Ухвала

від 24.09.2021 по справі 308/12611/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12611/21

1-кс/308/4024/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна підозрюваного ОСОБА_6 укримінальному провадженні №62021140050000102 від 17.06.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 просить з метою забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, накласти арешт на нерухоме майно, належне підозрюваному ОСОБА_6 , а саме на:

- житловий будинок загальною площею 90,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1971046956216;

- квартиру загальною площею 62,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1926165956101;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5621685200:01:001:0002, площею 0,403 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321305356216;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5621685200:01:001:0001, площею 0,1946 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2321282756216.

Прокурор у судовому засіданні уточнив клопотання слідчого та просив накласти арешт на майно, належне підозрюваному ОСОБА_6 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації та з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився. Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 проти доводів, викладених у клопотанні, заперечив, звернув увагу слідчого судді на те, що перелічене у клопотанні нерухоме майно належить підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності з іншими особами.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення осіб, що з`явилися, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Слідчим суддею з доданого витягу ЄРДР №62021140050000102 встановлено, що Ужгородським районним відділенням поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62021140050000102, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України.

Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР відповідно наданого витягу зазначено те, що 26.12.2018 року ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, з метою привласнення чужого майна, діючи в інтересах третіх осіб за попередньою змовою групою осіб з директором ТОВ «АЛЬТАРФ ПЛЮС» ОСОБА_7 , привласнили кошти ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9» в сумі 194619,00 грн. щодо суб`єкта будівництва «Капітальний ремонт даху режимного корпусу ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9» за адресою: м. Ужгород, вул. Довженка, 8 А».

30.06.2021 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

В судовому засіданні прокурор уточнив мету накладання арешту на майно підозрюваного:

-для забезпечення спеціальної конфіскації;

-для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності дост. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. ст.94,132,173КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим,третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частинами 1, 2 статті 173 КПК України визначено обов`язок слідчого судді відмовити у накладенні арешту на майно, якщо особа, яка звернулася з таким клопотанням не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна суддя враховує в тому числі і розумність та співрозмірність обмеження права власності.

Щодо накладання арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особиза наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскаціїу випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Спеціальнаконфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна (п. 1 ч. 1 ст. 96-2КК України).

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна (ч. 2 ст. 96-2КК України).

З матеріалів, долучених до клопотання слідчого відсутні докази на підтвердження вказаних обставин, які б свідчили про наявністьпідстав чи розумних підозр вважати, що вказані речі та грошові кошти є доходом від вчинення кримінальних правопорушень або відповідає іншим ознакам, передбаченимст. 96-2КК України, у зв`язку з чим підлягали б спеціальній конфіскації.

Щодо накладанняарешту зметою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої ст.170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Тобто підставою арешту майна є сукупність фактичних даних, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної та /чи моральної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову та накладення майнових стягнень за вироком суду.

З матеріалів клопотання вбачається, що воно не містять даних про обґрунтований розмір цивільного позову, також до клопотання не долучено й копії цивільного позову. При цьому, слідчий суддя констатує, що поняття розміру цивільного позову та розміру шкоди, спричиненої злочином, не є тотожними.

Окрім того,згідно матеріалівклопотання, ОСОБА_6 повідомлено пропідозру у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31. 03. 1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» передбачено, що солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи,діяння яких були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.При вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь. Разом з тим, є неприпустимим покладення солідарної відповідальності на осіб, яких хоча й притягнуто до кримінальної відповідальності в одній справі, але за самостійні злочини, не пов`язані спільним наміром, а так само на осіб, коли одних з них засуджено за корисливі злочини, наприклад, за розкрадання, а других - за халатність, незважаючи на те, що дії останніх об`єктивно сприяли першим у вчиненні злочину.

Враховуючи наведене, навіть за умови встановленого розміру завданої злочином шкоди у кримінальному провадженні, в рамках якого заявлено дане клопотання, за відсутності цивільного позову, не можливо встановити розмір шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 , а відтак і оцінити співрозмірність та розумністю обмеження права власності завданням кримінального провадження, як цього вимагає п. 5 ч. 2 ст.173 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя враховує і ту обставину, що на час звернення слідчого з клопотанням, зазначене у ньому майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , щодо якої слідчий просив застувати заходи забезпечення кримінального провадження, належить підозрюваному ОСОБА_6 на підставі спільної часткової власності, розмір частки , інша частина квартири належить особі, яка не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.

Отже, на думку слідчого судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тобто втручання у права власника в даному випадку не відповідає вимогам законності і може розцінюватися як свавільне.

За таких обставин, ініціювання питання про накладення арешту на вказане майно не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя також враховує сталу прецедентну судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

При цьому, втручання є виправданим, у випадку, якщо воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

З аналізу клопотання слідчого, слідчий суддя не вбачає підстав вважати, що арешт майна в даному кримінальному провадженні є необхідним, оскільки доводи, наведені у клопотанні та в судовому засіданні прокурором не відповідають критеріям розумності та співмірності застосування арешту майна, що свідчить про недотримання вимог встановлених КПК України щодо необхідності такого арешту, передбачених ст.170 КПК України, підстав та мети накладення арешту, що відповідно до ч.1 ст.173 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.

За наведених обставин у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С ТА Н О В И В:

У задоволенніклопотання старшогослідчого СВУжгородського РУПГУНП вЗакарпатській областістаршого лейтенантаполіції ОСОБА_5 ,погодженого прокуроромУжгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,про арештмайна підозрюваного ОСОБА_6 укримінальному провадженні№62021140050000102від 17.06.2021року - відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 24.09.2021.

Слідчий суддя ОСОБА_8