Ухвала

від 21.09.2021 по справі 2-6-2001

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-6-2001

провадження № 13-164зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20

розглянула заяву захисника ОСОБА_21 в інтересах засудженого ОСОБА_22 про перегляд завиключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) вироку Харківського обласного суду від 14 червня 2001 року і

встановила:

Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Харківського обласного суду від 14 червня 2001 року, з урахуванням унесених ухвалою Верховного Суду України від 25 грудня 2001 року змін, ОСОБА_22 було засуджено за пунктами «а», «і», «ж», «з» ст. 93, ч. 1 ст. 222, ст. 208 Кримінального кодексу України 1960 року, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України 2001року до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, якеє його особистою власністю.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 22 липня 2021 року всправі «Лебедєв та інші проти України» (заява №33994/20 та 7 інших, у тому числі ОСОБА_22 ) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) стосовно довічного ув`язнення безперспективи звільнення. ЄСПЛ постановив, що сам факт визнання існування порушення вже є достатньою справедливою сатисфакцією.

Зазначаючи про наявність указаного рішення ЄСПЛ й заперечуючи правомірність застосування до засудженого покарання у виді довічного позбавлення волі, захисник ОСОБА_21 звернувся доВеликої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата) із заявою проперегляд вироку щодо ОСОБА_22 за виключними обставинами. На переконання захисника, при виборі заходу примусу було неправильно застосовано норми кримінального закону. Наведене, а також тривалість перебування засудженого в місцях ув`язнення слугують підставами для зміни оспорюваного вироку і призначення ОСОБА_22 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.

За змістом заяви у ній висловлюється незгода з постановленим щодо ОСОБА_22 вироком поза зв`язком із позицією ЄСПЛ, яка стосується механізмів неіндивідуального, а загального характеру, зокрема необхідності запровадження в Україні процедур, котрі би на законодавчому рівні забезпечували в перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених додовічного ув`язнення. Справедливості застосування такого виду покарання доосіб, визнаних винними у вчиненні особливо тяжкого злочину, ЄСПЛ під сумнів не ставив.

Так, у рішенні «Лебедєв та інші проти України» ЄСПЛ зазначив, що для додержання вимог ст.3 Конвенції має існувати можливість скорочення довічного ув`язнення, тобто засуджений повинен мати перспективу звільнення та можливість перегляду покарання на основі оцінки того, чи існують законні пенологічні підстави для його подальшого ув`язнення, до яких належать покарання, стримування, захист громадськості та реабілітація, адже первинне виправдання ізоляції особи від суспільства може втратити актуальність після тривалого відбуття покарання. Водночас ЄСПЛ постановив, що сам факт визнання існування порушення вжеєдостатньою справедливою компенсацією.

Таким чином, у рішенні міжнародної судової установи, на яке ОСОБА_21 посилається серед іншого як на підставу для здійснення перегляду вироку в порядку глави 34 КПК, указано на системну проблему вукраїнському законодавстві, що належить подолати шляхом унесення дочинних законів змін, спрямованих на усунення їїпершопричини.

Удосконалення нормативно-правових актів є прерогативою законодавчої влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади вУкраїні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, у тому числі йнавиконання рішень міжнародної судової установи відповідно до Закону України від 23 лютого 2006року №3477-IV «Про виконання рішень тазастосування практики Європейського суду з прав людини».

Застосовані у справі ОСОБА_22 принципи та характер установленого порушення Конвенції свідчать про те, що у таких випадках зурахуванням Рекомендації №R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів їхнього усунення, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається на компетентні органи державної влади.

Рішення ЄСПЛ, ухвалене на користь ОСОБА_22 та 7 інших осіб, не містить вказівок на те, що в основі констатованих порушень Конвенції були істотні помилки, які поставили під сумнів результат оскарженого провадження нанаціональному рівні або зумовили несправедливість засудження, що надалі неможна усунути в іншій спосіб, ніж новий перегляд вироку та його зміну.

Що стосується інших доводів заявника, то вони в силу приписів ч.5 ст. 33, п. 2 ч.3 ст. 459 КПК не належать до предмета перевірки Великої Палати в порядку виключного провадження. Наведене відповідає практиці Великої Палати, аналогічну позицію було відображено також в ухвалі від 2 липня 2019 року (провадження № 13-37зк19), якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_22 .

З огляду на викладене у відкритті провадження за заявою захисника ОСОБА_21 слід відмовити, а заяву повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою захисника ОСОБА_21 вінтересах засудженого ОСОБА_22 про перегляд завиключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст.459 КПК вироку Харківського обласного суду від 14 червня 2001 року .

Заяву ОСОБА_21 з усіма доданими матеріалами повернути особі, яка їїподала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_12

ОСОБА_3 ОСОБА_13

ОСОБА_4 ОСОБА_14

ОСОБА_5 ОСОБА_15

ОСОБА_6 ОСОБА_16

ОСОБА_7 ОСОБА_17

ОСОБА_8 ОСОБА_18

ОСОБА_9 ОСОБА_19

ОСОБА_10 ОСОБА_20

ОСОБА_11