Рішення

від 23.09.2021 по справі 368/155/19

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/155/19

2/368/33/21

Рішення

Іменем України

"23" вересня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Лєвшин Н.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Токовенка С.А.

та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

позивач та його представник просять суд визнати за ним, ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3.33 га. кадастровий номер

2289000:02:014:0013, цільового призначення якої введення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ІІІпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами населеного пункту, яка належала на праві особистої власності його померлому батьку ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №524400, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010501400408 від 26.12.2005 року, у зв`язку з відсутністю у нього оригіналу правовстановлюючого документа на зазначену земельну ділянку, обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , який до дня смерті проживав у с. Шпендівка Кагарлицького району Київської області.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Отже, враховуючи вищевикладене, спадкоємцями на майно померлого є він, його єдиний син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його дружина, а його мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До складу спадщини після померлого батька входить земельна ділянка (пай), площею 3,33 га, кадастровий номер 3222289000:02:014:0013, цільового призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території ІІІпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами населеного пункту та яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №524400, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів.

Тому, на підставі ст. 1269 ЦК України 25.10.2018 року він звернувся до державного нотаріуса Кагарлицької районної державної нотаріальної контори, де він подав заяву про прийняття спадщини після померлого батька, а дружина померлого, тобто його мати ОСОБА_2 подала заяву про відмову від своєї частки спадщини на його користь, що підтверджується копією її заяви, завіреної секретарем виконавчого комітету Шпендівської сільської ради від 25.10.2018 року.

Однак, 05.02.2019 року за №1.3901-16 він отримав від нотаріуса відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі йому, як спадкоємцю першої черги, свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,33 га, кадастровий номер 3222289000:02:014:0013, розташовану на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами населеного пункту, яка належала померлому ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що він не надав правовстановлюючого документа, тобто державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №524400, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010501400408 від 26.12.2005 року. А також рекомендовано йому звернутися за захистом своїх спадкових правдо суду.

Ст. 4 ЦПК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає, що за даних обставин його право на отримання спадщини за законом порушено, а тому повинно бути поновлено, і з цих підстав він звертається із даним позовом до Кагарлицького районного суду.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами у таких справах є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду. Заяв та клопотань не надходило.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який до дня своєї смерті проживав у с. Шпендівка Кагарлицького району Київської області.

За життя ОСОБА_4 належала земельна ділянка земельна ділянка, площею 3,33 га, кадастровий номер 3222289000:02:014:0013, цільового призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території ІІІпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами населеного пункту та яка належала померлому ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №524400, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Після ОСОБА_4 із спадкоємців першої черги, залишились його син ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 .

У зв`язку з відкриттям спадщини ОСОБА_4 , позивач у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк звернувся до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори київської області із заявою про прийняття спадщини, а відповідач ОСОБА_2 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь свого сина ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивач не може у встановленому законом порядку оформити спадщину на вказану вище земельну ділянку, у зв`язку не надав правовстановлюючого документа, тобто державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 524400, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010501400408 від 26.12.2005 року.

Відповідно до ст. ст. 25, 30, 346 Цивільного кодексу України після смерті фізичної особи правоздатність її припиняється та вона не може набувати будь-яких прав, в тому числі права власності на нерухоме майно з видачею відповідного правовстановлюючого документу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України , власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Зазначене положення також закріплено в ст.ст. 81 та 131 ЗК України , п. 22-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р . Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , згідно яких громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За вимогами ст.ст. 125 , 126 ЗК України , право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України ).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, так як існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи, що у даному випадку позивач не має іншої можливості, а ніж у судовому порядку, встановити своє право на спадщину, а відтак позов є законним і обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,33 га, кадастровий номер 3222289000:02:014:0013, цільове призначення якої введення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за межами населеного пункту, яка належала на праві особистої власності його померлому батьку ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №524400, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010501400408 від 26.12.2005 року, у зв`язку з відсутністю у оригіналу правовстановлюючого документа на зазначену земельну ділянку.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/ .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2021 р.

Суддя І.І. Шевченко