Постанова

від 21.09.2021 по справі 539/3038/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/3038/20 Номер провадження 22-ц/814/1808/21Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.

За участю секретаря Кальник А.М., Міщенко Я.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в спрощеному порядку з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, в складі судді Алтухової О.С. від 27 квітня 2021 року, повний текст рішення виготовлено 27 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край" про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просила розірвати договір оренди землі, укладений 12 листопад 2013 року між нею та СТОВ Вишневе-Агро , правонаступником якого є відповідач.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки ліквідовано юридичну особу, з якою вона укладала договір оренди землі, відповідно до ст. 31 З У Про оренду землі та статей 598, 604 ЦК України, наявні підстави для розірвання договору оренди, враховуючи припинення юридичної особи в порядку ст. 104 ЦК України.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано відсутністю підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки юридичну особу, з якою укладався договір оренди не було ліквідовано, а реорганізовано в СТОВ "Придніпровський край", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованої особи, в тому числі й по договору оренди укладеному з ОСОБА_2 , що свідчить про помилколвість твердження позивача про припинення юридичної особи -орендаря у відповідності до ст. 104 ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зокрема вказує на те, що суд невірно оцінив зібрані по справі докази, не звернув уваги на те, що відповідачем не дотримується порядок сівозмін сільськогосподарських культур, що є порушенням Постанови КМУ від 11.02.2010 р. № 164, проекти таких сівозмін не складались. Вважає, що вказане є достатньою підставою для припинення права користування земельною ділянкою згідно ст. 141 ЗК України внаслідок використання останньої способами, які суперечать екологічним вимогам та за нецільовим призначенням.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 007861, кадастровий №5322883200:09:001:0031 позивач є власником земельної ділянки, розташованої на території Калайдинцівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

12 листопада 2013 року ОСОБА_2 передала в оренду вказану вище земельну ділянку строком на 5 років СТОВ Агрофірма Куйбишево (найменування змінено на СТОВ Вишневе-Агро на підставі протоколу загальних зборів учасників від 15 серпня 2016 року). Додатковою угодою від 13 листопада 2015 року були внесені зміни до договору оренди, згідно якої термін дії договору продовжено до 31.12.2022 року, на підставі чого проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2015 року.

В договорі оренди міститься, що сторони визначили перелік підстав для припинення його дії. Однією з таких підстав визначено - ліквідація юридичної особи-орендаря.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для припинення дії договору оренди землі, оскільки по справі має місце не ліквідація орендаря СТОВ Вишневе-Агро , а його реорганізація як юридичної особи шляхом приєднання СТОВ Придніпровський край , який згідно до правоустановчих документів та даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб є його правонаступником.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Стаття 104 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі підставою припинення договору оренди є ліквідація юридичної особи-орендаря.

За змістом ч.4 4 статті 32 ЗУ Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не може розцінюватись як підстава для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В даному випадку, з умов укладеного між сторонами договору оренди вбачається (пункт 12.5) , що вказані обставини не є підставами для зміни умов або розірвання договору оренди землі.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що 12.11.2013 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма Куйбишево (в подальшому найменування змінено на СТОВ Вишневе-Агро ) було укладено спірний договір оренди землі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 07.10.2019, проведена державна реєстрація припинення 03.10.2019 в результаті реорганізації СТОВ Вишневе-Агро шляхом приєднання до СТОВ Придніпровський Край відповідно до протоколу загальних зборів учасників СТОВ Вишеневе-Агро від 20.11.2017 про припинення (реорганізацію) товариства шляхом приєднання до СТОВ Пальміра , яке в свою чергу перейменовано на СТОВ Придніпровський Край згідно протоколу загальних зборів учасників СТОВ Пальміра від 26.12. 2017.

Таким чином, з наведеного вбачається, що по справі дійсно має місце не ліквідація юридичної особи - орендаря, як це стверджує позивач, а його реорганізація, що виключає можливість припинення дії договору оренди землі на підставі положень п. 5 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Крім того, заслуговують на увагу висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог орендодавця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі з підстав порушення відповідачем обов`язку розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції вірно зазначив, що на моменту укладення самого договору оренди землі, тобто станом на листопад 2013 року, діяла норма статті 22 Земельного кодексу України, викладена в частині 4, згідно якої земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовується відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічній обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорон земель.

Між тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) № 191-VIII від 12 лютого 2015 року вказана частина статті виключена, а відтак станом на день підписання додаткової угоди - Про внесення змін до договору оренди від 13.11.2015 року вона вже не діяла.

При цьому, при укладанні додаткової угоди, в преамбулі договору сторони узгодили, що з метою приведення тексту договору оренди землі до вимог нормативних актів, якими врегульовані відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок (Цивільний кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України Про оренду землі , інші нормативно-правові акти), з урахуванням змін, що були внесені до тексту останніх та набули чинності на час укладення (підписання) даної додаткової угоди, внесення змін в договір оренди землі, виклавши його в цілому в новій редакції, яка вже не передбачала обов`язку орендаря розробляти проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

В цій частині додаткова угода сторонам договору в передбаченому законом порядку не оскаржувалась, вимог про визнання її недійсною не заявлялось.

Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків місцевого суду не спростовують.

Так, не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта про те, що він був змушений погодитись на укладання нового договору оренди землі з відповідачем на запропонованих ним умовах внаслідок тиску останнього, який пригрожував занижувати орендну плату в порівнянні з іншими орендарями.

Вказана обставини позивачем жодним доказом по справі не доведена, а відтак не заслуговує на увагу. Крім того, зазначена ОСОБА_2 обставина могла розглядатись як підстава для визнання угоди недійсною, проте така вимога нею до відповідача в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України не пред`являлась.

Відхиляються колегією суддів доводи скарги щодо невиконання орендарем вимог ст. 24 Закону України Про оренду землі та ст. 22 ЗК України щодо невиконання орендарем обв`язку розроблення проекту землеустрою по забезпеченню еколого-економічного обґрунтування сівозміни, оскільки судом першої інстанції було обґрунтовано та вмотивовано зазначено підстави для відмови в цій частині вимог.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зв`язку з чим, не можуть бути прийнятні як такі, що порушують принцип диспозитивної посилання апелянта на те, що згідно до ст. 141 ЗК України наявні підстави для припинення оспорюваного договору оренди землі внаслідок використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним нормам та не за цільовим призначенням.

Вказані підстави для припинення договору оренди землі позивачем в своєму позові взагалі не заявлялись, суд першої інстанції їм відповідної правової оцінки не надавав та не перевіряв правовідносини на предмет дотримання орендарем визначених статтею 141 ЗК України вимог.

За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2021 року.

Судді : Обідіна О.І. Карпушин Г.Л. Хіль Л.М.