Рішення

від 16.09.2021 по справі 440/7449/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7449/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рябухи Ю.В.,

представника позивача - Наливайка Є.О.,

представника відповідача - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2021/00109 та рішення про коригування митної вартості товарів від 15.06.2021 №UA110320/2021/000024/1.

Позовні вимоги товариство мотивує протиправністю прийняття відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2021/00109 та рішення про коригування митної вартості товарів від 15.06.2021 №UA110320/2021/000024/1, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. При цьому, митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості. Зазначає, що всі надані для митного оформлення документи, що стосуються транспортних витрат, є взаємопов`язаними і містять вичерпні дані, за якими можна встановити реальну вартість транспортних витрат. Водночас, у товариства немає жодних підстав додавати транспортні витрати в межах митної території України до митної вартості вантажу. Позивач вказує, що митниця не є органом, вповноваженим контролювати виконання господарських угод між юридичними особами, в тому числі щодо строків розрахунків. На момент подання декларації та вантажів до митного оформлення всі грошові розрахунки вже були проведені і документи, які стосувалися підтвердження митної вартості, були в наявності і подані митному органу. Зауважує, що у зв`язку з індивідуальним характером замовлення, вироби для позивача не ввійшли до загального прайс-листа підприємства-виробника, оскільки даний товар виготовлявся виключно для потреб позивача і серійному виробництву і продажу не підлягав. Відповідно і прайс-лист, поданий позивачем при митному оформленні, містив дані лише про замовлені вироби. Діюче законодавство не містить будь-яких вимог до змісту прайс-листів. Наданий митному органу прайс-лист від 15.12.2020 містить умови поставки, найменування товарних позицій, кількісні та цінові характеристики, тобто увесь комплекс даних для покупця. Крім того, всі цифрові значення, наведені в прайс-листі від 15.12.2020, повністю збігаються з вартісними показниками товару, вказаними в усіх інших супроводжувальних документах і не містять розбіжностей.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 57-68/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що під час митного оформлення встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме: - подані декларантом рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних витрат від 07.06.2021 №LS-4361759 та № LS-4361785, видані ТОВ "Ламан Шипінг", містять посилання на договір про перевезення, але не містять посилань на інші комерційні документи (такі як коносамент, інвойс та ін.), що стосуються товару, а тому не можуть бути ідентифіковані як такі, що стосуються поставки даної партії товару; - у рахунку-фактурі на оплату транспортних витрат від 07.06.2021 №LS-4361785 окремо виділено експедиторську винагороду у сумі 49,03 грн (без ПДВ), яку не включено до митної вартості; - враховуючи дати рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних витрат від 07.06.2021 №LS-4361759 та №LS-4361785 та банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, від 14.06.2021 №655 та №656, слідує висновок, що оплата транспортних послуг здійснена пізніше, ніж того вимагають умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування (протягом шести банківських днів); - в поданому до митного оформлення рахунку-проформі від 16.12.2020 №SD20201216-1 та замовленні від 15.12.2020 №3-2020 зазначені умови оплати "30% переплата із замовленням, 70% після завантаження на судно", в той час як в рахунку-фактурі від 06.04.2021 №SD20201216-1-2 вказано "100% передплата"; - поданий до митного оформлення прайс-лист від 15.12.2020 б/н має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МК України, адже не містить інформацію про ціни на весь асортимент товарів, що суперечить загальносвітовій практиці. У ході проведення консультацій листом від 15.06.2021 №48/м декларант відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документах, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, та наявності розбіжностей у документах, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати відповідно до пункту 6 статті 54 МК України, пункту 2 статті 58 МК України. У митниці наявна інформація щодо митного оформлення товару зі схожими характеристиками за МД від 24.12.2020 №UA204120/2020/132138 на рівні 1,977 дол.США/кг. Як наслідок, митна вартість товарів скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2r - резервний метод згідно з положеннями статті 64 МК України.

16.08.2021 судом одержано відповідь на відзив /а.с. 88-90/, у якій представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що у спірних відносинах розмір транспортних витрат підтверджений документально; місцем постачання експедиторських послуг є територія України, а тому їх вартість у ціну товару не включається; на момент подання декларації та вантажів до митного оформлення всі грошові розрахунки вже були проведені і документи, які стосувалися підтвердження митної вартості, були в наявності і подані відповідачу; оплату за товар проведено до його отримання, що за своєю суттю є передоплатою, і це не вплинуло на його вартість. Також представник позивача звертав увагу на те, що ТОВ "Альянс Фурнітура" в межах договору поставки №3010191 здійснювало неодноразові митні оформлення аналогічних товарів, однак митних органом не враховані ці операції при коригуванні митної вартості.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2021 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

30.10.2019 між ТОВ "Альянс Фурнітура" (покупець) та "Zhejiang Saida Fasteners Co, Ltd, China" (продавець) укладений договір поставки №3010191 /а.с. 8-14/.

На підставі замовлення від 15.12.2020 №3-2020 та відповідно до специфікації від 06.04.2021 №6 позивачу поставлено товар: заклепка 8х92 кількістю 46400 шт, вартістю 39,14 дол. США за 1000 шт, загальною вартістю 1816,10 дол. США /а.с. 15-16/.

15.06.2021 ТОВ "Альянс Фурнітура" з метою митного оформлення товарів надано митному органу декларацію №UA110320/2021/005399 /а.с. 17/.

Митну вартість товарів визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 1816,10 дол. США (49026,89 грн) та до цієї суми додано вартість витрат на транспортування товарів до кордону України у розмірі 10008,42 грн.

За результатами митного оформлення відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2021/00109, якою повідомлено ТОВ "Альянс Фурнітура" про відмову у митному оформленні товарів /а.с. 19-20/ та прийняте рішення від 15.06.2021 №UA110320/2021/000024/1 про коригування митної вартості товарів /а.с. 21/, яким митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу.

Не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина 5 статті 58 Митного кодексу України/.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 цієї статті митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини 6 зазначеної статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною 7 статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи із системного аналізу наведених положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідачем вказано, що подані до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме: - подані декларантом рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних витрат від 07.06.2021 №LS-4361759 та № LS-4361785, видані ТОВ "Ламан Шипінг", містять посилання на договір про перевезення, але не містять посилань на інші комерційні документи (такі як коносамент, інвойс та ін.), що стосуються товару, а тому не можуть бути ідентифіковані як такі, що стосуються поставки даної партії товару; - у рахунку-фактурі на оплату транспортних витрат від 07.06.2021 №LS-4361785 окремо виділено експедиторську винагороду у сумі 49,03 грн (без ПДВ), яку не включено до митної вартості; - враховуючи дати рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних витрат від 07.06.2021 №LS-4361759 та №LS-4361785 та банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, від 14.06.2021 №655 та №656, слідує висновок, що оплата транспортних послуг здійснена пізніше ніж того вимагають умови договору на транспортно-експедиторське обслуговування (протягом шести банківських днів); - в поданому до митного оформлення рахунку-проформі від 16.12.2020 №SD20201216-1 та замовленні від 15.12.2020 №3-2020 зазначені умови оплати "30% переплата із замовленням, 70% після завантаження на судно", в той час як в рахунку-фактурі від 06.04.2021 №SD20201216-1-2 вказано "100% передплата"; - поданий до митного оформлення прайс-лист від 15.12.2020 б/н має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МК України, адже не містить інформацію про ціни лише на весь асортимент товарів, що суперечить загальносвітовій практиці.

З приводу зауважень митного органу щодо того, що у рахунку-фактурі на оплату транспортних витрат від 07.06.2021 №LS-4361785 окремо виділено експедиторську винагороду у сумі 49,03 грн (без ПДВ), яку не включено до митної вартості, суд вважає за доцільне зазначити, що місцем постачання експедиторських послуг на вказану суму є територія України /а.с. 44/.

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом "ж" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України передбачено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: надання транспортно-експедиторських послуг.

Отже, виходячи з приписів підпункту "ж" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України якщо замовником експедиторських послуг являється резидент України, то місцем поставки таких послуг є територія України.

У силу пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню - витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, вартість витрат за надані на території України експедиторські послуги в сумі 49,03 грн правомірно не включена позивачем до митної вартості товарів, оскільки ці витрати понесені позивачем після ввезення товару на митну територію України.

Стосовно посилань митниці на те, що поданий до митного оформлення прайс-лист від 15.12.2020 б/н має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МК України, адже не містить інформацію про ціни на весь асортимент товарів, що суперечить загальносвітовій практиці, то судом вони відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Суд зазначає, що діюче законодавство не містить будь-яких вимог до змісту прайс-листів.

Наданий митному органу прайс-лист від 15.12.2020 містить умови поставки, найменування товарних позицій, кількісні та цінові характеристики, тобто увесь комплекс даних для покупця /а.с. 47-48/.

Крім того, всі цифрові значення, наведені в прайс-листі від 15.12.2020, повністю збігаються з вартісними показниками товару, вказаними в усіх інших супроводжувальних документах і не містять розбіжностей.

Як пояснив представник позивача, прайс-лист продавця-виробника дійсно адресований саме покупцю, оскільки товар замовлявся і виготовлявся виключно по індивідуальним кресленням позивача, погодженими сторонами договорі поставки №3010191 /а.с. 33/.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України до переліку додаткових документів віднесено каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовуються для зазначення цін на перелік послуг.

Для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

За викладених обставин, оскільки ціна у прайс-листі відповідає іншим наданим до митного оформлення документам, не містить будь-яких розбіжностей з ними, суд вважає висновок митного органу щодо суб`єктивного характеру наданого позивачем до митного оформлення прайс-листа, безпідставним та необґрунтованим.

Поряд з цим, слід зазначити, що у відповідності до пункту 1.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №382912 від 19.12.2019, укладеного між ТОВ "Ламан Шипінг" та "Альянс Фурнітура" /а.с. 34-39/, детальні умови кожного перевезення вказані в заявці, яка надавалася позивачем експедитору.

В заявці на транспортно-експедиторське обслуговування №03А від 12.04.2021 /а.с. 40/ товариством були вказані та погоджені з експедитором всі істотні умови доставки вантажу: вид, маршрут та орієнтовні дати перевезення; вид, вага та пакування вантажу; вартість та перелік послуг.

Для підтвердження розміру транспортних витрат відповідачу, серед іншого, були подані: довідка експедитора про транспорті витрати №363500-2 від 07.06.2021, довідка позивача №46м від 15.06.2021, рахунки-фактури експедитора №LS-4361759 та №LS-4361785 від 07.06.2021 та платіжні доручення позивача №655 та №656 від 14.06.2021 про сплату транспортних витрат /а.с. 41-46/.

Посилання митного органу на неможливість ідентифікувати рахунки експедитора №LS-4361759 та №LS-4361785 від 07.06.2021 як такі, що стосується даного товару, суд вважає безпідставними, оскільки в зазначених рахунках міститься посилання на номер морського контейнера FCIU4307865.

Аналогічний номер контейнера вказаний і в коносаменті WMS21041384В, який також надавався митному органу при митному оформленні товарів /а.с. 49/. Вказаний коносамент містить всі ідентифікаційні дані: назви експортера та одержувача; маршрут перевезення; найменування, вагу та пакування вантажу; дані експедитора.

Аналогічний номер контейнера вказаний і в довідках про транспортні витрати позивача і експедитора №363500-2 від 07.06.2021 та №46м від 15.06.2021 /а.с. 41-42/.

Крім того, в рахунках експедитора поруч з номером контейнера вказаний і номер довідки про транспортні витрати (№363500) /а.с. 43-44/.

Всі документи, що стосуються транспортних витрат, є взаємопов`язаними і містять вичерпні дані, за якими можна встановити реальну вартість транспортних витрат.

Стосовно строків оплати позивачем транспортних витрат суд зауважує, що під час розгляду справи знайшли своє підтвердження ті обставини, що товариством дійсно на два дні було прострочено виконання зобов`язання щодо оплати послуг експедитора. Вказана обставина визнається також й самим товариством.

Разом з тим, на переконання суду, митниця не є органом уповноваженим контролювати виконання господарських угод між юридичними особами, в тому числі щодо строків розрахунків, тим більш, що строки розрахунків між позивачем та експедитором жодним чином не впливають на числові значення митної вартості товарів.

На момент подання декларації та вантажів до митного оформлення всі грошові розрахунки вже були проведені і документи, які стосувались підтвердження митної вартості, були в наявності і, як наслідок, подавалися митному органу при митному оформленні товарів.

Суд також зауважує, що рахунком-проформою №SD20201216-1 від 16.12.2020 порядок оплати був передбачений наступним чином: 30% попередня оплата, 70% після навантаження на судно, тобто позивач зобов`язувався в будь-якому разі внести повну вартість товару до його фізичного одержання, що по суті є 100% попередньою оплатою /а.с. 29/.

У зв`язку з цим, в комерційному рахунку №SD20201216-1-2 від 06.04.2021 умови оплати вказані одним рядком у вигляді 100% попередньої оплати.

При цьому, числові значення вартості одиниці товару не змінювались, а саме, в замовленні №3-2020 від 15.12.2020 /а.с. 15/, рахунку-проформі №SD20201216-1 від 16.12.2020 /а.с. 29/, комерційному рахунку №SD20201216-1-2 від 06.04.2021 /а.с. 30/ та специфікації №6 від 06.04.2021 /а.с. 16/ ціна на товар аналогічна: заклепка 8x92 - 39,14 дол. США за 1000 шт.

Таким чином, на переконання суду, оскільки сплата позивачем на користь постачальника повної вартості товарів до моменту їх отримання фактично є передоплатою, що жодним чином не вплинуло на визначення вартості доставлених в Україну товарів, то посилання митного органу на невідповідність форми оплати, зазначеної у рахунку-проформі №SD20201216-1 від 16.12.2020 (30% попередньої оплати та 70% після навантаження на судно) та комерційному рахунку №SD20201216-1-2 від 06.04.2021 (100% передоплати) /а.с. 29-30/ жодним чином не свідчать про заниження позивачем митної вартості товарів.

За вищевикладених обставин, суд констатує, що наданими декларантом митному органу та залученими до матеріалів судової справи документами у повній мірі підтверджено числові значення митної вартості товарів, що визначені у ЕМД від 15.06.2021 №UA110320/2021/005399.

Відповідачем у ході проведення митного оформлення не встановлено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв`язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб`єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.

А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Альянс Фурнітура" в цій частині задовольнити.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У цій справі судом встановлено, що рішення про відмову у митному оформленні товарів є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2021/00109 також сформовано незаконно, з урахуванням чого її належить визнати протиправною та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Альянс Фурнітура" повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 4540,00 грн /а.с. 52/. Однак, заявляючи у цій справі дві взаємопов`язані позовні вимоги, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі як за одну вимогу 2270,00 грн.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" (вул. Клінкерна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36041, ідентифікаційний код 32753365) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, ідентифікаційний код 43350935) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2021/00109 та рішення про коригування митної вартості товарів від 15.06.2021 №UA110320/2021/000024/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 21 вересня 2021 року.

Суддя О.В. Гіглава