Постанова

від 21.09.2021 по справі 902/46/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Справа № 902/46/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Пузирко В.В. ,

представники учасників справи:

позивач 1- Радіщев В.О.;

позивач 2- Радіщев В.О.;

відповідач 1- не з`явився;

відповідач 2- Крестьянінова Л.В.;

відповідач 3- не з`явився;

третя особа 1- ОСОБА_1 ;

третя особа 2- не з`явився;

третя особа 3- не з`явився;

третя особа 4- не з`явився;

третя особа 5- не з`явився;

третя особа 6- не з`явився;

третя особа 7- не з`явився;

третя особа з вимогами - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 17.06.2021, повний текст складено 18.06. 2021 у справі №902/46/21 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом 1. ОСОБА_3 с.Лука-Мележківська Вінницького р-ну Вінницької обл.

2. ОСОБА_4 с.Лука-Мележківська Вінницького р-ну Вінницької обл.

до 1. ОСОБА_5 м.Київ

2. ОСОБА_2 м.Київ

3. ОСОБА_6 с.Біла Церква Рахівського р-ну Закарпатської обл.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів -

1. ОСОБА_7 м.Вінниця

2. ОСОБА_8 м.Вінниця

3. Товариство з обмеженою відповідальністю Гаранінвест м.Вінниця

4. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маляренко

Світлана Миколаївна м.Київ

5. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко

Оксана Іларіївна м.Київ

6. Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Ярова

Яна Миколаївна м.Вінниця

7. Держаний реєстратор Чабанівської селищної ради Фастівського р-ну Київ-

ської обл. Коваленко Дмитро Вікторович смт.Чабани Фастівського р-ну Київської обл.

про визнання правочинів недійсними, скасування рішення державного реєстратора,

визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства,-

та за позовом Третьої особи , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору-

ОСОБА_9 м.Макїївка Донецької обл.

до 1. ОСОБА_3 с.Лука-Мележківська Вінницького р-ну Вінницької обл.

2. ОСОБА_4 с.Лука-Мележківська Вінницького р-ну Вінницької обл.

3. ОСОБА_5 м.Київ

4. ОСОБА_2 м.Київ

5. ОСОБА_6 с.Біла Церква Рахівського р-ну Закарпатської обл.

6. ОСОБА_7 м.Вінниця

7. ОСОБА_8 м.Вінниця

8. Товариства з обмеженою відповідальністю Гаранінвест м.Вінниця

про усунення перешкод у користуванні часткою у статутному капіталі товариств,-

У січні 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними та витре-бування з чужого незаконного володіння часток у статутному капіталі господарського товариства. (т.1, арк.справи 1-7).

Суд першої інстанції ухвалою від 05.02.2021 відкрив провадження у справі №902/46/21, залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю Гаранінвест (надалі в тексті - Товариство).(т.1, арк. справи 109-112).

12.02.2021 на адресу суду першої інстанції надійшла заява Позивачів про зміну предмету позову, в якій вони просили суд (т.1, арк.справи 117-120):

- по відношенню до ОСОБА_6 : визнати недійсною довіреність від 18.11. 2020, що складена від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною та зареєстрована в реєстрі за №2551; визнати недійсною довіреність від 29.09.2020, що складена від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко Оксаною Іларіївною та зареєстрована в реєстрі за №644.

- по відношенню до ОСОБА_5 : визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ Гаранінвест №1 від 23.11.2020, який укладено ОСОБА_6 , діючим на підставі довіреності від 18.11.2020, складеної від імені ОСОБА_3 та довіреності від 29.09.2020, складеної від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо відчуження належної ОСОБА_3 частки у розмірі 16.67% статутного капіталу Товариства та належної ОСОБА_4 частки у розмірі 16.67% статутного капіталу Товариства.

- по відношенню до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 : скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадсь-ких формувань - рішення державного реєстратора Чабанівської селищної ради Києво-Святошин-ського району Київської області Коваленко Дмитра Вікторовича 1001741070020002608 від 29.01. 2021, 16:27:25 щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

Визнати наступний розподіл статутного капіталу, склад учасників та розподіл часток учасників у статутному капіталі ТзОВ Гаранінвест (код ЄДРІЮУ 31325434):

розмір статутного капіталу ТзОВ Гаранінвест становить 10 000 000 грн в якому:

- ОСОБА_3 належить частка у розмірі 16.67% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 1 667 000 грн;

- ОСОБА_4 належить частка у розмірі 16.67% статутного капіталу това-риства номінальною вартістю 1 667 000 грн;

- ОСОБА_7 належить частка у розмірі 33,33% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 3 333 000 грн;

- ОСОБА_8 належить частка у розмірі 33,33% статутного капіталу това-риства номінальною вартістю 3 333 000 грн.

Ухвалою від 25.02.2021 прийнято до розгляду клопотання Позивачів про зміну предмету позову. Також, залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маляренко Світлани Миколаївни та приватного нотаріуса Київсь-кого міського нотаріального округу Щадко Оксани Іларіївни, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Ярову Яну Миколаївну та держаного реєстратора Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленко Дмитра Вікторовича. (т.1, арк.справи 211-218).

28.05.2021 до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ТзОВ Гаранінвест про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства.(т.3, арк.справи 135-137).

Ухвалою від 28.05.2021 ОСОБА_9 було поновлено строк для подачі позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №902/46/21 та залучено ОСОБА_9 до участі у справі №902/46/21 у процесуальному статусі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Також, прийнято до розгляду у справі №902/46/21 позовну заяву ОСОБА_9 .(т.4, арк.справи 1-7).

У судовому засіданні 04.06.2021 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву про зміну предмету позову (б/н від 03.06.2021 року), про що постановлено протокольну ухвалу, відомості щодо якої занесено до протоколу судового засідання.(т.4, арк.справи 35-38, 78).

Крім того, ОСОБА_9 подав заяву про відмову від частини позовних вимог. Таким чином предметом позову ОСОБА_9 стало: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні належ-ним ОСОБА_9 майном, а саме: часткою у статутному капіталі ТзОВ Гаранінвест розміром 33,37% номінальною вартістю 3 334 000 грн.(т.4, арк.справи 104-105).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 у справі №902/46/21 частково задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відмов-лено повністю у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_9 .(т.4, арк.справи 238-280).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вчиняли дій для надання ОСОБА_6 довіреності. Таким чином, встановлення судом обставин стосовно відсутності вільного волевиявлення учасника правочину, та невідповідності вчиненого правочину внутрішній волі є імперативною підставою для визнання такого правочину недійсним. Саме з цих підстав задоволено позов в частині визнання недійсними довіреностей. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТзОВ Гарантінвест від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 є не укладеним, а тому не підлягає визнанню недійсним. Вимога про скасування рішення державного реєстратора, яким визначено розмір часток ОСОБА_3 на рівні 13,34% статут-ного капіталу; ОСОБА_4 - 20% статутною капіталу, на правлена на доведення обставин протиправності дії з відповідними частками без волевиявлення дійсних власників. Однак, саме по собі скасування зазначеної реєстраційної дії не поновлюватиме права позивачів, так як може призвести до відновлення записів відносно прав ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Тому суд першої інстанції повважав належним способом захисту саме визначення розміру статутного капіталу ТзОВ Гарантінвест , оскільки у такий спосіб буде відновлено правове становище позивачів, яке існувало до моменту порушення їх прав внаслідок переходу прав на частки згідно неукладеного договору купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ Гарантінвест №1 від 23.11.2020. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову третьої особи з огляду на те, що захист прав позивачів за первісним позовом не залежить від укладення 22.12.2020 ОСОБА_9 та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 . Договору №3864/20 купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТзОВ Гарантінвест . Задоволення позову ОСОБА_9 є неможливим у зв`язку з встановленням судом обставин неправомірного вибуття майна з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і задоволення первісного позову.

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач 2 - ОСОБА_2 подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області у даній справі та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову.(т.5, арк.справи 70-75).

Обґрунтовуючи скаргу Відповідач-2 зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд не врахував, що 24.11.2020 ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ Гарантінвест №1 від 24.11.2020 продав ОСОБА_2 частку у розмірі 20% статутного капіталу Товариства. Факт приймання-передачі частки у розмірі 20% статутного капіталу оформлено Актом від 24.11.2020. Апелянт вважає помилковим врахування судом першої інстанції висновку експерта за наслідками проведеної судово-почеркознавчої експертизи від 27.11.2020 в кримінальному провадженні, оскільки прове-дена у кримінальному провадженні №12020020000000408 експерттиза не може бути належним та допустимим доказом, відповідно до положень ГПК України, крім того на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. В свою чергу, належним та допустимим доказом при розгляді господарської справи міг бути такий, що відповідає вимогам ст.98 ГПК України висновок експерта, виконаний на замовлення учасника справи або за наслідками проведення судової експер-тизи. Водночас, такий висновок експерта в матеріалах даної господарської справи відсутній. Крім того, висновок експерта за наслідками проведеної судово-почеркознавчої експертизи в криміналь-ному провадженні №12020020000000408 від 27.11.2020 не містить підпису експерта про поперед-ження (обізнаність) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Однак, суд першої інстанції проігнорував вищенаведені обставини та самостійно встановив факт підроблення доку-ментів, що суперечить як положенням ГПК України, так і повноваженням суду при розгляді даної справи. Крім того, ОСОБА_4 , яка стверджувала, що станом на момент оформлення 29.09.2020 довіреності не була в Україні - має подвійне громадянство: громадянство України та громадянство Іспанії. Так, вона перетнула державний кордон України на підставі паспорта громадянки Іспанії. В той час, як паспорт громадянки України міг використовуватись в Україні. Тобто Позивачі могли вчинити певні дії для продажу своїх часток. Лист Державної прикордонної служби України лише підтверджує, що ОСОБА_4 покинула територію України на підставі паспорта громадянки Іспанії, а не паспорта громадянки України. Водночас, вказаний лист жодним чином не може під-твердити, що ОСОБА_4 не передала свій паспорт громадянки України іншій особі. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не повідомляв ОСОБА_2 , про дату, час і місце судово-го засідання. В свою чергу, адвоката було повідомлено з порушенням процесуального строку. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін (перевага позивачів у зменшенні їм розміру судового збору), не врахував висновки Верховного Суду та розглянув справу за позовною заявою, що не відповідала законодавчо встановленим вимогам (не доплачено судовий збір). Апелянт вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_3 щодо визначення частки в Товаристві є майновими. Крім того, обрано неналежних Відповідачів, оскільки відповідачем у даному спорі мало бути ТзОВ Гарантінвест , що є самостійною підста-ою для відмови у позові.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 відкрито про-вадження за скаргою Відповідача 2.(т.5, арк.справи 115).

16.09.2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Позивачів із запереченнями доводів і вимог апеляційної скарги та проханням залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.5, арк.справи 137-147).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.09.2021 представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представники Позивача та Третьої особи-1 заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги та просили суд відмовити у її задоволенні.

Інші учасники справи не забезпечили явку своїх представників в судові засідання апеля-ційної інстанції, причин неявки суду не повідомили.

Крім того, у судовому засіданні 21.09.2021 Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії висновку експертів від 07.09.2021, який судом апеляційної інстанції не може бути прийнятий до розгляду, оскільки є новим доказом і не міг бути дослідженим судом першої інстанції.(т.5, арк.справи 162-174).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.09.2021 Скаржником подано також клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 21.09.2021.(т.5, арк.справи 181-182).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули прав учасників ТзОВ Гарантінвест з розміром часток по 16,67% кожний внаслідок звернення до державного реєстратора та подачі нотаріальної заяви про включення до складу учасників товариства, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріаль-ного округу Лукашенко В.Б., зареєстрованої у реєстрі за №4344.(т.2, арк.справи 214-218).

Зазначені корпоративні права виникли на підставі Свідоцтв про право на спадщину за законом від 19.10.2017 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 (т.2, арк.справи 123).

29.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І. посвідчено довіреність, яка складена від імені громадянки ОСОБА_4 про уповно-важення громадянина ОСОБА_6 та громадянина ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_4 з усіма правами учасника (засновника) ТОВ Гарант-інвест , в тому числі з правом підписання усіх необхідних документів та Актів приймання-передачі частки та укладання договору купівлі-продажу. Довіреність посвідчена нотаріально, заре-єстрована в реєстрі за №644.(т.1, арк.справи 30, 31).

18.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною посвідчено довіреність, яка складена від імені громадянина ОСОБА_3 про уповноваження громадянина ОСОБА_6 та ОСОБА_2 представляти інтереси ОСОБА_3 з питань представництва щодо відчуження, купівлі-продажу будь-якої частки в статному капіталі будь-якого товариства з обме-еною відповідальністю або приватного підприємства за ціною та на умовах на розсуд представників. Довіреність посвідчена нотаріально, зареєстрована в реєстрі за №2551.(т.1 арк.справи 28, 29).

Матеріалами справи стверджується, що статутний капітал ТзОВ Гарантінвест станом на 23.11.2020 становив 10 000 000 гривень та розподілявся серед учасників Товариства наступним чином: ОСОБА_3 - частка у розмірі 16,67% статутного капіталу; ОСОБА_4 - частка у розмірі 16,67% статутного капіталу; ОСОБА_7 - частка у розмірі 33,33% статутного капіталу; ОСОБА_8 - частка у розмірі 33,33% статутного капіталу, що вбачається з Витягу з Єдиного дер-жавного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.(т.1 арк. справи 34-37).

23.11.2020 громадянином ОСОБА_5 подано державному реєстратору заяву про зміну складу учасників Товариства на підставі Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ Гарантінвест від 23.11.2020.

Зазначений Акт складено на підставі Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ Гарантінвест №1 від 23.11.2020, сторонами якого є громадянин ОСОБА_5 та громадянин ОСОБА_6 , котрий діяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .(т.2, арк.справи 227-234).

З Акту приймання-передачі часток від 23.11.2020 вбачається, що при його підписанні ОСОБА_6 діяв від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі довіреностей від 29.09.2020 року та 18.11.2020 відповідно.

Предметом Договору купівлі-продажу були належні Позивачам частки розміром по 16,67% кожна у статутному капіталі ТзОВ Гарантінвест .

Матеріали справи містять надані Слідчим СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області Ткаченко Д.М. матеріали кримінального провадження №12020020000000408, до яких долучено матеріали реєстраційної справи ТзОВ Гарантінвест (код 31325434), які оглянуто у судовому засіданні (т.2 арк.справи 211-234).

В подальшому, 24.11.2020 громадянин ОСОБА_5 , на підставі Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ Гарантінвест №1 від 24.11.2020 продав ОСОБА_2 частину придбаної ним частки у розмірі 20% статутного капіталу ТзОВ Гарантінвест , про що складено Акт приймання-передачі частки, підписи на якому посвідчено приватним нота-ріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстровано в реєстрі за №№ 532, 533.(т.1 арк.справи 33).

Станом на 27.11.2020 статутний капітал ТзОВ Гарантінвест становив 10 000 000 гривень та розподілявся серед учасників даного товариства наступним чином: ОСОБА_8 - частка у розмірі 3 333 000 грн, що становить 33,33% статутного капіталу; ОСОБА_7 - частка у розмірі 3 333 000 грн, що становить 33,33% статутного капіталу, ОСОБА_5 - частка у розмірі 1 334 000 грн, що становить 13,34% статутного капіталу, ОСОБА_2 частка у розмірі 2 000 000 грн, що стано-вить 20% статутного капіталу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.(т.1, арк.справи 38-44).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_9 -покупець, ОСОБА_5 -продавець-1 і ОСОБА_2 -продавець-2 уклали 22.12.2020 Договір №3864/20 купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТзОВ Гарантінвест (код 31325432), за умовами якого Продавець-1 відступив шляхом продажу частку у розмірі 13,34% Статутного капіталу ТзОВ Гарантінвест вартістю 1 334 000 грн; Продавець-2 відступив шляхом продажу частку у розмірі 20% Статутного капіталу Товариства вартістю 2 000 000 грн, а Покупець прийняв частку та сплатив за неї обумовлену цим Договором суму. Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продані частки на момент підписання даного Договору.

Також, 22.12.2020 ОСОБА_9 -покупцем, та ОСОБА_5 -продавцем і ОСОБА_2 -продавцем підписано Акт прий-мання-передачі часток у статутному капіталі ТзОВ Гарантінвест , підписи на якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т.О., зареєстровано в реєстрі за № №2498, 2499, 2500.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.01.2021 громадянином ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підписано Договір купівлі-продажу корпо-ративних прав, а саме частки у розмірі 13,34% статутного капіталу ТзОВ Гарантінвест . На підставі даного договору також складено Акт приймання-передачі корпоративних прав від 28.01. 2021.(т.3, арк.справи 19-22).

28.01.2021 громадянином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підписано Договір купівлі-продажу корпоративних прав, а саме частки у розмірі 20% статутного капіталу ТзОВ Гарантінвест . На підставі даного договору також складено Акт прий-мання-передачі корпоративних прав від 28.01.2021.(т.3, арк.справи 23-26).

Станом на 29.01.2021 у Єдиному державному реєстрі згідно рішення державною реєстратора Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Д.В. від 29.01.2021, №1001741070020002608 зареєстровано зміни у складі учасників ТзОВ Гарантінвест та їх часток. (т.1, арк.справи 121-124).

Частки у статутному капіталі переоформлені на Позивачів, однак не в рівних частках (по 16,67% кожному), а у наступних розмірах: на ОСОБА_3 оформлена частка у розмірі 13,34% статутного капіталу; на ОСОБА_4 оформлена частка у розмірі 20% статутною капіталу.

Частки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишилися незмінними (по 33,33% у кожного).

02.04.2021 наказом Міністерства юстиції України №1222/2 задоволено скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 01.02.2021, скасовано у Єдиному державному реєстрі згідно реєстраційні дії від 29.01.2021 16:27:25, №1001741070020002608 Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу та №1001747770021002608 Корегування , проведені державним реєстратором Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Дмитром Вікторо-вичем щодо ТОВ Гарантінвест (код 31325434).

Також, Міністерством юстиції України анульовано державному реєстратору доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форму-вань.(т.2 арк.справи 120).

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 08.04.2021 у справі №910/5520/21 задоволено заяву ОСОБА_3 , вжито заходи забезпечення позову, а саме: зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2021 №1222/5 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.(т.2 арк.справи 233-240).

Крім того, матеріали справи містять копії паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які відрізняються одне від одного.(т.1, арк.справи 67-66, т.2, арк.справи 14, 16).

Матеріали справи також містять:

- лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, з якого вбачається, що ОСОБА_4 в період з 30.08.2020 10:35 по 30.11.2020 00:23 не перебувала на території України.(т.3, арк.справи 8).

- висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19-20/38714-ПЧ від 02.04.2021, складений на вимогу постанови слідчого в рамках кримінального провадження №12020020000000408, з якого вбачається, що підпис на довіреності від 18.11.2020 від імені ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; рукописний запис ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Також, підпис на довіреності від 29.09.2020 від імені ОСОБА_4 виконаний ймовірно не ОСОБА_4 (т.2, арк.справи 99-104).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга частково безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Оскільки предметом даного спору є визнання недійсними довіреностей, на підставі яких відчужено частки у статутному капіталі Товариства; визнання недійсним Договору; скасування рішення державного реєстратора та визначення часток у статутному капіталі Товариства - колегія суддів вважає, що спір стосується як корпоративних прав Позивача так і захисту права власності.

При цьому, на думку колегії суддів позовні вимоги належить розглядати в хронологічному порядку.

Крім того, за приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи оскарження апелянтом рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та з огляду на пояснення, надані представником апелянта під час з`ясування колегією суддів у судовому засіданні 21.09.2021 меж оскарження рішення суду першої інстанції - колегія суддів не переглядає та залишає без змін рішення госпо-дарського суду Вінницької області від 17.06.2021 у справі №902/46/21 в частині відмови у задоволенні позову Третьої особи - ОСОБА_9 .

Фактично основним аргументом апеляційної скарги ОСОБА_2 є непогодження із рішенням суду першої інстанції щодо визнання недійсними оспорюваних довіреностей на підставі висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19-20/38714-ПЧ від 02.04.2021, складеного на вимогу постанови слідчого в рамках кримінального провадження №12020020000000408.

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інте-ресу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України). Перелік способів здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом визначений у частині другій статті 16 ЦК України, які мають універсальний характер і можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно із частиною першою статті 162 ГПК України, у позовній заяві Позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За змістом положень статті 4 та пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України, позивач при зверненні до суду з позовом самостійно визначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що реалізуючи право на судовий захист і звер-таючись до суду, особа (позивач) наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес, ким воно порушено та спосіб його захисту. Позовом у процесу-альному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Так, під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів, а підста-вами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоро-нюваного законом інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єк-тивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невиз-нання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефектив-ним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Водночас, принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд, згідно до ст.5 ГПК України, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недо-держання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повер-нення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкоду-вання.(ч.1 ст.216 ЦК України).

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частин 1-3 статті 202 ЦК України: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односто-ронніми та дво- чи багатосторонніми (договори); одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; односторонній правочин може створю-вати обов`язки лише для особи, яка його вчинила; односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Частина 5 статті 202 ЦК України визначає, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Перглядаючи рішення суду першої інстанції в частині вимоги Позивачів про визнання недійсними односторонніх правочині - довіреностей, колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Звертаючись із позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаються на відсутність волевиявлення відносно видачі оспорюваних довіреностей та їх фактичне непідписання Позива-чами, що зумовлює відсутність повноважень у ОСОБА_6 на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції - до позовної заяви долучено копії паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (паспорт громадянина України і паспорт громадянки Іспанії).(т.1, арк.справи 47-66).

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маляренко Світлана Мико-лаївна та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко Оксана Іларіївна надали суду засвідчені копії документів, на підставі яких посвідчено довіреності, зокрема копії паспортів осіб, котрі звернулись до приватних нотаріусів.(т.2 арк.справи 10-12, 16-18).

При цьому, копії документів, які посвідчують особу, що долучені до позову та які викорис-товувались при нотаріальному посвідченні оспорюваних довіреностей.

За наслідками огляду вказаних доказів встановлено істотні розбіжності, зокрема у паспорті, наданому приватним нотаріусом зазначено, що ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 мешкає за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно копії паспорту громадянина України ОСОБА_3 , долученої до позову, 19.06. 2020 Позивач був знятий з реєстрації за даною адресою, 20.11.2020 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Станом на 18.11.2020 паспорт ОСОБА_3 перебував у Лука-Мелешківській сільській раді з метою реєстрації місця проживання, що підтверджується відповідною Довідкою Лука-Мелешківської сільської ради від 03.12.2020 №151.(т.1, арк.справи 67).

Також у копії паспорта, наданого приватним нотаріусом, зазначено інше місце народження ОСОБА_3 : м.Вінниця , на відміну від долученого до позовної заяви - смт.Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області .

Не співпадає також дата вклеювання нової фотокартки при досягненні старшого віку.

Крім того, з копії паспорту громадянки України ОСОБА_4 вбачається, що остання 19.02.2020 була знята з адреси попередньої реєстрації місця проживання та 18.11.2020 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

При визначенні місця народження в оригінальному примірнику паспорта вказано на розта-шування смт.Кирнасівка саме у Тульчинському районі Вінницької області, однак у документі, котрий направлений приватним нотаріусом таке зазначення відсутнє.

Не співпадає також дата вклеювання нової фотокартки при досягненні старшого віку.

Суттєвою обставиною також є невідповідність фотокарток у паспортах, котрі долучено до позову позивачами з їх примірниками, котрі використовувались під час посвідчення оспорюваних довіреностей.

Додатково Позивачами документально підтверджено, що станом на момент оформлення 29.09.2020 довіреності - ОСОБА_4 перебувала за межами території України.

Зазначена обставина підтверджена відомостями паспорта громадянки Іспанії з інформацією про перетин державного кордону України (т.1, арк.справи 66), а також листом Державної при-кордонної служби України, яким стверджено факт невикористання ОСОБА_4 паспорта громадянки України, що спростовує доводи представника Відповідачів та Третіх осіб стосовно можливого перебування ОСОБА_4 на території України та використання паспорта громадя-нина України.(т.3, арк.справи 8).

Крім того, за приписами п.4 глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині .

Вказаним спростовуються посилання апелянта на можливість використання паспорта України громадянки ОСОБА_4 третіми особами.

Крім того, на підтвердження обставин непідписання оспорювних довіреностей Позивачами надано Висновок експерта №СЕ-19-20/38714-ПЧ від 02.04.2021 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який складено експертом Симоненко В.С. (т.3, арк.справи 31-42).

Висновок почеркознавчої експертизи, складений на вимогу постанови слідчого в рамках кримінального провадження №12020020000000408.(т.2, арк.справи 99-104).

Згідно висновку підпис на довіреності від 18.11.2020 від імені ОСОБА_3 , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; рукописний запис ОСОБА_3 вико-наний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Також, підпис на довіреності від 29.09.2020 від імені ОСОБА_4 виконаний ймовірно не ОСОБА_4 .

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову та визнання недійсними з моменту вчинення:

- довіреності від 29.09.2020, яка складена від імені громадянки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , код НОМЕР_1 ) про уповноваження громадянина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 ) та громадянина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 ) представляти інтереси ОСОБА_4 . Довіреність посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко Оксаною Іларіївною, зареєстрована в реєстрі за №644;

- довіреності від 18.11.2020, яка складена від імені громадянина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 ) про уповноваження громадянина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_6 ) представляти інтереси Кучинського А.І. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною, зареєстрована в реєстрі за №2551.

При цьому безпідставними є твердження апелянта про помилкове врахування судом першої інстанції висновку експерта за наслідками проведеної судово-почеркознавчої експертизи від 27.11. 2020 у кримінальному провадженні №12020020000000408, яке ґрунтується на неналежності і недопустимості експертизи, проведеної у кримінальному провадженні як доказу в господарській справі. Апелянт також зауважує, що висновок експерта від 27.11.2020 не містить підпису щодо попередження (обізнаності) експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відхиляючи дані твердження апелянта, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи містять дозвіл, наданий згідно адвокатського запиту представника Позивачів, слідчим СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області Ткаченко Д.С. на отримання копії висновку у НДКЦ МВС України та долучення до матеріалів справи №902/46/21.(т.3, арк.справи 28-30).

Крім того, матеріали справи містять висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19-20/38714-ПЧ від 02.04.2021 за підписом судового експерта Симоненко В.С. із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.(т.3, арк.справи 31-42).

При цьому, перелік суб`єктів судово-експертної діяльності визначається статтею 7 Закону України Про судову експертизу .

До державних спеціалізованих установ належать, зокрема: експертні служби Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичного центру МВС України є визначеною законом державною спеціалізованою установою, уповноваженою на скла-дення експертних висновків.

Оскільки частиною 3 статті 98 ГПК України передбачено право надання висновку експерта учасником справи, то не є обов`язковим врахування і оцінка як доказу висновків лише судової експертизи.

Висновки експертиз, на які посилався Позивач отримані з дотриманням порядку, визначе-ного законом.

Можливість використання в якості доказів при розгляді справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом, про що вказано у постанові від 17.10.2019 у справі №678/364/15-ц, постанові від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, постанові від 10.03.2020 у справі №901/740/18

Зокрема, Верховним Судом визначено правомірним надання оцінки матеріалам криміналь-ного провадження як доказам, а не врахування як преюдиційних встановлених обставин.

Таким чином, отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у іншій справі якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Як вірно встановлено судом першої інстанції внаслідок оформлення та протиправного використання оспорюваних довіреностей прав та законних інтересів Позивачів, громадянин ОСОБА_6 підписав Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТзОВ Гарант-інвест від 23.11.2020 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ Гарант-інвест №1 від 23.11.2020.

Визнання вказаного Договору недійсним є предметом первісного позову.

Як вже зазначалось, частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуван-ням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Плати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, у якій відступлено від попередніх висновків Верховного Суду України, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Правочин, в силу приписів ч.1 ст.205 ЦК України, може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечу-вати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з ураху-ванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини .

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Судом першої інстанції неодноразово витребовувався оригінал Договору у відповідачів шляхом постановлення ухвал, а також у спосіб розміщення оголошення про виклик відповідачів через сайт Судової влади України (02.03.2021, 30.02.2021, 19.05.2021).

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясу-вання якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наяв-ності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування кон-кретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, Позивачі звернувся з вимогою про визнання недійсними договору, посилаюсь на те, що довіреності на підставі яких він укладений не видавали.

Враховуючи ненадання Відповідачами оспорюваного Договору колегія суддів погоджу-ється із висновком суду першої інстанції щодо недоведення обставини його вчинення, укладення, проведення розрахунків та передачі на користь ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на належні їм частки у розмірі по 16,67% статутного капіталу ТзОВ Гарантінвест .

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам 2, 3 статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом з тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке Позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним способом захисту права, яке Позивачі як власники корпоративних прав, вважають порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про визна-чення частки в статутному капіталі, а не визнання неукладеного договору недійсним.

Таким чином, у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ Гарантінвест №1 від 23.11.2020, який підписано ОСОБА_6 на підставі довіреності від 18.11.2020, складеної від імені ОСОБА_3 -вича та довіреності від 29.09.2020, складеної від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо відчуження належної ОСОБА_3 частки у розмірі 16,67% статутного капіталу Товариства та належної ОСОБА_4 частки у розмірі 16,67%, статутного капіталу Товариства належить відмовити через неукладеність такого договору.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у скасуванні рішення 1001741070020002608 державного реєстратора Чабанівської селищної ради Києво-Свято-шинського району Київської області Коваленко Дмитра Вікторовича від 29.01.2021 16:27:25 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форму-вань щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, оскільки хоч такий спосіб захисту і є належним, однак не призведе до понов-лення порушених прав Позивачів, а саме по собі скасування зазначеної реєстраційної дії не поновить права Позивачів, позаяк може призвести до відновлення записів відносно прав ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, ефективним і таким, що поновить порушені права Позивачів є задоволення вимоги про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відпові-дальністю Гарантінвест , а також розміру часток учасників: ОСОБА_3 : 16,67% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 1667000 грн; ОСОБА_4 : 16,67% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 1667000 грн; ОСОБА_7 : 33,33% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 3333000 грн; ОСОБА_8 : 33,33% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 3333000 грн.

Саме у такий спосіб буде відновлено правове становище Позивачів, яке існувало до моменту порушення їх прав внаслідок переходу прав на частки на підставі неукладеного договору купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ Гарантінвест №1 від 23.11.2020.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження апелянта про безпідставність позову внаслідок пред`явлення його неналежним відповідачам, оскільки належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Враховуючи, що Товариство не вчинило жодних дій для порушення права Позивачів, колегія суддів дійшла висновку, що останнє не може бути належним відповідачем у даному спорі.

Крім того, Апелянт посилається на неналежне повідомлення його про дату та час судового засідання.

При цьому, адвокат Крестьянінова Л.В. направила до суду першої інстанції електронною поштою клопотання про неможливість прибути до суду через хворобу (вх. №2283 від 17.06.2021), а мотивом відкладення розгляду в суді першої інстанції було вказано на необхідність письмового оформлення виступів у судових дебатах, однак станом на 17.06.2021 такі письмові документи до суду не було направлено.

У зв`язку з чим, колегія суддів зауважує, що відкладення є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів зауважує, що корпоративні права - це передусім комплекс управлінських повноважень (тобто немайнові права) підтверджується також змістом ч.3 ст.135 Господарського кодексу України.

Корпоративні права, на відміну від особистих немайнових прав, мають економічний зміст, їх вартість, як правило, визначається вартістю (розміром) частки в статутному капіталі товариства, корпоративні права включають право на отримання частини прибутку товариства, частини майна в разі ліквідації товариства та корпоративних прав відповідно до цього кодексу та інших законів.

Це означає, що немайнові повноваження тісно прив`язані до майнових і не можуть існувати окремо від частки в статутному капіталі корпоративного підприємства.

Однак, предметом спору є визначення розміру частки, а не стягнення такої частки, тому колегія суддів дійшла висновку, що така вимога є немайновою, а Позивачами сплачено судовий збір у відповідності до вимог статті 4 Закону України Про судовий збір .

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підста-ви, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'-язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Колегія суддів вважає, що розглянуто всі доводи та вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Враховуючи зазначені обставини в сукупності, апеляційний суд не вбачає підстав для пере-оцінки висновків суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи спростовуються доводи Скар-жника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін та зобов`язань Відповідачів, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про обґрунто-ваність поданого позову.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,232,233,240,271,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 у справі №902/46/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/46/21 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.