Постанова

від 22.09.2021 по справі 916/725/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/725/21 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Дєлов В.В.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ -ІНВЕСТ" - Яловенко К.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2021, прийняте суддею Бездолею Д.О., м. Одеса, повний текст складено 23.07.2021,

у справі №916/725/21

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", в якому просив зобов`язати відповідача протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили надати позивачу інформацію про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" за останні три роки, копії балансу за останні три роки, належним чином засвідчені копії фінансової звітності за останні три роки, належним чином засвідчені розшифровки руху коштів з рахунків за останні три роки, належним чином засвідчені розшифровки балансу щодо вартості активів товариства на початок попереднього звітного року та вартості активів за останні три роки, належним чином засвідчену інформацію про всі укладені договори/будь-які правочини, направлені на відчуження активів за останні три роки.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним ігноруванням відповідачем вимоги ОСОБА_1 щодо надання йому інформації про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" за останні три роки.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 31.03.2021 відкрито провадження у справі №916/1237/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2021 у справі №916/725/21 (суддя Бездоля Д.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту набуття ним статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", оскільки відповідна частка у статутному капіталі вказаного товариства була передана ОСОБА_1 в управління, а не у власність. Крім того, місцевий господарський суд послався на відсутність у матеріалах справи належних доказів надання товариству відповідача вимоги ОСОБА_1 щодо забезпечення його інформацією про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" за останні три роки, оскільки у поданому позивачем на підтвердження вказаних обставин описі вкладення у цінний лист всупереч вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, не зазначено номер поштового відправлення, а відповідач при цьому заперечує факт отримання зазначеної вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2021 у справі №916/725/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на порушенні місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції фактично ґрунтується на оцінці доказів, зокрема, підписаних між ОСОБА_2 та позивачем договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту, які були надані до суду відповідачем після спливу встановленого законом процесуального строку для подання доказів та без клопотання про поновлення останнього.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№3280/21/Д1 від 02.09.2021) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що копії підписаних між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту подавались даним товариством не в обґрунтування своїх заперечень проти позовної заяви, тим більше, що про існування вказаних доказів відповідачу стало відомо лише після надання останніх позивачем в межах розгляду іншої справи (№916/546/21), відтак, з огляду на те, що товариство відповідача не створювало вищенаведені документи та йому не було відомо про існування зазначених документів, подання цих документів до початку розгляду справи №916/725/21 по суті було унеможливлене. Водночас відповідач стверджує про те, що приховування позивачем зазначених вище доказів, про існування яких йому було достеменно відомо, свідчить про невиконання ОСОБА_1 встановленого процесуальним законом обов`язку учасника справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, зокрема, шляхом подання всіх наявних у нього доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 16.08.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 01.09.2021 розгляд справи №916/725/21 призначено на 22.09.2021 об 11:30.

У судовому засіданні 22.09.2021, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2004 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15561200000002601.

За умовами пунктів 1.1, 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом №24/06-19 від 24.06.2019 (далі - статут Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ"), дане товариство створене шляхом об`єднання фізичних осіб - громадян України згідно з Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", інших законодавчих актів України. Учасниками товариства є фізичні особи - громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

В силу пунктів 2.1, 2.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" метою створення та діяльності товариства є отримання прибутку (доходу). Предметом діяльності товариства є здійснення виробничої, торговельної, інноваційно-посередницької, консультаційної, інжинірингової, транспортної, рекламної, туристичної, культурно-освітньої та іншої діяльності, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно з пунктами 3.2, 3.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" для забезпечення діяльності товариства учасники формують статутний капітал (фонд) у розмірі 1603000 грн. Частки учасників у статутному капіталі товариства мають співвідношення: ОСОБА_3 - 50%, ОСОБА_2 - 50%.

Підпунктом г) пункту 5.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" передбачено, що учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника йому надаються для ознайомлення баланси, звіти товариства та інші документи, виписки з них.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань б/н від 01.03.2021 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" станом на 22.02.2021 були ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду - 801500 грн) та ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 801500 грн).

23.02.2021 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А.А. було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", а саме: внесено запис №1005561070034002601 "Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи", внаслідок чого учасниками товариства відповідача стали ОСОБА_3 (розмір внеску до статутного фонду - 801500 грн) та ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 801500 грн), про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань б/н від 24.02.2021 та б/н від 01.03.2021.

В адресованому відповідачу запиті щодо надання інформації та документів б/н та б/д ОСОБА_1 просив протягом 10 робочих днів з моменту отримання цього запиту надати йому поштою у письмовому та засвідченому вигляді інформацію про діяльність товариства за останні три роки, копії балансу за останні три роки, копії фінансової звітності за останні три роки, розшифровку руху коштів з рахунків за останні три роки, розшифровку балансу щодо вартості активів товариства на початок попереднього звітного року та вартості активів за останні три роки, інформацію про всі укладені договори/будь-які правочини, направлені на відчуження активів за останні три роки. Даний запит від імені позивача підписаний Угриним Віктором Миколайовичем - представником ОСОБА_1 за довіреністю від 16.07.2017, яка зареєстрована в реєстрі за №172/17.

На підтвердження надіслання відповідачу вищенаведеного запиту щодо надання інформації та документів б/н та б/д засобами поштового зв`язку позивачем надано копії фіскального чеку №4900900191265 від 02.03.2021, поштової накладної №4900900191265 від 02.03.2021 та опису вкладення у цінний лист від 02.03.2021, в якому отримувачем значиться директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", а в графі "Найменування предметів" вказано про направлення запиту щодо надання інформації та документів (первинна фінансова та бухгалтерська документація) з копією довіреності від 16.07.2017, яка зареєстрована в реєстрі за №172/17. На даному описі проставлено календарний штемпель з датою направлення "02.03.20.-21", проте номер поштового відправлення відсутній, як і найменування поштампу.

З роздруківки з офіційного Інтернет-сайту "Укрпошта" про відстеження поштових відправлень вбачається, що відправлення №4900900191265 було вручене адресату 05.03.2021.

Відповідач факт отримання зазначеного вище запиту ОСОБА_1 щодо надання інформації та документів б/н та б/д заперечує та зазначає, що ним дійсно було отримане поштове відправлення №4900900191265, вмістом якого була вимога позивача щодо проведення річних загальних зборів учасників, за результатами розгляду якої Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" надано відповідь, що була надіслана ОСОБА_1 поштовим відправленням №6501408711747.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем до суду першої інстанції було подано копії вимоги ОСОБА_1 щодо проведення річних загальних зборів учасників б/н від 02.03.2021, опису вкладення у цінний лист б/н від 02.03.2021 на ім`я директора відповідача з найменуванням вкладення "Вимога щодо проведення річних загальних зборів учасників з додатками: копія довіреності від 16 липня 2017 року, яка зареєстрована в реєстрі за №172/17", на якому проставлено календарний штемпель установи зв`язку "Укрпошта" з датою направлення "02.03.20.-21" та без номеру поштового відправлення, а також копію конверту зі штрихкодовим ідентифікатором №4900900191265 та відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" №15/03-1/21 від 15.03.2021 з доказами її направлення позивачеві листом з описом вкладення. Крім того, відповідачем до місцевого господарського суду надано копії низки інших запитів/вимог позивача з доказами їх направлення відповідачу, а також копії відповідей Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" на ці запити/вимоги з доказами їх надіслання ОСОБА_1 .

Колегія суддів також вбачає, що 14.06.2021 відповідачем до Господарського суду Одеської області було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи б/н від 14.06.2021 (вх.№15972/21 від 14.06.2021), в якому останній просив залучити до матеріалів справи копії укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили надати ОСОБА_1 інформацію про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" за останні три роки, копії балансу за останні три роки, належним чином засвідчені копії фінансової звітності за останні три роки, належним чином засвідчені розшифровки руху коштів з рахунків за останні три роки, належним чином засвідчені розшифровки балансу щодо вартості активів товариства на початок попереднього звітного року та вартості активів за останні три роки, належним чином засвідчену інформацію про всі укладені договори/будь-які правочини, направлені на відчуження активів за останні три роки.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем факту набуття ним статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", оскільки відповідна частка у статутному капіталі вказаного товариства була передана ОСОБА_1 в управління, а не у власність. Крім того, місцевий господарський суд зауважив на відсутності у матеріалах справи належних доказів надання товариству відповідача вимоги ОСОБА_1 щодо забезпечення його інформацією про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" за останні три роки, оскільки у поданому позивачем на підтвердження вказаних обставин описі вкладення у цінний лист всупереч вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, не зазначено номер поштового відправлення, а відповідач при цьому заперечує факт отримання зазначеної вимоги.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте не погоджується з наведеним місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні обґрунтуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За умовами частин другої-четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, зі змісту вищенаведених положень процесуального закону вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний Господарський процесуальний кодекс України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

За умовами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Системний аналіз положень частини восьмої статті 80 та частини другої статті 232 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі подання учасниками справи доказів із пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про надання документів (доказів):

1) без клопотання про визнання причин неможливості подати такі докази відповідним учасником справи такими, що не залежали від нього; або

2) залишення такого клопотання без задоволення, - суд долучає відповідні документи (докази) до матеріалів справи, проте не приймає їх до розгляду , про що постановляє відповідну ухвалу. Чинним процесуальним законом не передбачено можливості повернення судом документів (доказів), поданих із пропуском строку, встановленого судом, тому правових підстав для їх повернення відповідному учаснику справи суд не має.

14.06.2021, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку для подання відповідачем доказів, останнім до місцевого господарського суду було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи б/н від 14.06.2021 (вх.№15972/21 від 14.06.2021), в якому він просив залучити до матеріалів справи копії укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту.

Відповідно до протоколу судового засідання у даній справі, яке відбулося 14.06.2021, Господарський суд Одеської області задовольнив вказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" та залучив до матеріалів справи вищенаведені докази. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, останній надав зазначеним доказам оцінку, внаслідок чого дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту набуття ним статусу учасника товариства відповідача, що стало однією з підстав для відмови у задоволенні позову.

Між тим колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження порушення відповідачем питання щодо поновлення строку на подання доказів, а саме: копій укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору б/н від 19.02.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" б/н від 19.02.2021 та змін б/н від 03.06.2021 до вказаного акту, оскільки відповідне клопотання не викладено ні у прохальній частині клопотання про приєднання доказів б/н від 14.06.2021 (вх.№15972/21 від 14.06.2021), ні у вигляді окремого письмового клопотання. Не заявлялося представником відповідача таке клопотання і усно у судовому засіданні 14.06.2021, при цьому місцевий господарський суд також не вирішував питання про поновлення даного строку або про визнання поважними причин пропуску такого строку, про що свідчить протокол вказаного судового засідання, письмові зауваження сторін з приводу неповноти або неправильності відомостей якого, право на подання яких у п`ятиденний строк з дня підписання відповідного протоколу передбачене статтею 224 Господарського процесуального кодексу України, у матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв`язку з безпідставним прийняттям до розгляду доказів, поданих відповідачем з пропуском визначеного Господарським процесуальним кодексом України строку, без вирішення питання поновлення вказаного строку, відтак оцінка наведеним вище доказам під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2021 у справі №916/725/21 не надається.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

За умовами пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають, зокрема, право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Колегія суддів наголошує на тому, що, з огляду на предмет позову у даній справі, підстави набуття особою статусу учасника товариства (за яких обставин особа набула статусу учасника товариства, на підставі яких правочинів, правомірність набуття права на частку тощо) не входять до предмету доказування, натомість дослідженню підлягає факт наявності у позивача статусу учасника такого товариства.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

За загальним правилом частини першої статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Отже, як передання майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства.

За законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином.

Внаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо.

Подальша державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового складу учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має значення для третіх осіб, оскільки статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18.

За законодавством, яке діє після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", більше не вимагається вказувати у статуті товариства склад учасників та розмір належних їм часток. Відповідно зміна учасників не потребує ні внесення змін до статуту, ні проведення загальних зборів учасників для внесення таких змін. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства (частина друга статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Натомість відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на такому акті засвідчується нотаріально. У випадку, якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі , яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін .

Саме такий правовий висновок щодо моменту переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, а також в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №923/463/20 та від 05.08.2021 у справі №906/461/19.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на дату звернення з даним позовом до суду, так і станом на час вирішення спору по суті судом першої інстанції позивач значиться учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ".

Зазначеного місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно враховано не було, що призвело до неправильного застосування останнім вищенаведених актів законодавства, тобто норм матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції в силу приписів частини четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України у даній справі не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.

Частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.

В силу частини четвертої статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою (частина п`ята статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Отже, передумовою для надання запитуваних документів, визначених частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є дія учасника товариства у вигляді надання письмової вимоги про надання таких документів.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 24.12.2020 у справі №911/73/20.

Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.

Таким чином, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов`язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.01.2020 у справі №906/157/19.

В постанові від 25.11.2020 у справі №910/8802/19 Верховний Суд зауважив на тому, що способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання певної інформації.

Для задоволення позову про зобов`язання товариства надати учаснику документи, які товариство зобов`язане йому надати, суд має встановити наявність відмови товариства у наданні документів та врахувати здійснення або не здійснення самим учасником товариства конкретних дій для отримання запитуваних документів.

При цьому обов`язок товариства (виконавчого органу) протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства надати такому учаснику копії відповідних документів не ставиться в залежність від згоди чи незгоди учасника отримати такі документи у запропонований товариством спосіб, у зв`язку з чим відсутність визначеного способу надання інформації не може бути достатньою підставою для відмови товариства надати його учаснику інформацію про свою діяльність у спосіб, в який просить учасник.

Частина п`ята статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає один із способів надання учаснику документів - пересиланням їх поштою.

Зазначений висновок Верховного Суду викладено в постановах від 03.12.2020 у справі №910/13808/19 та від 26.06.2018 у справі №904/3679/17.

Як зазначалося вище, в адресованому відповідачу запиті щодо надання інформації та документів б/н та б/д ОСОБА_1 просив протягом 10 робочих днів з моменту отримання цього запиту надати йому поштою у письмовому та засвідченому вигляді інформацію про діяльність товариства за останні три роки, копії балансу за останні три роки, копії фінансової звітності за останні три роки, розшифровку руху коштів з рахунків за останні три роки, розшифровку балансу щодо вартості активів товариства на початок попереднього звітного року та вартості активів за останні три роки, інформацію про всі укладені договори/будь-які правочини, направлені на відчуження активів за останні три роки.

На підтвердження направлення відповідачу зазначеного вище запиту б/н та б/д засобами поштового зв`язку позивачем надано копії фіскального чеку №4900900191265 від 02.03.2021, поштової накладної №4900900191265 від 02.03.2021 та опису вкладення у цінний лист б/н від 02.03.2021, між тим відповідач факт отримання цього запиту щодо надання інформації та документів заперечує, при цьому зазначає, що ним дійсно було отримане поштове відправлення №4900900191265, вмістом якого була вимога позивача щодо проведення річних загальних зборів учасників, за результатами розгляду якої Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ" надано відповідь, що була надіслана ОСОБА_1 поштовим відправленням №6501408711747.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

За умовами пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення . За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Отже, саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Дослідивши наданий позивачем опис вкладення у цінний лист б/н від 02.03.2021, апеляційний господарський суд вбачає, що отримувачем у ньому значиться директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-ІНВЕСТ", а в графі "Найменування предметів" вказано про направлення запиту щодо надання інформації та документів (первинна фінансова та бухгалтерська документація) з копією довіреності від 16.07.2017, яка зареєстрована в реєстрі за №172/17, при цьому на даному описі проставлений календарний штемпель з датою направлення "02.03.20.-21", водночас номер поштового відправлення на описі вкладення відсутній, як відсутнє найменування поштампу, вузла зв`язку чи відділення зв`язку та ідентифікуючі ознаки працівника зв`язку, що перевірив вміст вкладення, зокрема, його посада.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на невідповідності відомостей, викладених у вищенаведеному описі та у складеній, за твердженням позивача, для цього ж відправлення поштовій накладній №4900900191265 від 02.03.2021, адже в описі зазначено про те, що оголошена цінність відправлення становить 1 грн, у той час як у поштовій накладній значиться інша сума - 5 грн.

Зазначене свідчить про те, що наданий позивачем опис не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, оскільки не містить номеру поштового відправлення, та включає інформацію, яка відрізняється від відомостей, вказаних у поштовій накладній, зокрема, щодо оголошеної цінності відправлення, при цьому судом апеляційної інстанції враховується, що відповідачем заперечується факт отримання такої вимоги.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд виключно з цих підстав погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Вказаний висновок апеляційного господарського суду про те, що відсутність номеру поштового відправлення в описі вкладення у цінний лист зумовлює неналежність такого опису, як доказу направлення документів, повністю узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною у низці постанов Верховного Суду, зокрема, в постановах від 24.12.2020 у справі №916/2110/20, від 06.07.2020 у справі №916/2828/19, від 26.03.2020 у справі №910/9962/16 та від 13.01.2020 у справі №910/28408/15.

Посилання відповідача про неповноважність представника ОСОБА_1 , який підписав запит щодо надання інформації та документів б/н та б/д, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, беручи до уваги відсутність належних доказів на підтвердження самого факту надання вказаного запиту відповідачу, встановлення повноважень підписанта даного документа не має значення для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи останньої, які зводяться виключно до неправомірності прийняття місцевим господарським суду до розгляду доказів, поданих відповідачем з порушенням визначеного процесуальним законом строку, не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції і не впливають на їх правильність.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2021 у справі №916/725/21 не повністю відповідає вказаним вище вимогам, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2021 у справі №916/725/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2021 у справі №916/725/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук