Постанова

від 22.09.2021 по справі 756/6758/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/6758/20 Головуючий у 1 інстанції: Белоконна І.В.

провадження №22-ц/824/8433/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАД АКТИВ , державного реєстратора Нікітіної Юлії Володимирівни Комунального підприємства Реєстратор , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, про визнання недійсними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила:

- скасувати рішення та запис №45769684 від 01.03.2019 року 13:50:47 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер

№ 8000000000:85:977:0028), прийняте Державним реєстратором Нікітіною Юлією Володимирівною Комунального підприємства Реєстратор ;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки № 594 від 31.05.2019 року (кадастровий номер земельної ділянки № 8000000000:85:977:0028), укладений між ТОВ ГРАД АКТИВ та ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення та запис №47150086 від 31.05.2019 року 16:37:17 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер

№ 8000000000:85:977:0028), прийняте приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В.;

- скасувати запис у Державному земельному кадастрі щодо спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер №8000000000:85:977:0028).

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 року №1133/3202 вона отримала у власність земельну ділянку розміром 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:85:977:0028, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вказувала, що 10 січня 2020 року їй стало відомо, що 20 лютого 2019 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна А.О. звернулись невідомі особи, які від її імені підробили її підпис, та в подальшому нотаріус засвідчив справжність її підпису на Акті приймання-передачі майна до Статутного капіталу ТОВ ГРАД АКТИВ .

01 березня 2019 року Державний реєстратор Нікітіна Юлія Володимирівна Комунального підприємства Реєстратор на підставі акту приймання-передачі майна від 20.02.2019 року внесла до Статутного капіталу ТОВ ГРАД АКТИВ земельну ділянку, яка належала позивачу.

31 травня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. посвідчила Договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим номером 3594, в якому ТОВ ГРАД АКТИВ в особі Директора ОСОБА_3 продала дану земельну ділянку ОСОБА_2 , тобто невідомі особи, на думку позивачки, підробили реєстраційні документи від її імені та на їх підставі внесли до Статутного капіталу вказаного підприємства земельну ділянку, а в подальшому відчужили її на користь ОСОБА_4 .

Зазначала, що оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у позивачки і нікому не передавалися, акт приймання-передачі майна до статутного капіталу вона не підписувала, що перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися власним майном, котре їй належить на праві приватної власності.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2020 року застосовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення заборони відчуження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим номером

8000000000:85:977:0028, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2020 року, а саме: у вигляді накладення заборони відчуження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим №8000000000:85:977:0028, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі позивачки з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовувала тим, що судом першої інстанції було ухвалено рішення без належного з`ясування всіх обставин, є передчасними, допущено порушення норм діючого процесуального законодавства, а тому вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року підлягає скасуванню.

Вказує, що враховуючи посилання на підробку підпису, що зокрема підтверджується наданими поясненнями представника третьої особи (Приватного нотаріуса КМНО Чигріна А.О.) стосовно відсутності нотаріального посвідчення на вищенаведеному документі, а також відсутності волевиявлення на укладення такого правочину, вона вважає, що Акт прийому-передачі майна від 20 лютого 2019 року є недійсним у розумінні норм встановлених законом (нікчемний правочин), а тому не потребує визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.

Отже, звернення до суду першої інстанції з вимогами про визнання недійсними та скасування рішень прямо узгоджуються з вимогами діючого законодавства та є належним способом захисту своїх порушених майнових прав.

З урахуванням вищевикладеного, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за відсутністю оскарження Акту приймання-передачі майна від 20 лютого 2019 року, а тому грубо порушив норми процесуального права та внаслідок чого прийняв оскаржуване рішення від 10 березня 2021 року.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Матюшко В.В. подав до апеляційного суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Вказує, що звертаючись до суду з позовною заявою, позивач не наводить такої правової підстави, як нікчемність правочину. Також, позивач та скаржник одночасно протирічить сам собі, оскільки в позовній заяві стверджує про недійсність оспорюваного правочину, а в апеляційній скарзі про його нікчемність.

Зазначає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають обставинам справи та не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було заявлено позовної вимоги про визнання Акту приймання-передачі майна від 20.02.2019 року недійсним, суд позбавлений можливості задовольнити позов, оскільки всі його вимоги є похідними та прямо залежать від відповідності наведеного Акту нормам цивільного законодавства.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як на підставу своїх вимог позивач наголошує на тому, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:85:977:0028, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) вибула з її володіння на підставі Акту приймання - передачі майна від 20.02.2019 року, який вона не підписувала та вважає його підробленим.

Як вбачається з наданої копії зазначеного Акту, учасник ТОВ ГРАД АКТИВ ОСОБА_1 20.02.2019 передала до Статутного капіталу товариства в особі директора ОСОБА_1. земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:85:977:0028, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ). Акт підписано позивачем в якості учасника товариства з однієї сторони та його директора з іншої сторони. Справжність підпису сторін засвідчено Приватним нотаріусом КМНО Чигріним А.О., про що внесено записи №1004, 1005 у Реєстр нотаріальних дій.

Проте, в судовому засіданні представник Приватного нотаріуса КМНО Чигріна А.О. зазначав, що Акт приймання-передачі майна від 20.02.2019 року його довірителем не засвідчувався, а записи №1004, 1005 відсутні у Реєстрі нотаріальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За ч.ч.1, 2 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на виконання згаданих норм цивільного процесуального законодавства у судових засіданнях представником позивача на підтвердження своїх вимог не було поставлено на обговорення питання про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо автентичності підписів його довірителя у Акті приймання-передачі майна від 20.02.2019 року.

У зв`язку з наведеним у суду були відсутні законні підстави для скасування рішення та запису №45769684 від 01.03.2019 року 13:50:47 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий №8000000000:85:977:0029), що прийняте Державним реєстратором Нікітіною Юлією Володимирівною Комунального підприємства Реєстратор .

Оскільки позивачкою не було заявлено позовної вимоги про визнання Акту приймання-передачі майна від 20.02.2019 року недійсним, то суд був позбавлений можливості задовольнити позов, оскільки всі його вимоги є похідними та прямо залежать від відповідності наведеного Акту нормам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17).

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з вимогами ч.9 ст.158 ЦПК України суд вірно вважав доцільним скасувати заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 серпня 2020 року, а саме, у вигляді накладення заборони відчуження земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим номер №8000000000:85:977:0028, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2021 року.

Головуючий:

Судді: