Рішення
від 20.09.2021 по справі 908/1678/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/98/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2021 справа № 908/1678/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1678/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА МЕДІА КОРПОРЕЙШН» (04053, м Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МІТ ГРУП» (70037, Запорізька область, Вільнянський район, село Люцерна, вул. Сонячна, буд. 4-А)

про стягнення 70969,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МІТ ГРУП» 70969,00 грн., які складаються з: 63962,64 грн. основного боргу за договором про надання рекламних послуг № 26-19/3 від 18.11.2019, 1435,22 грн. 3% річних та 5571,15 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням ТОВ ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ (первісним боржником) зобов`язань за договором про надання рекламних послуг № 26-19/3 від 18.11.2019 щодо оплати рекламних послуг за період з лютого по травень 2020 року в повному обсязі та у визначений договором строк, що призвело до виникнення заборгованості за договором на загальну суму 63962,64 грн. В подальшому, за згодою позивача первісним боржником - ТОВ ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ та ТОВ КОЗАЦЬКА ФЕРМА укладений договір № 49/2020 про переведення боргу, відповідно до п. 1.1, 1.2. якого, останній прийняв на себе зобов`язання щодо сплати позивачу за первісного боржника суми основного боргу у розмірі 63962,64 грн. за Договором про надання рекламних послуг № 26-19/3 від 18.11.2019. Підстави звернення з вимогами до ТОВ УКР МІТ ГРУП позивач пояснює тим, що у зв`язку з припиненням ТОВ КОЗАЦЬКА ФЕРМА в результаті реорганізації шляхом приєднання до ТОВ УКР МІТ ГРУП до останнього перейшли зобов`язання щодо сплати заборгованості. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 104, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 7000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 справу № 908/1678/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 11.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1678/21, присвоєно справі номер провадження 18/98/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1678/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 07.07.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Позивач повідомлений про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції копія ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена повноважному представнику позивача 18.06.2021.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 11.06.2021 повернулась до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МІТ ГРУП» є: 70037, Запорізька область, Вільнянський район, село Люцерна, вул. Сонячна, буд. 4-А. і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про відсутність відповідача за місцем реєстрації, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1678/21 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 11.06.2021 у справі № 908/1678/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 11.06.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 11.07.2021 та закінчити 10.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі Левкут В.В. у щорічній відпустці по 13.09.2021 та у відрядженні по 18.09.2021, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 20.09.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, справа розглянута судом у розумний строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА МЕДІА КОРПОРЕЙШН» (Виконавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ» (Замовником, первісним боржником) 18.11.2019 укладений договір про надання рекламних послуг № 26-19/3 (далі - Основний договір).

Відповідно до п. 1.1 Основного договору Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати Замовнику послуги з розміщення Рекламних матеріалів Замовника на радіостанціях України на умовах та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього (далі - рекламні послуги).

Пунктом 4.1 Основного договору передбачено, що загальна ціна договору визначається виходячи із сумарної вартості всіх послуг, зазначених у Додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

За визначенням п. 4.2 Основного договору Замовник оплачує вартість послуг, що надаються йому Виконавцем відповідно до цього договору, шляхом переказу на поточний рахунок Виконавця 100% передплати вартості послуг не пізніше дня початку рекламної кампанії Замовника, згідно з відповідним Додатком, якщо інший термін розрахунків сторони не погодять у відповідному Додатку. Підставою для оплати наданих послуг, є виставлений рахунок Виконавця.

Згідно із п. 5.1 Основного договору факт надання рекламних послуг засвідчується актами наданих послуг, що складаються, підписуються Виконавцем та направляються на адресу Замовника.

Відповідно до п. 10.1 Основного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2019) даний договір набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2020 року.

Закінчення строку дії даного договору або його дострокове припинення не звільняє сторони від обов`язку провести взаєморозрахунки за Рекламні послуги, надані протягом терміну дії даного договору (п. 10.3 Основного договору).

Сторонами узгоджено Додатки до Основного договору: № 1-20 від 28.01.2020, № 3-20 від 28.03.2020, № 4-20 від 28.04.2020, № 5-20 від 27.05.2020 з аналогічними умовами.

Пунктом 1 зазначених Додатків сторони погодили, що Виконавець надає Рекламні послуги, щодо розміщення наданих Замовником рекламних матеріалів на радіостанціях України, відповідно до наведених нижче умов:

1. Назва радіостанції та територія мовлення: Радіостанція Авторадіо , Ретро РМ м.Запоріжжя,

2. Період надання рекламних послуг: 01.02.2020-01.03.2020, 01.04.2020-30.04.2020, 01.05.2020-30.05.2020, 10.06.2020-30.06.2020 (відповідно),

3. Умовна назва рекламного матеріалу: Козацька ферма ,

4. Загальна кількість виходів: 523,

5. Вартість рекламних послуг без урахування ПДВ 20% складає: 13325,55 грн., крім того ПДВ 20% 2665,11 грн. Разом до сплати з ПДВ: 15990,66 грн.

Відповідно до пунктів 2 Додатків Замовник здійснює оплату за рекламні послуги по відповідному Додатку протягом п`яти банківських днів від дати виставлення рахунку Виконавцем.

Згідно актів надання послуг № 95 від 01.03.2020 № 185 від 30.04.2020, № 214 від 30.05.2020, № 264 від 30.06.2020 та відповідних Рахунків на оплату послуг позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 63962,64 грн. з ПДВ.

За зазначеними вище рахунками та актами наданих послуг ТОВ ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ (первісний боржник) не здійснило оплату наданих послуг, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за Договором № 26-19/3 від 18.11.2019 на загальну суму 63962,64 грн.

В подальшому, за згодою позивача - ТОВ ВЕСТА МЕДІА КОРПОРЕЙШИН , Первісним боржником - товариством з обмеженою відповідальністю ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ та товариством з обмеженою відповідальністю КОЗАЦЬКА ФЕРМА (надалі - Новий боржник) укладений договір № 49/2020 про переведення боргу, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого останній прийняв на себе зобов`язання щодо сплати позивачу за Первісного боржника - ТОВ ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ суми основного боргу у розмірі 63962,64 грн. за договором про надання рекламних послуг № 26-19/3 від 18.11.2019 .

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю КОЗАЦЬКА ФЕРМА , ідентифікаційний код 43595084, припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю УКР МІТ ГРУП , ідентифікаційний код 41305456.

За доводами позивача, у зв`язку з припиненням ТОВ КОЗАЦЬКА ФЕРМА в результаті реорганізації шляхом приєднання до ТОВ УКР МІТ ГРУП до останнього перейшли зобов`язання щодо сплати заборгованості.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак ТОВ ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманих послуг за розміщення рекламних матеріалів за період з березня 2020 року по червень 2020 року на загальну суму 63962,64 грн. у встановлений договором строк не виконав.

Акти наданих послуг за спірний період підписані Первісним боржником без зауважень. Строк оплати наданих послуг визначено у відповідних Додатках до Основного договору - протягом п`яти банківських днів від дати виставлення рахунку Виконавцем.

Суд звертає увагу, що укладанням Первісним боржником - товариством з обмеженою відповідальністю ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ та товариством з обмеженою відповідальністю КОЗАЦЬКА ФЕРМА договору № 49/2020 про переведення на останнього боргу - суми основного боргу у розмірі 63962,64 грн. за Договором про надання рекламних послуг № 26-19/3 від 18.11.2019, ними фактично визнана заборгованість у наведеній сумі.

Згідно із ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, зважаючи на умови договору № 49/2020 про переведення боргу, ТОВ КОЗАЦЬКА ФЕРМА прийняла на себе зобов`язання щодо сплати позивачу за Первісного боржника - ТОВ ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ 63962,64 грн. за договором про надання рекламних послуг № 26-19/3 від 18.11.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю КОЗАЦЬКА ФЕРМА , ідентифікаційний код 43595084 припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю УКР МІТ ГРУП , ідентифікаційний код 41305456.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнав доведеним той факт, що до ТОВ УКР МІТ ГРУП перейшли зобов`язання щодо сплати 63962,64 грн. основного боргу за надані послуги на підставі договору переведення боргу №49/2020 укладеного ТОВ ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ та ТОВ КОЗАЦЬКА ФЕРМА .

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 63962,64 грн. основного боргу заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 1435,22 грн. 3% річних та 5571,15 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений позивачем період з 01.09.2020 по 30.04.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , виходячи з простроченої суми вартості наданих послуг, суд встановив, що розрахунок виконано правильно, до стягнення підлягає сума 1435,22 грн., як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: вересень 2020 року - квітень 2021 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , суд встановив, що розрахунок виконано правильно, тому вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 5571,15 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів погашення заборгованості у добровільному порядку.

При цьому суд враховує, що зобов`язання з оплати рекламних послуг, згідно з договором про переведення боргу та внаслідок припинення ТОВ КОЗАЦЬКА ФЕРМА покладаються саме на відповідача.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Позивач у позові просив стягнути з відповідача судові витрати в частині витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Правову допомогу позивачу надавав адвокат Рукавішніков Костянтин Романович згідно ордеру на надання правової допомоги серія АЕ № 1073564 від 31.05.2021 та договору про надання правової допомоги від 24.05.2021, укладеного з ТОВ «ВЕСТА МЕДІА КОРПОРЕЙШН» .

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2021 Адвокатом Рукавішніковим Костянтином Романовичем (Адвокатом) та ТОВ «ВЕСТА МЕДІА КОРПОРЕЙШН» (Клієнтом) укладений договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.2 якого за цим договором Адвокат зобов`язався надати Клієнту правову допомогу по стягненню в судовому порядку заборгованості за договором про надання рекламних послу № 206-19/3 від 18.11.2019 на умовах і в порядку, що визначені договором.

До договору про надання правової допомоги Адвокатом та Клієнтом узгоджено Додаток № 1, яким визначено найменування послуг та їх вартість, зокрема, за складання позовної заяви (1 документ) передбачено вартість послуги в сумі 7000,00 грн.

Адвокатом та ТОВ «ВЕСТА МЕДІА КОРПОРЕЙШН» складений акт приймання-передачі правових послуг від 28.05.2021 на суму 7000,00 грн.

Платіжним дорученням № 1724 від 31.05.2021 підтверджується оплата позивачем гонорару адвоката в сумі 7000,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Рукавішнікова Костянтина Романовича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ «ВЕСТА МЕДІА КОРПОРЕЙШН» є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надав, як не надав і відзиву на позов.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1678/21.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МІТ ГРУП» (70037, Запорізька область, Вільнянський район, село Люцерна, вул. Сонячна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 41305456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА МЕДІА КОРПОРЕЙШН» (04053, м Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501; ідентифікаційний код 41925740) 63962,64 грн. (шістдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят дві грн. 64 коп.) основного боргу, 1435,22 грн. (одну тисячу чотириста тридцять п`ять грн. 22 коп.) 3% річних, 5571,15 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят одну грн. 15 коп.) інфляційних втрат, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору та 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 23.09.2021

Суддя В.В. Левкут

Дата ухвалення рішення20.09.2021
Оприлюднено27.09.2021

Судовий реєстр по справі —908/1678/21

Судовий наказ від 27.10.2021

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Рішення від 20.09.2021

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 11.06.2021

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні