Рішення

від 27.09.2021 по справі 160/11768/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Справа № 160/11768/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

15.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658), у якій з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.07.2021 року просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1230-5340-0417 на суму 62804,56 грн;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1231-5340-0417 на суму 78509,21 грн;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1230/1-5340-0417 на суму 157011,40 грн;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1231/1-5340-0417 на суму 196273,03 грн;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2021 року №372701-2407-0417 на суму 62804,56 грн;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2021 року №372702-2407-0417 на суму 78509,21 грн.

Позовна заява обґрунтована наступним. ОСОБА_1 на праві приватної власності належали 88/100 часток (частин) будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний об`єкт нерухомості було відчужено, що підтверджується договором купівлі-продажу 88/100 часток (частин) будівель та споруд від 26.12.2014 року. Отже, в період с 2017 року по 2021 рік позивач вже не була власником 88/100 часток (частин) будівель та споруд за вказаною адресою. Крім того, договір оренди землі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , який оформлено між позивачем та Партизанською сільською радою 18.01.2009 року не був зареєстрований, як того вимагає ст.17 Закону України Про оренду землі , а отже, земельна ділянка не була передана позивачу у користування. Також, у відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області станом на 01.01.2013 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди зазначеної земельної ділянки між позивачем та Партизанською сільською радою відсутній. Більше того, згідно вказаної відповіді земельні ділянки перебувають в користуванні у ЗАТ з ІІ Об`єднана інжинірингова компанія на підставі договору оренди з Партизанською сільською радою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом:

- надання уточненої позовної заяви оформленої у відповідності до приписів п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у якій визначитись зі складом відповідачів та позовними вимогами до кожного із визначених ним відповідачів;

- надання до суду оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а у разі неможливості надати їх, надати до суду клопотання про витребування доказів.

26.07.2021 року через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано уточнена позовна заява у справі №160/11768/21, якою виправлено недоліки визначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/11768/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

01.09.2021 року через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідачем подано клопотання про продовження строку для подання відзиву у справі №160/11768/21.

09.09.2021 року через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у відповідності до якого відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на наступне. 18.01.2009 року між Партизанською сільською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди наступних земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_2 : площею 0,9333 га, кадастровий номер: 1221486600:01:180:0002 цільовим призначенням 1.10.4 (виробництво будівельних матеріалів) та площею 1,1667 га, кадастровий номер: 1221486600:01:180:0003. Нормативно грошова оцінка зазначених земельних ділянок станом на 01.01.2019 року становить 2093485,23 грн за земельну ділянку площею 0,9333 га, кадастровий номер: 1221486600:01:180:0002 та 87,51 грн за 1 кв.м. земельної ділянки 1,1667 га, кадастровий номер: 1221486600:01:180:0003. Рішенням Партизанської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області ХХХІІ сесії 5 скликання від 01.12.2009 року Про надання в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 затверджена технічна документація із землеустрою та надана земельна ділянка з терміном 49 років з орендною платою 3% від грошової оцінки за земельні ділянки для виробництва будівельних матеріалів. Між Головою сільської ради та ОСОБА_1 підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі в оренду від 01.12.2009 року. Документом, що підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди є акт приймання-передачі. В цей же час, відомості про припинення зазначеного договору оренди відсутні.

09.09.2021 року через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване наступним. Відповідач зазначає, що у відповідності до п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України, строк оскарження податкових повідомлень-рішень за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, становить місяць, що настає за днем процедури адміністративного оскарження. Оскільки рішення про результати розгляду скарги ДПС України надіслано та вручено позивачу 20.05.2021 року, останнім днем звернення до суду у випадку позивача є 20.06.2021 року. З урахуванням наведеного відповідач просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

20.09.2021 року на офіційну електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення строку на судове оскарження податкових повідомлень-рішень, яке обґрунтоване наступним. Позивач ще 23.06.2021 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року у справі №160/10188/21 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою від 13.07.2021 року у справі №160/10188/21 позовну заяву повернуто, у зв`язку з тим, що позивач не усунула недоліки. Представник позивача просить взяти до уваги перше звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи оцінку клопотанню відповідача про залишення позову без розгляду та клопотанню позивача про поновлення строку на судове оскарження податкових повідомлень-рішень, суд робить наступний висновок.

Згідно вимог ст.56.18 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (п.56.19 Податкового кодексу України).

Вищий адміністративний суд України у листі 10.02.2011 року № 203/11/13-11 вказує, якщо норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначає строк судового оскарження податкових повідомлень-рішень шляхом відсилання до строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, то пункт 56.19 статті 56 цього Кодексу прямо передбачає, що відповідний строк становить один місяць.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судами одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

Відповідно до наведеного при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

За таких обставин норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не може використовуватися при обчисленні строків звернення платника податків до суду, оскільки її застосування суперечить правилам пункту 56.21 цієї ж статті, яка вимагає прийняття рішень на користь платників податків. Тому строк для оскарження в суді податкового повідомлення-рішення починає перебіг відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України - від дня отримання платником податків цього повідомлення-рішення.

Вказану правову позицію застосовував і Верховний Суд, зокрема у постанові від 03.04.2020 року по справі № 2540/2576/18, вказуючи на те, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Враховуючи викладені правові позиції позивач звернувся з позовом до суду 15.07.2021 року; предметом позову є скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2020 року та від 23.03.2021 року після процедури адміністративного оскарження, тобто в межах 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що позивач 25.06.2021 року вже зверталась з аналогічною позовною заявою щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду цієї справи, у зв`язку з чим вважає пропуск строку звернення позивача до суду поважними.

20.09.2021 року на офіційну електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача надіслано відповідь на відзив, в якій підтримано правову позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми Ф , якими згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.286.5 ст.286 розділу ХІІ Податкового кодексу України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визначено суми податкового зобов`язання за платежем орендна плати з фізичних осіб:

- від 05.02.2020 року №1230/1-5340-0417 на суму 157011,40 грн, з яких за 2017 рік - 41869,71 грн, за 2018 рік - 52337,13 грн, за 2019 рік - 62804,56 грн;

- від 05.02.2020 року №1231/1-5340-0417 на суму 196273,03 грн, з яких за 2017 рік - 52339,47 грн, за 2018 рік - 65424,35 грн, за 2019 рік - 78509,21 грн;

- від 05.02.2020 року №1230-5340-0417 на суму 62804,56 грн за 2020 рік;

- від 05.02.2020 року №1231-5340-0417 на суму 78509,21 грн за 2020 рік;

- від 23.03.2021 року №372701-2407-0417 на суму 62804,56 грн за 2021 рік;

- від 23.03.2021 року №372702-2407-0417 на суму 78509,21 грн за 2021 рік.

Податкові повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1231/1-5340-0417, №1230-5340-0417, №1230-5340-0417, №1231-5340-0417 згідно позовної заяви отримані позивачем 18.03.2021 року, відповідачем вказаний факт не заперечується.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.02.2020 року №1231/1-5340-0417, №1230-5340-0417, №1230-5340-0417, №1231-5340-0417 позивачем подано скаргу від 29.03.2021 року до Державної податкової служби України (вх. ДПС №9945/6 від 06.04.2021 року).

Рішенням Державної податкової служби України від 29.05.2021 року №11233/6/99-00-06-01-04-06 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Податкові повідомлення-рішення від 23.03.2021 року №372702-2407-0417 та №372702-2407-0417 отримані позивачем 08.07.2021 року, що підтверджується трекінговим відстеженням конверту 4912500856754, що також не заперечується відповідачем.

Зазначені у попередньому абзаці податкові повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувались.

З наданого відповідачем розрахунку земельного податку судом встановлено, що контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 :

1) по об`єкту оподаткування, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 9333 кв.м., кадастровий номер: 1221486600:01:180:0002 земельний податок за податковими повідомленнями-рішеннями від 05.02.2020 року №1230/1-5340-0417 та №1230-5340-0417:

- за 2017 рік у сумі 41869,71 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 1395656,67 грн;

- за січень-червень 2018 року у сумі 20934,85 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 1395656,67 грн;

- за липень-грудень 2018 року у сумі 31402,28 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2093485,23 грн;

- за 2019 рік у сумі 62804,56 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2093485,23 грн;

- за 2020 рік у сумі 62804,56 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2093485,23 грн;

2) по об`єкту оподаткування, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 11667 кв.м., кадастровий номер: 1221486600:01:180:0003 земельний податок за податковими повідомленнями-рішеннями від 05.02.2020 року №1231/1-5340-0417 та №1231-5340-0417:

- за 2017 рік у сумі 52239,47 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 1744649,33 грн;

- за січень-червень 2018 року у сумі 26169,74 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 1744649,33 грн;

- за липень-грудень 2018 року у сумі 39254,61 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2616973,81 грн;

- за 2019 рік у сумі 78509,21 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2616973,81 грн;

- за 2020 рік у сумі 78509,21 грн із застосуванням ставки податку (відсоток від НГО) 3% та нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2616973,81 грн.

Розрахунку до податкових повідомлень-рішень від 23.03.2021 року №372701-2407-0417 та №372702-2407-0417 відповідачем надано не було.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу ВМС №227877 від 09.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2584, від ЗАТ Об`єднана інжинірингова компанія (код ЄДРПОУ 20272048) перейшло право приватної власності до ОСОБА_1 на 88/100 часток (частин) будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з перебуванням у володінні позивача зазначеного нерухомого майна, між Партизанською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі від 18.01.2009 року, у відповідності до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,1667 га для комерційного використання (виробництва будівельних матеріалів) на підставі рішення Партизанської сільської ради ХХХІІ сесії 5 скликання від 01.12.2009 року, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_2 , на території Партизанської сільської ради.

Пунктом 3 договору оренди землі від 18.01.2009 року визначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівлі і споруди, а також інші об`єкти інфраструктури: огорожа, замощення.

У відповідності до п.8 договору оренди землі від 18.01.2009 року договір укладено на 49 років.

Договір оренди землі від 18.01.2009 року складено у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, графа Дніпропетровським відділом ДРФ ДП Центр державного земельного кадастру при держкомземі України , у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис не запевнена, печатка та підпис посадової особи органу реєстрації відсутні.

На підставі договору купівлі-продажу 88/100 часток (частин) будівель та споруд від 26.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ластівкою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №417 (серія НАА №823799), ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 88/100 часток (частин) будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Перехід права власності на зазначений об`єкт нерухомості підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень сформованого 26.12.2014 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 07.09.2021 року за номером 273553676.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В свою чергу, частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За приписами пункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із підпунктами 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У підпунктах 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У частинах 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

При цьому, пунктом е частини першої статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

У відповідності до частини 3 статті 7 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (далі Закон №161), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 31 Закону №161, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналіз зазначених вище норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Як встановлено судом, 18.01.2009 року між Партизанською сільською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі площею 1,1667 га, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_2 .

В подальшому належне позивачу 88/100 часток (частин) будівель та споруд, розташоване на вказаній вище земельній ділянці, було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець).

В цей же час, жодних дій щодо розірвання договору оренди землі від 18.01.2009 року, внесення змін до такого договору в частині визначення особи орендаря, або ж укладення договору оренди відповідної земельної ділянки з ОСОБА_2 , ані позивачем, ані Партизанською сільською радою вчинено не було.

При цьому, пунктом 35 договору оренди землі від 18.01.2009 року визначено, що договір припиняється також в інших випадках передбачених законом.

У відповідності до положень п.42 договору оренди землі від 18.01.2009 року, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Однак, як і зазначалось, договір оренди землі від 18.01.2009 року складено у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення, графа Дніпропетровським відділом ДРФ ДП Центр державного земельного кадастру при держкомземі України , у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис не запевнена, печатка та підпис посадової особи органу реєстрації відсутні.

На факт відсутності реєстрації посилається позивач у своїй позовній заяві та не заперечується відповідачем.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, станом на дату винесення податкових повідомлень-рішень та розгляду справи судом, договір оренди землі від 18.01.2009 року не набрав чинності, а земельна ділянка не була передана належним чином.

Суд також зазначає, що в розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому обов`язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року в справі № 21-775а15, від 02 грудня 2015 року в справі №21-3517а15, від 08 червня 2016 року по справі № 21-804а16, від 12 вересня 2017 року по справі № 21-3078а16, а також підтримана Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року в справі № 825/308/17, від 19 червня 2018 року в справі № 822/2696/17, від 18 квітня 2019 року в справі № 807/292/18, від 17 грудня 2019 року в справі № 804/4739/16, від 05 лютого 2021 року в справі № 826/16051/16, від 12 березня 2021 року в справі № 826/10421/16.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

При цьому, з аналізу змісту норм частини 3 статті 7 Закону №161 та частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України слідує, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача земельної ділянки припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення такого права будь-якими актами та документами. Вказані норми є імперативними і відступ від них на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, оскільки має місце заміна сторони у зобов`язанні. Тобто, у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, в силу наведених вище законодавчих норм договір оренди землі від 18.01.2009 року, у зв`язку з набуттям ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, розташоване на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2014 року, припинився для орендаря ОСОБА_1 як правопопередника, однак, є діючим та обов`язковим для орендаря правонаступника ОСОБА_2 .

Таким чином, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено.

Зважаючи на зазначені обставини, суд вважає, що з 26.12.2014 року позивач не є користувачем земельної ділянки та, відповідно, не є платником земельного податку, а відтак нарахування відповідачем податкового зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими остання обґрунтовувала позовні вимоги, знайшли повне підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 6359,11 грн, що документально підтверджується платіжними дорученнями №162, від 23.06.2021 року, №171 від 05.07.2021 року, №179 від 23.07.2021 року.

Крім того, позивач заявив клопотання про покладення на відповідача судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п.п.6, 7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги №23/10-20 від 23.10.2020 року, акт здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 17.09.2021 на суму 12000 грн., квитанції від 24.09.2021 №0.0.2279597451.1 на суму 12000 грн. (призначення платежу: оплата правової допомоги за договором №23/10-20 від 23.10.2020 року), суд робить висновок, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи №160/11768/21 у суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6359,11 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.ст.139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1230-5340-0417 на суму 62804,56 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1231-5340-0417 на суму 78509,21 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1230/1-5340-0417 на суму 157011,40 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2020 року №1231/1-5340-0417 на суму 196273,03 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2021 року №372701-2407-0417 на суму 62804,56 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2021 року №372702-2407-0417 на суму 78509,21 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 18359,11 грн., з яких: витрати з оплати судового збору за подання позову у розмірі 6359,11 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський