Рішення

від 17.09.2021 по справі 705/3598/20

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/3598/20

2/705/801/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

секретаря судового засідання Юрченко А.І.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабанської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування якої зазначив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_2 , який на день смерті постійно проживав та був зареєстрований у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Після його смерті відкрилася спадщина у виді квартири, грошових вкладів та земельної ділянки (паю). Усе зазначене майно дядько заповів йому. Він, у встановлений законом строк, звернувся до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області і отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вклади та квартиру.

21.08.2020 року він знову звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер 7124355300:03:002:0239.

Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопської І.С. від 21.08.2020 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, оскільки у тексті державного акту на право приватної власності на землю не вказаний орган, який видав зазначений акт, печатки і підпису посадової особи, яка видала акт немає. Тобто документ, наданий для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, не відповідає вимогам закону і не може бути прийнятий нотаріусом як безспірний доказ права власності спадкодавця на земельну ділянку.

Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 не має, земельна ділянка знаходиться на території с. Бабанка Уманського району Черкаської області, спадщина ним прийнята, але іншого способу, крім судового, належним чином оформити право власності на спадкову земельну ділянку неможливо, він звернувся до суду з цим позовом.

Просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на земельну ділянку розміром 3,1529 га, кадастровий номер 7124355300:03:002:0239, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просить суд справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному об`ємі та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача Бабанської селищної ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшло письмове клопотання, у якому просять суд справу слухати у відсутність їх представника на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України судове засідання проведено у відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, повно та всесторонньо вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Покровським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 244.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина та було відкрито спадкову справу № 60-2019 року, у зв`язку із зверненням позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хроленко М.В. 05 березня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 101, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом НОІ 506340 та НОІ 506339. Згідно вказаних свідоцтв позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 , набув право власності на грошові вклади належні останньому.

Також позивачем, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , було набуто право власності на спадкове майно, а саме на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивач ОСОБА_1 в подальшому продав, уклавши 20 травня 2020 року договір купівлі-продажу (а.с. 10).

Згідно постанови Перекопської І.С. , приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, від 21 серпня 2020 року, у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на земельну ділянку відмовлено, оскільки документ, наданий для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку (Державний акт ЯА №473023), не відповідає вимогам закону і не може бути прийнятим нотаріусом як безспірний доказ права власності спадкодавця на земельну ділянку.

09.06.2021 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопською І.С., у зв`язку із надходженням заяви позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, зроблено запит до міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, і згідно відповіді від 16.07.2020 року № 0-23-0.212-135/115-20, державний кадастровий реєстратор Андрій Сесь повідомив, що відповідно до запису №010579400100 від 01.08.2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю було вчинено запис на ім`я ОСОБА_2 про реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №473023, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2264 від 22.07.2005 року щодо земельної ділянки, яка розташована на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області площею 3,1529 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При оформленні бланку державного акту на право власності на земельну ділянку було пропущено печатку Уманського районного відділу земельних ресурсів і на даний момент поставити печатку неможливо, у зв`язку з ліквідацією організації та анулюванням печатки. Також повідомляють, що при реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 7124355300:03:000:0239 було відправлено в архів, а ця земельна ділянка зареєстрована за кадастровим номером 7124355300:03:002:0239.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру сформованого 25.05.2020 року за № НВ-7114400532020, земельна ділянка з кадастровим номером 7124355300:03:002:0239, розміром 3,1529 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на праві власності належить ОСОБА_2 , який набув право власності на неї на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 22.07.2005, 2264.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вбачається, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Відповідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.03.2008 року № 7 Про судову практику у справах спадкування , а саме в п. 10 роз`яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до приписів ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 у передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою, отримав свідоцтва про право на частку спадкового майна за заповітом, розпорядився вказаним майном на власний розсуд, але у видачі свідоцтва про право на спадкову земельну ділянку позивачу було відмовлено, про що нотаріусом винесено постанову. У вказаній постанові роз`яснено, що Державний акт підтверджуючий право власності на право власності на спадкову земельну ділянку за спадкодавцем не відповідає вимогам чинного законодавства. На цей час виправити недоліки у державному акті неможливо, оскільки установа, якою видавався державний акт ліквідована. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. У цьому випадку позивач прийняв спадщину юридично, оскільки своєчасно подав нотаріусу відповідну заяву, з моменту смерті ОСОБА_2 фактично управляє та володіє спадковим майном.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивач прийняв спадщину за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, а тому є суб`єктом набуття права власності на вказану земельну ділянку.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що наявні достатні підстави для визнання за позивачем права власності на спадкову земельну ділянку, таке визнання не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб і може бути прийняте, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 328, 1216, 1218, 1268, 1269 ЦК України, ст. 81 ЗК України, ст. ст. 200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на земельну ділянку розміром 3,1529 га, кадастровий номер 7124355300:03:002:0239, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський