Постанова

від 17.06.2021 по справі 910/9404/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2021 р. Справа№ 910/9404/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 (повний текст складено 17.12.2020)

у справі №910/9404/20 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-парк Клинці"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (третя особа - 1)

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа - 2)

про стягнення 13 489 449,48 грн.

В судовому засіданні 17.06.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Р-ЕНЕРДЖІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 13 489 449,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, що на підставі укладеного між сторонами договору № 15334/01 від 26.07.2018 та додаткової угоди № 258/01 від 30.06.2019, позивачем було відпущено відповідачу електроенергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії. Враховуючи те, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату заборгованості, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 13 489 449,48 грн, а саме: 12 909 266,38 грн. основного боргу за придбану відповідачем електричну енергію за "зеленим" тарифом у березні та квітні 2020 року, 166 606,53 грн. пені, 380 283,47 грн. штрафу, 33 293,10 грн. трьох відсотків річних.

Під час розгляду справи судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" та Національну комісіїю, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду, позивач просив суд стягнути з відповідача 36 437 939,16 грн., з яких: 33 590 282,54 грн. основного боргу за придбану відповідачем електричну енергію за "зеленим" тарифом у березні, квітні, травні, червні, липні 2020 року, 773 411,00 грн. пені, 1 889 460,54 грн. штрафу, 184 785,08 грн. трьох відсотків річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/9404/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-ЕНЕРДЖІ" 33 590 282,54 грн. основного боргу, 769 233,06 грн. пені, 183 894,49 грн. 3 % річних, 944 730,27 грн. штрафу та 532 322,83 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату відпущеної енергії в розмірі 33 590 282,54 грн., внаслідок чого розмір заборгованості належним чином доведений та відповідачем не спростований. В той же час, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та штрафу, судом наведено обгрунтовані висновки щодо наявності таких підстав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 04.01.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 33 590 282,54 грн., пені в розмірі 769 233,06 грн., 183 894,49 грн. 3% річних, штрафу в розмірі 944 730,27 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 33 , 62 , 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" , ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , ст.ст. 174 , 793, 196 Господарського кодексу України , Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 №810-ІХ , ст.ст. 19 , 92 , 129 , 129-1 Конституції України , ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 2 , 7 , 13 , 73 , 74 , 86 , 202 , 236 та параграф 2-4 Глави 6 ГПК України .

Скаржник також посилається на те, що суд першої інстанції не врахував специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованого покупця, а також визначає джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, у тому числі позивача.

Матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов`язання за договором щодо спірного періоду, передбаченого Законом та зазначеним порядком, одночасно оскаржуване рішення в частині стягнення несплаченої суми відпущеної у спірному періоді електроенергії, змістом якого є примусове виконання зобов`язання в натурі, не узгоджується з наведеним порядком (способом) його виконання, що також є підтвердженням порушення судом першої інстанції ст.ст. 525,526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач вважає, що позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії спірних періодів, що не взято до уваги судом першої інстанції.

Апелянт зазначає, що позовні вимоги позивача зводяться до повної оплати електроенергії спірних періодів у відсутність доказів виконання НЕК Укренерго спеціальних обов`язків з оплати послуги спірних періодів не відповідають порядку та способу виконання грошового зобов`язання, а відтак такі вимоги не підлягають задоволенню. В свою чергу, відсутність хоча б однієї з умов, що передбачені п.10.4 Порядку, виключає виникнення зобов`язання гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцями за зеленим тарифом електроенергії попереднього розрахункового місяця, проте судом першої інстанції не встановлено дати отримання позивачем актів купівлі-продажу спірного періоду, тоді як матеріали справи не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів, що підтверджують дати отримання гарантованим покупцем таких актів купівлі-продажу.

Судом не з`ясовано повно і всебічно обставин справи, на які сторони посилались, не досліджено надані докази, не надано оцінки всім аргументам учасників справи, тому ухвалено необґрунтоване рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу представник відповідача підтримує доводи апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 20.01.2021 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відмовлено Державному підприємству "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

08.02.2021 від представника відповідача надійшов лист щодо виконання ухвали суду від 25.01.2021, до якого додано платіжне доручення №94 від 03.02.2021 про сплату 798 484,25 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/9404/20 та призначено розгляд справи на 25.03.2021.

25.03.2021 розгляд справи №910/9404/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному.

Після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/9404/20 призначено на 20.05.2021.

19.05.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про зміну найменування учасника справи.

23.03.2021 через відділ документального забезпечення суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів №3/332(20) від 17.07.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого-четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 №555-ІV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VІІІ.

20.05.2021 через відділ документального забезпечення суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 змінено найменування позивача у справі №910/9404/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-ЕНЕРДЖІ" ( код ЄДРПОУ 41690175) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-парк Клинці" ( код ЄДРПОУ 41690175).

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у задоволенні клопотання представника Державного підприємства "Гарантований покупець" про зупинення провадження у справі №910/9404/20 та про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі №910/9404/20 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 розгляд справи №910/9404/20 відкладено на 17.06.2021.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2021 апеляційну скаргу підтримав, з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Представники третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції 17.06.2021 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

26.07.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р-ЕНЕРДЖІ" (ВАД) було укладено Договір № 15334/01.

За умовами п. 1.1 Договору ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р-ЕНЕРДЖІ" було укладено Додаткову угоду № 258/01 до Договору від 26.07.2018 № 15334/01.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 258/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство ''Енергоринок'', що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "державне підприємство "Гарантований покупець", що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця".

Згідно п. 2 Додаткової угоди № 258/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди статті 1-10 Договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019, за цим Договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

У пункті 2.2 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Відповідно до пункту 2.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позовних вимог позивач, враховуючи викладене у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, зазначає про таке.

Згідно Акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 від 31.03.2020 обсяг фактично відпущеної позивачем (купленої відповідачем) електроенергії складає 1 286 299,00 кВт*год. загальною вартістю 6 102 305,36 грн. (з ПДВ).

Як зазначає позивач, відповідач за відпущену (куплену) електроенергію за березень 2020 розрахувався частково у загальній сумі 2 848 341,82 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за відпущену (куплену) електроенергію за березень 2020 позивач надав копії платіжних доручень: № 30881 від 12.06.2020 на суму 128167,71 грн.; № 20979 від 23.03.2020 на суму 407760,03 грн.; № 19724 від 16.03.2020 на суму 261924,83 грн.; № 32199 від 18.06.2020 на суму 145 197,83 грн.; № 34203 від 25.06.2020 на суму 145 159,03 грн.; № 34866 від 30.06.2020 на суму 217 600,94 грн.; № 37175 від 15.07.2020 на суму 240 793,41 грн.; № 37858 від 23.07.2020 на суму 195 825,97 грн.; № 39377 від 31.07.2020 на суму 619 438,30 грн.; № 39912 від 31.07.2020 на суму 230 784,53 грн.; № 40544 від 31.07.2020 на суму 255 689,24 грн.

В іншій сумі 3 253 964,08 грн. заборгованість за відпущену (куплену) електроенергію у березні 2020, як зазначає позивач, сплачена відповідачем не була.

Згідно Акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 від 30.04.2020 обсяг фактично відпущеної позивачем (купленої відповідачем) електроенергії складає 1 596 703,00 кВт*год загальною вартістю 8 150 083,06 грн (з ПДВ).

Відповідач за відпущену (куплену) електроенергію за квітень 2020 здійснив часткові оплати у загальній сумі 400 072,18 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за відпущену (куплену) електроенергію за квітень 2020 позивач надав копії платіжних доручень: № 25457 від 24.04.2020 на суму 230678,35 грн.; № 24165 від 15.04.2020 на загальну суму 169 393,83 грн.

В іншій сумі 7 750 010,88 грн. заборгованість за відпущену (куплену) електроенергію у квітні 2020, як зазначає позивач, сплачена відповідачем не була.

Згідно Акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 від 31.05.2020 обсяг фактично відпущеної позивачем (купленої відповідачем) електроенергії складає 1 241 653,00 кВт*год загальною вартістю 6 337 794,24 грн. (з ПДВ).

Відповідач за відпущену (куплену) електроенергію за квітень 2020 здійснив часткові оплати у загальній сумі 308 348,75 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за відпущену (куплену) електроенергію за травень 2020 позивач надав копії платіжних доручень: № 29285 від 15.05.2020 на суму 107 021,02 грн.; № 30001 від 25.05.2020 на суму 201 327,73 грн.

В іншій сумі 6 029 445,49 грн. заборгованість за відпущену (куплену) електроенергію у травні 2020, як зазначає позивач, сплачена відповідачем не була.

Згідно Акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 від 31.05.2020 обсяг фактично відпущеної позивачем (купленої відповідачем) електроенергії складає 1 583 198,00 кВт*год загальною вартістю 8 081 149,21 грн (з ПДВ).

Відповідач за відпущену (куплену) електроенергію за червень 2020 здійснив часткові оплати у загальній сумі 300 933,04 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за відпущену (куплену) електроенергію за червень 2020 позивач надав копії платіжних доручень: № 31517 від 15.06.2020 на суму 143 647,50 грн.; № 32887 від 25.06.2020 на суму 157 285,54 грн.

В іншій сумі 7 780 216,17 грн заборгованість за відпущену (куплену) електроенергію у червні 2020, як зазначає позивач, сплачена відповідачем не була.

Згідно Акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 від 31.07.2020 обсяг фактично відпущеної позивачем (купленої відповідачем) електроенергії складає 1 680 751,00 кВт*год загальною вартістю 9 100 258,21 грн (з ПДВ).

Відповідач за відпущену (куплену) електроенергію за липень 2020 здійснив часткові оплати у загальній сумі 323 612,29 грн.

На підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат за відпущену (куплену) електроенергію за липень 2020 позивач надав копії платіжних доручень: № 36458 від 15.07.2020 на суму 168 526,41 грн.; №38603 від 24.07.2020 на суму 155 049,88 грн.

В іншій сумі 8 776 645,92 грн заборгованість за відпущену (куплену) електроенергію у червні 2020, як зазначає позивач, сплачена відповідачем не була.

Судом встановлено, що матеріали справи містять копії Акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 від 31.03.2020 до Договору від № 15334/01 26.07.2018 на загальну суму 6 102 305,36 грн, Акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 від 30.04.2020 до Договору від № 15334/01 26.07.2018 на загальну суму 8 150 083,06 грн, Акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 від 31.05.2020 до Договору від № 15334/01 26.07.2018 на загальну суму 6 337 794,24 грн., Акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 від 30.06.2020 до Договору від № 15334/01 26.07.2018 на загальну суму 8 081 149,21 грн.

Зазначені акти підписані уповноваженими особами Державного підприємства "Гарантований покупець" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-ЕНЕРДЖІ".

Матеріали справи також містять копію Акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 від 31.07.2020 до Договору від № 15334/01 26.07.2018 на загальну суму 9 100 258,21 грн.

Зазначений акт не містить підпису представника Державного підприємства "Гарантований покупець". Разом з тим, позивачем долучено докази направлення цього акту відповідачу. Враховуючи часткові оплати відповідача за отриману електроенергію у липні 2020, відповідач щодо її отримання згідно Акту купівлі-продажу від 31.07.2020 не заперечує.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 Договору, у редакції Додаткової угоди від 30.06.2020).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

З огляду на зазначене, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.04.2020 № 902 Про затвердження вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 затверджено розмір вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020.

Враховуючи те, що остаточний розрахунок за куплену електричну енергію відповідач має здійснювати протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги, відпущена позивачем та куплена відповідачем електроенергія за березень 2020 на загальну суму 6 102 305,36 грн. (з ПДВ) мала бути сплачена відповідачем в повному обсязі у сумі 3 253 964,08 грн. (враховуючи часткові оплати) в строк до 04.05.2020.

Позивачем визначено строк оплати купленої відповідачем електроенергії за березень 2020 до 06.05.2020 включно.

Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995 Про затвердження вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 затверджено розмір вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020.

Враховуючи наведене, відпущена позивачем та куплена відповідачем електроенергія за квітень 2020 на загальну суму 8 150 083,06 грн. (з ПДВ) мала бути сплачена відповідачем в повному обсязі у сумі 7 750 010, 88 грн. (враховуючи часткові оплати) в строк до 29.05.2020 включно.

Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211 Про затвердження вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 затверджено розмір вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020.

Враховуючи наведене, відпущена позивачем та куплена відповідачем електроенергія за травень 2020 на загальну суму 6 337 794,24 грн. (з ПДВ) мала бути сплачена відповідачем в повному обсязі у сумі 6 029 445,49 грн. (враховуючи часткові оплати) в строк до 26.06.2020 включно.

Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435 Про затвердження вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 затверджено розмір вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020.

Враховуючи наведене, відпущена позивачем та куплена відповідачем електроенергія за червень 2020 на загальну суму 8 081 149,21 грн. (з ПДВ) мала бути сплачена відповідачем в повному обсязі у сумі 7 780 216,17 грн. (враховуючи часткові оплати) в строк до 24.07.2020 включно.

Постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600 Про затвердження вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 затверджено розмір вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020.

Враховуючи наведене, відпущена позивачем та куплена відповідачем електроенергія за липень 2020 на загальну суму 9 100 258,21грн (з ПДВ) мала бути сплачена відповідачем в повному обсязі у сумі 8 776 645,92 грн (враховуючи часткові оплати) в строк до 21.08.2020 включно.

Як зазначає позивач, загальна сума неоплаченої відповідачем електроенергії, враховуючи часткові оплати, складає 33 590 282,54 грн.

Згідно викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву пояснень, відповідач щодо позовних вимог заперечує, посилаючись на таке.

Джерелом надходження грошових коштів для продавців електричної енергії за зеленим тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК Укренерго .

Як зазначає відповідач, у ДП ''Гарантований покупець'' відсутня вина у неотриманні позивачем повної оплати розрахункового місяця спірного періоду, що пов`язана виключно із невиконанням спеціальних обов`язків НЕК Укренерго .

Cпеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що зводяться до оплати виробленої електричної енергії за зеленим тарифом, та виконання яких є змістом грошового зобов`язання за Договором покладені Законом та постановою НКРЕКП на Гарантованого покупця та на НЕК Укренерго . Покладення на НЕК Укренерго зазначених спеціальних обов`язків змістом яких є саме забезпечення оплати електричної енергії за зеленим тарифом породжує обов`язок останнього оплатити відпущену електричну енергію виробниками за зеленим тарифом шляхом здійснення повної оплати вказаної Послуги Гарантованому покупцю. Тобто, в даному випадку має місце грошове зобов`язання, в якому є кілька боржників (складне зобов`язання). Одночасно, враховуючи характер розподілу обов`язків між боржниками йдеться саме про часткові зобов`язання, в яких кожен боржник має виконати зобов`язання в певній частині, а відтак кредитор - ТОВ Р-Енерджі має право вимагати виконання боржником лише певної частки зобов`язання. На НЕК Укренерго покладено обов`язок забезпечити надходження грошових коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за зеленим тарифом в повному обсязі (Розділ 12 Порядку), тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК Укренерго грошових коштів для забезпечення Гарантованому покупцю здійснення вказаної оплати. НЕК Укренерго є таким же учасником спірних відносин, як і Гарантований покупець.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (третя особа-1) у своїх поясненнях зазначило, що предметом спору у даній справі є відносини, які склалися в результаті наявності зобов`язань між ТОВ "Р-ЕНЕРДЖІ" та ДП ''Гарантований покупець''.

Заперечуючи проти доводів відповідача, ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зазначило, що матеріалами справи не підтверджується відсутності на рахунках відповідача коштів на час спливу строку виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Третя особа-1 також зазначила, що отримання відповідачем коштів від ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" не є єдиним джерелом доходів відповідача. На думку третьої особи-1, відсутній причино-наслідковий зв`язок між діями НЕК Укренерго і виконанням зобов`язань відповідача перед позивачем.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у додаткових поясненнях за наслідками поданих учасниками справи заяв по суті зазначив, що зобов`язання сторін щодо купівлі електричної енергії, починаючи з 23.04.2020 врегульовані Додатковою угодою від 23.04.2020 № 1218/01/20, що за своїм змістом є окремим новим Договором, а тому згідно з п. 2 цієї Додаткової угоди статті 1-7 Договору від 26.07.2018 року №15334/01, на підставі якого пред`явлені позивачем вимоги у даній справі, викладені в новій редакції та не є предметом дослідження у зазначеній справі, оскільки позивачем такий Договір представлений не був та позовні вимоги зазначеним Договором не обґрунтовувались, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період березень-липень 2020 року не можна вважати обґрунтованими, оскільки підставою такого стягнення не може бути Договір від 26.07.2018 року №15334/01, на підставі якого пред`явлено позовні вимоги.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження відповідача, оскільки текст Додаткової угоди від 23.04.2020 № 1218/01/20 був долучений позивачем в якості додатку до заяви про усунення недоліків позовної заяви.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, що умови та строки оплати за придбану електричну енергію за зеленим тарифом та умови поставки такої електричної енергії, викладені в Додатковій угоді від 23.04.2020 № 1218/01/20 до Договору від 26.07.2018 №15334/01, за своєю суттю залишилися без змін.

Судом встановлено, що п. 2 Додаткової угоди від 23.04.2020 № 1218/01/20 сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

Відповідно до п. 4.6. Договору в редакції Додаткової угоди від 23.04.2020 № 1218/01/20 Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому, якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Твердження відповідача про те, що позивачем в позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати отримання Гарантованим покупцем підписаного акту купівлі-продажу електричної енергії спірного періоду та не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірних періодах, та відповідно, дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів, судом відхилені з огляду на таке.

Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії.

Спірні акти відповідачем підписані, що підтверджується матеріалами справа, тоді як дата виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав.

Враховуючи пояснення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, отримання ним електроенергії у сумі 33 590 282,54 грн. не заперечується. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відпущення позивачем та отримання відповідачем електроенергії у загальній сумі 33 590 282,54 грн. Доказів такої оплати матеріали справи не містять.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Спірний Договір укладений між ТОВ "Р-ЕНЕРДЖІ" та ДП Гарантований покупець , а тому саме ДП Гарантований покупець є зобов`язаною особою за виконання обов`язку щодо здійснення своєчасних розрахунків за куплену у позивача електричну енергію. Невиконання обов`язку перед відповідачем третіми особами, не звільняє відповідача від виконання ним обов`язку за спірним Договором щодо повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим тарифом".

Враховуючи обставини даної справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості у сумі 33 590 282,54 грн. за відпущену позивачем та отриману відповідачем електроенергію в період з березня по липень 2020 на підставі Договору від № 15334/01 26.07.2018, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 590 282,54 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язання щодо вчасної оплати відпущеної позивачем електроенергії, позивач просить сягнути з відповідача 773 411,00 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 4.6 Договору № 15334/01 від 26.07.2018 в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати.

Умовами Додаткової угоди від 23.04.2020 № 1218/01/20 відповідальність за порушення покупцем порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом змінена не була.

Перевіривши розрахунок пені за порушення відповідачем зобов`язання щодо вчасної оплати відпущеної позивачем електроенергії за березень 2020 - липень 2020, викладений позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд погоджується з розрахунком пені за травень, червень та липень 2020.

За розрахунком суду сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача за березень 2020, враховуючи часткові оплати відповідача, становить 203 508,35 грн. Сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача за квітень 2020, враховуючи часткові оплати відповідача, становить 265 109,66 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 773 411,00 грн. підлягають задоволенню частково у сумі 769 233,06 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 184 785,08 грн. 3 % річних.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 184 785,08 грн 3 % річних частково у сумі 183 894,49 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стгнення з відповідача 1 889 460,54 грн. штрафу, який з гарантованого покупця може стягуватися додатково у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (4.6 Договору № 15334/01 від 26.07.2018 в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019).

Судом встановлено, що розрахунок 7 % штрафу у сумі 1 889 460,54 грн є вірним.

Відповідачем у додаткових поясненнях за наслідками поданих учасниками справи заяв по суті заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки та 3% річних) до 1 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України .

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України , неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України , оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.

Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, місцевий господарський суд дійшов обгурнтованого висновку про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у сумі 944 730,27 грн.

За встановлених обставин справи апелянтом не доведено правомірність вимог про зменшення 3% річних до 1 гривні, а зменшення суми неустойки до 1 грн. не буде забезпечувати балансу сторін.

Колегія суддів також приймає до уваги, що Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №910/4450/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п.6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; п.8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

Водночас досягти повного збігу всіх зазначених обставин у двох різних справах неможливо. Відповідно, враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких така норма права може бути застосована, для забезпечення однакового застосування норми права визначальним при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх матеріально-правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

Проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20, на який посилається позивач у своєму відзиві, колегія суддів вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

Так, у справі №910/11830/20, аналогічно до справи, що розглядається, позивач - виробник електроенергії звернувся з позовом до Гарантованого покупця з вимогою про стягнення 2 209 412,13 грн (основного боргу та штрафних санкцій) у зв`язку із простроченням останнім грошового зобов`язання, яке виникло за договором купівлі-продажу електроенергії, виготовленої за "зеленим" тарифом.

У вказаній справі №910/11830/20, Верховний Суд відхилив доводи Гарантованого покупця щодо застосування Закону "Про ринок електричної енергії" та Порядку №641, викладені у касаційній скарзі, та погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом не залежить від надходження коштів від НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання перед відповідачем, оскільки саме на відповідача покладено обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі, Порядку №641.

Також у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення доводів гарантованого покупця про те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення Підприємства від виконання його зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору. Факт відсутності фінансування, в тому числі і шляхом ненадходження коштів від НЕК"Укренерго", не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не передбачені законодавством як такі, що звільняють Гарантованого покупця від виконання відповідного зобов`язання.

При цьому Договір та Порядок №641 не ставлять в залежність обов`язок Гарантованого покупця оплачувати вартість купленої у виробника електричної енергії від виконання НЕК "Укренерго"покладених на нього спеціальних обов`язків. Тому недодержання НЕК "Укренерго" своїх обов`язків не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору.

Відповідно, Верховний Суд у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 виклав висновок щодо комплексного застосування норм Закону "Про ринок електричної енергії" , ст. ст. 530 , 614 ЦК , ст.ст. 174 , 193 ГК , п.п.10.1, 10.4 Глави 10, п.п.12.3, 12.6 Порядку, п.4 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" до подібних правовідносин, а суд переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/9404/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/9404/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/9404/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9404/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 23.09.2021 після виходу суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко