ЄС відносно виробництва, презентації на ринку та продажу тютюнових виробів та Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС №2014/40/ЄС від 3 квітня 2014 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо виробництва, представлення та продажу тютюнових виробів і супутніх продуктів та про скасування Директиви 2001/37/ЄС. Національний оператор забезпечує безперебійний обмін інформацією про обіг тютюнових виробів із Мінфіном, Мінекономіки і ДПС.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку передбачено, що цей Порядок є підставою для визначення виробниками та імпортерами тютюнових виробів національного оператора та укладення з ним угод про надання відповідних послуг.

Протягом сорока п`яти робочих днів з дня набрання чинності постановою, зазначеною у пункті 3 цього Порядку, виробники та імпортери тютюнових виробів можуть визначати національного оператора з метою укладення в подальшому з ним угод про надання відповідних послуг.

Таким чином, оскаржувана Постанова №840 запровадила тимчасово до 31 грудня 2021 року експериментальний проект Національний оператор на ринку тютюнових виробів та визначає: 1) критерії для визначення суб`єкта господарювання, який може здійснювати функції національного оператора; 2) функції національного оператора; 3) рекомендації щодо взаємодії з національним оператором.

Вважаючи протиправною вказані Постанову №840 та Порядок, позивачі звернулись з цим позовом до суду захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачі не довели права на оскарження Постанови №840 та Порядку, що, у свою чергу, виключає необхідність перевіряти законність оскаржуваного нормативно-правового акта, та враховуючи, що поведінка Кабінету Міністрів України не створює для ТОВ Хаткорт жодних правових наслідків та не впливає на його права, інтереси чи обов`язки, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Так, повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах врегульовано Законом України Про Кабінет Міністрів України від 27 лютого 2014 року № 794-VII (далі - Закон № 794-VII), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частин першої, другої, четвертої статті 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У свою чергу, статтею 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності №1160-IV від 11.09.2003 (далі - Закон №1160-IV) визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Зі змісту наведених вище правових норм суд дійшов висновку, що регуляторний акт характеризується наступним: 1) приймається уповноваженим регуляторним органом; 2) спрямований на регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторним органом та суб`єктом господарської діяльності; 3) має ознаки нормативно-правового акта, тобто розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, прийнятий щодо невизначеного кола суб`єктів.

У той же час, аналізуючи зміст та предмет позову щодо визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів №840 від 09 вересня 2020 року та Порядку реалізації експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2020 року №840 та Порядку, затвердженого цією Постановою, перш за все потрібно з`ясувати наявність у позивачів порушеного законного інтересу у зв`язку із прийняттям таких актів.

Відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.

Так, у відповідності до п. п. 2, 3, 4 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначенню поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15.

У той же час, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана Постанова №840 передбачає добровільну участь виробників та імпортерів тютюнових виробів у визначенні національного оператора та в укладанні з ним угод про надання послуг.

У той же час, позивачі вважають, вони є суб`єктами правовідносин, у яких застосовується оскаржувана Постанова №840 та Порядок.

Як вказує ТОВ Хаткорт він є суб`єктом ринку тютюнових виробів, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю тютюновими виробами, на підтвердження чого надає копію відповідної ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами.

У свою чергу, ТОВ Вернум Контракт зазначає, що внаслідок прийняття оскаржуваної Постанови не може здійснювати свою діяльність щодо безпосереднього придбання тютюнових виробів у виробників, посилаючись на договір оптового постачання тютюнових виробів, укладених із покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариствоv з обмеженою відповідальністю Хатхорт було отримано ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами на період з 17.07.2020 по 17.07.2025, яка надає право здійснювати оптову торгівлю тютюновими виробами вітчизняного та імпортного виробництва.

Крім того, ТОВ Вернум Контракт також є суб`єктом ринку тютюнових виробів, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю тютюновими виробами, з огляду на проведення господарської діяльності щодо безпосереднього придбання тютюнових виробів, їх транспортування та подальшого постачання, що підтверджується умовами укладеного довгору оптового постачання тютюнових виробів від 01 вересня 2020 року з ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, Постанова №840 встановлює регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності на ринку тютюнових виробів.

Тобто, ТОВ Хатхорт та ТОВ Вернум Контракт є суб`єктами ринку тютюнових виробів України, які здійснюють як оптову, так і роздрібну торгівлю тютюновими виробами, відтак є суб`єктами правовідносин (а саме правовідносин щодо здійснення роздрібної та оптової торгівлі тютюнових виробів), на які безпосередньо вплине нормативно-правове регулювання Постанови №840.

З огляду на вказане, оскаржувана Постанова №840 має безпосередній вплив на позивачів та стосується їх прав, у разі порушення яких останні можуть бути захищені в рамках адміністративного судочинства.

Аналізуючи Постанову № 840 та Порядок, який був затверджений цією Постановою, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, Постанова №840 запровадила тимчасово до 31 грудня 2021 року експериментальний проект Національний оператор на ринку тютюнових виробів та визначає: 1) критерії для визначення суб`єкта господарювання, який може здійснювати функції національного оператора; 2) функції національного оператора; 3) рекомендації щодо взаємодії з національним оператором.

У силу вимог пункту 3 Порядку Національним оператором може бути юридична особа будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у якої наявна ліцензія на оптову торгівлю тютюновими виробами та яка відповідає критеріям, визначеним пунктом 5 цього Порядку. Національний оператор здійснює свої функції протягом не менше ніж п`яти років з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 року № 840 Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів . Національний оператор може укладати угоди з виробниками та імпортерами тютюнових виробів відповідно до умов законодавства України з урахуванням критеріїв, передбачених цим Порядком.

У відповідності до пункту 5 Порядку Національний оператор повинен відповідати таким критеріям:

1) мати не менше п`яти років досвіду провадження господарської діяльності у сфері оптової торгівлі тютюновими виробами на ринку України протягом останніх п`яти років, що передують даті набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України, зазначеною у пункті 3 цього Порядку;

2) мати не менше п`яти років досвіду співпраці з виробниками та/або імпортерами тютюнових виробів у рамках договорів поставки та/або купівлі-продажу тютюнових виробів протягом останніх п`яти років, що передують даті набрання чинності зазначеною постановою;

3) більше половини посадових осіб, які виконують функції виконавчого органу, фінансового директора, комерційного директора, керівника юридичного департаменту, повинні мати не менше п`яти років досвіду роботи на ринку тютюнових виробів України;

4) мати працівників, більше половини з яких становлять працівники у сфері логістики та IT-працівники, у тому числі працівники, які мають досвід роботи із системами контролю;

5) платник податків, який відповідає критеріям великого платника податків, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, та протягом останніх трьох років, що передують даті набрання чинності зазначеною постановою, перебуває у Реєстрі великих платників податків;

6) суб`єкт господарювання, який протягом останніх трьох років, що передують даті набрання чинності зазначеною постановою, відповідає критеріям суб`єкта великого підприємництва, визначеним частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України;

7) протягом трьох років, що передують даті набрання чинності зазначеною постановою, проводити незалежний аудит фінансової звітності;

8) відсутність податкового боргу, крім безнадійного податкового боргу, на дату набрання чинності зазначеною постановою;

9) протягом п`яти років, що передують даті набрання чинності зазначеною постановою, володіти на праві власності та/або користування приміщеннями, які використовуються для зберігання тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження яких внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, у кількості не менше одного місця зберігання в кожній області (за винятком тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, у Донецькій та Луганській областях), кожне з яких площею, що дає можливість забезпечити запас тютюнових виробів на строк не менше ніж на десять календарних днів з розрахунку місячного показника відвантаження тютюнових виробів у роздріб згідно з даними Звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі, а також найменування його відповідного показника Обсяги реалізації тютюнових виробів за звітний місяць у роздрібну торгівлю за відповідною областю;

10) мати не менше п`яти років досвіду застосування у господарській діяльності систем контролю.

Як випливає з перелічених критеріїв, визначення Національного оператора, як особи, яка відповідала б вказаним ознакам може бути лише одним суб`єктом господарювання, що діє на ринку України у сфері здійснення торгівлі тютюновими виробами, тобто є монополістом у цій сфері.

Вказане свідчить про неможливість позивачів взяти участь у відборі як Національного оператора, який буде єдиним суб`єктом господарювання, що зможе здійснювати реалізацію тютюнових виробів суб`єктам господарювання на ринку роздрібної торгівлі.

У даному випадку, Порядок №840 спрямований на правове регулювання господарських відносин, а тому в розумінні статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності є регуляторним нормативно-правовим актом.

Частиною першою статті 25 Закону № 1160-IV встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин, зокрема: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

При цьому, проекти регуляторних актів Кабінету Міністрів готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 №308 (пункт 3 параграфу 32 Регламенту).

Так, Порядок оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій визначений у статті 9 Закону №1160-IV, згідно з якою кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Згідно частини другої статті 13 Закону № 1160-IV, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій. При цьому, оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акта, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

З огляду на вказане, Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів № 840 від 09.09.2020, яка є регуляторним нормативно-правовим актом, повинен був вжити заходів (вчинити дії) щодо забезпечення оприлюднення шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкритого обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю.

Однак, вказані дії Кабінетом Міністрів України вчинені не були, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо нездійснення оприлюднення у встановлений законом спосіб проекту акта - постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів від 09 вересня 2020 року №840.

Щодо невідповідності Постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів №840 та затвердженого нею Порядку вимогам чинного законодавства, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно частини першої статті 2 Закону України Про захист економічної конкуренції , економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

У той же час, пунктом 4 Порядку закріплено, що Національний оператор забезпечує виконання логістично-інформаційної функції під час постачання тютюнових виробів, забезпечує розгортання системи контролю з урахуванням положень та принципів, викладених у Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС №2001/37/ЄС від 5 червня 2001 року.

При цьому, у Порядку не було висвітлено обов`язкові умови договору, який укладатиметься між Національним оператором на ринку тютюнових виробів та виробниками і імпортерами тютюнових виробів, який враховуватиме специфіку їх відносин.

Тобто, Кабінет Міністрів України, шляхом надання виключних повноважень, зокрема, щодо забезпечення виконання логістично-інформаційної функції фактично покладає на одну особу дистриб`юторські функції у межах всього ринку тютюнових виробів України, що прямо суперечить вимогам Закону України Про захист економічної конкуренції та свідчить про антиконкурентні дії.

Так, у відповідності до положень частини першої статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Частиною другою статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції встановлено, що антиконкурентними діями органів влади безумовно визнаються пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців, а також надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Статтею 17 Закону України Про захист економічної конкуренції закріплено пряму заборону дій чи бездіяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб`єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

У даному випадку, оскільки ТОВ Тедіс Україна володіє більше ніж 99% дистрибуції тютюнових виробів, відтак лише вказана особа відповідає вимогам Порядку щодо Національного оператора.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваним Порядком Кабінетом Міністрів України фактично встановлено заборону на зміну монопольного становища протягом наступних 5 років, що свідчить про дискримінаційний характер інших учасників ринку тютюнових виробів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що Антимонопольним комітетом України неодноразово розглядались справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів на ТОВ Тедіс Україна з огляду на порушення останнім норм Закону України Про захист економічної конкуренції та визнання цієї особи такою, що зловживає монопольним становищем.

Відтак, надання оскаржуваним Порядком привілейованих повноважень у відповідному сегменті ринку свідчить про створення становища, яке є явною та неприхованою дискримінацією суб`єктів господарювання органами влади в розумінні статті 31 Господарського кодексу України, згідно з якою дискримінація суб`єктів господарювання не допускається.

У той же час, чинним законодавством закріплено, що акти Кабінету Міністрів України, якими врегульовано питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки повинні пройти обов`язкову процедуру погодження з Антимонопольним комітетом України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України Про захист економічної конкуренції державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 7 Закону України Про захист економічної конкуренції у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, брати участь у розробленні та вносити в установленому порядку Президенту України та Кабінету Міністрів України пропозиції щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки, погоджувати проекти нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що можуть вплинути на конкуренцію.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону України Про Антимонопольний комітет України органи влади, органи місцевого самоврядування беруть участь у розробленні та реалізації конкурентної політики, взаємодіють з Антимонопольним комітетом України в питаннях розвитку конкуренції, розроблення регіональних програм економічного розвитку та інформують Антимонопольний комітет України про виконання заходів, пов`язаних з реалізацією конкурентної політики.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України Про Антимонопольний комітет України органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

З огляду на вищевикладені норми, Антимонопольний комітет України зобов`язаний здійснювати державний контроль у сфері за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання.

Параграфом 37 регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (зі змінами) визначено процедуру погодження проекту акта Кабінету Міністрів України, відповідно, зокрема, до якого розробник надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів України, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесения змін до інших актів Кабінету Міністрів України).

Статтею 7 Закону України Про захист економічної конкуренції унормовано, що такий контроль здійснюється не лише від порушень з боку приватних осіб, а й від порушень з боку органів державної влади, першочергово, шляхом погодження проектів нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки.

Тобто, наведені положення законодавства зобов`язують Кабінет Міністрів України погоджувати проекти відповідних нормативно-правових актів у сфері захисту економічної конкуренції із Антимонопольним комітетом України.

Таким чином, оскаржувана Постанова №840 мала бути в обов`язковому порядку погоджена з Антимонопольном комітетом України, втім останнього здійснено не було.

Про вказані обставини також свідчить лист Антимонопольного комітету України №126-29/01-12345 від 10.09.2020 згідно якого Комітет не здійснював дій щодо погодження такої Постанови.

У свою чергу, Антимонопольний комітет України в межах повноважень та за власною ініціативою проаналізував Порядок після його затвердження Постановою №840 та повідомив свою позицію Мінекономіки листом від 05.10.2020 № 126-09/01-13543.

У відповідності до даного листа Мінекономіки було проінформовано, що з аналізу положень Порядку вбачається, що в рамках експериментального проекту на ринку тютюнових виробів України запроваджується поняття Національний оператор , втім нормативне закріплення вимог до учасників ринку оцінюється, як обмеження кількості та кола учасників ринку шляхом створення бар`єру входження на цей ринок (відповідність критеріям).

При цьому, Антимонопольним комітетем України зазначено, що окремі критерії до Національного оператора згідно оскаржуваного Порядку є жорсткими, оскільки не передбачається входження на ринок нових суб`єктів господарювання (окрім тих, хто вже має досвід з оптової реалізації тютюнових виробів); вони є такими, яким потенційно може відповідати лише 1 суб`єкт господарювання; окремим критеріям можуть не відповідати жодний із суб`єктів господарювання.

Крім того, зі змісту Порядку не вбачається, хто саме та яким чином (шляхом проведення конкурсу, чи іншим способом) має оцінювати відповідність суб`єктів господарювання критеріям Національного оператора: кожен виробник/імпортер тютюнових виробів окремо чи всі виробники/імпортери тютюнових виробів разом.

У даному випадку, оскільки суб`єкт господарювання, який володіє виключним правом, не зазнає конкурентного тиску на ринку, на думку Антимонопольного комітету України, необхідно забезпечити конкурентні умови принаймні на етапі входження в ринок, тобто шляхом проведення конкурсних/тендерних процедур для отримання виключного права Національного оператора.

У свою чергу, зважаючи на викладене, 18.02.2021 Антимонопольний комітет України надав Кабінету Міністрів України свої пропозиції про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів , затверджений Кабінетом Міністрів України від 09.09.2020 №840.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пропозиція щодо створення Національного оператора на ринку тютюнових виробів надійшла саме від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Втім, Мінекономіки не надано повноважень щодо здійснення дій, спрямованих на обмеження економічної конкуренції, так як останнє відповідно до покладених на нього завдань не маже брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції і обмеження монополізму, та сприяти розвитку конкурентних відносин.

Відтак, дія Національного оператора на ринку тютюнових виробів у такому форматі та надання йому монопольних прав, прямо порушує норми чинного законодавства.

Окрім того, зі змісту спірного Порядку вбачається, що останній не врегульовує який суб`єкт господарювання має бути замовником логістично-інформаційної послуги; які складові логістично-інформаційної послуги; яким чином урегульовується (установлюється, визначається, затверджується) вартість логістично-інформаційної послуги; хто саме має ініціювати укладення відповідних угод; яка відповідальність сторін за їх не укладання.

За таких обставин в залежності від того, яким чином виробники/імпортери будуть укладати угоди з Національним оператором (наділяти його виключним правом, чи залишати права на надання окремих інформаційно-логістичних послуг за іншими суб`єктами господарювання), буде залежати визначення задіяного товарного ринку, кола його учасників та стану конкурентного середовища на них.

Вказане свідчить про значну кількість нормативних прогалин та неурегульованостей, а також диспозитивний характер окремих положень Порядку та про неможливість прогнозування наслідків імплементації вказаного Порядку у взаємовідносинах між виробниками/імпортерами тютюнових виробів та суб`єктом (-ами) господарювання, які відповідатимуть критеріям Національного оператора.

Отже, з огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та нечинною оскаржувану Постанову № 840 від 09.09.2020.

Посилання Міністерства юстиції України та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на те, що оскаржувана Постанова №840 є пілотним проектом, та не створює тривалих правовідносин та не створює зобов`язань, які є обов`язковими для виконання для невизначеного кола осіб, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки добровільність долучення учасників ринку до проекту не може бути підставою для невиконання Кабінетом Міністрів України законів та підзаконних нормативно-правових актів під час прийняття такої Постанови.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує положення частини дев`ятої статті 264 КАС України згідно яких суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до цієї норми, нормативно-правовий акт, що є предметом оскарження, у разі задоволення позову, має бути визнаний протиправним та нечинним.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є як Постанова №840 так і Порядок реалізації експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів, затверджений цією Постановою №840.

Враховуючи, що пунктом 2 Постанови №840 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів , що додається, відтак визнання нечинним вказаного Порядку, враховуючи визнання протиправною Постанову №840, не є доцільним.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хатхорт - задовольнити у повному обсязі, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вернум Контракт - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хатхорт до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Антимонопольний комітет України, Міністерство юстиції України, Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування постанови і порядку - задовольнити у повному обсязі, а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вернум Контракт - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо нездійснення оприлюднення у встановлений законом спосіб проекту акта - постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів від 09 вересня 2020 року №840.

Визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України Про реалізацію експериментального проекту Національний оператор на ринку тютюнових виробів №840 від 09 вересня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Вернум Контракт - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук