Ухвала

від 23.09.2021 по справі 694/1672/21

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №694/1672/21

провадження № 1-кс/694/798/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2021 року м. Звенигородка

Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Звенигородка клопотання заступника начальника СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Тальнівського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021255310000673 від 14.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

Заступник начальника СВ ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на земельну ділянкукомунальної форми власності,сільськогосподарськогопризначення,площею 25,678 га, що розташована на південьвідземельноїділянки з кадастровим номером 7124081200:01:001:1149 в адміністративних межах Тальнівськоїміської ТГ (с. Вишнопіль) Звенигородського району Черкаськоїобласті та на засіяну на них сільсько-господарську культуру соняшник, які є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, до прийняття судом остаточного рішення по кримінальному провадженню №12021255310000673 від 14.09.2021року.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 14.09.2021 до ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області із Тальнівського відділу Звенигородськоїокружноїпрокуратури направлено повідомленнявиконувачаобов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаськійобласті про те, що в ході проведення перевіркивідповідно до наказу Головного управлінняДержгеокадастру у Черкаськійобластівід 09.07.2021 №319-ДК встановленопорушеннядотриманнявимог земельного законодавства при використанні земельноїділянкикомунальноївласностісільськогосподарськогопризначенняплощею 25,678 га, щорозташована на південьвідземельноїділянки з кадастровим номером 7124081200:01:001:1149 в адміністративних межах Тальнівськоїміської ТГ (с. Вишнопіль) Звенигородського району Черкаськоїобласті.

14.09.2021 старшим слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області проведено огляд місця події, в ході якого встановлено, що вищезазначена земельна ділянка засіяна сільськогосподарською культурою соняшником.

В ході надання пояснень старостою села Вишнопіль, Тальнівської міської ТГ ОСОБА_5 , повідомила, що вказану земельну ділянку площею 25,678 га, що розташована на південь від земельної ділянки з кадастровим номером 7124081200:01:001:1149 в адміністративних межах Тальнівської міської ТГ (с. Вишнопіль) Звенигородського району Черкаської області на даний час використовує гр. ОСОБА_6

15.09.2021 заступником начальника СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , винесена постанова про визнання вищезазначеної земельної ділянки та урожаю соняшника який росте на земельній ділянці площею 25,678 га, щорозташована на південьвідземельноїділянки з кадастровим номером 7124081200:01:001:1149 в адміністративних межах Тальнівськоїміської ТГ (с. Вишнопіль) Звенигородського району Черкаськоїобласті речовим доказом у кримінальному провадженні №12021255310000673 від 14.09.2021року.

Правовакваліфікаціякримінальногоправопорушення: ч.1 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняттяземельноїділянки, якимзавданозначноїшкодиїї законному володільцю або власнику.

Перелік і види майна, що належить арештувати: земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарськогопризначенняплощею 25,678 га, щорозташована на південь від земельної ділянки з кадастровим номером 7124081200:01:001:1149 в адміністративних межах Тальнівської міської ТГ (с. Вишнопіль) Звенигородського району Черкаськоїобласті.

Дана земельна ділянка, що підлягає арешту перебуває у користуванні без договору оренди у ДП «Агрофірма «Байс Агро» ТОВ «Агро посівна компанія», код ЄДРПОУ 30334495,директор ОСОБА_6 в адміністративних межах Тальнівської міської ТГ (с. Вишнопіль) Звенигородського району Черкаської області.

Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначена вище земельна ділянка в даному кримінальному провадженні являється не рухомим майном яким незаконно

заволодів ОСОБА_6 , яке буде використано як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

З метою зберігання слідів злочину на вищевказаних земельних ділянках в кримінальному провадженні відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно , якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.

Приймаючи до уваги те, що вищевказані земельні ділянки, могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, по зазначеному кримінальному провадженні відповідає критеріям, зазначеним п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, накладення арешту є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області в судове засідання не з`явився. Заступник начальника СД Звенигородського РВП ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання просить задовольнити.

Представник ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро посівна компанія» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Адвокат ОСОБА_7 подав заяву про розгляд клопотання за відсутності представника ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро посівна компанія», просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки зі змісту даного клоптання чітко неможливо встановити, про яку ділянку йдеться в клопотанні.

За наведених обставин, слідчий суддя вирішив за можливе розглядати дане клопотання без участі сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило, відтак фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2ст. 170 КПК Українивизначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2ст. 64-2 КПК України третьоюособою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Статтею 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші

відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідност. 171 КПК України, законодавець зобов`язує сторону, яка звертається до суду з клопотанням про арешт майна, зазначити наступне: підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до положень ст. 170 та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майна; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6ст. 170 КПК України.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Проте, вказаних вимог закону стороною обвинувачення при зверненні із вказаним клопотанням не дотримано.

Зокрема, у клопотанні сторони обвинувачення про арешт майна не визначено конкретну земельну ділянку, а лише вказано її орієнтовне місце розташування «щорозташована на південьвідземельноїділянки з кадастровим номером 7124081200:01:001:1149 в адміністративних межах Тальнівськоїміської ТГ (с. Вишнопіль)». Яким чином встановлена площа ділянки також не зазначено, кадастрового номеру вона не має.

Також стороною обвинувачення у клопотанні не зазначено кількості сільськогосподарських культур, на які остання просить накласти арешт, а лише вказано, що ці культури ростуть на певній ділянці. Крім того слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на земельну ділянку та сільськогосподарську культуру призведе до неможливості зібрання на ній врожаю зерна, який за таких умов з часом буде знищено, тобто буде знищено речові докази, що в свою чергу суперечить засадам накладення арешту щодо їх збереження.

Відтак, майно, на яке просять накласти арешт є абстрактним та не індивідуально визначеним, що зробить фактично неможливим виконання ухвали про накладення арешту, оскільки арешт може бути накладений на конкретне індивідуально визначене майно.

Також, у матеріалах клопотання відсутні будь-які відомостіпро загальнувартість посівівсільськогосподарської культури,яка вирощуєтьсяна земельнійділянці, що не дає змогу визначити співмірність обмеження права власності (шляхом арешту майна) завданням кримінального провадження, як це передбачено п.5 ч.2ст.173 КПК України.

Слідчий суддя зауважує, що з доданих до клопотання матеріалів неможливо встановити, хто є власником (користувачем) майна, на яке необхідно накласти арешт. Пояснення старости с. Вишнопіль не можуть вважатися належним доказом, оскільки остання про кримінальну відповідальність не попереджалася, більш того з її пояснень є незрозумілим чи користується вказаним майном гр. ОСОБА_6 чи юридична особа ДП «Агрофірма «Байс Агро» ТОВ «Агропромислова компанія». Вказане, позбавляє можливості слідчого суддю викликати власника (користувача) майна, на яке просять накласти арешт та уникнути неправомірного обмеження прав інших осіб які можуть бути можливими власниками (користувачами) арештовуваного майна. Як вбачається з матеріалів клопотання ані представники ДП «Агрофірма «Байс Агро» ТОВ «Агропромислова компанія» ані гр. ОСОБА_6 у кримінальному провадженні не допитувалися.

Слідчий суддя звертає увагу й на те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Також, у вказаному клопотанні відсутнє мотивування за якими критеріямист. 98 КПК Українимайно підпадає під ознаки речових доказів, таке мотивування відсутнє і у постанові про визнання речовими доказами, що позбавляє суд можливості провести аналіз та зробити висновки про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою, визначеною п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України.Сам факт формального набуття згідно постанови слідчого процесуального статусу речового доказу, яким є майно, не свідчить про його відповідність визначенимст.98 КПКкритеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.

Слідчий суддя також звертає увагу на те, що з клопотання та доданих до нього матеріалів не убачається, що кримінальним правопорушенням, про яке ідеться в клопотанні, законному володільцю або власнику земельної ділянки завдано значної шкоди, що в свою чергу є обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України.

З наявних матеріалів не убачається, що без накладення вищевказаного арешту неможливо досягти дієвості провадження.

В самому клопотанні не зазначено, яке доказове значення має майно, на яке ініціюється накладення арешту, а містяться лише загальні посилання на положення закону.

Також інформації про вчинення будь-якою особою будь-яких дій по відношенню до вказаного майна, пов`язаних з його приховуванням, втратою, пошкодженням чи псуванням матеріали клопотання не містять.

У зв`язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимогст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які сторона обвинувачення послаласьу клопотанні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/WestAllianceLimited» проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, щопри вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого бокувимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Окрім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч.1ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1ст.170 цього Кодексу.

Таким чином,підчасрозгляду клопотанняпроарештмайна,невстановлено достатніх і переконливих доказів необхідності арешту земельної ділянки та посівів культури на ній, а тому підстав для задоволення вказаного клопотання, слідчий суддя не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.131,132,170-173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання заступника начальника СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Тальнівського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021255310000673 від 14.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України,- відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Черкаського апеляційної суду.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1