Ухвала

від 24.09.2021 по справі 389/1377/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 389/1377/18

провадження № 61-12493ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу Автомобілісти , Знам`янської районної державної адміністрації про скасування розпоряджень про надання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на касаційне оскарження та невідповідності касаційної скарги вимогам пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 389 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зобов`язано заявницю подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Для усунення зазначених вище недоліків заявниці надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, а також попереджено про наслідки невиконання ухвали.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2021 року надіслано заявниці на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв`язку та вручено 02 вересня 2021 року. Строк виконання ухвали сплив 13 вересня 2021 року.

09 вересня 2021 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявниця надіслала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Проте заявниця не виконала повністю вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Так, в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху суд зазначив, що у касаційній скарзі заявниця хоча і посилається на висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19; Верховного Суду України від 17 червня 2014 року у справі

№ 21-195а14; Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 915/47/17, від 19 травня 2020 року у справі № 127/10011/18, проте не зазначила яку (які) саме норму (норми) права застосував апеляційний суд без урахування цих висновків, а також не конкретизувала підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Заявниця у визначений судом строк не подала уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Таким чином, ухвала Верховного Суду від 13 серпня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху не виконана, заявниця не усунула недоліків касаційної скарги, не подала уточненої касаційної скарги, а отже, скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Отже, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню заявниці.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2021 рокувважати неподаною та повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко