Ухвала

від 20.09.2021 по справі 640/9593/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2021 року

Київ

справа №640/9593/20

адміністративне провадження №К/9901/3979/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Усенко Є.А.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,

учасники справи:

представники позивача: Василенко О.М., Кабишева Т.М.,

представник відповідача-1: Олійник Ю.М.,

представник відповідача-2 та відповідача-3: Атаманюк Г.В.,

представник ТОВ Техпроменерго : Чопівська Ю.В.,

під час розгляду в судовому засіданні як суд касаційної інстанції справи №640/9593/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський базар до Дніпровської міської ради, Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Дніпротехекологія , Товариства з обмеженою відповідальністю Техпроменерго про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Слов`янський базар (далі - позивач, ТОВ Слов`янський базар ) звернулось до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - відповідач-1, ДМР), Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач-2, Відділення АМКУ), Антимонопольного комітету України (далі - відповідач-3, АМКУ), в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 3 червня 2020 року:

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста ;

- скасувати рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста (далі - рішення №9/52);

- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо погодження проекту рішення Дніпропетровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста ;

- зобов`язати Антимонопольний комітет України скасувати рішення про погодження Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проекту рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста ;

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста (далі - рішення №11/57);

- скасувати рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста ;

- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо погодження проекту рішення Дніпропетровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста ;

- зобов`язати Антимонопольний комітет України скасувати рішення про погодження Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проекту рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста .

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та нечинними рішення ДМР від 18 грудня 2019 №9/52, від 20 травня 2020 року №11/57. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, дослідивши приписи статей 2, 26, 59, 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11 вересня 2003 року №1160-IV (далі - Закон №1160-IV), статей 7, 8, 12 ПК України, дійшов висновку, що спірні рішення ДМР, якими змінюються розміри ставок місцевого податку, є регуляторними та при їх прийнятті має дотримуватись визначена законом процедура. Опублікування рішення №9/52 після 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків, є таким, що здійснено з порушенням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та принципу стабільності, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України. При цьому пункт 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення адміністрування та перегляду окремих видів податків і зборів від 23 листопада 2018 року №2628-VIII (далі - Закон №2628-VIII), на який посилався відповідач-1, не врегульовував питання плати за землю у межах спірних правовідносин.

Суд врахував, що рішенням Адміністративної колегії Відділення АМКУ від 23 червня 2020 року №54/17-р/к у справі №54/5-20 було встановлено порушення пункту 3 статті 50 та частини першої статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції від 11 січня 2001 року №2210-III (далі - Закон №2210-III), що полягало у встановленні у рішеннях ДМР від 18 грудня 2019 року №8/52 та №9/52 різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок податку за користування земельними ділянками за додатковими критеріями. На переконання суду першої інстанції, рішенням №11/57 також встановлено різні ставки земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками, що є порушенням вимог Закону №2210-III. За позицією суду, встановлення в оскаржуваних рішеннях різних ставок податку ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання та можуть призвести до обмеження конкуренції.

Суд зауважив, що відповідач-1 не звертався до АМКУ та його територіальних відділень з метою погодження проектів спірних рішень, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог до відповідача-2 та відповідача-3.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з наведеними висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з судовими рішеннями, ДМР подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову в позові.

За змістом касаційної скарги підставами касаційного оскарження відповідач-1 вказав пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо прийняття органом місцевого самоврядування рішення про внесення змін до нормативно-правового акта та врегулювання ставки земельного податку, розміру орендної плати за землю на території міста; судом не досліджено зібрані у справі докази.

Обґрунтовуючи визначену за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин статтю 4 Господарського кодексу України та не встановили відсутність ознак регуляторного акта у рішенні №9/52. На переконання скаржника, зі змісту статті 1 Закону №1160-IV слідує, що критерієм віднесення того чи іншого нормативного акта до категорії регуляторного є предмет регулювання, який перебуває у сфері господарських або адміністративних відносин. Водночас, положення статті 4 ГК України встановлюють, що не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. Відтак, при прийнятті оскаржених у цій справі рішень відповідачем-1 не були порушені приписи ПК України та Закону №1160-IV.

Крім того, згідно з пунктом 3 розділу Прикінцеві і перехідні положення Закону №2628-VIII у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1, пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4, пункту 12.5 статті 12 ПК України. Відтак, рішення №9/52 правомірно приймалось без проходження процедур, передбачених Законом №1160-IV. Водночас розробка і прийняття рішення №11/57 здійснювались згідно з вимогами зазначеного Закону.

Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДМР з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Одним із спірних питань у цій справі, в межах якого відкрито касаційне провадження, є наявність у оскаржуваних рішень Дніпровської міської ради ознак регуляторних актів та необхідності, у зв`язку з цим, проходження процедур, встановлених Законом №1160-IV, при їх прийнятті.

Під час касаційного розгляду встановлено, що Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2021 року справу № 0940/2301/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправними і скасування рішення, предметом розгляду якої є подібні правовідносини, передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підставою для передачі справи № 0940/2301/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду стало те, що колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступити від правової позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 2 грудня 2020 року в справі № 357/14346/17, у частині висновків про регуляторну природу оскаржуваних актів на користь позиції, що йдеться про правовстановлювальні нормативно-правові акти, що не є регуляторними актами в розумінні Закону № 1160-IV та на які не поширюються положення цього Закону щодо офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації відповідних рад.

Таку необхідність колегія суддів мотивувала, зокрема тим, що при встановленні місцевих податків і зборів законодавець щорічно намагається обмежити дію Закону №1160-IV. Метою законодавця є спрощення порядку офіційного оприлюднення таких актів органів місцевого самоврядування, оскільки, зокрема, офіційні друковані видання є не в усіх органах місцевого самоврядування, а Україна взяла курс на масштабну цифровізацію всіх сфер життєдіяльності держави та суспільства.

Відповідно, за логікою законодавця, такі рішення органів місцевого самоврядування не є регуляторними актами в розумінні Закону №1160-IV і частини дванадцятої статті 59 Закону № 280/97-ВР. До цих актів не застосовуються вимоги Закону № 1160-IV.

Оскільки рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів можуть бути офіційно оприлюднені на офіційних сторінках у мережі Інтернет згідно з висновком, викладеним у справі №357/14346/17, то вони не є регуляторними актами в розумінні Закону № 1160-IV і частини дванадцятої статті 59 Закону № 280/97-ВР.

Наведене вказує на відсутність визначеної законом процедури прийняття регуляторного акта, що дозволяє кваліфікувати такий акт правовстановлювальним нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами виходячи з комплексного аналізу статей 57, 58 Конституції України, частини четвертої розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII, частини третьої розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1797-VIII, частини п`ятої статті 59 Закону № 280/97-ВР і статті 15 Закону № 2939-VI.

Питання застосування до спірних правовідносин положень процедур, визначених Законом №1160-IV, при прийнятті рішення міською радою про встановлення місцевих податків і зборів постало і в межах цієї справи.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі, зокрема, у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

З огляду на викладене, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №0940/2301/18.

Керуючись статтями 236, 355 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі №640/9593/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський базар до Дніпровської міської ради, Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Дніпротехекологія , Товариства з обмеженою відповідальністю Техпроменерго про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №0940/2301/18.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2021 року.

Судді М. М. Гімон

І. Л. Желтобрюх

Є. А. Усенко