Рішення

від 20.09.2021 по справі 531/1055/21

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.09.2021

єдиний унікальний номер справи 531/1055/21

номер провадження 2/531/348/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Черняєвої Т.М.,

за участю секретаря - Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Карлівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 26 листопада 2004 року, згідно договору купівлі-продажу, придбав у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на даний час померли, житловий будинок АДРЕСА_1 . Договір було оформлено лише на придбання житлового будинку із господарськими спорудами. Вказаний житловий будинок із господарськими спорудами розташований на земельних ділянках площею 0,49995 га з кадастровими номерами 5321683401:01:001:0011 та 0,0605 га з кадастровим номером 5321683401:01:001:0010. За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. У зв`язку з чим, просить визнати за ним право власності на вказані земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Рябченко П.Ф. у судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали та просилм задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Карлівської міської ради у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, щодо вирішення спору покладалися на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В., позивач ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належний їм житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами номер АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 кв.м, загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці присадибного фонду Максимівської сільської ради (а.с.9).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виготовили технічну документацію із землеутрою щодо переоформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку у с.Максимівка, Карлівського району, Полтавської області, які отримані ними у власність на підставі свідоцтв про право на спадщину за №398 від 28.02.2004 року та № 399 від 28.02.2004 року відповідно, виданих державним нотаріусом Карлівської державної нотаріальної контори Яковлєвою С.А. (а.с.17-18) після смерті ОСОБА_4 , якій вони належали на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих Максимівською сільською радою Карлівського району, Полтавської області 15.12.2003 року, згідно рішення чотирнадцятої сесії двадцять другого скликання Максимівської сільської ради від 02.10.1997 року (а.с.25).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №181534 від 27.10.2004 року, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0605 га із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5321683401:01:001:0010, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №399 від 28.02.2004 року ВВВ392097 (а.с.35).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №181535 від 27.10.2004 року, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,4995 га із цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5321683401:01:001:0011, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №399 від 28.02.2004 року ВВВ392097 (а.с.37)

Згідно Державного акту на право власності на земельну діляну серії ПЛ №181537 від 27.10.2004 року, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,4995 га із цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5321683401:01:001:0011, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №398 від 28.02.2004 року ВВВ392096 (а.с.34).

Згідно Державного акту на право власності на земельну діляну серії ПЛ №181536 від 27.10.2004 року, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0605 га із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5321683401:01:001:0010, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №398 від 28.02.2004 року ВВВ392096 (а.с.36).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у права людини.

Принцип верховенства права закріплено й у статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у якій зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 6 ст.120 ЗК України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Згідно ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 16.06.2020 року у справі № 689/26/17 (14-47цс20) .

Далі встановлено, що позивач просить визнати право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 5321683401:01:001:0010 цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та з кадастровим номером 5321683401:01:001:0011 та цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства.

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги у частині визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321683401:01:001:0010 та цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, оскільки інша земельна ділянка з кадастровим номером 5321683401:01:001:0011 та цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства не має прямого відношення до об`єкта нерухомості - житлового будинку та на неї не поширюються норми ст.120 ЗК України, так як житловий будинок не розміщений на цій на земельній ділянці.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12 , 13 , 81 , 259 , 263-265 , 268 , 273 , 354 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Карлівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0605 га з кадастровим номером 5321683401:01:001:0010, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд Полтавської області шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Черняєва