Ухвала

від 20.09.2021 по справі 826/11258/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2021 року

Київ

справа №826/11258/18

адміністративне провадження №К/9901/32296/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 28 жовтня 2020 року у справі № 826/11258/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТС Світондейл (далі-ТОВ ТС Світондейл ) до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

27 серпня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у справі № 826/11258/18.

Касаційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Скаржник у касаційній скарзі вказав, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 821/1750/17.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У вищезазначеній постанові висновки Верховного Суду, на які посилається позивач, стосуються оцінки доказів та встановлення обставин щодо порушення платником податків термінів сплати узгоджених податкових грошових зобов`язань. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив висновок.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Не встановлення судами попередніх інстанцій обставин у справі, від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та частиною другою статті 353 КАС України, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Наведені недоліки неодноразово визначались Верховним Судом підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, проте скаржником їх не виправлено.

Зважаючи на зазначене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право обґрунтувати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга (стаття 169, частина друга статті 332 КАС України).

У касаційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві також клопоче про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник посилається на те, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, проте вони були повернуті на підставі пункту четвертого частини п`ятої статті 332 КАС України.

Посилаючись на право особи повторно звернутися з касаційною скаргою після її повернення, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.

Разом з цим, невиконання особою, яка звернулася з касаційною скаргою, вимог КАС України щодо форми та змісту касаційної скарги, що стало підставою для повернення касаційної скарги, саме по собі не є поважною причиною, яка згідно з частиною першою статті 121 КАС може бути підставою для поновлення процесуального строку.

Поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку касаційного оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі. Скаржником таких причин не наведено.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має обґрунтувати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також надати клопотання про поновлення строк на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 28 жовтня 2020 року у справі № 826/11258/18 залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.Я.Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду