Постанова

від 15.08.2007 по справі 127/14б-02

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

15 серпня 2007 р.                                                                                  

№ 127/14б-02 

  Судова колегія Вищого господарського суду України

у складі :

Полякова Б.М., -головуючого

(доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.

розглянувши  касаційну скаргу

 Білоцерківської ОДПІ, м. Біла Церква

на ухвалу

від 22.03.2007 р. господарського

суду Київської області

у справі

№ 127/14б-02 господарського

суду Київської області

за заявою

ДПІ у м. Біла Церква

до

КП “Білоцерківський авіаремонтний

завод”,  м. Біла Церква

про

банкрутство

арбітражний керуючий

ОСОБА_1

за участю

Прокуратури м. Біла Церква

представники сторін в судове

засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду

Київської області знаходиться справа № 127/14б-02 про банкрутство КП

“Білоцерківський авіаремонтний завод”.

Постановою господарського суду

Київської області від 20.12.2002 р. КП “Білоцерківський авіаремонтний завод”

визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

01.03.2007 р. до господарського

суду Київської області звернувся Перший заступник прокурора м. Біла Церква в

інтересах працівників КП “Білоцерківський авіаремонтний завод” з вимогою

визнати та включити до реєстру вимог кредиторів суму компенсації втрати частини

заробітної плати у зв'язку з порушення строків її виплати у розмірі 207 899,79

грн. 

Ухвалою господарського суду

Київської області від 22.03.2007 р. (суддя Короткевич О.С.) заяву Першого

заступника прокурора м. Біла Церква про визнання кредиторських вимог по виплаті

компенсації працівникам у зв'язку з затримкою термінів виплати заробітної плати

і включення її до реєстру вимог кредиторів задоволено. Зобов'язано ліквідатора

банкрута  арбітражного керуючого ОСОБА_1

включити у другу чергу реєстру вимог кредиторів КП “Білоцерківський

авіаремонтний завод” вимоги працівників боржника по виплаті компенсації у

зв'язку з затримкою термінів виплати заробітної плати в сумі 207 899,79 грн.

Не погоджуючись з винесеною

ухвалою, кредитор боржника -Білоцерківська ОДПІ звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати

ухвалу господарського суду Київської області від 22.03.2007 р.

На думку заявника касаційної

скарги, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, зокрема ст.

14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” (далі -Закон).

Обговоривши доводи касаційної

скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої

інстанції, заборгованість по заробітній платі перед працівниками боржника

погашена в процедурі банкрутства в повному обсязі, однак сума компенсації за

затримку виплати заробітної плати, стягнута рішеннями суду до порушення справи

про банкрутство, включена до реєстру вимог кредиторів не була та відповідно

ліквідатором банкрута не виплачувалася.

В силу ч. 6 ст. 14 Закону

розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів

відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати згідно із заявами таких

кредиторів та даними обліку боржника.

                    Наведена норма свідчить про

те, що кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, є привіле йованими,

тобто незалежно від того заявили вони свої вимоги до боржника чи ні, їхні

вимоги включаються арбітражним керуючим згідно з даними облі ку боржника окремо

до реєстру вимог кредиторів.

          На вимоги привілейованих

кредиторів  не  поширюється дія мораторію на задоволення

вимог кредиторів (ч. 6 ст. 12 Закону) та правові наслідки граничного строку (ч.

2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону).

          В той же час, сплив строку,

встановленого для подання заяви з грошовими вимогами до боржника, позбавляє

кредитора з заробітної плати права стати конкурсним кредитором у справі про

банкрутство.

Отже, у разі заявлення вимог щодо

виплати заробітної плати після затвердження реєстру вимог кредиторів,  до реєстру підлягають включенню не вимоги

певних кредиторів, а вимоги щодо заробітної плати. Тобто, суд включає такі

вимоги до реєстру знеособлено.

Посилання заявника касаційної

скарги на те, що кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати мають

право подати до суду письмові заяви з вимогами до боржника та у випадку такого

звернення вказані кредитори автоматично стають конкурсними, у зв'язку з чим на

них розповсюджуються положення ст. 14 Закону, визнаються судом

необґрунтованими.

Факт подання в порядку ч. 1 ст. 14

Закону письмової заяви з вимогами щодо однієї частини заборгованості із

заробітної плати не поширює правові наслідки граничного строку (ч. 2 ст. 14, ч.

5 ст. 31 Закону) на іншу частину такої заборгованості, яка заявлена своєчасно

не була.

Між тим, відповідно до ст. ст. 1, 2

Закону України "Про оплату праці", підп. 2.2.8 п. 2.2 Інструкції зі

статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету

статистики України від 13.10.2004 р. № 5, суми компенсації працівникам втрати

частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відносяться

до додаткової заробітної плати.

Отже, такі вимоги належать до вимог

щодо виплати заробітної плати у розумінні ст. ст. 1, 12, 14 Закону та

підлягають включенню до другої черги реєстру вимог кредиторів, оскільки є

вимогами, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками

підприємства-банкрута, відповідно до ст. 31 Закону.

За таких обставин справи ухвала

суду першої інстанції про зобов'язання ліквідатора банкрута включити у другу

чергу вимоги працівників боржника по виплаті компенсації втрати частини

заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати в сумі 207 899,79

грн. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та

підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись

ст. ст. 1, 12, 14, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 1115, 1117,

1119 -11111 Господарського процесуального кодексу

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ

залишити без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду Київської

області від 22.03.2007 р. у справі № 127/14б-02 залишити без змін.

Головуючий                                                                          

Б.М. Поляков

         Судді                                                                                      

Н.Г. Ткаченко

Л.Й. Катеринчук