Рішення

від 16.09.2021 по справі 918/335/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/335/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н. Церковної, за участю секретаря судового засідання С.Оліфер, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК"Дніпромлин" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" про стягнення в сумі 2 213 034, 69 грн

представники сторін:

від позивача - Доброгорський О.В. (ВКЗ)

від відповідача - Тарновецький П.Я.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" про стягнення 2 213 034, 69 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.06.2021 року.

24 травня 2021 року від позивача надійшла заява від 21 травня 2021 року про подання доказів в обгрунтування позовних вимог. 03.06.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого відповідач не заперечує проти наявної заборгованості, проте заперечує щодо штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 07.07.2021 року.

30 червня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.07.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 09.08.2021 року включно та розгляд справи судом відкладено на 18.08.2021 року.

18.08.2021 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про витребування від ТОВ "ДМК "ДНІПРОМЛИН" оригінал додаткової угоди від 12.02.2021 року до договору поставки борошна пшеничного вищого сорту № 17 від 02.11.2020 року, призначення судово-технічної експертизи документів, проведення якої доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинити провадження у справі № 918/335/21 на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 18.08.2021 року розгляд підготовчого засідання відкладено на 31.08.2021 року.

31.08.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про залишення без розгляду клопотання про призначення судово-технічної експертизи . Крім того, в судовому засіданні представником відповідача усно уточнено свою заяву. Згідно уточнення останній просить суд залишити без розгляду клопотання про витребування від ТОВ "ДМК "ДНІПРОМЛИН" оригінал додаткової угоди від 12.02.2021 року до договору поставки борошна пшеничного вищого сорту № 17 від 02.11.2020 року, призначення судово-технічної експертизи документів, проведення якої доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинити провадження у справі № 918/335/21 на час проведення експертизи.

Відповідно до ст.223 ГПК України суд протокольною ухвалою керуючись нормами ст.226 ГПК України залишив без розгляду клопотання про витребування від ТОВ "ДМК "ДНІПРОМЛИН" оригінал додаткової угоди від 12.02.2021 року до договору поставки № 17 від 02.11.2020 року, призначення судово-технічної експертизи документів та зупинення провадження у справі на час проведення експертизи.

Відповідачем 31.08.2021 року заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу.

Ухвалою суду від 31.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 918/335/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09. 2021 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафу у відповідності до поданої заяви до 1000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДМК ДНІПРОМЛИН" (далі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРЛИЧ" (далі - Відповідач) було укладено Договір поставки №17 борошна пшеничного вищого сорту (далі - Договір)(а.с.9-10).

Згідно з умовами Договору Позивач зобов`язується поставити та передати у власність Відповідача Товар (партію товару), а Відповідач зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар. Відповідно до п.1.5 Договору датою поставки вважається дата передачі Постачальником (Позивачем) товару Покупцю (Відповідачу), що підтверджується підписаною уповноваженими представниками Сторін накладною на Товар (товарно- транспортною накладною або видатковою накладною)(а.с.12-53).

Згідно з видатковими накладними в період з 01.12.2020 року по 18.12.2020 року Позивач поставив Відповідачу Товар загальною вартістю 3 172 540,21 грн .

Відповідно до п.5,4 Договору оплата за Товар здійснюється Відповідачем протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі Позивачем Відповідачу кожної окремої партії Товару.

Зважаючи на вищевказані пункти Договору, заплатити за Товар, поставлений у період по 18.12.2020 року, Відповідач мав до 08.01.2021 року.

В період з 17.12.2020 року по 23.04.2021 рік Відповідач в рахунок погашення заборгованості за поставлений Товар сплатив 1 595 200,00 грн (а.с.73-96).

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ "Терлич" перед позивачем на момент звернення до суду становить 1 577 340,21 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договору купівлі-продажу, відповідальністю за порушення строків оплати за переданий Товар, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

В той же час, доказів оплати поставленого товару на суму 1 577 340,21 грн. станом на дату розгляду справи в матеріалах справи немає, отже за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1 577 340,21 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, ТОВ "Терлич" отримавши від ТОВ "ДМК"Дніпромлин" товар на загальну суму 3 172 540,21 грн., що підтверджується видатковими накладними, своєчасно розрахунків за нього в повному обсязі не провів, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 1 577 340,21 грн, а відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до п.6.4 Договору у випадку порушення строку оплати поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Загальний розмір пені, нарахованої Відповідачу на підставі п.6.4 Договору, складає 75881,35 грн.

Крім того, згідно з п.6.4 Договору у випадку порушення Покупцем (Відповідачем) строків оплати за товар на 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику (Позивачу) штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк Товару.

Як було вище вказано, розмір заборгованості Відповідача зі строком прострочення більше 10 календарних днів становить 1 577 340,21 грн . Отже, розмір штрафу, нарахованого на підставі п.6.4 Договору, становить 473 202,06 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.6 Договору встановлено інший розмір процентів річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а саме передбачено, що Покупець має сплатити Постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 (десяти) відсотків річних від простроченої суми.

Загальний розмір десяти процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України та п.6.6 Договору, становить 60026,07 грн .

Розмір інфляційних втрат складає 26585,00 грн.

Загальний розмір нарахованих Відповідачу пені, десяти процентів річних, інфляційних втрат та штрафу становить 635594.48 грн.

Перевіряючи обгрунтованість та відповідність розміру штрафу умовам договору, суд визнає його арифметично правильним, а отже штраф підлягає стягненню у заявленому розмірі.

В повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення основного боргу та штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ДМК "Дніпромлин" до ТОВ "Терлич" є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд звертає увагу Позивача на наступне.

Згідно з положеннями статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У своєму відзиві відповідач просив суд зменшити штраф, оскільки його розмір значно перевищує збитки позивача.

Аналізуючи норми чинного законодавства та практику Верховного Суду, суд дійшов наступних висновків.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафу, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд має брати до уваги таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних від несплаченої основної суми боргу є відповідальністю сторони за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Суд в даному рішенні вже звертав увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та штрафу є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як встановлено судом та зазначено в даному рішенні Відповідачем в період з 17.12.2020 року по 23.04.2021 року в рахунок погашення заборгованості за поставлений Товар сплачено 1 595 200,00 грн.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові №902/417/18 від 18.03.2020 року дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 роук у справі №916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, від 22.10.2019 року у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі №902/855/18, від 27.01.2020 року у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, господарський суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, беручи до уваги виконання відповідачем часткового зобов`язання з поставки товару, господарський суд визнав за справедливе зменшити заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафу 473 202,06 грн (п.6.4 Договору) на 50%.

Господарський суд наголошує, що судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повній сумі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення пені та штрафу, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Народна буд 50, код ЄДРПОУ 36921849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" (51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Українська, 33, код ЄДРПОУ 43846603) 1 976 433,66 грн з яких: 1 577 340,21 грн основний борг; 75 881,35 грн пеня; 60 026,07 грн 10% річних; 26585,000 грн. інфляційні втрати; 236 601,03 грн штраф.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Народна буд 50, код ЄДРПОУ 36921849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" (51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Українська, 33, код ЄДРПОУ 43846603) 33 195,52 грн судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2021 року.

Суддя Н.Церковна