Рішення

від 16.09.2021 по справі 460/9291/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2021 року м. Рівне №460/9291/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Мозоль Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Рівненської міської ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у нерозгляді клопотання у встановлений законом строк;

- зобов`язати відповідача розглянути клопотання Левчика Руслана , поданого в інтересах позивача, про забезпечення реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення позивачу земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - в містах - не більше 0,10 га;

- надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області, (картографічні матеріали якої вказані у клопотанні до відповідача) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - в містах - не більше 0,10 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Левчик Р. в інтересах позивача звернувся до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

До клопотання було долучено усі необхідні документи, однак листами від 06.08.2021 та від 12.10.2021 відповідачем було повідомлено про підготовку проекту відповідного рішення ради та передачу для розгляду у постійних комісіях ради, зазначено, що про прийняття міською радою рішення буде повідомлено додатково.

Проте, на момент подання позову жодного рішення відповідачем не прийнято, чим порушено право позивача на отримання земельної ділянки.

Ухвалою суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.03.2021 закрито підготовче провадження у справі.

Справа розглядалася головуючою суддею Жуковською Л.А.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 №78 призначено автоматизований розподіл справи №460/9291/20 у зв`язку із перебуванням судді Жуковської Л.А. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 головуючим суддею у справі визначено суддю Дудар О.М.

Ухвалою суду у складі головуючої судді Дудар О.М. від 01.06.2021 прийнято адміністративну справу до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10:00год. 22.06.2021.

Підготовче засідання 22.06.2021 відкладено за клопотанням представника відповідача на 01.07.2021.

24.06.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовна вимога про визнання бездіяльності протиправною є необґрунтованою, оскільки Рівненською міською радою вчинялися дії, які належать до її повноважень та обов`язок вчинення яких передбачений законодавством щодо розгляду звернення позивача.

Зокрема, проект рішення щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність підготовлений Управлінням земельних відносин, оприлюднений на офіційному веб-сайті Рівненської міської рад, зареєстрований в організаційному відділі апарату ради, пройшов юридичну експертизу на відповідність вимогам положень законодавства і Регламенту та розглянутий профільною постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування.

Зазначений проект рішення був внесений до порядку денного сесії Рівненської міської ради 11.02.2021 та був поставлений на голосування, проте не набрав необхідної кількості голосів на підтримку.

Відповідач зазначає, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У підготовчому засіданні 01.07.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.07.2021.

07.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивачем наголошено, що станом на сьогодні Рівненська міська рада не розглянула та не прийняла проект рішення щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Це свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та порушення ним вимог Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 22.07.2021 розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача на 16.09.2021.

У судове засідання 22.07.2021 позивач не прибув, просив розглянути справу за відсутності його та представника.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 22.07.2021 судовий розгляд закінчено ухваленням рішення суду.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

22 травня 2020 року Левчик Руслан Васильович , в порядку ст.118 Земельного кодексу України, звернувся до Рівненської міської ради в інтересах ОСОБА_1 із клопотанням (а.а.с.13-20), яким просив:

1. Забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення земельних ділянок в межах міста Рівне, Рівненської області:

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,25 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

2. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок в х міста Рівне, Рівненської області:

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,25 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

3. Розглянути вищенаведені питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об`єктивного та обґрунтованого рішення.

4. Повідомити у встановленому законом порядку і строки про прийняте рішення, шляхом направлення на його адресу належним чином посвідченої копії рішення сесії ради.

До клопотання було долучено: копія довіреності, копія паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера представника та заявника, графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Листом від 09.06.2020 №М-1230/20 Рівненська міська рада повідомила про те, що розглянути клопотання по суті не можливо, оскільки у ньому конкретно не зазначено для якого саме цільового призначення надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки (а.а.с.21-22).

У відповідь на вищевказаний лист Левчик Руслан Васильович в інтересах ОСОБА_1 направив до Рівненської міської ради уточнюючий лист від 27.07.2020 №27/07-07/УР (а.а.с.23-25), яким просив:

1. Забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельну ділянку на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в межах та/або поза межами м.Рівного для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - не більше 0,10 гектара.

2. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах та/або поза межами м.Рівного (картографічні матеріали якої долучено до даного клопотання).

3. Розглянути вищенаведені питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об`єктивного та обґрунтованого рішення.

4. Повідомити у встановленому законом порядку і строки про прийняте рішення, шляхом направлення на його адресу належним чином посвідченої копії рішення сесії ради.

До клопотання було долучено: копія довіреності, копія паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера представника та заявника, графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру, зажадана позивачем земельна ділянка має наступний кадастровий номер: 5610100000:01:034:0020 (а.с.18).

Листом від 06.08.2020 №01-11/409/2 Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило про те, що заяву розглянуто та підготовлено проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність. Після погодження в установленому порядку проект рішення згідно з Регламентом Рівненської міської ради буде переданий секретарю міської ради. Зазначено про звернення до міськвиконкому із проханням продовжити термін розгляду звернення до прийняття рішення Рівненською міською радою, про що буде поінформовано додатково (а.с.26).

23 вересня 2020 року адвокатом Казачуком І.В. в інтересах позивача направлено адвокатський запит №764, яким останній просив надати відомості про результати розгляду клопотання в порядку ст.118 Земельного кодексу України в інтересах ОСОБА_1 та надати залежним чином завірену копію рішення Рівненської міської ради, згідно з яким було розглянуто вище зазначене клопотання (а.а.с.27-28).

У відповідь на адвокатський запит Рівненська міська рада листом від 12.10.2020 №05-1759 повідомила про те, що було підготовлено проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000кв.м у м.Рівному Рівненської області для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Після погодження в установленому порядку проект рішення, згідно з Регламентом міської ради, 25.08.2020 був переданий секретарю міської ради для розгляду його в постійних комісіях та сесії міської гади. Про прийняття міською радою відповідного рішення буде повідомлено додатково в установленому порядку згідно з чинним законодавством (а.с.29).

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктами "в" та "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд встановив, що Левчик Р.В. в інтересах ОСОБА_1 відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України, з метою одержання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки у власність орієнтовною площею 0,10га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) звернувся 27.07.2020 із заявою до Рівненської міської ради.

Проект рішення Рівненської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у місті рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)" підготовлений Управлінням земельних відносин на підставі заяви від 27.07.2021 та оприлюднений на офіційному веб-сайті Рівненської міської ради 11.08.2020 (а.а.с.142-143).

Згідно з витягом з Протоколу №4 засідання постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування від 30.12.2020, комісія ухвалила: не підтримувати проект рішення Рівненської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у місті рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)" та рекомендувати відмовити (а.с.144).

Розпорядженням Рівненського міського голови від 01.02.2021 №118-р "Про п`яте пленарне засідання першої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання" затверджено проект порядку денного п`ятого пленарного засідання першої сесії Рівненської міської ради, до якого за №226 включено питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у місті рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка) (а.а.с.145-147).

За наслідками п`ятого пленарного засідання першої сесії Рівненської міської ради Проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у місті рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)" не набрав необхідної кількості голосів, що підтверджується відміткою на зазначено проекті "Відхилено 11.02.2021" (а.с.142).

Судом достеменно встановлено і сторони не заперечують, що за результатами розгляду заяви позивача сільською радою не було прийняте жодного рішення по суті заяви: ні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні про відмову у його наданні, з наведенням мотивів такої відмови.

Суд зазначає, що відповідно до закону, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в даній справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, зокрема, від 23.05.2018 у справі №825/602/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах міською радою розгляд заяви позивача не мав наслідком жодного визначеного законом результату правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити).

Таким чином, судом встановлено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" (заява №33202/96), "Oneryildiz v. Turkey" (заява №48939/99), "Moskal v. Poland" (заява №10373/05).

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржена поведінка суб`єкта владних повноважень не ґрунтується на матеріальному законі, не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості, а відтак є протиправною бездіяльністю, яка призвела до порушення права позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови в його наданні.

Суд зазначає, що нормою земельного законодавства встановлено право зацікавленої особи розробити проект землеустрою в разі, якщо відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення такого проекту або мотивованої відмови у його наданні.

Однак, вказана норма не скасовує встановленого абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України обов`язку органу місцевого самоврядування розглянути клопотання і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

Суд зауважує, що в разі визнання зацікавленою особою обґрунтованості мотивів відмови, підстави для замовлення такою особою проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди будуть відсутніми.

Та обставина, що чинне земельне законодавство не виокремлює випадку судового оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування в разі неприйняття встановленого законом рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови в наданні такого дозволу, не дає підстав для висновку, що вищевказана протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування не може бути предметом судового спору.

У сукупності викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду клопотання представника позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,10га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд підлягають до задоволення.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що міською радою всупереч приписам ч.7 ст.118 Земельного кодексу України за результатами розгляду клопотання представника позивача не прийнято жодного законного рішення з можливих (надати дозвіл чи відмовити в наданні такого), суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання та за наслідками його розгляду прийняти рішення по суті порушених питань відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовно площею 0,10га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

При цьому, відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №420/5288/18.

За наведеного вище, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи часткове задоволення позову , на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Рівненської міської ради, витрати зі сплати судового збору у сумі 420,40грн, сплачені згідно з квитанцією від 04.12.2020 №96679, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.12).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, ч.ч.1,2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 11.05.2020 №11-05/20-1-ЗД/20 (а.а.с.33-36); додаткову угоду від 10.12.2020 №1 до договору про надання правової допомоги від 11.05.2020 №11-05/20-1-ЗД/20 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с.37), дублікат квитанції від 10.12.2020 №0.0.1935882510.1 щодо оплати правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 11.05.2020 №11-05/20-1-ЗД/20 та додатковою угодою від 10.12.2020 №1 у сумі 5000,00грн (а.с.38).

Як зазначено в абз.268 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N34884/97, п.30, ECHR 1999-V)".

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих представником позивача доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 11.05.2020 №11-05/20-1-ЗД/20 та додатковою угодою від 10.12.2020 №1.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, суд присуджує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо нерозгляду клопотання Левчика Руслана Васильовича , поданого в інтересах ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах міста Рівного.

Зобов`язати Рівненську міську раду повторно розглянути клопотання Левчика Руслана Васильовича , подане в інтересах ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах міста Рівного, та прийняти рішення по суті порушених у клопотанні питань відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Рівненської міської ради, судові витрати у сумі 2920,40грн (з них: 420,40грн - судовий збір, 2500,00грн - витрати на професійну правничу допомогу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Рівненська міська рада (вул.Соборна, буд.12А, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код 34847334).

Повне рішення складено 24 вересня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар