Рішення

від 23.09.2021 по справі 120/7021/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2021 р. Справа № 120/7021/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішенням.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №227726 від 08.06.2021 прийнята не уповноваженою особою, а також із порушенням норм діючого законодавства, адже габаритно-ваговий контроль транспортного засобу був проведений відповідачем за відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, без урахування властивостей вантажу, а також відсутності у перевізника обов`язку отримувати дозвіл на перевезення подільного вантажу.

Ухвалою від 05.07.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зазначив, що перевірка транспортного засобу здійснювалась відповідно до постанови КМ України №879 від 27.06.2007, а тому відсутня необхідність застосування будь-якої іншої методики, відсутня. Також вказав, що ваговий комплекс на якому проводилось зважування 19.04.2021 повірений та знаходиться в справному стані. Крім того, представник відповідача звернув увагу на те, що Килимник В.А. виконував обов`язки заступника начальника Подільського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки, начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Вінницькій області, а тому мав законне право на винесення оскаржуваної постанови. Також зазначив, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, 19.04.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-12, 320 км, Хмельницька область, посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки IVECO STRALIS, д.н.з. НОМЕР_1 та причіпу ПП TRAILIS 0653, д.н.з. НОМЕР_2 .

Під час зважування транспортного засобу марки IVECO STRALIS, д.н.з. НОМЕР_1 та причіпу ПП TRAILIS 0653, д.н.з. НОМЕР_2 було встановлено фактичне навантаження на 1 вісь - 6750 кг, при нормативно допустимій 11000 кг, на 2 вісь - 8450 кг, при нормативно допустимій 11000 кг, на 3-ю строєну вісь - 23700 кг, при нормативно допустимих - 22000 кг та фактична маса - 38900 кг, при допустимих - 40000 кг.

За результатами проведеного вагового контролю, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №039341 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.04.2021.

Крім того, за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 08.06.2021 Подільським міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки винесено постанову №227726 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн., за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Згідно із положеннями ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Так, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок №879).

Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п. 12 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку №879).

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Як було встановлено судом вище, в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки IVECO STRALIS, д.н.з. НОМЕР_1 та причіпу ПП TRAILIS 0653, д.н.з. НОМЕР_2 було встановлено перевищення нормативного допустимого навантаження на 3-ю строєну вісь, а саме: 23700 кг при нормативно допустимому навантаженні 22000 кг.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.

Надаючи оцінку даним твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що ж до посилань позивача на те, що в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в акті перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та квитанції від 19.04.2021 не міститься інформації з приводу того, що габаритно-ваговий контроль було здійснено у спеціально відведеному місці та на обладнані, яке відповідає вимогам законодавства, то суд зазначає наступне.

Так, пунктами 12, 13 Порядку № 879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. При цьому, встановлена заборона здійснення габаритно-вагового контролю з використанням вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнанням, що перебуває у несправному стані.

Отже, вказані приписи Порядку № 879 визначають необхідність використання габаритно-вагового обладнання у справному стані та за умови проходження ним метрологічної атестації, і дотримання вказаних приписів доведено відповідачем у ході розгляду справи.

В даному ж випадку, габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу було здійснено у пункті габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-12, 320 км, Хмельницька область.

При цьому, в позовній заяві не наведено жодних обставин, які б свідчити про те, що відповідний пункт габаритно-вагового контролю був обладнаний із порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, представником відповідача долучено до відзиву на позовну заяву свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 14.08.2021.

В той же час, положеннями Порядку №879 не визначено обов`язку органу державного контролю на автомобільному транспорті зазначати у перелічених позивачем документах інформації про обладнання на якому здійснюється габаритно-ваговий контроль, а також відомостей щодо проведення його періодичної повірки.

Що ж до доводів позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (щебнево-піщана суміш), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (враховуючи сипучість вантажу).

Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 440 кг (2% від 22 т) на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.

Крім того, наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Так, відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 зазначених правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також, п. 8.20 Глави 8 зазначених правил визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п. 8.21 Глави 8 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому довід позивача щодо сипучості вантажу, на думку суду, є необґрунтованим.

Що ж до посилань позивача на відсутність у перевізника обов`язку отримувати дозвіл на перевезення подільного вантажу, то суд зазначає, що урахуванням ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення такого вантажу може здійснюватися на підставі документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, тому доводи про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення подільного вантажу, є необґрунтованими та не звільняють позивача від обов`язку здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.

При цьому, визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/14 зауважив, що чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у виді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Таким чином, навіть у разі перевезення подільного вантажу, перевізник повинен дотримуватись вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами та нести відповідальність за недотримання таких вимог.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, суд приходить до висновку, що постанова №227726 від 08.05.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованою.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання позивача на те, що оскаржувана постанова винесена не уповноваженою особою, в силу того, що Подільське міжрегіональне управління Укратрансбезпеки не є органом державного контролю, адже Укртрансбезпека здійснює свої повноваження, в тому числі через утворені територіальні органи, яким в даному випадку є Подільське міжрегіональне управління Укратрансбезпеки.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Трансбудсервіс" (вул. Миколи Зерова, 1, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 30804192);

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укратрансбезпеки (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення складено 23.09.2021.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна