Постанова

від 01.06.2010 по справі 27/254-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 червня 2010 р.                                                                                    

№ 27/254-09  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

прокурора

Орленко А.В. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України

позивача

не з‘явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)

відповідача

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на ухвалу

від 24.12.2009 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 27/254-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області

до                          

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про

звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання знести (демонтувати) за власний рахунок самовільно встановлений об'єкт торгівлі

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2009 р. задоволені позовні вимоги Дніпродзержинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ФОП ОСОБА_5, а саме: зобов'язано ФОП ОСОБА_5 звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,0084га, розташовану з північної сторони житлового будинку № 60а по вул. Ленінського Комсомолу  в м. Вільногірську Дніпропетровської області, повернувши її державі в особі Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та зобов'язано знести (демонтувати) за власний рахунок самовільно встановлений об'єкт торгівлі –торгівельний павільйон на спірній земельній ділянці.

ФОП ОСОБА_5 оскаржила вказане рішення суду від 26.11.2009 р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, який ухвалою від 24.12.2009 р. повернув апеляційну скаргу ОСОБА_5 без розгляду на підставі пункту 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на подання апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про його відновлення.

ФОП ОСОБА_5 подала касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. скасувати, відновити пропущений строк для подання апеляційної скарги та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом норм процесуального права та суперечливістю висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що оскаржуване до суду апеляційної інстанції рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2009 р., оформлено у відповідності до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 01.12.2009 р., що вбачається зі змісту рішення, тобто 10-ти денний строк подання апеляційної скарги на вказане рішення сплив 11.12.2009 р.

Апеляційна скарга на рішення суду була здана на пошту 11.12.2009 р., про що свідчить фіскальний чек від 11.12.2009 р. № 8045 за оплату рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якому була направлена апеляційна скарга, тобто відповідачем строк подання апеляційної скарги пропущений не був.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокурора та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування  судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що повертаючи апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 без розгляду на підставі пункту 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначав, що скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, оскільки рішення суду першої інстанції від 26.11.2009 р. виготовлено у повному обсязі 01.11.2009 р., 10-денний строк подання апеляційної скарги сплив 11.12.2009 р., а скарга здана на пошту 12.11.2009 р., про що свідчить штамп пошти на конверті, в якому направлена апеляційна скарга, тобто с пропуском встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України 10-денного строку.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою та оскаржуючи її до суду касаційної інстанції, ФОП ОСОБА_5 було вказано на відправлення нею апеляційної скарги до суду 11.12.2009 р., про що свідчить фіскальний чек від 11.12.2009 р. № 8045 за оплату рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Проте, до касаційної скарги ФОП ОСОБА_5 на підтвердження своїх доводів було надано незавірену копію фіскального чеку № 8045 від 11.12.2009 р., з якої не вбачається, що саме апеляційна скарга та саме на адресу апеляційного господарського суду була направлена 11.12.2009 р.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 13.04.2010 р. та від 11.05.2010 р. розгляд касаційної скарги відкладався із зобов'язанням скаржника надати апеляційну скаргу з матеріалами до неї, що була повернута оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р.

У судовому засіданні 01.06.2010 р. ФОП ОСОБА_5 було надано апеляційну скаргу від 21.01.2010 р. з додатками, а саме фіскальними чеками № 9763, № 9764 датованими 22.01.2010 р., що не можуть бути підтвердженням доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі на ухвалу суду апеляційної інстанції від 24.12.2009 р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою від 24.12.2009р. судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2009 р. датовану 10.12.2009 р., яка була направлена до суду першої інстанції 12.12.2009 р., що вбачається з наявної в матеріалах справи копії поштового конверту (а.с. 57-58).

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що оскаржувана у справі ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р. прийнята у відповідності з нормами процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а доводи касаційної скарги є недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтею 97, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. у справі № 27/254-09 залишити без змін, а касаційну скаргу  –без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                   Т. Дроботова

Судді:                                                                                          Н. Волковицька

                                                                                                                 Л. Рогач