Ухвала

від 22.09.2021 по справі 380/15897/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/15897/21

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

22 вересня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження заяву Приватного підприємства Галич-Авто про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галич-Авто до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Галич-Авто (далі - позивач, ПП Галич-Авто ) звернулося із позовною заявою до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, у якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області Про дострокове розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 162 від 06.09.2021.

Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 68231 від 20.09.2021), у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження першого заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області Про дострокове розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 162 від 06.09.2021.

В обґрунтування такої зазначено, що на офіційному сайті Дрогобицької РДА у рубриці Офіційні документи позивач 14.09.2021 дізнався про прийняття першим заступником голови Дрогобицької РДА розпорядження Про дострокове розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 162 від 06.09.2021, пунктом 1 якого вирішено достроково розірвати 27.09.2021 договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладений між Дрогобицькою районною державною адміністрацією та ПП Галич-Авто , № 41 від 21 грудня 2015 року із змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 16.07.2020 (маршрут № 133 Дрогобич АС - Михайлевичі). Вважає, що оскільки відповідно до оскаржуваного розпорядження дія договору буде розірвана з 27.09.2021, то позивач втратить можливість з цього дня здійснювати перевезення пасажирів по цьому маршруту, що, відповідно, призведе до необхідності звільнення з роботи працівників підприємства та часткової втрати доходу позивача та свідчить, на думку позивача, про порушення його прав та інтересів.

З приводу очевидної протиправності оскаржуваного розпорядження зазначив, що у позовній заяві детально спростовані порушення позивачем умов договору та приписів чинного законодавства, які вказані в актах проведення обстеження на предмет виконання зобов`язань та умов договорів перевізниками щодо надання послуг на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі Дрогобицького району від 04.08.2021, 05.08.2021 та від 06.08.2021, складених на бланку Дрогобицької РДА ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та затверджених першим заступником голови Дрогобицької РДА. Вказані акти були підставою прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження. На думку позивача, такі акти проведення обстежень не можуть бути належними доказами виявлених порушень, оскільки в них не вказано посади осіб, які проводили вказані обстеження, а тому взагалі невідомо, яке ці особи мають відношення до проведення обстежень, чи входить проведення цих обстежень у коло їх повноважень, не вказані підстави проведення обстеження. Звернув увагу, що відповідно до пункту 56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.12.2008, відповідач має право здійснювати контроль на предмет виконання умов договору на перевезення пасажирів лише за наявності відповідного звернення або доручення організатора, а такі звернення фізичних чи юридичних осіб щодо невиконання чи неналежного виконання договору на перевезення пасажирів та/або доручення відповідача на вчинення обстеження відсутні. Вказане, на думку позивача, свідчить про незаконність проведених обстежень відповідно до актів від 04,08.2021, від 05.08.2021 та від 06.08.2021. Крім цього, в актах обстежень не вказано місця та часу проведених обстежень транспортного засобу позивача та, на думку позивача, відсутні жодні докази, які би підтверджували порушення умов договору та приписів нормативних актів.

Більше цього, ні Закони України Про автомобільний транспорт , Про місцеві державні адміністрації , ні Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.12.2008, ні інші нормативні акти взагалі, на думку позивача, не передбачають повноважень районних державних адміністрацій на проведення обстежень, відтак вважає, що проведення відповідачем контролю за виконанням умов договору на перевезення пасажирів у формі обстежень не відповідає приписам вказаних нормативних актів. Отже, оскільки позивачем не допущено, на його переконання, жодних порушень умов договору на перевезення пасажирів та не допущено порушень чинних нормативних актів, а відповідачем не встановлено невиконання чи неналежне виконання позивачем умов договору на перевезення пасажирів після отриманого попередження № 02/30-356 від 18.08.2021, то наведене також підтверджує очевидну протиправність оскаржуваного розпорядження. Стверджує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено конкретних підстав прийняття цього індивідуального акту та не забезпечено права позивача бути вислуханим перед прийняттям рішення, права наводити свої доводи та докази на спростування тверджень відповідача про виявлені порушення. З огляду на вказане вважає, що заходи забезпечення позову, за застосуванням яких звернувся позивач, є співмірними з предметом спору в цій адміністративній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Для можливості застосування судом вищезазначених форм забезпечення позову, про які просить позивач у заяві про забезпечення позову, необхідна наявність певних підстав, передбачених чинним законодавством України.

Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність видання першим заступником голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області розпорядження Про дострокове розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 162 від 06.09.2021.

Дослідивши подану ПП Галич-Авто заяву про забезпечення позову, суд зауважує, що, забезпечуючи позов шляхом зупинення дії розпорядження першого заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області Про дострокове розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 162 від 06.09.2021 до вирішення справи по суті, у той час як оскаржуваному розпорядженню ще не надано офіційної правової оцінки в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Оцінку зазначеному у заяві оскаржуваній розпорядженню першого заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області буде надано при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову. При цьому, якщо таке порушення прав позивача буде встановлено при розгляді справи по суті, її порушене право буде відновлено з моменту його порушення.

Сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову, а при розгляді відповідної заяви питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті не вирішується.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 10.04.2019 (справа № 826/16509/18) та від 13.05.2020 (справа № 640/16714/19).

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на можливість втрати з 27.08.2021 права здійснювати перевезення пасажирів по маршруту, що, на його думку, призведе до необхідності звільнення з роботи працівників підприємства та часткової втрати доходу позивача та свідчить про порушення його прав та інтересів. Разом з цим, заявником не підтверджено неможливості переведення працівників на інші маршрути та захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а наведені у заяві про забезпечення позову доводи позивача підлягають перевірці у ході судового розгляду справи по суті.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів, яких стосуються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Поряд з цим, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суд також враховує, що рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту неправомірності оскаржуваної вимоги і позбавлення її правових наслідків шляхом скасування. Тому в справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже, і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Таким чином, задоволення заяви позивача про забезпечення позову не відповідає критеріям обґрунтованості, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову, а відтак задоволенню не підлягає.

При цьому суд роз`яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного підприємства Галич-Авто про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галич-Авто до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

2. Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.

Суддя Р.П. Качур