Рішення

від 20.09.2021 по справі 443/773/19

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/773/19

Провадження №2/443/391/21

РІШЕННЯ

іменем України

20 вересня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Закорчемного І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ходорівської міської ради, третя особа ВАТ Насінницьке господарство Ходорівське про зобов`язання до вчинення дій ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому просить зобов`язати Ходорівську міську раду виділити їй земельну частку (пай) в розмірі 2,25 га за рахунок земель запасу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в травні 2018 року вона дізналась, що є акціонером та одним із засновників ВАТ Насінницьке господарство Ходорівське на час розпаювання земель господарства, яке розпочалося в 1996 році та завершилось в 2017 році, а відтак має право на земельну ділянку (пай). Звернувшись до Ходорівської ОТГ, в склад якої увійшла Жирівська сільська рада, листом від 20.06.2018 за №892 їй було відмовлено у включенні у списки осіб, що мають право на середню земельну частку (пай) та повідомлено про необхідність звернення до суду. Вважає таку відмову незаконною, покликаючись на п.3 Порядку організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою КМУ від 04.02.2004 року №122, згідно якого у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 01.07.2019 року відкрито провадження у справі.

На підставі розпорядження керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області №856 від 25 серпня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 року головуючим у справі призначено суддю Жидачівського районного суду Львівської області Сливку С.І.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 26 серпня 2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

25.09.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішенням Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 22.08.1996 року Про затвердження списку осіб, які мають право на середню земельну частку пай були затвердженні списки №1,2,3,4 осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) по Жирівській сільській раді. Як свідчить довідка управління обслуговування громадян Жидачівського відділу ГУПФ України у Львівській області від 08.04.2019, громадянка ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ВАТ Насінницьке господарство Ходорівське як сезонний працівник в період з 02.06.1995 року по 15.11.1995 року та в період з 15.06.1997 року по 11.11.1997 року. Відтак, ОСОБА_2 на момент затвердження списку осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) у 1996 році не перебувала у жодній з категорій громадян, які мали законне право на отримання земельної частки (паю), згідно діючого на той час законодавства України. Крім того, просить застосувати строки позовної давності, оскільки позивачем не подано жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) були затвердження ще у 1996 році, тоді які позивач звернулась до суду лише у 2018 році.

27.10.2020 року позивач подала відповідь на відзив, у якому вказує про те, що в Указі Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року №720/95 чітко зазначається, що особа набуває права на земельний пай, якщо є членом сільськогосподарського товариства, а не якщо є його постійним членом. Крім того, саме у 2018 році позивач дізналася про те, що засновники акціонерного товариства є його членами та мають право на отримання земельного паю, тобто про порушення свого права.

Ухвалою суду від 17.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Пояснень на позовну заяву не подав.

У зв`язку з цим суд визнає неявку представника третьої особи неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 , ч. 1 ст. 81 ЦПК України ).

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України закріплено право кожного особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст.264 ЦПК України).

Судом встановлено наступні обставини.

15.05.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Ходорівської міської ради з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах села Жирова Жидачівського району Львівської області, оскільки раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням, згідно ст.ст.116,118 ЗК України не використала (а.с.5-6).

Листом Старости Жирівського старостинського округу та Ходорівського міського голови від 20.06.2018 №892 повідомлено ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка, яка зображена в додатку до клопотання є пасовищем на якому випасається худоба. Щодо не включення в списки на отримання середньої земельної частки (паю) міська рада рекомендує вирішувати в судовому порядку (а.с.4).

Відповідно до довідки №5 від 10.05.2018, виданої головою ліквідаційної комісії ВАТ Насінницьке господарство Ходорівське (а.с.8), ОСОБА_2 являлась членом товариства:

-з 05.04.1988р. по 01.06.1994р. працювала в бурякорадгоспі Ходорівського цукрокомбінату;

-з 01.06.1994р. по 15.01.1995р. працювала в Державному насіннєвому господарстві Ходорівське ;

-з 15.06.1997р. по 26.11.1998р. працювала у ВАТ нг Ходорівське .

Бурякорадгосп Ходорівського цукрокомбінату перейменовано на Державне насінневе господарство Ходорівське , згідно наказу №51 о/с від 01.06.1994 року.

Державне насінневе господарство Ходорівське перейменовано на ВАТ насінневе господарство Ходорівське , згідно наказу №18 о/с від 04.04.1996 року.

Відповідно до довідки №6 від 10.05.2018, виданої головою ліквідаційної комісії ВАТ Насінницьке господарство Ходорівське (а.с.9), ОСОБА_2 являється акціонером товариства.

Також, як видно з довідки Жидачівського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян ГУПФ України у Львівській області №921/02.17.11 від 08.04.19, до загального стажу роботи ОСОБА_2 зараховано, зокрема періоди роботи з 05.04.1988 по 01.11.1988 та з 04.04.1989 по 24.11.1989 у Бурякорадгоспі Ходорівського цукрокомбінату, та періоди роботи з 02.04.1990 по 19.11.1990, з 29.04.1991 по 30.11.1991, з 04.05.1992 по 30.10.1992, з 03.05.1993 по 15.11.1993, з 04.05.1994 по 02.11.1994, з 02.06.1995 по 15.11.1995, з 15.06.1997 по 11.11.1997, з 23.07.1998 по 26.11.1998 у ВАТ насінницьке господарство Ходорівське (а.с.21).

Рішенням Жирівської сільської ради народних депутатів Жидачівського району Львівської області від 22.08.1996 року Про затвердження списку осіб, які мають право на середню земельну частку затверджено список осіб, які мають право на середню земельну частку, згідно з додатком №№1,2,3,4 (а.с.103).

Як видно із доданих до вказаного рішення Жирівської сільської ради списків осіб, які мають право на середню земельну частку (а.с.104-123), до таких ОСОБА_2 не включена.

Розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації №313 від 21.05.1997р. Про затвердження проекту роздержавлення та приватизації земель ВАТ НГ Ходорівське на території Жирівської сільської ради народних депутатів затверджено зміни в список осіб, які мають право на середню земельну частку, проект роздержавлення та приватизації земель зі змінами в список осіб, затверджено розмір середньої земельної частки по ВАТ НГ Ходорівське на території Жирівської сільської ради народних депутатів 2,46 га по сільськогосподарських угіддях, затверджено розмір середньої земельної частки по кожному пайовику в умовних кадастрових гекратах (а.с.124).

Як видно із доданих до вказаного розпорядження змін в список осіб, які мають право на середню земельну частку та розрахунку розміру частки в умовних кадастрових гектарах по пайовиках ВАТ НГ Ходорівське (а.с.125, 126-135), до таких ОСОБА_2 також не включена.

Відповіддю від 06.01.2021 за №1, наданою директором ЗАТ Народні реєстри , було повідомлено ОСОБА_2 про те, що в документах системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ Насінницьке господарство Ходорівське наявна інформація про ОСОБА_2 як власника 4312 акцій вищевказаного товариства (а.с.193).

З витягу з реєстру власників іменних цінних паперів від 21.02.2006 ВАТ Насінницьке господарство Ходорівське видно, що ОСОБА_2 являється власником 4312 акціє вказаного товариства (а.с.194-195).

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Указу Президента України від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (п.1).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (п.2).

Створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання (п.7).

Згідно Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (стаття 1).

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 2).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3).

У ст.5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) закріплено повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Так, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема:

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п.3 Порядку організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою КМУ від 04.02.2004 року №122, у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого

сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про:

внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору);

надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

З наведених норм Закону вбачається, що громадяни, які мають належним чином посвідчене (сертифікат, свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай)) право на земельну частку (пай) і які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). За наявності підтвердження права особи на земельну частку (пай) відповідна рада приймає рішення про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Отож, без належного підтвердження особи права на земельну частку (пай) відповідна рада не вправі приймати рішення про виділення такої частки в натурі, в тому числі і за рахунок земель запасу чи резервного фонду.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 працювала у ВАТ насінницьке господарство Ходорівське та є акціонером даного товариства, однак у списки осіб, які мають право на середню земельну частку не включена та її право на земельну частку (пай) не посвідчено належним чином.

Одним із документів, що посвідчують право на земельну частку (пай), є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Тобто, у випадку відсутності в особи сертифікату на право на земельну частку (пай) та можливості його отримати у встановленому порядку, така особа вправі звернутися до суду за захистом свого права шляхом визнання за нею права на земельну частку (пай).

Відтак, у разі не включення позивача у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та відсутності в позивача документу, що посвідчу таке її право, зверненню до Ходорівської міської ради із заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі повинно було передувати отримання позивачем підтвердження права на земельну частку (пай), зокрема в судовому порядку шляхом визнання права на земельну частку (пай). Не заявляє такої вимоги позивач і звертаючись до суду із даним позовом.

Більше того, як встановлено в судовому засіданні та видно із клопотання ОСОБА_2 від 15.05.2018, остання звернулась до Ходорівської міської ради в порядку ст.ст.116,118 ЗК України про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах села Жирова Жидачівського району Львівської області, оскільки раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням не використала.

Як зазначила представник позивача в судовому засіданні, позивач, звертаючись до Ходорівської міської ради, фактично просила про виділення двох земельних ділянок, а саме земельної частки (паю) як члену ВАТ насінницьке господарство Ходорівське та земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно положень ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як уже зазначалось вище, листом Старости Жирівського старостинського округу та Ходорівського міського голови від 20.06.2018 №892 повідомлено ОСОБА_2 про те, що земельна ділянка, яка зображена в додатку до клопотання є пасовищем на якому випасається худоба (а.с.4). Буд-яких доказів на спростування обставин, зазначених у вказаному листі, позивачем не надано.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту свого права, оцінивши докази їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.12,81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до Ходорівської міської ради, третя особа ВАТ Насінницьке господарство Ходорівське про зобов`язання до вчинення дій - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2021 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка