Рішення

від 23.11.2020 по справі 574/180/20

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/180/20 Провадження №2/574/159/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло, в тому числі, право на земельну частку (пай) розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №021893. Після смерті останньої спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, будучи спадкоємцем першої черги за законом, але юридично не оформила і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті також відкрилася спадщина, яку прийняв її син ОСОБА_4 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, будучи спадкоємцем за заповітом і на частину спадкового майна отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, а право на вищевказану земельну частку (пай) юридично не оформив і помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він прийняв спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, входячи до кола спадкоємців першої черги за законом і отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна. Разом з тим, оформити свої спадкові права на право на земельну частку (пай) в нотаріальній конторі він не може, оскільки оригінал вищевказаного правовстановлюючого документу був втрачений. Просив визнати за ним право на цю земельну частку (пай), розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суд письмовою заявою.

Представник відповідача Михайлівської сільської ради в задоволенні позовної заяви не заперечував, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суд письмово листом.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутність, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи, надані докази та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зокрема, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дід позивача ОСОБА_2 , який мешкав в с. Михайлівка, Буринського району, Сумської області, у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до якої ввійшло, в тому числі, право на земельну частку (пай) , яка перебувала у колективній власності САПТЗТ ім.Воровського розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчено сертифікатом серії СМ №021893, яку прийняла його дружина ОСОБА_3 фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном згідно вимог ст.529, п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР, які діяли на час відкриття спадщини, являючись при цьому спадкоємцем першої черги за законом, але юридично не оформила і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , довідкою Михайлівської сільської ради, довідками відділу у Буринському районі головного управління Держгеокадастру у Сумській області , інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.5-7,9,11-12,13,).

Після смерті ОСОБА_4 також відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло, в тому числі, право на вищевказану земельну частку (пай), яку прийняв син останнього ОСОБА_1 - позивач по справі, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на день смерті постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї, входячи до кола спадкоємців першої черги за законом і на частину спадкового майна отримав свідоцтво про право на спадщину за законом , що підтверджується копією паспорта позивача, довідкою про реєстрацію місця проживання особи, копією свідоцтва про народження копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , копією свідоцтва про народження позивача, довідкою Михайлівської сільської ради та копією спадкової справи .

Разом з тим, позивач не спроможний отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріуса на вищевказану земельну частку (пай), оскільки оригінал цього правовстановлюючого документу був спадкодавцем втрачений, а дублікат отримати позивачка не спроможна, у зв`язку із змінами в законодавстві та смертю спадкодавця, що вбачається з листа відділу у Буринському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та листа приватного нотаріуса Головенської Л.В..

Однак право ОСОБА_2 на вказану земельну частку (пай) у суду сумнівів не викликає, так як фактично, паювання сільськогосподарських земель в Україні розпочалося після прийняття Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва №666/94 від 10.11.1994 року та Указу від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям №720/95.

Зокрема, згідно п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва ).

Тобто відповідно до змісту статей 22,23 Земельного кодексу України ( 1990 р. N 561-XII) та Указу Президента України від 08.08.1995 року право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності усіх трьох умов - перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 будучи колишнім членом КСП, пенсіонеркою, була включена до списку громадян, який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю серії СМ №000002, який був виданий колективному сільськогосподарському підприємству ім.Воровського 25.05.1995 року і їй вищевказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) , розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), був виданий, про що було зроблено запис в Книзі реєстрації сертифікатів на право за земельну частку (пай) за №421, але оригінал цього правовстановлюючого документу був втрачений.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК Української РСР, положення якого діяли на час відкриття спадщини, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином з огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону й не порушує права чи інтереси інших осіб, а також те, що позивачка прийняла спадщину, але не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість її вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 206, 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.529,548,549 ЦК Української РСР, ст.ст. 392, 1218, 1268, 1297 ЦК України, ст. ст.22,23 ЗК України (1990 р. N 561-XII), ст.ст.81,126, 131 ЗК України, Указами Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва №66/94 від 10.11.1994 року, Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям №720/95, ст.5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Буринського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності САПТЗТ ім.Воровського розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №021893, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №421.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 27.11.2020 року.