Ухвала

від 27.09.2021 по справі 915/666/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/666/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави

до 1) Миколаївської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) Громадської організації "Громадська ініціатива "Місто Сонця",

про визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради; визнання недійсним договору оренди; повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (повний текст складено 12.08.2021), ухвалену за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2021 у справі № 915/666/20, подана 31.08.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання, з яким саме юридичним фактом слід пов`язувати день, коли прокурор міг дізнатися про порушення прав держави відповідним актом органу місцевого самоврядування.

Хоч касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" і містить посилання на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, але скаржник при цьому не зазначає норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати та обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.

Водночас належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником не наведено.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 подав у травні 2020 року, її предметом є 4 вимоги немайнового характеру про:

- визнання незаконним та скасування пунктів 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/46, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" надано в оренду земельну ділянку для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів;

- визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 №41/29 про продовження строку оренди земельної ділянки на 3 роки;

- визнання недійсним укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордон" договору оренди землі від 24.06.2015 №10912;

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку у придатному для використання стані, шляхом демонтажу паркану.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/666/20 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2021.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 16 816, 00 грн, а саме 2 102, 00 х 4 х 200 %, де 2 102,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 4 - кількість вимог немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кордон" доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додало.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Кордон" необхідно:

- навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (16 816,00) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/666/20 залишити без руху до 22.10.2021 , але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай