Рішення

від 14.09.2021 по справі 528/709/21

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа № 528/709/21

Провадження № 2/528/322/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 вересня 2021 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Кузуб В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Гребінківського районного суду Полтавської області у порядку загального позовного провадження

цивільну справу № 528/709/21

за позовом ОСОБА_1

до Селянського фермерського господарства Україна

про стягнення збитків,

учасники справи:

представник позивача адвокат Коваль Л.М.,

представник відповідача адвокат Куліков С.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2021 року до суду звернулась адвокат Коваль Л.М. в інтересах ОСОБА_1 із даним позовом, який обґрунтований тим, що позивачка є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку на підставі договору від 15.01.2011 передала в оренду СФГ Україна строком на 10 років, а як вказано в договорі, він набирає чинності після підписання та державної реєстрації, що була здійснена 29.05.2014. При цьому, СФГ Україна весь період з дня укладення договору до його реєстрації - майже 3 роки, без належних правових підстав використовувало цю земельну ділянку, виплачуючи при цьому позивачці щороку орендну плату. Про неправомірність володіння господарством протягом трьох років земельною ділянкою позивачка дізналася лише у 2020 році, звернувшись із листом про відсутність наміру продовжувати оренду, на що отримала заперечну відповідь із посиланням на реєстрацію договору у 2014 році. Вказує, що позивач вирішила захистити своє порушене право шляхом звернення до суду, обравши способом захисту стягнення збитків на підставі статей 15,16,22,23,203,390,1212-1214 ЦК України. Просить стягнути матеріальні збитки в розмірі 270 362,99 грн, вказуючи на їх обґрунтованість, а також відсутність контррозрахунку відповідача.

23.07.2021 ухвалою суду позов прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у цій справі, встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог /а.с. 31-33/.

У відзиві голова СФГ Україна Іванюта С.І. вказує на безпідставність позову, зазначивши, що спірною земельною ділянкою господарство користується з 2006 року на підставі договору оренди, зареєстрованого 22.02.2006, а потім - на підставі договору оренди від 15.01.2011 № 78, а тому наявність договірних правовідносин виключає можливість застосування положень глави 83 ЦК України, а стаття 390 регулює розрахунки при витребуванні майна з чужого незаконного володіння. Голова СФГ також вказує, що у 2011-2014 роках позивачка отримувала орендну плату, обумовлено договором, що нею не заперечується. При цьому доказів того, що вона мала реальні підстави на одержання іншого доходу, не надано, а сам розрахунок збитків зроблено на підставі даних собівартості вирощування кукурудзи на зерно з аграрного порталу 17.04.2021 року, даних середніх витрат в умовах 2020 року, даних закупівельних цін кукурудзи з 10.07.2021 року. Відомості за спірний період 2011-2014 років взагалі відсутні. Просить застосувати позовну давність.

Ухвалою суду від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду /а.с. 52-53/.

У судовому засіданні 14.09.2021 адвокат Коваль Л.М. підтримала доводи позовної заяви. Заявила клопотання про витребування доказів, зокрема щодо інформацію, чи використовувало господарство спірну земельну ділянку у період з 2011 до 2014 років, що заперечувалось адвокатом Куліковим С.Ю., та за наслідком розгляду було відмовлено судом на підставі статей 83-84 ЦПК України. Просила задовольнити позов.

Адвокат Куліков С.Ю. у судовому засіданні заперечив позов, вказавши аргументи, зазначені у відзиві. Крім цього, вказав, що саме сторона позивача повинна доводити у процесуальний спосіб заподіяння збитків та їх реальний розмір, а не абстрактний. Вказав, що додані докази є неналежними, оскільки не відповідають спірному періоду. Крім цього, відсутні докази на доведення того, що відповідач вирощував кукурудзу у 2011-2014 роках. Просив відмовити у задоволені позову, а якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, застосувати позовну давність.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду,оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що позивачу - ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,91 га з кадастровим номером 5320884900:00:003:1039 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 12103619 від 01.11.2013 /а.с. 11/.

15.01.2011 між ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством Україна було укладено договір оренди землі № 78 належної позивачу земельної ділянки площею 4,91 га з кадастровим номером 5320884900:00:003:1039 /а.с. 18/.

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 22335854 від 29.05.2014 право оренди земельної ділянки площею 4,91 га з кадастровим номером 5320884900:00:003:1039 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано 29.05.2014 на підставі договору оренди № 78 від 15.01.2011 укладеного між ОСОБА_1 та СФГ Україна /а.с. 11/.

У відповідь на адвокатський запит № 07/12/20-43аз адвоката Коваль Л.М. Міжрайонне управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області своїм листом № 12/120-21 від 29.01.2021 повідомило, що з 01.01.2011 по 01.01.2013 відділом Держкомзему у Гребінківському районі реєстрація договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5320884900:00:003:1039 площею 4,91 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 192602 від 05.05.2003 не проводилася /а.с. 13/.

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2011 року по 3 квартал 2020 № 17/Б від 19.01.2021 вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримувала від СФГ Україна орендну плату за надання майна в лізинг /а.с. 19-20/.

Позивачем ОСОБА_1 було направлено лист на ім`я голови СФГ Україна ОСОБА_2 про відсутність наміру продовжувати (поновлювати) строк дії договору оренди землі № 78 від 15.01.2011, який підписано, але не датовано /а.с. 21/.

Адвокатом ОСОБА_3 подано роздруківки наукових розрахунків витрат виробництва, які опубліковані в інтернет-виданнях за різні періоди, а саме: закупівельні ціни на зерно кукурудзи з сайту ТОВ СП Нібулон , що дійсні з 10.07.2021 по 13.07.2021 /а.с. 12/; Головний журнал з питань агробізнесу за 13.05.2015 рік /а.с. 14-15/; Агросезон-2020: витрати та рентабельність /а.с.16/; Аграрний портал Агро-Лайф , собівартість вирощування кукурудзи на зерно, дані від 07.04.2021 /а.с.17/.

Надано розрахунок збитків, завданих ОСОБА_1 у період 2011-2013 років на загальну суму 270 362, 99 грн, виконаний представником позивача адвокатом Коваль Л.М. /а.с. 24-25/.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Правові позиції щодо кондикційних зобов`язань висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Предметом судового розгляду в цій справі не є стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, а є стягнення збитків, які зазнав позивач внаслідок незаконних дій відповідача, виходячи з середньої вартості врожайності кукурудзи у спірний період.

Суд звертає увагу на те, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок безпідставного використання відповідачем спірної земельної ділянки у 2011-2014 роках для позивача як власника земельної ділянки, настали негативні наслідки.

Суд критично оцінює надану стороною позивача інформацію, отриману з інтернет-ресурсів, про врожайність сільськогосподарських культур, оскільки в ній не враховано конкретну родючість ґрунту на належній саме позивачу земельній ділянці.

Розрахунок, проведений представником позивача шляхом множення розміру земельної ділянки на показник урожайності кукурудзи (відсутній період), закупівельну ціну (відсутній період) та показник виробничих витрат (виробнича собівартість), є хаотичним, бо проведений на підставі показників інтернет-ресурсів різних періодів, які взагалі не стосуються спірного, тобто є абстрактним /а.с 24/.

Зокрема, сторона позивача надає розрахунок завданих збитків /а.с.24/, обґрунтовуючи їх науковими розрахунками витрат виробництва, які опубліковані в інтернет-виданнях за різні періоди:

- Головний журнал з питань агробізнесу за 13.05.2015 рік /а.с. 14-15/;

- Агросезон-2020: витрати та рентабельність /а.с.16/;

- Аграрний портал Агро-Лайф , собівартість вирощування кукурудзи на зерно, дані від 07.04.2021 /а.с.17/;

- закупівельні ціни на зерно кукурудзи з сайту ТОВ СП Нібулон , що дійсні з 10.07.2021 по 13.07.2021 /а.с. 12/.

За таких обставин стороною позивача на підставі наданого розрахунку не доведено розміру матеріальних збитків, заподіяних незаконними діями відповідача внаслідок використання земельної ділянки без правових підстав.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. У даній справі позивачем наведено саме математичний розрахунок доходу, який лише теоретично можливо отримати, а розрахункові величини взагалі не стосуються спірного періоду.

У матеріалах справи відсутні й докази здійснення робіт, спрямованих на обробіток спірної земельної ділянки з метою отримання врожаю саме кукурудзи та його подальшої реалізації.

Так, належними та допустимими доказами не доведено вчинення відповідачем дій щодо обробітку спірної земельної ділянки за період 2011-2014 років. З наданих розрахунків позивача взагалі не можна зробити висновок про здійснення робіт саме на спірній земельній ділянці.

Суд також враховує, що позивач самостійно визнала, що за користування земельною ділянкою у 2011-2014 роках від відповідача отримувала кошти у сумі 17 918,45 грн, що судом оцінюється як правомірне очікування , оскільки підпадає під визначення судовою практикою Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Суд не застосовує позовну давність, подану відповідачем у справі, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У цій справі суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, тому відмова в задоволенні даного позову саме з цієї підстави.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи відмову у задоволенні позову, за відсутністю даних щодо понесених судових витрат відповідачем, суд не здійснює їх розподіл.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Україна , про стягнення збитків, - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Гребінка, вул. Я. Мудрого, 4, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud1605.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Селянське фермерське господарство Україна , код ЄДРПОУ 21061081, адреса: 37432, пров. Садовий, 18 А с. Слободо-Петрівка Гребінківської МТГ Лубенського району Полтавської області.

Складення повного тексту рішення - 22.09.2021.

Суддя В. Шевченко