Постанова

від 22.09.2021 по справі 916/724/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/724/21 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Дєлов В.В.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ -ІНВЕСТ" - Яловенко К.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021, прийняте суддею Погребною К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 19.07.2021,

у справі №916/724/21

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", в якому просив зобов`язати відповідача забезпечити аудитору Приватного підприємства "Аудиторська фірма "ФІНАНСАУДИТ" можливість проведення аудиту фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" за 2017-2020 роки протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили та надати вказаному приватному підприємству доступ до всієї інформації та документів, які є необхідними для проведення аудиторської перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним ігноруванням відповідачем вимоги ОСОБА_1 щодо надання йому документів, необхідних для проведення аудиту фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ".

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 26.03.2021 відкрито провадження у справі №916/724/21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/724/21 (суддя Погребна К.Ф.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту набуття ним статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", оскільки відповідна частка у статутному капіталі вказаного товариства була передана ОСОБА_1 в управління, а не у власність.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/724/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на порушенні місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції фактично ґрунтується на оцінці доказів, зокрема, підписаних між ОСОБА_2 та позивачем договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту, які були надані до суду відповідачем після спливу встановленого законом процесуального строку для подання доказів та без клопотання про поновлення останнього.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№3260/21/Д1 від 02.09.2021) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що копії підписаних між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту подавались даним товариством не в обґрунтування своїх заперечень проти позовної заяви, тим більше, що про існування вказаних доказів відповідачу стало відомо лише після надання останніх позивачем в межах розгляду іншої справи (№916/546/21), відтак, з огляду на те, що товариство відповідача не створювало вищенаведені документи та йому не було відомо про існування зазначених документів, подання цих документів до початку розгляду справи №916/724/21 по суті було унеможливлене. Водночас відповідач стверджує про те, що приховування позивачем зазначених вище доказів, про існування яких йому було достеменно відомо, свідчить про невиконання ОСОБА_1 встановленого процесуальним законом обов`язку учасника справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, зокрема, шляхом подання всіх наявних у нього доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 16.08.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 01.09.2021 розгляд справи №916/724/21 призначено на 22.09.2021 об 11:00.

У судовому засіданні 22.09.2021, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2004 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15561200000002601.

За умовами пунктів 1.1, 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №24/06-19 від 24.06.2019 (далі - статут Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ"), дане товариство створене шляхом об`єднання фізичних осіб - громадян України згідно з Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", інших законодавчих актів України. Учасниками товариства є фізичні особи - громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

В силу пунктів 2.1, 2.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" метою створення та діяльності товариства є отримання прибутку (доходу). Предметом діяльності товариства є здійснення виробничої, торговельної, інноваційно-посередницької, консультаційної, інжинірингової, транспортної, рекламної, туристичної, культурно-освітньої та іншої діяльності, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно з пунктами 3.2, 3.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" для забезпечення діяльності товариства учасники формують статутний капітал (фонд) у розмірі 1603000 грн. Частки учасників у статутному капіталі товариства мають співвідношення: ОСОБА_3 - 50%, ОСОБА_2 - 50%.

Підпунктом г) пункту 5.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" передбачено, що учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника йому надаються для ознайомлення баланси, звіти товариства та інші документи, виписки з них.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань б/н від 01.03.2021 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" станом на 22.02.2021 були ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду - 801500 грн) та ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 801500 грн).

23.02.2021 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А. було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", а саме: внесено запис №1005561070034002601 "Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", внаслідок чого учасниками товариства відповідача стали ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду - 801500 грн) та ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 801500 грн), про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань б/н від 24.02.2021, б/н від 01.03.2021 та б/н від 09.06.2021.

25.02.2021 між ОСОБА_1 ("Замовник") та Приватним підприємством "Аудиторська фірма "ФІНАНСАУДИТ" ("Виконавець") укладено договір про надання аудиторських послуг №228 (далі - договір №228 від 25.02.2021), за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, Замовник призначає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити за плату аудиторські послуги з перевірки фінансової інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ: 32972140) за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 з метою висловлення аудитором думки про те, чи відповідають дані, відображені в регістрах бухгалтерського обліку та інформації підприємства первинним документам підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку України.

В силу пунктів 2.1, 2.2 договору №228 від 25.02.2021 аудиторські послуги проводяться у відповідності до MCA, вимоги яких є обов`язковими для Виконавця та Замовника. MCA вимагають, щоб аудиторська перевірка була спланована та проведена з метою одержання достатньої впевненості в тому, що фінансова інформація Замовника не містить суттєвих викривлень внаслідок помилки або шахрайства. Аудит передбачає виконання аудиторських процедур для отримання аудиторських доказів щодо сум і розкриттів у фінансовій інформації. Вибір процедур залежить від судження аудитора включно з оцінкою ризиків суттєвого викривлення фінансової інформації внаслідок шахрайства або помилки. Оцінюючи ризики, аудитор розглядає ті аспекти внутрішнього контролю, що стосуються складання Замовником фінансової інформації для розробки аудиторських процедур, які відповідають обставинам, а не з метою висловлення думки щодо ефективності внутрішнього контролю підприємства. Аудиторські послуги будуть включати також оцінку відповідності використаної Замовником облікової політики, прийнятність облікових оцінок, зроблених управлінським персоналом, та загального подання фінансової інформації.

Підпунктами 3.2.1-3.2.4 пункту 3.2 договору №228 від 25.02.2021 Виконавець має право:

-самостійно визначати форми і методи проведення аудиторських послуг, характер, час та обсяг аудиторських процедур, у відповідності до MCA, чинного законодавства України, умов договору;

-мати вільний та необмежений доступ до всіх первинних бухгалтерських документів, облікових даних та записів, комп`ютерних баз даних, будь-якої іншої інформації та отримувати необхідну інформацію та документи (копії документів), які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у Замовника, так і у третіх осіб, а також вільний доступ до працівників підприємства. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов`язані надати їх на вимогу Виконавця. Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена Замовником у спосіб, який визначається Виконавцем;

-перевіряти та бути присутнім при перевірках наявності майна, грошей, цінностей, вимагати від підприємства проведення контрольних оглядів, отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від управлінського персоналу, будь-яких категорій працівників підприємства, та, за потреби, тих, кого наділено найвищими повноваженнями;

-залучати на договірних засадах до участі в аудиторській перевірці інших аудиторів, експертів різного профілю, а також залучати до співпраці внутрішніх аудиторів (в разі їх наявності), працівників бухгалтерії та інших працівників підприємства у формах, обсягах та у спосіб, що визначаються на розсуд Виконавця.

Розмір винагороди за проведення аудиторських послуг визначається з врахуванням часу, який необхідний для якісного виконання аудиторських послуг, належного рівня навичок, знань, професійної кваліфікації та ступеню відповідальності аудитора. Час, необхідний для виконання аудиторських послуг, визначається через трудомісткість (в людино-годинах), а інші складові (рівень навичок, знань, професійної кваліфікації) - через вартість 1 (однієї) людино-години роботи відповідної категорії персоналу Виконавця. Попередньо узгоджений розмір винагороди за договором, обрахований у відповідності до основи для встановлення винагороди, представленої у пунктів 4.1 договору, становить на дату набуття ним чинності 38400 грн без ПДВ (пункти 4.1, 4.2 договору №228 від 25.02.2021).

У пунктах 5.1, 5.2, 8.3 договору №228 від 25.02.2021 узгоджено, що термін аудиторських послуг за договором визначається графіком аудиторських послуг, але не пізніше 31.03.2021. Термін надання аудиторських послуг за договором є датою, на яку Виконавець має завершити всі аудиторські процедури та, відповідно, отримати достатні та прийнятні докази, на яких буде ґрунтуватися думка аудитора щодо фінансової інформації. Етапи аудиторських послуг, кількісний склад групи з виконання завдання з аудиторських послуг погоджується сторонами та зазначаються у Графіку аудиторської перевірки (додаток №1), який є невід`ємною частиною договору. Строк дії договору розпочинається з дати його укладення та діє до повного його виконання сторонами.

Додатком №1 до договору №228 від 25.02.2021 є графік аудиторських послуг, а додатком №2 до даного правочину - перелік документів для провадження аудиторських послуг фінансової інформації.

В адресованому відповідачу запиті щодо надання інформації та документів для проведення аудиту б/н та б/д ОСОБА_1 просив протягом 10 робочих днів з моменту отримання цього запиту надати йому поштою у письмовому та засвідченому вигляді наступну документацію:

-за наявності змін за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 у правовстановлювальних документах копії в електронному вигляді статутних документів, внутрішніх положень, наказу про облікову політику, штатний розклад та інші. У випадку змін у складі учасників або розміру статутного капіталу - інформацію про формування статутного капіталу підприємства у звітному періоді;

-за наявності змін в органах управління прошу надати документи (протоколи засідань, накази), якими вносилися ці зміни та здійснювалося призначення на посади;

-протоколи засідання органів управління за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 та за період протягом аудиторських послуг, в тому числі загальних зборів учасників, ревізійної комісії;

-опис змін (за наявності) організаційної структури підприємства;

-комплект фінансової інформації, що є предметом договору;

-оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, головну книгу за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, документи, що підтверджують витрати господарської діяльності, в тому числі накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти тощо. Доступ до бази даних бухгалтерського обліку, реєстри операцій в електронному вигляді за рахунками на запит аудитора;

-перелік поточних та депозитних рахунків підприємства у національній та іноземній (за наявності) валютах, копії виписок по кожному рахунку на останній день звітного року або копії довідок про підтвердження залишку на рахунках з обслуговуючого банку;

-довідку від обслуговуючого банку про наявність або відсутність заборгованості по кредитах та процентах за користування кредитом, наявність або відсутність гарантій чи порук, виданих підприємством іншим особам, наявність або відсутність обмежень користування залишками грошових коштів на рахунках;

-інформацію про фінансові інвестиції та основу їх оцінки у бухгалтерському обліку (за наявності), копії виписки по рахунку у цінних паперах станом на дату інформації. Копії фінансової інформації за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 року об`єктів інвестування;

-інформацію про договори оренди та інші договори (купівлі-продажу товарів, робіт послуг тощо), чинні протягом звітного періоду, на запит аудитора;

-акти розгляду результатів інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.12.2020;

-інформацію про оцінку підприємством справедливої вартості інвестиційної нерухомості, наявності ознак знецінення основних засобів, станом на дату надання аудиторських послуг;

-довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником якого є підприємство, для підтвердження відсутності обтяжень прав на нерухоме майно;

-лист юриста або довідку про стан претензійно-позовної роботи та наявність судових справ, які були у провадженні станом на 31.12.2021 та на теперішній час і оцінку результатів їх розгляду;

-довідку про розрахунок резерву відпусток станом на 31.12.2021;

-розшифровки дебіторської заборгованості (за товари, роботи, послуги; по авансах наданих; по нарахованих доходах; по виданих кредитах; інша) за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 по строках виникнення;

-розшифровки поточної кредиторської заборгованості та інших зобов`язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 по строках виникнення;

-копію податкової декларації з єдиного податку за останній звітний період;

-акти звірки розрахунків з бюджетом по податках та зборах (інформація з електронного кабінету платника податків);

-інформацію про перевірки (за наявності) контролюючих органів за звітний період та застосування санкцій до підприємства або його посадових осіб;

-інформацію про пов`язані сторони та операції з пов`язаними сторонами за період з 01.01.2017 по 31.12.2020;

-відповіді на запити про вашу оцінку безперервності діяльності, ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки, про дотримання вимог законів та нормативних актів (доречних для діяльності підприємства), функціонування внутрішнього контролю, запровадженого підприємством та зміни у системі внутрішнього контролю, якщо такі були.

Даний запит від імені позивача підписаний Угриним Віктором Миколайовичем - представником ОСОБА_1 за довіреністю від 16.07.2017, яка зареєстрована в реєстрі за №172/17 та значиться додатком до цього запиту.

Листом №19/03-1/21 від 19.03.2021 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що надана позивачем до вищенаведеного запиту копія довіреності від 16.07.2017, яка зареєстрована в реєстрі за №172/17 та складена у місті Тель Авів (держава Ізраїль), не містить апостилю, у зв`язку з чим за відсутності належного підтвердження повноважень Угрина Віктора Миколайовича Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" має підстави для залишення даного запиту щодо надання інформації та документів для проведення аудиту без розгляду.

Лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" №19/03-1/21 від 19.03.2021 був надісланий позивачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №6501408712247 від 19.03.2021, та отриманий останнім 22.03.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6501408712247.

Колегія суддів також вбачає, що 23.06.2021 відповідачем до Господарського суду Одеської області було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи б/н від 23.06.2021 (вх.№16869/21 від 23.06.2021), в якому останній просив залучити до матеріалів справи копії укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача забезпечити аудитору Приватного підприємства "Аудиторська фірма "ФІНАНСАУДИТ" можливість проведення аудиту фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" за 2017-2020 роки протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили та надати вказаному приватному підприємству доступ до всієї інформації та документів, які є необхідними для проведення аудиторської перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем факту набуття ним статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", оскільки відповідна частка у статутному капіталі вказаного товариства була передана ОСОБА_1 в управління, а не у власність.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте не погоджується з наведеним місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні обґрунтуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За умовами частин другої-четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, зі змісту вищенаведених положень процесуального закону вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний Господарський процесуальний кодекс України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 177 Господарського процесуального кодексу України).

В силу пунктів 7, 10 частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Згідно зі статтею 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

За умовами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Системний аналіз положень частини восьмої статті 80 та частини другої статті 232 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі подання учасниками справи доказів із пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про надання документів (доказів):

1) без клопотання про визнання причин неможливості подати такі докази відповідним учасником справи такими, що не залежали від нього; або

2) залишення такого клопотання без задоволення, - суд долучає відповідні документи (докази) до матеріалів справи, проте не приймає їх до розгляду , про що постановляє відповідну ухвалу. Чинним процесуальним законом не передбачено можливості повернення судом документів (доказів), поданих із пропуском строку, встановленого судом, тому правових підстав для їх повернення відповідному учаснику справи суд не має.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2021 закрито підготовче провадження у справі №916/724/21.

23.06.2021, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку для подання відповідачем доказів, останнім до місцевого господарського суду було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи б/н від 23.06.2021 (вх.№16869/21 від 23.06.2021), в якому він просив залучити до матеріалів справи копії укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту.

Відповідно до протоколу судового засідання у даній справі, яке відбулося 23.06.2021, Господарський суд Одеської області задовольнив вказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" та залучив до матеріалів справи вищенаведені докази. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, останній надав зазначеним доказам оцінку, внаслідок чого дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту набуття ним статусу учасника товариства відповідача, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Між тим колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження порушення відповідачем питання щодо поновлення строку на подання доказів, а саме: копій укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту, оскільки відповідне клопотання не викладено ні у прохальній частині клопотання про приєднання доказів б/н від 23.06.2021 (вх.№16869/21 від 23.06.2021), ні у вигляді окремого письмового клопотання. Не заявлялося представником відповідача таке клопотання і усно у судовому засіданні 23.06.2021, при цьому місцевий господарський суд також не вирішував питання про поновлення даного строку або про визнання поважними причин пропуску такого строку, про що свідчить протокол вказаного судового засідання, письмові зауваження сторін з приводу неповноти або неправильності відомостей якого, право на подання яких у п`ятиденний строк з дня підписання відповідного протоколу передбачене статтею 224 Господарського процесуального кодексу України, у матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв`язку з безпідставним прийняттям до розгляду доказів, поданих відповідачем з пропуском визначеного Господарським процесуальним кодексом України строку, без вирішення питання поновлення вказаного строку, відтак оцінка наведеним вище доказам під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/724/21 не надається.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

За умовами частин першої-третьої статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками. У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг. Витрати, пов`язані з проведенням аудиту фінансової звітності, покладаються на учасника (учасників), на вимогу якого проводиться такий аудит, якщо інше не встановлено статутом товариства. Загальні збори учасників товариства можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат учасника на аудит фінансової звітності товариства.

Колегія суддів наголошує на тому, що, з огляду на предмет позову у даній справі, підстави набуття особою статусу учасника товариства (за яких обставин особа набула статусу учасника товариства, на підставі яких правочинів, правомірність набуття права на частку тощо) не входять до предмету доказування, натомість дослідженню підлягає факт наявності у позивача статусу учасника такого товариства.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

За загальним правилом частини першої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Отже, як передання майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.

За законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином.

Внаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо.

Подальша державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового складу учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має значення для третіх осіб, оскільки статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18.

За законодавством, яке діє після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", більше не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для внесення таких змін. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства (частина друга статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Натомість відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на такому акті засвідчується нотаріально. У випадку, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін .

Саме такий правовий висновок щодо моменту переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, а також в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №923/463/20 та від 05.08.2021 у справі №906/461/19.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на дату звернення з даним позовом до суду, так і станом на час вирішення спору по суті судом першої інстанції позивач значиться учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ".

Зазначеного місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно враховано не було, що призвело до неправильного застосування останнім вищенаведених актів законодавства, тобто норм матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції в силу приписів частини четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України у даній справі не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.

У вирішенні спорів за позовами учасників товариств з обмеженою відповідальністю про спонукання товариства провести аудиторську перевірку діяльності та звітності товариства належить враховувати, що передбачене право учасників спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому є складовою права на управління товариством у передбаченому законом і установчими документами порядку.

Право учасника товариства звернутись з вимогою про проведення аудиторської перевірки фінансової звітності товариства не залежить ні від бажання самого товариства (його посадових осіб) проводити чи не проводити перевірку, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки, наявності вже проведених перевірок, натомість, обов`язок товариства забезпечити аудитору можливість проведення перевірки виникає в силу прямої вказівки закону.

Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 16.05.2018 у справі №904/2194/17.

Правові засади аудиту фінансової звітності та провадження аудиторської діяльності в Україні регламентовані Законом України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність".

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" визначено, що аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Загальні умови надання аудиторських послуг регламентовані статтею 7 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", зміст якої свідчить про те, що документи надаються не замовнику аудита, а аудитору.

Колегія суддів наголошує на тому, що не слід ототожнювати право учасника товариства на одержання інформації про діяльність товариства з правом на призначення на його вимогу аудиторської перевірки діяльності товариства, оскільки останні є окремими корпоративними правами, які регламентовані різними нормами матеріального права.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.05.2018 у справі №921/505/17-г/18 та від 30.07.2020 у справі №924/1237/19.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що звернення до товариства з вимогою про зобов`язання останнього надати інформацію та документи, необхідні для аудиторської перевірки, не є належним способом реалізації права учасника товариства вимагати проведення аудиту фінансової звітності відповідного товариства, оскільки чинним законодавством не встановлено обов`язку юридичної особи надавати необхідні для проведення аудиту документи саме замовнику аудиту - учаснику товариства.

Подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 29.04.2020 у справі №922/1859/19.

Виконавчий орган товариства протягом 10 днів з дати отримання запиту учасника (учасників) про такий аудит та примірника оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства зобов`язаний забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг (частина четверта статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Отже, передумовою для проведення аудиту фінансової звітності товариства на вимогу учасника є дія такого учасника у вигляді надання виконавчому органу товариства запиту про такий аудит та примірника оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності.

Як зазначалося вище, в адресованому відповідачу запиті щодо надання інформації та документів для проведення аудиту б/н та б/д ОСОБА_1 просив протягом 10 робочих днів з моменту отримання цього запиту надати йому поштою у письмовому та засвідченому вигляді документацію, необхідну для проведення аудиту.

За таких обставин, колегія суддів зауважує на тому, що позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" з запитом щодо надання інформації та документів для проведення аудиту, в якому просив вказані інформацію та документацію надати саме йому, а не аудитору, при цьому будь-яких вимог ОСОБА_1 щодо забезпечення відповідачем аудитору можливості проведення аудиту вказаний запит не містить.

Крім того, додатком до вищенаведеного запиту щодо надання інформації та документів для проведення аудиту б/н та б/д значиться лише довіреність від 16.07.2017, яка зареєстрована в реєстрі за №172/17. Водночас у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не надано жодного доказу на підтвердження надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності даного товариства.

За таких обставин, з огляду на недотримання позивачем визначеного статтею 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядку звернення з запитом про проведення аудиту, Південно-західний апеляційний господарський суд, хоча і з інших підстав, але погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Посилання відповідача про неповноважність представника ОСОБА_1 , який підписав запит щодо надання інформації та документів для проведення аудиту б/н та б/д, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, беручи до уваги відсутність належних доказів на підтвердження факту направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності та відсутність вимоги щодо забезпечення аудитору можливості проведення аудиту, зокрема, шляхом надання такому аудитору необхідних вихідних даних (інформації та документів), встановлення повноважень підписанта даного документа не має значення для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи останньої, які зводяться виключно до неправомірності прийняття місцевим господарським суду до розгляду доказів, поданих відповідачем з порушенням визначеного процесуальним законом строку, не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції і не впливають на їх правильність.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/724/21 не повністю відповідає вказаним вище вимогам, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/724/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2021 у справі №916/724/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук