Постанова від 27.09.2021 по справі 908/2652/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 Справа № 908/2652/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 у справі №908/2652/20 (суддя Колодій Н.А.; рішення ухвалене о 12:54 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 30.03.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго", м.Запоріжжя

до відповідача Концерну "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 108172,16 грн., з яких: 80503,62 грн. заборгованості з орендної плати, 5666,00 грн. пені, 14948,87 грн. інфляційних втрат та 7053,67 грн. річних.

Позивач обґрунтував свої позовні посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна в частині своєчасної та повної сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 у справі №908/2652/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" 11637 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 6425 грн. 05 коп. 3% річних, 350 грн. 99 коп. судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 80503,62 грн. закрито.

В частині стягнення пені в розмірі 5666,00 грн., в частині 3% річних в розмірі 628,62 грн. та в частині інфляційних втрат в розмірі 3311,32 грн. відмовлено.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань, передбачених договором оренди нерухомого майна №986 від 25.11.2011, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, а також з того, що на час розгляду справи заборгованість з орендних платежів в межах договору оренди нерухомого майна №986 від 25.11.2011 в розмірі 80503 грн. 62 коп. погашена орендарем повному обсязі, таким чином предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 80503 грн. 62 коп., на день розгляду спору по суті відсутній.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про стягнення пені в сумі 5666 грн. 00 коп. пред`явлена позивачем з порушенням строку позовної давності, період протягом якого позивач мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення пені слід обчислювати з 02.02.2018 до 02.02.2019 (один рік з дати порушення зобов`язань), оскільки позивач та відповідач у додатковій угоді №5 від 20.10.2017 узгодили, що строки взаємних розрахунків за договором будуть здійснені між сторонами в період з 01.01.2018 по 01.02.2018.

Враховуючи висновок суду першої інстанції про те, що період нарахування штрафних санкцій слід розраховувати з 02.02.2018 по 30.09.2020, відповідно, після здійсненого судом перерахунку 3% річних та інфляційних втрат, сума 3% річних за період з 02.02.2018 по 30.09.2020 склала 6425 грн. 05 коп., сума інфляційних втрат за період лютий 2018 року по вересень 2020 року склала 11637 грн. 55 коп., в решті суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 628 грн. 62 коп. та інфляційних втрат в розмірі 3311 грн. 32 коп. пред`явлені необґрунтовано, оскільки сторонами було змінено строки розрахунків (додаткова угоди №5 від 20.10.2017).

Крім того, господарський суд зазначив, що застосування індексу інфляції під час визначення місячного розміру орендної плати за договором в кожному окремому періоду не позначається на відповідальності боржника у разі невиконання договірних відносин та не впливають на такий захід відповідальності як нарахування на суму боргу інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України, жодних застережень щодо нарахувань індексу інфляції на індексовані в окремому періоді суми орендної плати стаття 625 ЦК України не містить, таким чином умови договору стосуються лише щомісячної індексації орендної плати, протягом дії договору, проте жодним чином не впливає на право позивача застосувати заходи відповідальності визначені ст. 625 ЦК України у вигляді проведення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на суму невиконаного грошового зобов`язання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (Концерн "Міські теплові мережі") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 у справі №908/2652/20 в частині стягнення 11637 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 6425 грн. 05 коп. 3% річних, 350 грн. 99 коп. судового збору і ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідача зазначених сум.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апелянт вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не були доведені та підтверджені належними доказами відповідно до вимог законодавства, оскільки вони є необґрунтованими та заявлені без належних правових підстав, з порушенням строків позовної давності, а також арифметично та методологічно нараховані всупереч встановленому законом та договором порядку щодо суми пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

За доводами скаржника перерахунки 3% річних та інфляційних втрат, виконані господарським судом неправильно, оскільки індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць. Відповідач вважає, що позивачем порушено правила обчислення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, а саме здійснені нарахування не щодо кожного платежу окремо, дата початку перебігу строку, що надає право для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, при порушенні зобов`язання з оплати, визначена невірно.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що господарським судом не були з`ясовані фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, що призвело до здійснення судом першої інстанції невірних перерахунків 3% річних та інфляційних втрат.

12.07.2021 Концерн "Міські теплові мережі" подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, зміст та доводи якої аналогічні тим, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач посилається на те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів, зокрема, наявним в матеріалах справи актом заліку взаємних вимог від 15.10.2018, підписаним позивачем та відповідачем, що свідчить про визначення відповідачем боргу за договором №986 від 25.11.2011 на загальну суму 95431 грн. 04 коп., залишок якої після проведення заліку взаємних вимог становив 90503 грн. 58 коп. та яка була сплачена на день розгляду даної справи по суті, у зв`язку з чим місцевим господарським судом було закрито провадження у справі в цій частині.

При цьому, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та те, що при укладенні договору сторонами було узгоджено про застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання відповідачем зобов`язань щодо внесення орендних платежів, враховуючи приписи статті 625 Цивільного кодексу України, а також те, що господарський суд врахував той факт, сторони додаткової угодою №5 до договору узгодили строки взаємних розрахунків (з 01.01.2018 по 01.02.2018), відповідно нарахування слід проводити з 02.02.2018 по 30.09.2020, суд першої інстанції, після здійснення відповідно перерахунку штрафних санкцій, дійшов обґрунтованого висновку про їх часткове задоволення.

Позивач вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що за умовами договору сторонами визначено, що розмір орендної плати за оренду за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, застосування індексу інфляції під час визначення місячного розміру орендної плати за договором в кожному окремому періоду не позначається на відповідальності боржника у разі невиконання договірних відносин та не впливають на такий захід відповідальності як нарахування на суму боргу інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов`язання на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, жодних застережень щодо нарахувань індексу інфляції на індексовані в окремому періоді суми орендної плати стаття 625 ЦК України не містить, у зв`язку з чим умови договору стосуються лише щомісячної індексації орендної плати, протягом дії договору, проте жодним чином не впливає на право позивача застосувати заходи відповідальності визначені ст. 625 ЦК України у вигляді проведення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на суму невиконаного грошового зобов`язання.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В. поновлено Концерну "Міські теплові мережі" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 у справі №908/2652/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 у справі №908/2652/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

07.07.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Концерну "Міські теплові мережі" про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін у справі, вмотивоване тим, що відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, вирішення цієї справи для Концерну має суттєве значення, для повного та всебічного вирішення справи бажає приймати участь в засіданні для можливості надавати обґрунтування, в тому числі усні пояснення і докази по справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 відмовлено Концерну "Міські теплові мережі" у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі.

За розпорядженнями керівника апарату суду від 27.09.2021, у зв`язку із звільненням у відставку судді Кузнецової І.Л., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №908/2652/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021 означеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 у справі №908/2652/20 до свого провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

25.11.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (орендодавець) та Концерн "Міські теплові мережі" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна за №986, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові приміщення №№ 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, загальною площею за внутрішніми замірами 124,3 кв.м, першого поверху, розташовані в будівлі літ. Б, за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137.

Вступ орендаря у користування об`єктами оренди настає одночасно з підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна, що є невід`ємною частиною договору (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі рахунку (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1.1. договору розмір орендної плати за базовий місяць оренди (листопад 2011 року) становить 6649 грн. 48 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 1108 грн. 25 коп. Орендна плати за грудень 2011 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2011 року.

25.11.2011 ТОВ "Запоріжтеплоенерго" передало Концерну "МТМ" в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові приміщення №№ 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29 загальною площею за внутрішніми замірами 124,3 кв.м, першого поверху, розташовані в будівлі літ. Б, за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (ринковою вартістю) 369415 грн. 00 коп. без ПДВ, станом на 31.11.2011.

В подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод до договору оренди нерухомого майна №986 від 25.11.2011.

Так, додатковою угодою №1 від 31.01.2012, ТОВ "Запоріжтеплоенерго" та Концерн "МТМ" внесли зміни, зокрема, до п. 1.1. договору, виклавши його в наступній редакції:

"Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, а саме: частину нежитлового приміщення прибудови /літ. а/, нежитлові приміщення №№ 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, частини нежитлових приміщень № 19, 24, 25 першого поверху будівлі насосної /літ. Б/ загальною площею за внутрішніми замірами 140,3 кв.м.".

31.01.2012 позивач та відповідач підписали акт прийому-передачі, відповідно до якого ТОВ "Запоріжтеплоенерго" передало Концерну "МТМ" в строкове платне користування нерухоме майно: частину нежитлового приміщення прибудови /літ. а/, частини нежитлових приміщень № 19, 24, 25 першого поверху будівлі насосної /літ. Б/, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, загальною площею за внутрішніми замірами 16,0 кв.м.

30.09.2014 позивач та відповідач підписали додаткову угоду №2 до договору, якою узгодили, що строк дії договору вважається продовженим (пролонгованим) з 01.11.2014 по 30.09.2017.

Додатковою угодою №5 від 20.10.2017 сторони узгодили, зокрема:

- доповнити п. 3 договору п.п. 3.6., виклавши в наступній редакції:

"Сторони домовились, що строки взаємних розрахунків за договором будуть здійснені між сторонами в період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року. Розрахунки буде здійснено відповідно до вимог п. 3 ст. 776 Цивільного кодексу України", у тому числі шляхом зарахування вартості будівельних робіт на проведення капітального ремонту нежитлових орендованих приміщень будівлі (літ. Б) по бул. Гвардійському, 137, частково із вартості будівельних робіт з урахуванням ПДВ в розмірі 94,51603 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 03 коп.), що підтверджується Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт".

- доповнити п. 3 договору п.п. 3.6.1, виклавши в наступній редакції:

"Сторони за взаємною згодою, у будь-який момент, до повного виконання розрахунків згідно п. 3.6. договору, можуть переглянути строки та суми перерахування і суми взаємних розрахунків заборгованості".

20.10.2017 на виконання умов договору сторони підписали акт прийому-передачі (повернення) нерухомого майна до договору оренди №986 від 25.11.2011 (а.с.20), відповідно до якого Концерн "Міські теплові мережі" передало ТОВ "Запоріжтеплоенерго" нежитлові приміщення №№ 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, частини нежитлових приміщень 19, 24, 25 першого поверху будівлі насосної (літ.Б) загальною площею за внутрішніми замірами 140,3 кв.м, які розташовані в будівлі літ. Б, за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137.

Також, на виконання умов договору сторонами складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг):

- №3Т-0000012 від 28.02.2017 на суму 15424 грн. 38 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000021 від 31.03.2017 на суму 15702 грн. 02 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000033 від 31.05.2017 на суму 8827 грн. 12 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000038 від 30.06.2017 на суму 8968 грн. 34 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000047 від 31.07.2017 на суму 8986 грн. 28 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000054 від 31.08.2017 на суму 8977 грн. 30 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000061 від 30.09.2017 на суму 9156 грн. 84 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000065 від 20.10.2017 на суму 5907 грн. 64 коп. (з ПДВ).

На виконання вказаних актів позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури:

- №3Т-0000013 від 28.02.2017 на суму 15424 грн. 38 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000023 від 31.03.2017 на суму 15702 грн. 02 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000041 від 31.05.2017 на суму 8827 грн. 12 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000051 від 30.06.2017 на суму 8968 грн. 34 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000062 від 31.07.2017 на суму 8986 грн. 28 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000080 від 31.08.2017 на суму 8977 грн. 30 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000094 від 30.09.2017 на суму 9156 грн. 84 коп. (з ПДВ);

- №3Т-0000111 від 20.10.2017 на суму 5907 грн. 64 коп. (з ПДВ).

Всього на загальну суму 81949 грн. 92 коп.

В матеріалах справи також міститься акт звірки взаємних розрахунків від 01.10.2019 (а.с.29), відповідно до якого заборгованість Концерну "МТМ" перед ТОВ "Запоріжтеплоенерго" станом на 01.10.2019 за договором №986 від 25.11.2011 склала 127981,63 грн.

15.08.2018 між позивачем та відповідачем проведено залік взаємних вимог та зменшено взаємну суму заборгованості, відповідно до якого Концерн "Міські теплові мережі" зменшило заборгованість ТОВ "Запоріжтеплоенерго" згідно договору №420 від 01.07.2005 оренда майна - на суму 4764 грн. 57 коп., договору №113 від 01.03.2006 подача води - на суму 162 грн. 86 коп.; ТОВ "Запоріжтеплоенерго" зменшило заборгованість Концерну "Міські теплові мережі" згідно договору №986 від 25.11.2011 оренда нежитлового приміщення по бул. Гвардійському, 137 - на суму 4927 грн. 43 коп.

17.09.2020 з метою досудового врегулювання спору ТОВ "Запоріжтеплоенерго" на адресу Концерну "Міські теплові мережі" направило вимогу щодо погашення заборгованості (вих. №27), яка залишена відповідачем без відповіді (а.с.30).

Посилаючись на неналежне виконання Концерном "Міські теплові мережі" умов договору оренди нерухомого майна №986 від 25.11.2011 за період з травня 2016 року по 20.10.2017 щодо своєчасної та повної оплати орендованого нежитлового приміщення, ТОВ "Запоріжтеплоенерго" звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 80503 грн. 62 коп., 5666,00 грн. пені, 14948 грн. 87 коп. інфляційних втрат та 7053 грн. 67 коп. 3% річних, вимоги за яким є предметом розгляду в цій справі та за наслідками розгляду яких прийнято оскаржуване рішення.

При цьому, як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено сплату основної заборгованості з оренди нерухомого майна, за договором оренди нерухомого майна №986 від 25.11.2011, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями:

№10753 від 27.10.2020 на суму 10000,00 грн.;

№10984 від 27.10.2020 на суму 10000,00 грн.;

№11000 від 29.10.2020 на суму 2521 грн. 98 коп.;

№11057 від 03.11.2020 на суму 10000,00 грн.;

№11078 від 05.11.2020 на суму 10000,00 грн.;

№11081 від 05.11.2020 на суму 10000,00 грн.;

№11255 від 06.11.2020 на суму 10000,00 грн.

Отже, сплата боргу відбулася лише в жовтні 2020 рок та листопаді 2020 року, тобто після звернення позивача з позовом до суду.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з вимог апеляційної скарги, Концерн "Міські теплові мережі" просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 11637 грн. 55 коп. інфляційних втрат, та 6425 грн. 05 коп. 3% річних.

Відповідно, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 у справі №908/2652/20 в частині задоволення господарським судом позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 11637 грн. 55 коп. інфляційних втрат, та 6425 грн. 05 коп. 3% річних.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а також не заперечується учасниками справи, на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість з орендних платежів в межах договору оренди нерухомого майна №986 від 25.11.2011 в сумі 80503 грн. 62 коп., яка в процесі розгляду справи судом першої інстанції була погашена в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів підтверджується вищевикладеними обставинами справи.

При цьому, позивач, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач враховуючи приписи статті 625 Цивільного кодексу України, просив, зокрема, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7053 грн. 67 коп. за період з 01.10.2017 по 30.09.2020 та інфляційні втрати у розмірі 14948 грн. 87 коп. за період з жовтня 2017 по вересень 2020 (включно).

Частиною другою статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Як правильно встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою №5 від 2010.2017 позивач та відповідач, зокрема, узгодили, що строки взаємних розрахунків за договором будуть здійснені між сторонами в період з 01.01.2018 по 01.02.2018, у зв`язку з чим період нарахування слід рахувати з 02.02.2018 по 30.09.2020.

Враховуючи зазначене, господарським судом, зокрема, виконано перерахунок розрахунку позивача інфляційних втрат та 3% річних, за результатами якого сума 3% річних за період з 02.02.2018 по 30.09.2020 склала 6425 грн. 05 коп., сума інфляційних втрат за період лютий 2018 по вересень 2020 - 11637 грн. 55 коп., решта вимог позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 628 грн. 62 коп. та інфляційних втрат в сумі 3311 грн. 32 коп. задоволенню не підлягають.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За умовами договору сторонами визначено, що розмір орендної плати за оренду за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відтак застосування індексу інфляції під час визначення місячного розміру орендної плати за договором в кожному окремому періоду не позначається на відповідальності боржника у разі невиконання договірних відносин та не впливають на такий захід відповідальності як нарахування на суму боргу інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Жодних застережень щодо нарахувань індексу інфляції на індексовані в окремому періоді суми орендної плати стаття 625 Цивільного кодексу України не містить.

Таким чином умови договору стосуються лише щомісячної індексації орендної плати, протягом дії договору, проте жодним чином не впливає на право позивача застосувати заходи відповідальності визначені статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді проведення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на суму невиконаного грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують викладених вище висновків суду.

Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00грн на оплату судового збору, понесені апелянтом у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.03.2021 у справі №908/2652/20 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Концерн "Міські теплові мережі".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 27.09.2021.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна