Постанова

від 21.09.2021 по справі 910/9737/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2021 р.м. Київ Справа№ 910/9737/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Островерхій В.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 (повний текст рішення складено 05.04.2021)

у справі № 910/9737/19 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління

до Публічного акціонерного товариства РВС Банк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Перша будівельно-монтажна група

про стягнення 151 200,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Західного регіону України (далі по тексту - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі по тексту - позивач 1), Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі по тексту - позивач 2) до Публічного акціонерного товариства РВС Банк (далі по тексту - відповідач) про стягнення банківської гарантії на суму 151 120,00 грн та судовий збір у розмірі 2 266,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач зобов`язався сплатити на користь позивача 151 120,00 грн за договором про надання гарантії №3241-18Г від 25.05.2018 у випадку невиконання принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельно-монтажна група , умов Договору підряду №137 від 31.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Перша будівельно-монтажна група (далі по тексту - третя ососба).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/20 у задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що Договір підряду №137 від 31.05.2018 припинив свою дію 08.10.2018 у зв`язку із його достроковим розірванням, а вимога Бенефіціара про сплату за Гарантією отримана відповідачем 09.10.2018, тобто вже після того, як зобов`язання Банку за гарантією були припинені.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Заступник керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону (далі по тексту - апелянт) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що за умовами банківської гарантії №3241-18Г від 25.05.2018 строк її дії до 31.01.2019 включно або до повного виконання своїх зобов`язань принципалом. Позивач 2 пред`явив письмову вимогу до відповідача про сплату коштів за гарантією 01.10.2018, тобто до 31.01.2019, а також до розірвання Договору (08.10.2018), виконання якого забезпечувалось гарантією.

Прокурор повідомив суд апеляційної інстанції про те, що наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 Про день початку роботи обласних прокуратур днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

З дня початку роботи обласних прокуратур, відповідно до п. 3 до наказу Генерального прокурора від 05.02.2020 №66 Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сферах (на правах обласних прокуратур) юридичну особу Військова прокуратура Західного регіону України перейменовано у Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сферах Західного регіону (на правах обласної прокуратури) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9737/19. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 задоволено клопотання Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/19 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/19. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 20.07.2021. Розгляд апеляційної скарги призначити на 27.07.2021 о 12 год. 45 хв.

20.07.2021 на офіційну електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив відповідача на апеляційну скаргу прокурора, за яким відповідач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Першого заступника Спеціалізованої прокуратури Західного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що 12.10.2018 Банк відмовив у розгляді вимоги від 01.10.2018 №303/23/3/4385, оскільки вимога подана після закінчення строку дії договору, який було розірвано в односторонньому порядку Бенефіціаром з 08.10.2018.

Банк зазначає, що Бенефіціар не звертався до Банку із повторною вимогою згідно ст. 565 Цивільного кодексу України, а тому Банк не може вважатись таким, що прострочив зобов`язання за Гарантією.

Крім того, як зазначає відповідач пред`явлена кредитором (Бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми у розмірі 151 200,00 грн не відповідає умовам Банківської гарантії №3241-18Г від 25.05.2018, оскільки на вимозі від 01.10.2018 відсутня печатка Бенефеціара.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці 27.07.2021, сформовано для розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у справі №910/9737/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі № 910/9737/19 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.09.2021 о 12 год. 20 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Владимиренко С.В. з 06.09.2021 по 09.09.2021 у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2021 розгляд справи №910/9737/19 призначено на 21.09.2021 о 12 год. 45 хв.

Позивач 2 та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник прокуратури у судовому засіданні 21.09.2021 підтримав свої вимоги та доводи, наведені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник позивача 1 у судовому засіданні 21.09.2021 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/19 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача 1 та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до абзаців 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно абзаців 1-3 частини 4 цієї ж статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5).

Відповідно до правової позиції, викладеної в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманими від суб`єкта владних повноважень, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва.

З огляду на вказане, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.01.2019 у справі №909/516/18, погодившись з доводами прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Відповідно до п. 61 постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №910/11919/17 згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Обгрунтовуючи звернення до суду в особі Міністерства оборони України та Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, як органів, уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, оскільки вказані органи належним чином не здійснюють захист інтересів держави представницькими засобами.

Військова прокуратура Західного регіону України звернулась до Міністерства оборони України із листом №05/02-322вих-19 від 13.06.2019 щодо необхідності звернення до суду, оскільки несвоєчасне виконання третьою особою умов Договору підряду призвело до неналежного виконання забезпечення потреби Збройних Сил України, чим порушено інтереси держави. (т.1, а.с. 61-63).

Листом від 21.06.2019 №515/8/2901 Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління вказало на порушення Банком інтересів держави в особі позивачів щодо стягнення в Державний бюджет України суми гарантії, а тому позивач 2 не заперечує проти звернення прокуратурою до суду із даним позовом. (т.1, а.с. 64).

Верховний Суд у своїх постановах від 04.04.2019 у справі №924/349/18, від 16.04.2019 №910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/19 зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захисту інтересів держави.

Невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторонами, які укладають договори підряду з Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, та які відповідно за результатами процедури закупівлі забезпечуються банківською гарантією, спричиняє шкоду державі. В свою чергу, спори, які виникають щодо неефективності використання коштів державного бюджету порушують економічні інтереси держави, що відповідно покладає на прокуратуру України право представництва інтересів держави в суді. Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду із даним позовом за захистом інтересів держави, оскільки спори, що виникають щодо неефективного використання коштів порушують економічні інтереси держави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25.05.2018 між Публічним акціонерним товариством РВС БАНК (далі по тексту - Гарант) та Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі по тексту - Бенефіціар) укладено Договір про надання Гарантії №3241-18Г (далі по тексту - Договір гарантії), за умовами якої якого Банк зобов`язався сплатити на користь Бенефіціара суму гарантії у розмірі 151 120,00 грн у випадку невиконання Принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельно-монтажна група своїх зобов`язань перед Бенефіціаром. Зокрема, Гарант безвідклично зобов`язався упродовж 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги Бенефеціара про настання гарантійного випадку, викладеної українською мовою, виплатити Бенефеціару суму, зазначену у вимозі, у якій Бенефеціар заявляє про те, що Принципалом не виконано або неналежно виконано свої зобов`язання за Договором. Гарантія надається у забезпечення зобов`язань принципала за договором, що буде укладений відповідно до оголошення UA-2018-04-25-002404-a. (т.1, а.с. 100-102).

31.05.2018 між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі по тексту - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельно-монтажна група (далі по тексту - Генпідрядник) укладено Договір підряду від 31.05.2018 № 137 (далі по тексту - Договір) на виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування за адресою: Рівненська область, м. Рівне, військове містечко № 2, вул. Соборна, 364 (далі - Об`єкт). (т.1, а.с. 25-42).

Згідно п. 1.2 Договору Генпідрядник зобов`язується у строк, що не перевищує 210 календарних днів з дати укладення Договору виконати роботи з будівництва та передати їх Замовнику, а останній прийняти і оплатити виконані роботи. Договірна ціна за Договором становить 15 112 000,00грн., у тому числі ПДВ-2518666,67грн. (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1.4 Договору передбачено, що Замовник може надавати Генпідряднику попередню оплату (аванс) на виконання робіт по Об`єкту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти та Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 за таких умов:

а) аванс надається Генпідряднику за наявності рішення головного розпорядника коштів Замовника;

б) аванс надається на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів;

в) розмір попередньої оплати не може перевищувати 30% (тридцять) відсотків вартості від річного обсягу робіт;

г) Генпідрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом 3 (трьох) місяців після одержання попередньої оплати. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються Замовнику;

д) для отримання попередньої оплати Генпідрядник повинен письмово звернутися до Замовника та узгодити з ним перелік витрат, на які передбачено використати отримані кошти.

Відповідно до п. 5.1.5 Договору зміна строків виконання робіт та передачі Об`єкта Замовнику здійснюється шляхом підписання Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили).

Передача виконаних робіт по Об`єкту Генпідрядником та їх приймання Замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-2, № КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо (п. 5.2.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2018, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання Сторонами (п. 10.1 Договору).

05.06.2018 відповідач звернувся до позивача-2 з листом за вих. № 55-161 з переліком необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів для початку будівництва та отримання попередньої оплати. (т.1, а.с. 43).

20.06.2018 відповідачу перераховано попередню оплату у сумі 1 511 200 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.06.2018 № 261. (т.1, а.с. 44).

Позивач 2 звернувся до відповідача із листом №303/23/3/4469 щодо надання письмового звіту про використання попередньої оплати та повернення невикористаної попередньої оплати. (т.1, а.с. 45). Відповідь на зазначений лист Замовник не отримав.

18.09.2018 під час здійснення Замовником контролю та технічного нагляду за виконанням робіт відповідно до п.п. 6.2.2. Договору встановлено, що Генпідрядником порушується строк завершення виконання робіт будь-якого етапу, визначеного у п. 5.1.1. Договору.(т.1, а.с. 47).

Відповідно до поетапного календарного графіку виконання робіт (додаток 2 Договору) завершення робіт першого етапу передбачено до 15.07.2018 з виконанням робіт: земляні роботи, улаштування фундаменту, монолітного поясу по фундаменту, вводів інженерних мереж, розведення мереж каналізації та водопостачання нижче відмітки 0 та улаштування підлоги по ґрунту до відмітки 0. (т.1, а.с. 48).

Однак, третя особа не виконала своїх зобов`язань щодо завершення робіт першого етапу на суму 583 450,45 грн та другого етапу на суму 1 054 067,59 грн у обумовлені Договором строки, що визначено відомістю обсягів робіт, про що зазначено у позові, відносно чого учасники судового процесу не заперечують.

Згідно п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.

Замовник направив ПАТ РВС БАНК письмову вимогу від 01.10.2018 №303/23/3/4387 щодо сплати грошового забезпечення у розмірі 151 120,00 грн за Банківською гарантією від 25.05.2018 №3241-18Г. (т.1, а.с. 55).

Відповідач листом від 12.10.2018 № 1457/18 відхилив вимогу позивача з огляду на закінчення строку дії договору, який було розірвано 08.10.2018. (т.1, а.с. 56).

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 2 ст. 509 ЦК зазначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (ч.ч. 1, 3 ст. 875 ЦК).

Згідно термінів визначених у ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі , в редакції чинній на дату укладення Договору, договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ч.ч 1, 4 ст. 36 вказаного Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Згідно ст. 846 ЦК строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Умовами Договору сторони погодили, що термін завершення виконання робіт по об`єкту - не пізніше ніж через 210 (двісті десять) календарних днів з дати укладення Договору, а саме до 27 грудня 2018, у тому числі за етапами: 1 етап: не пізніше ніж через 45 (сорок п`ять) календарних днів з дати укладення Договору, а саме до 14 липня 2018 року - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: земляні роботи; улаштування фундаменту; улаштування монолітного поясу по фундаментам; улаштування вводів інженерних мереж; розведення мереж каналізації та водовідведення нижче відм. 0; улаштування підлоги по ґрунту по відм. 0.

2 етап: не пізніше ніж через 80 (вісімдесят) календарних днів з дати укладення Договору, а саме до 19 серпня 2018 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних 1-го поверху з перемичками; улаштування монолітного поясу по стінам 1-го поверху; монтаж плит перекриття 1-го поверху з монолітними ділянками.

3 етап: не пізніше ніж через 120 (сто двадцять) календарних днів з дати укладення Договору, а саме до 28 вересня 2018 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних 2-го поверху з перемичками; улаштування монолітного поясу по стінам 2-го поверху; монтаж плит перекриття 2-го поверху з монолітними ділянками; монтаж вікон 1-го поверху; прокладка внутрішніх мереж електропостачання на 1-му поверсі; прокладка внутрішніх мереж тепло-, водопостачання та каналізації на 1-му поверсі; улаштування стін (перегородок) 1-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 1-го поверху; монтаж сходів між 1-м та 2-м поверхом.

4 етап: не пізніше ніж через 160 (сто шістдесят) календарних днів з дати укладення Договору, а саме до 07 листопада 2018 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: улаштування стін цегляних горища; улаштування покрівлі; монтаж вікон 2-го поверху та горища; прокладка внутрішніх мереж електропостачання на 2-му поверсі; прокладка внутрішніх мереж тепло-, водопостачання та каналізації на 2-му поверсі; внутрішня штукатурка та облицювання керамічною плиткою стін 1-го поверху; монтаж профілів підвісних стель 1-го поверху; улаштування бетонної стяжки підлоги 2-го поверху; улаштування зовнішніх сходів.

5 етап: не пізніше ніж через 200 (двісті) календарних днів з дати укладення Договору, а саме до 17 грудня 2018 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: внутрішня штукатурка та облицювання керамічною плиткою стін 2-го поверху; монтаж профілів підвісних стель 2-го поверху; утеплення та оздоблення фасаду; улаштування зливної системи; встановлення внутрішній дверей; внутрішні оздоблювальні роботи (монтаж стельового гіпсокартону, штукатурка стін та стель, улаштування підлоги, монтаж армотронгу, поклейка шпалер, фарбування та покриття лаком тощо); встановлення сантехнічних приладів; улаштування світильників та електрофурнітури; благоустрій території; інші будівельні роботи відповідно до проекту.

6 етап: не пізніше ніж через 210 (двісті десять) календарних днів з дати укладення Договору, а саме до 27 грудня 2018 - повинні бути завершені наступні будівельні роботи: під`єднання будівлі до зовнішніх інженерних мереж тепло-, електро-, водопостачання та каналізації; наведення порядку на об`єкті та прилеглій території (вивіз усього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо); підготовка будівлі до передачі в експлуатацію Замовнику (передача виконавчої, технічної та іншої документації на Об`єкт, будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при його будівництві); усунення недоліків, виявлених Замовником при прийнятті Об`єкта.

З урахуванням зазначених етапів робіт та граничних строків їх виконання Гендпідрядником розробляється Календарний графік виконання робіт.

Згідно п. 5.2.4 Договору передача виконаних робіт по Об`єкту Генпідрядником та їх приймання Замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-2, № КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо.

Судом встановлено, що 18.09.2018 під час здійснення Замовником контролю та технічного нагляду за виконанням робіт відповідно до п.п. 6.2.2. Договору встановлено, що Генпідрядником порушується строк завершення виконання робіт будь-якого етапу, визначеного у п. 5.1.1. Договору. (т.1, а.с. 47).

Відповідно до поетапного календарного графіку виконання робіт (додаток 2 Договору) завершення робіт першого етапу передбачено до 15.07.2018 з виконанням робіт: земляні роботи, улаштування фундаменту, монолітного поясу по фундаменту, вводів інженерних мереж, розведення мереж каналізації та водопостачання нижче відмітки 0 та улаштування підлоги по ґрунту до відмітки 0; завершення робіт по другому етапу до 19 серпня 2018, а саме: улаштування стін цегляних 1-го поверху з перемичками; улаштування монолітного поясу по стінам 1-го поверху; монтаж плит перекриття 1-го поверху з монолітними ділянками, проте третя особа не виконала своїх зобов`язань щодо завершення робіт першого етапу на суму 583 450,45 грн та другого етапу на суму 1 054 067,59 грн у визначені Договором строки, що визначено відомістю обсягів робіт, про що зазначено у позові, відносно чого не заперечують учасники судового процесу.

В ч. 1 ст. 612 ЦК встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 8 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі забезпечення тендерної пропозиції - надання забезпечення виконання зобов`язань учасника перед замовником, що виникли у зв`язку з поданням тендерної пропозиції, у вигляді такого забезпечення, як гарантія.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610 ЦК зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК) передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно ст. 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 560 ЦК за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії.

За змістом положень статей 561, 566 ЦК гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно ст. 562 ЦК зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Як вже встановлено судом, 25.05.2018 відповідач (Гарант) зобов`язався сплатити на користь позивача 2 суму Банківської гарантії (151 120,00 грн) у випадку невиконання Принципалом (третьою особою) своїх зобов`язань за Договором на закупівлю: Будівництво будівлі казарми поліпшення планування, в/м №2, м. Рівне, Рівненська область .

Гарант безвідклично зобов`язався протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання письмової вимоги Бенефіціара про настання гарантійного випадку, викладеної українською мовою, виплатити Бенефеціару суму, зазначену у вимозі, у якій Бенефеціар заявляє про те, що Принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за Договором, загальної суми цієї Гарантії, що складає 151 120,00 грн.

Письмова вимога Бенефіціара повинна бути підписана уповноваженою особою Бенефіціара, скріплена печаткою Бенефіціара та відправлена на поштову адресу Гаранта: України, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58.

Відповідно до ст. 563 ЦК у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

За приписами ст. 564 ЦК після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Позивач 2 звернувся до відповідача із вимогою від 01.10.2018 №303/23/3/4386 про виплату суми Гарантії, яка складає 151 120,00 грн у визначені Гарантією строки (протягом п`яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги Бенефіціара), яка всупереч Банківської гарантії не скріплена печаткою Бенефіціара. (т.1, а.с. 55).

Судом встановлено і зазначене не спростовується учасниками процесу, що вказану вимогу відповідачем отримано 09.10.2018.

В свою чергу відповідач листом №1457/18-БГ від 12.10.2018 відмовив позивачу 2 у задоволенні вимоги №303/23/3/4386 від 01.10.2018, посилаючись на розірвання з 08.10.2018 Договору, а тому згідно умов Гарантії зобов`язання Банку припинилось 08.10.2018, в той час як вимогу Банком отримано 09.10.2018, отже у останнього відсутні підстави для сплати за Гарантією. (т.1, а.с. 56).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 565 ЦК гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

За умовами Гарантії №3241-18Г від 25.05.2018 Гарант має право відмовити Бенефіціару у задоволенні його вимоги, у тому випадку, якщо Вимога по Гарантії надана Банку-Гаранту після закінчення строку дії Гарантії.

Зобов`язання Гаранта за цією Гарантією припиняються у разі: 1) сплати Бенефіціару загальної суми цієї Гарантії; 2) закінчення строку, на який видана Гарантія; 3) відмови Бенефіціара від своїх прав за Гарантією шляхом повернення Гаранту оригіналу цієї Гарантії та/або подання Бенефіціаром письмової заяви про звільнення Гаранта від обов`язків за Гарантією; 4) закінчення строку дії Договору.

Ця Гарантія діє з моменту її надання по 31.12.2019 включно або до повного виконання своїх зобов`язань Принципалом.

Ця Гарантія цілком і автоматично втрачає свою силу після закінчення її дії, незалежно від того, чи була вона ним повернута чи ні. Зобов`язання по цій Гарантії припиняються із закінченням строку дії Гаранта. Будь-яка вимога стосовно Гарантії повинна бути одержана Гарантом не пізніше дати закінчення строку дії Гарантії, з наступного дня після настання якої ця Гарантія втрачає чинність, незалежно від того, чи буде вона повернута для анулювання чи ні. Гарант не несе відповідальності за затримки в наданні документів з вини пошти, а також затримки при оформлені відповідних документів.

Згідно інформації, яка розміщена на сайті Уповноваженого органу ( http://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-04-25-002404-a , Бенефіціар розірвав Договір 08.10.2018, отже основне зобов`язання є припиненим з 08.10.2018.

В той же час, вимогу Бенефіціара про виплату гарантії Гарантом отримано 09.10.2018, що і стало підставою для відмови у задоволенні вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 565 ЦК якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Доказів повторного звернення Бенефіціаром до Гаранта із вимогою матеріали даної справи не містять.

Згідно ст. 566 ЦК обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до ст. 568 ЦК зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

За умовами Гарантії зобов`язання Гаранта припиняються у разі закінчення строку ді Договору, Гарантія цілком і автоматично втрачає свою силу після закінчення строку її дії, Гарант має право відмовити Бенефіціару у задоволенні його вимоги, у випадку, якщо вимога по Гарантії надана Банку-Гаранту після закінчення строку дії Гарантії. Таким чином, враховуючи закінчення строку дії Договору шляхом його розірвання з 08.10.2018, Гарант має право відмовити у задоволені вимоги Бенефіціара, яка надана йому після закінчення строку дії Гарантії.

Крім того, Бенефіціар не скористався своїм правом та повторно не звернувся до Банку із вимогою відповідно до ч. 3 ст. 565 ЦК.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при ухваленні даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Західного регіону задоволенню не підлягає.

Судовий збір за апеляційний перегляд покладається на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сферах Західного регіону відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі № 910/9737/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 у справі №910/9737/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

4. Матеріали справи №910/9737/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.09.2021.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова