Ухвала

від 20.09.2021 по справі 159/4977/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4977/21

Провадження № 1-кс/159/1948/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна

20 вересня 2021 року м. Ковель

Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12021030550000645 від 14.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

Слідчим СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , за погодженням із процесуальним прокурором ОСОБА_6 , внесено до суду клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021030550000645 від 14.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що 14.07.2021 у Ковельське РУП надійшли матеріали УСБУ у Волинській області про те, що ФГ «Аміла» (ЄДРПОУ 30958957) і ТОВ «Аміла» (ЄДРПОУ 25090493) здійснюють незаконний видобуток піску на території Турійської громади, зокрема на земельній ділянці за кадастровим номером 725587600:05:002:1013, не маючи відповідних дозвільних документів.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4, 5 ст. 214 КПК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2021 року за №12021030550000645 від 14.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 240 КК України.

Згідно відомостей, що обліковуються Державним науково-виробничим підприємством «Геоінформ України» спеціальний дозвіл на користування надрами у ФГ «Аміла» (ЄДРПОУ 30958957) і ТОВ «Аміла» (ЄДРПОУ 25090493) не видавався.

13.09.2021 року, близько 18 год. 00 хв., працівниками УСБУ у Волинській області було виявлено факт видобування піску працівниками та технікою ТОВ «Аміла», а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 0725586500:04:001:0561, яка перебуває в приватній власності та знаходиться в урочищі «Заармянами» поблизу с. Обенижі Соловичівського старостинського округу Турійської селищної ради, зокрема зафіксовано транспортні засоби і техніку, за допомогою якої здійснювалось видобування і вивезення піску.

13.09.2021 року, в ході огляду місця події було оглянуто і вилучено: екскаватор марки «LIEBHEER A312», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ТОВ «Аміла», та свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_2 ; вантажний самоскид марки «Камаз», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за ТОВ «Аміла», навантажений піском, та свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_4 .

Водії вказаних транспортних засобів від дачі пояснень відмовились.

Вилучені під час огляду місця події 13.09.2021 року транспортні засоби, свідоцтва про їх реєстрацію передані на відповідальне зберігання головному інженеру ТОВ «Аміла» ОСОБА_7 .

Враховуючи, що вилучені під час огляду місця події транспортні засоби, свідоцтва про їх реєстрацію можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та в подальшому виступатимуть по кримінальному провадженню важливими речовими доказами, слідчий вважає необхідним накласти арешт на вказане майно.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчийСВКовельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали повністю з підстав, викладених в ньому.

Представники власника майна ТОВ "Аміла" в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись про дату, час та місце розгляду даного клопотання.

Заслухавши слідчого та прокурора, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по вказаних матеріалах, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного клопотання.

Так, відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Арештом майна, згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку, згідно із ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається,що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, з витягу з кримінального провадження № 12021030550000645 вбачається, що слідчим відділенням Ковельського РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, про те, що "14.07.2021 року о 15:20 по пошті до чергової частини Ковельського РУП надійшли матеріали про те, що працівники ФГ "Аміла" здійснюють незаконний видобуток піску на земельній ділянці за кадастровим № 0725587600:05:002:1013".

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 13.09.2021 року, дізнавачем СД Ковельського РУП оглядалась земельна ділянка з кадастровим № 0725586500:04:001:0561, де й було виявлено видобування піску та відповідну техніку.

Як встановлено в ході розгляду клопотання, окремі відомості щодо події, яка мала місце 13.09.2021 року на земельній ділянці з кадастровим № 0725586500:04:001:0561, до ЄРДР не вносились, що підтвердив в судовому засіданні слідчий.

В той же час, в силу ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов`язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Нормами ч. 5ст. 214 КПК України передбачено які саме відомості вносяться до ЄРДР.

Таким чином, всупереч наведеним нормам, відповідні відомості до ЄРДР не вносились, а тому досудове розслідування по факту незаконного видобутку піску на земельній ділянці з кадастровим № 0725586500:04:001:0561 здійснюватись не може.

Внесені до ЄРДР відомості по факту незаконного видобування піску на земельній ділянці з кадастровим № 0725587600:05:002:1013 самі по собі не можуть бути підставою для здійснення досудового розслідування щодо можливих порушень чинного законодавства на іншій земельній ділянці з іншим кадастровим номером.

Доводячи підставність поданого клопотання слідчий та прокурор вказували на те, що вищевказане тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто є знаряддям та предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України, зберегло на собі сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, з метою збереження речових доказів, підлягає арешту.

Проте, з огляду на викладені вище висновки слідчого судді, жодних обставин, які б давали законні підстави для накладення арешту на вищевказане майно і доводили доцільність застосування такого заходу, слідчим та прокурором не доведено, оскільки фактично не наведено і не надано жодного належного та допустимого доказу того, що майно, на яке пропонується накласти арешт, є речовим доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, щодо якого проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021030550000645.

Тому, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя вважає, що майно, яке 13.09.2021 року було тимчасово вилучено, не може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, саме в кримінальному провадженні за № 12021030550000645, оскільки слідчим та прокурором не доведено, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України,а тому, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, на нього не може бути накладено арешт.

Таким чином, на переконання слідчого судді, клопотання про арешт майна не містить належних обґрунтувань, а його матеріали доказів, які підтверджували б необхідність накладення арешту на майно, як того вимагає ст. 171 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 про арешт майна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом п`яти днів з дня проголошення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено, підписано та проголошено 22 вересня 2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1