Ухвала

від 17.09.2021 по справі 500/1658/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/1658/19

17 вересня 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої Подлісної І.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву про встановлення порядку виконання судового рішення та додані до неї матеріали по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

21 жовтня 2019 року рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області щодо не розгляду питання про призначення субсидії на понаднормову площу житла (63,3 кв.м.) за письмовим зверненням ОСОБА_1 від 27.03.2019 року. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення субсидії на понаднормову площу житла (63,3 кв.м.) від 27.03.2019 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, відповідно до квитанції № 0.0.1416613149.1 від 22.07.2019.

Рішення набрало законної сили 26.12.2019, а виконавчі листи по даній справи були видані 23.01.2020.

10 серпня 2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Герелевич Олесею Миколаївною подано заяви про заміну сторони у виконавчих провадженнях, а саме з Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації на Тернопільську районну державну адміністрацію.

Ухвалами Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 відмовлено в задоволенні заяв про заміну боржника у виконавчих провадженнях та позивачу було роз`яснено, що Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, тому відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій іншому органу у зазначеній сфері, яким є Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації.

Отже, у спірних правовідносинах Тернопільська районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 04058284) не є належним відповідачем, оскільки окрема юридична особа публічного права - Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03195518) є правонаступником адміністративної (публічно-владної) компетенції Управління соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації.

15 вересня 2021 року позивач звернувся до суду із заявою про встановлення дієвого способу і порядку виконання рішення від 21 жовтня 2019 року.

Дана заява обґрунтована тим, що на даний час не виконано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.10.2019. Позивач неодноразово звертався до керівництва Тернопільської облдержадміністрації щодо виконання рішення суду, але відповіді на свої звернення так і не отримав. Також виконавчі органи, на його думку не виконували своїх прямих обов`язків, які могли б вплинути на виконання даного рішення.

Ознайомившись з заявою про встановлення порядку виконання судового рішення та доданими до неї документами, суд дійшов висновку, що її розгляд не потребує отримання додаткових пояснень від заявника (позивача) та додаткових доказів.

Отож, у зв`язку з відсутністю необхідності заслухати пояснення заявника та отримати від нього додаткові докази для вирішення питання щодо встановлення порядку виконання судового рішення, із врахуванням достатності доказів для розгляду даної заяви, вказана заява розглянута судом без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по даній справі є обов`язковим до виконання на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення, судом видано позивачу виконавчий лист. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним, що підтверджується матеріалами справи та змістом заяви державного виконавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Суд звертає увагу позивача на те, що Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, тому відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій іншому органу у зазначеній сфері, яким є Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації.

Отже, у спірних правовідносинах належним відповідачем є окрема юридична особа публічного права - Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03195518), яка являється правонаступником адміністративної (публічно-владної) компетенції Управління соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації.

З урахуванням того, що зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом, відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах №№ 21-394а14, 21-475а14, та у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення по даній справі.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №500/1658/19 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя Подлісна І.М.