Рішення

від 23.09.2021 по справі 619/781/21

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/781/21

провадження №2/619/604/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Сад до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство Сад звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між Приватним сільськогосподарським підприємством САД та ОСОБА_3 18.08.2008 укладено договір оренди землі відповідно до якого в користування ПСП САД передано земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 4,7356 га, з кадастровим номером 6322083000:04:001:0183, яка знаходиться на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Договір укладено строком на 15 років. Вказаний договір оренди землі між ПСП САД та ОСОБА_1 зареєстрований відділом в Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 квітня 2009 року за №040969300036. Тобто договір оренди та право оренди земельної ділянки за ПСП САД є дійсними. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , та її дочка ОСОБА_1 розпочала оформлення спадщини до якої, у тому числі, входить земельна ділянка кадастровий номер 6322083000:04:001:0183, яка є предметом договору оренди землі. Процес оформлення спадщини завершений 05.02.2020 року, видачею свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрацією права власності з формування відповідного витягу. 12.02.2020 ОСОБА_1 прибула до адміністрації ПСП САД виплачено оренду плату за 2019 рік, вручено лист та підписано додаткову угоду про зміну сторони в договорі оренди. Незважаючи на намір продовжувати наявні договірні відносини, ПСП САД не зуміло внести зміни до договору так, як на їх звернення до приватного нотаріуса, останній повідомив, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322083000:04:001:0183 зареєстровано за ФОП ОСОБА_2 . В період дії договору, зареєстрованого за №040969300036 між ПСП САД та ОСОБА_3 , укладено договір між ОСОБА_3 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , про що внесено відомості до бази даних, яка створена та почала функціонувати з 01.01.2013. Приймаючи 26 травня 2015 року рішення про державну реєстрацію речового права оренди землі за ФОП ОСОБА_2 , державний реєстратор належним чином не перевірив наявності зареєстрованого права на цю земельну ділянку за ПСП САД , внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а не з моменту, який визначили сторони договору. З цього слідує, що державний реєстратор не перевірив наявність або відсутність суперечностей між заявленими вимогами ОСОБА_2 та вже зареєстрованими правами ПСП САД на цю земельну ділянку, чим допустив подвійну державну реєстрацію речового права. Повторна державна реєстрація договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки є недопустимим. Зазначені обставини, свідчать, що договір оренди землі укладений між ФОП ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, хоча ПСП САД не є стороною оспорюваного договору оренди землі від 26.05.2015, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але, як орендар тієї самої земельної ділянки, що є об`єктом оренди, має право на оспорювання цього договору, оскільки даний правочин порушує право позивача на використання спірної земельної ділянки. Таким чином, є всі підстави вважати що укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір оренди землі від 26.05.2015 є фіктивним так, як не мав наміру створити наслідки, які обумовлені договором оренди землі та його укладення відбулося із порушенням публічного порядку.

Суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються із судового збору 2270 грн. та витрат на правничу допомогу, які в суді першої інстанції будуть складати орієнтовно 9 000 грн., а саме: підготовка позовної заяви - 3 000 тис грн., участь у судових засіданнях за умови їх кількості 3 засідання в сумі 3000 тис. грн., вивчення відзиву та підготовка відповіді на відзив - 3000 грн.

Про існування подвійної оренди земельної ділянки нам стало відомо тільки восени 2019 року в ході перевірки працівниками Головного управління Держгеокадастру в Харківської області дотримання вимог земельного законодавства проведеної щодо користування ПСП САД земельними ділянками. Внаслідок чого було встановлено, що ряд земельних ділянок, які за даними ПСП САД перебувають в їх користуванні, а за даними Публічної кадастрової карти в користуванні інших осіб.

Таким чином, позивач про порушення свого права дізнався тільки восени 2019 року, а про порушення свого в лютому 2020 року. Плани перевірок ГУ Держгеокадастру в Харківській області є загальнодоступною інформацією і містяться на відповідному сайті, факт проведення перевірки підтверджується доданим повідомленням.

Представником позивача Зелінським П.Л. надано до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої він просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі, та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду письмову заяву, відповідно до якої вона зазначила, що на даний час їй стало відомо, що ПСП САД звернулося із позовною заявою про розірвання договору оренди землі до ФОП ОСОБА_2 та до неї, ОСОБА_1 . Повідомила, що більше десяти років земельну ділянку кадастровий номер 6322083000:04:001:0183, яка належала її покійній матері ОСОБА_3 , орендує ПСП САД яке кожного року виплачує оренду плату, яку в тому числі отримувала і вона. Про укладення інших договорів оренди її мати нічого не розказувала, та їй про них не відомо, внаслідок чого вважає помилкою наявність договору оренди між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, зазначила, що в зв`язку із карантинними обмеженнями та складнощами проїзду з`явитися в суд не має можливості.

Відповідача ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином. Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідача не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Суд, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.77 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом було встановлено, що між між Приватним сільськогосподарським підприємством САД та ОСОБА_3 18.08.2008 укладено договір оренди землі відповідно до якого в користування ПСП САД передано земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 4,7356 га, з кадастровим номером 6322083000:04:001:0183, яка знаходиться на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Договір укладено строком на 15 років.

Вказаний договір оренди землі між ПСП САД та ОСОБА_1 зареєстрований відділом в Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 квітня 2009 року за №040969300036.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , та її дочка ОСОБА_1 розпочала оформлення спадщини до якої, у тому числі, входить земельна ділянка кадастровий номер 6322083000:04:001:0183, яка є предметом договору оренди землі. Процес оформлення спадщини завершений 05.02.2020 року, видачею свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрацією права власності з формування відповідного витягу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Згідно положень ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

12.02.2020 ОСОБА_1 прибула до адміністрації ПСП САД виплачено оренду плату за 2019 рік, вручено лист та підписано додаткову угоду про зміну сторони в договорі оренди. Незважаючи на намір продовжувати наявні договірні відносини, ПСП САД не зуміло внести зміни до договору так, як на їх звернення до приватного нотаріуса, останній повідомив, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322083000:04:001:0183 зареєстровано за ФОП ОСОБА_2 .

В період дії договору, зареєстрованого за №040969300036 між ПСП САД та ОСОБА_3 , укладено договір між ОСОБА_3 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , про що внесено відомості до бази даних, яка створена та почала функціонувати з 01.01.2013.

Приймаючи 26 травня 2015 року рішення про державну реєстрацію речового права оренди землі за ФОП ОСОБА_2 , державний реєстратор належним чином не перевірив наявності зареєстрованого права на цю земельну ділянку за ПСП САД , внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а не з моменту, який визначили сторони договору. Державний реєстратор не перевірив наявність або відсутність суперечностей між заявленими вимогами ОСОБА_2 та вже зареєстрованими правами ПСП САД на цю земельну ділянку, чим допустив подвійну державну реєстрацію речового права.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до частини 5 статті 6 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ Про оренду землі .

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з частинами другою, третьою статті 3 Закону №1952-ІУ речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року,

Згідно положень ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до роз`яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ПСП САД не є стороною оспорюваного договору оренди землі від 26.05.2015 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але, як орендар тієї самої земельної ділянки, що є об`єктом оренди по договору, має право на оспорювання цього договору, оскільки даний правочин порушує право ПСП САД на використання спірної земельної ділянки.

На даний час земельна ділянка кадастровий номер 6322083000:04:001:0183 перебуває в користуванні ПСП САД , між ним та власником акт приймання-передавання щодо повернення земельної ділянки не укладався.

Таким чином, є всі підстави вважати що укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір оренди землі від 26.05.2015 року є фіктивним так, як не мав наміру створити наслідки які обумовлені договором оренди землі та його укладення відбулося із порушенням публічного порядку.

Суд приходить до висновку, що позивачем ПСП САД строк позовної давності не пропущений, виходячи з наступного.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України. Частиною 1 ст. 261 ЦК України, зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про існування подвійної оренди земельної ділянки ПСП САД стало відомо восени 2019 року в ході здійснення перевірки працівниками Головного управління Держгеокадастру в Харківської області дотримання вимог земельного законодавства проведеної щодо користування ПСП САД земельними ділянками. В результаті перевірки було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322083000:04:001:0183, яка перебуває до теперішнього часу в користуванні позивача, за даними Публічної кадастрової карти, знаходиться начеб то в користуванні інших осіб.

Таким чином, суд вважає, що про порушення свого права позивач дізнався восени 2019 року і звернувся до суду з позовом 09.02.2021 в строк передбачений ст. 257 ЦК України.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.3 ст. 152 ЗК України визнання правочину (угоди) недійсним є одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної в постанові від 6 вересня 2017 року (справа №6-55цс15), з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України; статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) необхідно дійти висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України Про оренду землі , на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , вчинений з порушення вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки земельна ділянка перебувала та перебуває у користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства САД за договором оренди строк дії якого 15 років, а тому у силу ст. 215 ЦК України є недійсним.

Частиною 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

З урахуванням викладених обставин справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача стосовно визнання договору оренди землі від 26.05.2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 недійсним та скасування його державної реєстрації.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються із судового збору 2270 грн. Суду не було надано доказів про понесені позивачем витрати на правничу допомогу, тому не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 234, 626, 638 ЦК України, ст. ст. 93, 124, 125, 126, 152 ЗК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства Сад - задовольнити.

Визнати недійсним укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322083000:04:001:0183, на підставі якого 26.05.2015 року зареєстровано право оренди Реєстраційною службою Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, номер запису 9817390 і скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути солідарно в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Сад понесені судові витрати в сумі 2270 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. В. Калиновська