Рішення

від 23.09.2021 по справі 910/11800/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2021Справа № 910/11800/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "ВІРТГЕН УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-МАГІСТРАЛЬ"

про стягнення 32920,31 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "ВІРТГЕН УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-МАГІСТРАЛЬ" про стягнення 32920,31 грн. заборгованості, з яких: 28039,98 грн - сума основного боргу, 1909,77 грн - пеня, 2048,56 грн - інфляційні втрати, 922,00 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 06.07.2019 про сервісне обслуговування та продаж запасних частин №С3-10-2019/УКР.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.07.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11800/21 та розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

06.09.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості. Оскільки довідка про стан заборгованості не скріплена електронним цифровим підписом, то не вважається такою, що підписана заявником (його представником), а відтак на підставі ст.42, 170, 233 Господарського процесуального кодексу України залишена судом без розгляду.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду від 28.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.07.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку 06.08.2021 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2019 між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "ВІРТГЕН УКРАЇНА" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-МАГІСТРАЛЬ" (замовник, відповідач) укладений договір №С3-10-2019/УКР про сервісне обслуговування та продаж запасних частин (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник замовляє та оплачує, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг з технічного обслуговування та ремонту (далі - Сервісне обслуговування) обладнання замовника згідно списку за формою, вказаною в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Під сервісним обслуговуванням маються на увазі роботи з обслуговування і ремонту обладнання з використанням (або без використання) для цього запасних частин, а також поставка та продаж за замовленням замовника оригінальних запасних частин для обладнання (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору сервісне обслуговування обладнання замовника і продаж запасних частин здійснюється виконавцем на підставі заявок замовника.

Ціни за цим договором будуть вказуватися в рахунку виконавця окремо за кожне сервісне обслуговування (п.3.5. договору).

Продаж запасних частин зі складу виконавця здійснюється з оформленням видаткової накладної на підставі довіреності, наданої замовником. Довіреність на отримання запасних частин зі складу виконавця має бути належним чином оформлена, підписана і завірена печаткою замовника (п. 3.8 договору).

Відповідно до п.4.2 договору підставою для оплати за придбані запасні частини та витратні матеріали є рахунок на передплату, оформлений виконавцем на підставі заявки замовника, що підлягає оплаті протягом 2-х банківських днів з дати надання послуг чи передачі запасних частин (пп.4.2.1.). Оплата за сервісне обслуговування повинна бути здійснена не залежно від отримання рахунку, не пізніше п`яти календарних днів з дати надання послуг чи передачі запасних частин (пп.4.2.2.).

Відповідно до п.5.2 договору за кожен день прострочення оплати вартості наданих послуг чи отриманого товару замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця господарську санкцію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У п.6.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його укладення на строк до 31.12.2019. Цей договір продовжується (автоматично пролонгується) на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору (п.6.3 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договором передав, а відповідач прийняв запасні частини на суму 38039,98 грн, а саме: гідравлічне масло Wirtgen group HVLP 46 (1|208) у кількості 208л; мастило пластичне Mobil Lux ЕР № 2, 18К, у кількості 18кг; мастило пластичне Mobil Unirex №3, 18К у кількості 18л, на підтвердження чого позивачем надано видаткову накладну №1370 від 12.06.2020, довіреність на отримання матеріальних цінностей № 2 від 12.06.2020.

Згідно із рахунком № 2590 від 11.06.2020 вартість запасних частин складає 38039,98 грн.

Гарантійним листом вих.№ 11/06 від 11.06.2020 відповідач гарантував оплату переданих запасних частин до 19.06.2020.

06.07.2020 відповідач здійснив часткову оплату за передані запасні частини на суму 10000,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 28039,98 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за передані запасні частини, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 28039,98 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання пені у сумі 1909,77 грн, інфляційних втрат у сумі 2048,56 грн та 3% річних у сумі 922,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір №С3-10-2019/УКР про сервісне обслуговування та продаж запасних частин від 06.07.2019.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору купівлі-продажу та надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту умов договору, до правовідносин сторін щодо надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України, а до правовідносин з продажу запасних частин - приписи глави 54 Цивільного кодексу України , якою врегульовано положення про купівлю-продаж.

У відповідності до п.3.8 договору продаж запасних частин зі складу виконавця здійснюється з оформленням видаткової накладної на підставі довіреності, наданої замовником. Довіреність на отримання запасних частин зі складу виконавця має бути належним чином оформлена, підписана і завірена печаткою замовника.

Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов`язань за договором передав, а відповідач прийняв запасні частини на суму 38039,98 грн, а саме: гідравлічне масло Wirtgen group HVLP 46 (1|208) у кількості 208л; мастило пластичне Mobil Lux ЕР № 2, 18К, у кількості 18кг; мастило пластичне Mobil Unirex №3, 18К у кількості 18л, що підтверджується видатковою накладною №1370 від 12.06.2020 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 2 від 12.06.2020.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.2 договору підставою для оплати за придбані запасні частини та витратні матеріали є рахунок на передплату, оформлений виконавцем на підставі заявки замовника, що підлягає оплаті протягом 2-х банківських днів з дати надання послуг чи передачі запасних частин (пп.4.2.1.).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлені згідно із видатковою накладною №1370 від 12.06.2020 запасні частини у строк до 16.06.2020.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із наявним у матеріалах справи гарантійним листом вих.№ 11/06 від 11.06.2020 відповідач гарантував оплату переданих запасних частин до 19.06.2020.

Як підтверджено матеріалами справи 06.07.2020 відповідач здійснив часткову оплату за передані запасні частини на суму 10000,00 грн.

Отже, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату переданих позивачем запасних частин у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 28039,98 грн (38039,98 грн - 10000,00 грн).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 28039,98 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за передані запасні частини у сумі 28039,98 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 28039,98 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 28039,98 грн.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання за договором в частині оплати за поставлений товар позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у сумі 1909,77 грн, інфляційні втрати у сумі 2048,56 грн та 3% річних у сумі 922,00 грн.

За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.5.2 договору за кожен день прострочення оплати вартості наданих послуг чи отриманого товару замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця господарську санкцію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нарахування пені здійснено позивачем за період з 20.01.2021 по 20.07.2021.

Суд зазначає, що частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Оскільки, як встановлено судом вище, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлені згідно із видатковою накладною №1370 від 12.06.2020 запасні частини у строк до 16.06.2020, то прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося з 17.06.2020 та відповідно з цієї дати мало здійснюватися нарахування пені.

За змістом пункту 7.2. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком.

Отже, правильним періодом нарахування пені є: з 17.06.2020 по 17.12.2020. Однак, нарахування пені здійснено позивачем за період з 20.01.2021 по 20.07.2021, тобто поза межами правильного періоду нарахування.

За таких обставин, враховуючи, що в силу приписів ч.2 ст.237 ГПК України, суд при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то заявлені позивачем вимоги про стягнення пені у сумі 1909,77 грн, нарахованої за період з 20.01.2021 по 20.07.2021, задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за період з 15.06.2020 по 20.07.2021. Оскільки, як встановлено судом вище, початком прострочення виконання грошового зобов`язання є 17.06.2020, то саме з цієї дати слід нараховувати 3% річних.

За перерахунком суду 3% річних становлять 918,31 грн. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних суд задовольняє частково.

Нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з липня 2020 року у межах визначеного позивачем періоду. За перерахунком суду сума інфляційних втрат становить 2683,84 грн, тобто у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки суд у відповідності до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 2048,56 грн повністю.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "ВІРТГЕН УКРАЇНА".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-МАГІСТРАЛЬ" (03113, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 80/57, ідентифікаційний код 42808394) на користь Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "ВІРТГЕН УКРАЇНА" (03083, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГІВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 28, ідентифікаційний код 25638086) заборгованість у сумі 28039,98 грн, інфляційні втрати у сумі 2048,56 грн, 3 % річних у сумі 918,31 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2138,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.09.2021.

Суддя С.О. Турчин