Постанова

від 22.09.2021 по справі 538/539/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/539/21 Номер провадження 22-ц/814/1995/21Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю.,

розглянувши в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року прийнятого під головуванням судді Бондарь В.А. в м. Лохвиця , -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду із вказаним позовом. Зазначала, що 08 лютого 2020 року за усним договором позики вона передала ОСОБА_2 3000 доларів США. При передачі вказаної суми позичальником була надана розписка від 08.02.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 взяв в борг кошти на один рік, однак кошти повернуті не були. Виходячи із офіційного курсу долара США відносно 1 грн., який на 19 березня 2021 року складав 27,6828 грн., просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг за договором позики із врахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 83878, 90 грн. та 3% річних від вказаної суми у розмірі 314,50 грн., всього 84193,50 грн.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики із урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі - 83 878,90 грн. та три відсотки річних із вказаної суми, що становить - 314,50 грн., а всього - 84 193,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену нею суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

В стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 454 грн. відмовлено.

Рішення оскаржив ОСОБА_2 який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що дані кошти ОСОБА_1 давали кошти у розмірі 3000 доларів США на здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08 лютого 2020 року за усним договором позики ОСОБА_1 передала позичальнику ОСОБА_2 3000 доларів США, що підтверджується розпискою.

Згідно розписки від 08 лютого 2021 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 3000 доларів США на 1 рік ( а.с.28).

Однак у визначений строк ОСОБА_2 кошти не повернув.

Станом на 19 березня 2021 року офіційний курс долара США відносно 1 грн. складав 27,6828 грн., таким чином загальна сума позики складала 83048,40 грн.

Крім загальної суми заборгованості, ОСОБА_1 просить стягнути звідповідача суму інфляції за період з 08.02.2021 року по 08.03.2021 року, що становить 83 878,90 грн., та три відсотки річних з простроченої суми в розмірі 314,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд своє рішення мотивував тим, що відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за договором позики.

Колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною другою ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що факт укладення та отримання грошових коштів ОСОБА_2 у розмірі 3000 доларів США по договору позики підтверджений належними та допустимими доказами.

Матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують факту укладання договору позики.

Враховуючи вказане, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за позикою у розмірі 3000 доларів США, що еквівалентно 83048,40 грн.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законом України від 23 вересня 1994 року

№ 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України , тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 625 ЦК України та дійшов помилкового висновку про можливість стягнення інфляційних втрат, а тому рішення районного суду в цій частині слід скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Крім індексу інфляції, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 три відсотки річних від простроченої суми, що становить 314,50 грн. та відповідно підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню загальна сума позики у розмірі 83048,40 грн. та 3% річних від простроченої суми 314,50 грн., що загалом складає 83 362,90 грн.

В частині розподілу судових витрат рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374,376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року змінити в частині стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 83048,40 грн. та три відсотки річних із вказаної суми - 314,50 грн., а всього -83362,90 грн.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року скасувати в частині стягнення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.09.2021 р.

Головуючий-суддя О. В. Прядкіна

Судді: С. Б. Бутенко

О. Ю. Кузнєцова