Рішення

від 22.09.2021 по справі 320/3868/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року 320/3868/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпрод" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудпрод" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2021 №UA500080/2021/000004/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів за митною декларацією №UA500080/2021/003509 від 10.03.2021, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень, з огляду на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем подано до суду заяву, в якій зазначив про те, що свідомо не скористався своїм правом надати відповідь на відзив через те, що вважає, що основні вимоги та обґрунтування протиправності рішення відповідача викладені у позовній заяві, а також зазначив, що відповідач у своєму відзиві не навів нових обґрунтувань законності оскаржуваного рішення, ніж ті, що викладені в самому оскаржуваному рішенні, не надав нових доказів по справі в обґрунтування своїх заперечень проти позову, в тому числі відповідачем не надані копії митних декларацій від 01.02.2021 №UA500500/2021/003999 та від 22.01.2021 №UA500500/2021/002664, які були використані як джерело інформації для коригування митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення від 11.03.2021 №UA500080/2021/000004/2 всупереч вимогам п. 3 резолютивної частини ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 по справі №320/3868/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи й матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудпрод" (покупець) та компанією AN THINH PHAT MANUFACTURE CO., LTD, Соціалістична Республіка В`єтнам (постачальник) укладено контракт №BA-0518/FP-01, згідно з яким постачальник поставляє у власність покупця товар - банани сушені цільні, ТМ "SantaVita".

Згідно з умовами зазначеного контракту на кожну партію товару оформлюється окрема специфікація.

Так, на підставі Специфікації №6 від 06.11.2020, Додаткової угоди №6 від 30.12.2020 до Контракту №BA-0518/FP-01 від 31.05.2018 та комерційного інвойсу №1.1-06/FP-01 від 16.01.2021 на умовах FOB - Вунг Тау Порт, Соціалістична Республіка В`єтнам, відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року, у власність ТОВ "Фудпрод" були поставлені наступні товари:

1) банан сушений цільний, внутрішня упаковка 100 г кожна п/е пачка, зовнішня упаковка 200 п/е пачок в ящику з 5-шарового картону масою нетто 15000,00 кг за ціною 1,97 доларів США за кг, загальною вартістю 29550,00 доларів США;

2) банан сушений цільний, внутрішня упаковка 200 г кожна п/е пачка, зовнішня упаковка 100 п/е пачок в ящику з 5-шарового картону масою нетто 2000,00 кг за ціною 1,91 доларів США за кг, загальною вартістю 3820,00 доларів США.

Згідно з п. 4.4. Контракту №BA-0518/FP-01 від 31.05.2018 оплата за товар здійснюється в наступному порядку: перша частина попередньої оплати кожної партії товарів становить 30% (тридцять відсотків) і виплачується на основі виставленого постачальником інвойсу-проформи до дня відвантаження товарів; друга частина оплати кожної партії товарів становить 70% (сімдесят відсотків) і здійснюється на основі виставленого постачальником інвойсу не пізніше 10 (десяти) календарних днів до очікуваної дати прибуття судна з товарами в порт призначення. Партія товарів була оплачена покупцем відповідно до встановленого контрактом порядку, а саме:

- 10.11.2020 була оплачена перша частина передплати за партію товарів в розмірі 30 % вартості всієї партії товарів - 10011,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті ПАТ "Банк Восток" №8 від 10.11.2020 на підставі Проформи-інвойсу №PI-1.1/FP-01-SPE-06 від 11.11.2020;

- 24.02.2021 була оплачена друга частина передплати за партію товарів в розмірі 70 % вартості всієї партії товарів - 23359,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті ПАТ "Банк Восток" №16 від 24.02.2021 на підставі комерційного інвойсу №1.1-06/FP-01 від 16.01.2021.

З метою здійснення митного оформлення партії товарів 10.03.2021 позивач в особі уповноваженого декларанта ТОВ "М-ЕНД-С" звернувся до Одеської митниці Держмитслужби, до структурного підрозділу якої - Відділу митного оформлення №1 митного поста "Чорноморський" були подані наступні документи:

- декларація митної вартості (в електронному вигляді);

- зовнішньоекономічний контракт №BA-0518/FP-01 від 31.05.2018 та додаткова угода №6 від 30.12.2020 до контракту №BA-0518/FP-01 від 31.05.2018;

- специфікація №6 від 06.11.2020 до Контракту №BA-0518/FP-01 від 31.05.2018;

- прайс-лист №1.1Pr/FP-01-SPE-06 від 02.11.2020;

- комерційний інвойс №1.1-06/FP-01 від 16.01.2021;

- платіжні доручення №8 від 10.11.2020 та №16 від 24.02.2021, що підтверджують повну оплату партії Товару;

- коносамент №GLHCMUKR01210693 від 22.01.2021;

- пакувальний лист №1.1P/FP-01-SPE-06 від 22.01.2021;

- документи, що підтверджують транспорті витрати: договір на перевезення №1308 від 13.08.2018, довідка про транспорті витрати №0052 від 02.03.2021, рахунок-фактура на перевезення №LS-4341478 від 02.03.2021;

- фітосанітарний сертифікат №005137/21/0201 від 22.01.2021;

- сертифікат про походження товару №2110015692 від 26.01.2021;

- санітарний сертифікат №76/2021/ATTP-PCTTR від 04.02.2021;

- лист ТОВ "Фудпрод" від 18.10.2018 вих. №14 щодо відсутності взаємозв`язку;

- лист ТОВ "Фудпрод" від 08.10.2018 вих. №27 щодо відсутності ліцензійних платежів;

- акт зважування контейнера №131343 від 06.03.2021.

Зазначені документи були подані позивачем відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 та 6 ст. 53 Митного кодексу України за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Вищевказані документи були прийняті відповідачем разом із митною декларацією, якій був присвоєний №UA500080/2021/003509.

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів працівником відповідача декларанту позивача було надіслано повідомлення від 10.03.2021, в якому вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, що ускладнює перевірку складових митної вартості, зокрема:

1) вага брутто товару, зазначена в акті зважування, не відповідає вазі брутто у коносаменті, пакувальному листі та інвойсі, що може вплинути на достовірність суми заявленої декларантом митної вартості;

2) у контракті, сертифікаті про походження, інвойсі та пакувальному листі відсутня інформація щодо виробника товару, а відправник AN THINH PHAT MANUFACTURE CO., LTD (В`єтнам), зазначений у санітарному сертифікаті як виробник, не вказаний у поданих до митного оформлення документах.

Керуючись ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, відповідач у своєму повідомленні декларанту від 10.03.2021 зобов`язав декларанта надати наступні додаткові документи (за наявності): 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на повідомлення відповідача та з метою підтвердження числових складових заявленої митної вартості декларант позивача надав наступні документи:

- калькуляції вартості Товарів №1.1Ca-A/FP-01-SPE-06 та №1.1Ca-B/FP-01-SPE-06 від 23.01.2021;

- декларації виробника №1.1A-D/FP-01-SPE-06 від 22.01.2021 та №1.1В-D/FP-01-SPE-06 від 22.01.2021;

- митну декларацію країни відправлення №303727124320 від 18.01.2021;

- лист ТОВ "Фудпрод" від 10.03.2021 вих. №16;

- пояснення декларанта б/н від 10.03.2021.

У листі від 10.03.2021 вих. №16 ТОВ "Фудпрод" надав роз`яснення митному органу на його зауваження, викладені у повідомленні від 10.03.2021, а саме:

1) щодо повідомлення відповідача: "Вага брутто товару, зазначена в акті зважування, не відповідає вазі брутто у коносаменті, пакувальному листі та інвойсі, що може вплинути на достовірність суми заявленої декларантом митної вартості", позивач зазначив, що фактична вага брутто становить 17950,00 кг відповідно до Звіту про зважування контейнера №131343 від 06.03.2021, що не є перевищенням допустимого відхилення по вазі брутто, встановленого вантажовідправником та виробником товару відповідно до товарно-супровідних документів;

2) щодо зауваження відповідача: "У контракті, сертифікаті про походження, інвойсі та пакувальному листі відсутня інформація щодо виробника товару, а відправник AN THINH PHAT MANUFACTURE CO., LTD (В`єтнам), зазначений у санітарному сертифікаті як виробник, не вказаний у поданих до митного оформлення документах", позивач зазначив, що постачальник товару компанія AN THINH PHAT MANUFACTURE CO., LTD є також виробником товару "Банани сушені", що підтверджується Санітарним сертифікатом №76/2021/АТТР-РСTTR від 04.02.2021 та Деклараціями виробника №1.1A-D/FP-01-SPE-06 від 22.01.2021 та №1.1В-D/FP-01-SPE-06 від 22.01.2021, які подані в оригінальних примірниках в комплекті товарно-супровідних документів до митного органу з метою митного оформлення.

Згідно з повідомленням від 11.03.2021 вищезазначені додаткові документи були прийняті в базу даних відповідача. У відповідь на подані додаткові документи та пояснення позивач отримав від відповідача нове повідомлення від 11.03.2021, в якому відповідач виклав нові зауваження до документів позивача, наданих з метою митного оформлення товару, а саме:

1) прайс на заявлену партію товару виставлено 02.11.2020, інвойс - 16.01.2021, а калькуляція виробника складена станом на 23.01.2021, хоча калькуляція має передувати даті прайсу та інвойсу;

2) декларантом не надані всі необхідні для підтвердження заявленою ним митної вартості товару, а у зв`язку із наявністю розбіжностей та не підтвердженням декларантом митної вартості Товарів митний орган не може визнати митну вартість за ціною угоди.

На підставі вищезазначеного 11.03.2021 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2021/000004/2, згідно з яким відповідачем було визначено митну вартість товарів позивача за резервним методом.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2021/000004/2 від 11.03.2021 зазначені наступні причини коригування митної вартості товарів позивача:

- за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 Митного кодексу України, відповідачем встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) вага брутто товару, зазначена в акті зважування, не відповідає вазі брутто у коносаменті, пакувальному листі та інвойсі, що може вплинути на достовірність суми заявленої декларантом митної вартості; 2) у контракті, сертифікаті про походження, інвойсі та пакувальному листі відсутня інформація щодо виробника товару, а відправник AN THINH PHAT MANUFACTURE CO., LTD (В`єтнам), зазначений у санітарному сертифікаті як виробник, не вказаний у інших поданих до митного оформлення документах;

- 11.03.2021 декларантом позивача була додатково надана калькуляція виробника, декларації виробника, копія митної декларації відправлення та лист одержувача товару ТОВ "Фудпрод". Однак дата калькуляції має передувати даті прайсу та інвойсу.

На підставі зазначеного в графі 33 оскаржуваного рішення, враховуючи повідомлення декларанта позивача про неможливість надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, відповідач на підставі аналізу наявної у нього інформації здійснив коригування митної вартості за резервним методом визначення митної вартості до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснене (МД №UA500500/2021/003999 від 01.02.2021, МД №UA500500/2021/002664 від 22.01.2021).

Коригування відповідачем митної вартості товарів позивача стало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2021/00023.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII Митного кодексу України та главою 8 розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України визначають, що у випадках, передбачених Митним кодексом України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій ст. 52 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 Митного кодексу України.

Митний орган час під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених Митного кодексу України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України.

Як було зазначено вище, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Щодо доводів відповідача, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: вага брутто товару, зазначена в акті зважування, не відповідає вазі брутто у коносаменті, пакувальному листі та інвойсі, що може вплинути на достовірність суми заявленої декларантом митної вартості, то суд звертає увагу на те, що зазначене не відповідає дійсності та підтверджено документами, наданими відповідачу позивачем для митного оформлення товарів. Зокрема, відповідно до пакувального листа та коносаменту загальна вага брутто, вказана в товарно-супровідних документах, становить 17850,00 кг та може коливатись на +/- 2%, тобто +/- 357,00 кг. Фактична вага брутто становить 17950,00 кг відповідно до Акту зважування контейнеру №131343 від 06.03.2021, що не є перевищенням допустимого відхилення по вазі брутто, встановленого вантажовідправником та виробником товару.

Отже, враховуючи зазначене, вартість товару була визначена за масою нетто відповідно до пакувального листа, інвойса, коносамента. Зазначені пояснення були викладені позивачем у листі від 10.03.2021 вих. №16, в поясненнях митного брокера позивача б/н від 10.03.2021 та прийняті відповідачем згідно з повідомленням від 11.03.2021.

Щодо доводів відповідача, що у контракті, сертифікаті про походження, інвойсі та пакувальному листі відсутня інформація щодо виробника товару, а відправник AN THINH PHAT MANUFACTURE CO., LTD (В`єтнам), зазначений у санітарному сертифікаті як виробник, не вказаний у інших поданих до митного оформлення документах, то суд звертає увагу на те, що зазначене не відповідає дійсності та підтверджено документами, наданими відповідачу для митного оформлення товарів. Так, компанія AN THINH PHAT MANUFACTURE CO., LTD є виробником товару "Банани сушені" та зазначена в якості виробника в Санітарному сертифікаті №76/2021/АТТР-РСTTR від 04.02.2021 та Деклараціях виробника №1.1A-D/FP-01-SPE-06 від 22.01.2021 та №1.1В-D/FP-01-SPE-06 від 22.01.2021, які були подані в оригінальних примірниках в комплекті товарно-супровідних документів до митного органу та прийняті відповідачем згідно з повідомленням від 11.03.2021.

Відносно доводів відповідача про те, що дата калькуляції має передувати даті прайсу та інвойсу, то суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлена вимога щодо того, що калькуляція вартості товару має бути складена датою, що передує даті складання прайсу та інвойсу. Калькуляція - це бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці товару або партії товару та є основою для визначення середніх витрат виробництва та встановлення собівартості товару - основи для розрахунку ціни товару. Зазначений документ може бути виданий продавцем (постачальником) товару будь-якою датою на запит покупця для підтвердження розрахунку ціни товарів.

Отже, проаналізувавши надані під час митного оформлення платіжні документи у сукупності з іншими поданими документами, суд дійшов до висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з іншими документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.

Щодо доводів відповідача, що декларантом позивача не подано усіх документів згідно з переліком, визначеним у частинах 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 Митного кодексу України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 (далі - Правила), визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявлені митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14. Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до ч. 2 п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що з усіх витребуваних відповідачем документів згідно з його повідомленням від 10.03.2021 (виписка з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копія митної декларації країни відправлення) позивачем були надані всі документи, окрім висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, який в силу ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до обов`язкового переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, не відноситься.

Крім того, зазначені в ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного суду України від 29.05.2012 по справі №21-91а12, від 11.09.2012 по справі №21-262а12, від 30.06.2015 по справі №814/283/14, відповідно до якої за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем надані всі належні основні документи згідно з ч. 2, ч. 3 та ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору (контракту) та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та достатніх доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об`єктивного сумніву у достовірності наданої інформації відповідачем у своєму повідомленні від 11.03.2021 та відзиві на позовну заяву не наведено. Пояснення позивача щодо відсутності будь-яких розбіжностей в поданих до митного оформлення документах відповідачем під час митного оформлення до уваги не прийняті, про причини ігнорування додаткових документів та пояснень, поданих позивачем, відповідачем позивачу не роз`яснено.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, суд також зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Відповідачем для визначення митної вартості товарів позивача застосована цінова інформація на аналогічні товари за митними деклараціями інших імпортерів №UA500500/2021/003999 від 01.02.2021 та №UA500500/2021/002664 від 22.01.2021, копії яких відповідач суду не надав всупереч вимогам п. 3 резолютивної частини ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 по справі №320/3868/21.

Згідно з положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто ціна договору, її зміна за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору, у зв`язку з чим у даному випадку суд приходить до висновку про відсутність обставин надання постачальником товару спеціальних цін позивачу.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.05.2018 по справі №826/3104/16, відповідно до якої зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв`язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останній не містить інформації, на підставі якої відповідачем відкоригована вартість товару, а саме: який товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що ТОВ "Фудпрод" надано до митного органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару з урахуванням умов поставки FOB - Вунг Тау Порт, Соціалістична Республіка В`єтнам згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.

До того ж, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ "Фудпрод" такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України.

Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який вплив цих розбіжностей на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Окремо суд звертає увагу на те, що застосуванню другорядних методів визначення митної вартості повинна передувати процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України). Право вимоги документів, передбачене ч. 3 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України. Так само не може вважатися процедурою консультацій відповідь декларанта про неможливість подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, коли всі достатні, достовірні та належні документи, передбачені Митним кодексом України, вже подані.

За наведених обставин суд дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, що підтверджено ним документально.

Відтак, відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1663 від 26.03.2021.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 11.03.2021 №UA500080/2021/000004/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудпрод" (код ЄДРПОУ 41440932) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.