Постанова

від 01.07.2021 по справі 910/23198/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2021 р. Справа№ 910/23198/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кунец Ес Сі Джі" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 (повний текст підписано 02.04.2020)

у справі №910/23198/16 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський алюмінієвий завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кунец Ес Сі Джі"

про стягнення 236 877,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кунец Ес Сі Джі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський алюмінієвий завод"

про стягнення 516 242,75 грн.

В судовому засіданні 01.07.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/23198/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Броварський алюмінієвий завод задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Кунец Ес Сі Джі 172 000 грн. передплати, 22 158, 60 грн. 3% річних, 75 336 грн. збитків від інфляції; в іншій частині позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кунец Ес Сі Джі відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Кунец Ес Сі Джі звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/23198/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Броварський алюмінієвий завод повністю та задовільнити зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кунец Ес Сі Джі повністю.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Броварський алюмінієвий завод (далі - ТОВ Броварський алюмінієвий завод , позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кунец Ес Сі Джі (далі - ТОВ Кунец Ес Сі Джі , відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 172 000 грн., перерахованих в якості передоплати за виконання робіт; інфляційного збільшення заборгованої суми в розмірі 15 222 грн., три проценти річних від простроченої суми заборгованості, в розмірі - 4 324 грн.; пені за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 45 331 грн.

Позовні вимоги уточнювались, згідно із заявами від 31.01.2017 (отримана судом 01.02.2017), від 30.08.2019. В межах справи відповідно до заяви від 30.08.2019 розглянуті вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 309 966, 48 грн. (247 336 грн. основного боргу з урахуванням інфляції, сплати 40 471, 88 грн. пені та 22 158, 60 грн. 3% річних).

Ухвалою суду від 02.09.2019 було прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

У зустрічному позові ТОВ Кунец Ес Сі Джі просить стягнути з ТОВ Броварський алюмінієвий завод основний борг за договором № 16-413 від 20.01.206 та додатковими угодами № 1 від 02.02.2016, № 2 від 22.09.2016 та № 3 від 02.12.2016 до договору, що становить 367 384, 69 грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 28 172, 74 грн., інфляційні збитки у розмірі 120 685, 32 грн., всього стягнути 516 242, 75 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/23198/16 позов ТОВ Броварський алюмінієвий завод задоволено частково; стягнуто з ТОВ Кунец Ес Сі Джі 172 000 грн. передплати, 22 158, 60 грн. 3% річних, 75 336 грн. збитків від інфляції; в іншій частині позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ТОВ Кунец Ес Сі Джі відмовлено.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- позивач перерахував на рахунок відповідача передплату в розмірі 172 000,00 грн., тоді як роботи, передбачені договором № 16-413 від 20.01.2016 у встановлений п. 1.5 договору строк не виконані;

- відповідач за первісним позовом не надав суду належних доказів виконання своїх зобов`язань за договором № 16-413 від 20.01.2016, оскільки акт, на який посилається останній, з боку позивача за первісним позовом не підписаний, що є порушенням п.2.2 та п.2.3 вказаного договору;

- у висновку експертів Київської незалежної судово-експертної установи від 15.07.2019 № 2840 зазначено, що роботи, які передбачені договором № 16-413 від 20.01.2016 в повному обсязі не виконані, якість виконаних робіт не відповідає вимогам договору, а отже є не придатними для використання результати виконаних робіт відповідно до договору № 16-413 від 20.01.2016 та технічного завдання на встановлення лінії автоматичної подачі профілю, у роботах, які виконані за договором № 16-413 від 20.01.2016 наявні недоліки і такі недоліки належать до істотних;

- в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 40 471,88 грн. судом відмовлено, оскільки пеня не передбачена договором № 16-413 від 20.01.2016.

Відмову у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції обґрунтував тим, що додані до зустрічної позовної заяви копії додаткових угод № 1 від 02.02.2016, № 2 від 22.09.2016, № 3 від 02.12.2016 та актів приймання - передачі робіт за вказаними додатковими угодами від 01.04.2016 № 117, від 26.09.2016 № 16/09/3, від 01.12.2016 № 394, від 08.12.2016 № 395, а також видаткової накладної № 393 від 01.12.2016 не підписані уповноваженим представником відповідача за зустрічним позовом, не скріплені його печаткою, а тому не становлять невід`ємну частину укладеного між сторонами договору та не є належними доказами у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ Кунец Ес Сі Джі звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/23198/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Броварський алюмінієвий завод повністю та задовільнити зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кунец Ес Сі Джі повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач за первісним/позивач за зустрічним позовом посилається на наступне:

- судом першої інстанції до спірних правовідносин було застосовано ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, проте договірний характер відносин виключає її застосування;

- претензія, на яку посилався суд першої інстанції, за своєю правовою природою є виключно пропозицією досудового врегулювання між сторонами відносин, а не односторонньою відмовою від договору, як помилково вказав суд першої інстанції у судовому рішенні;

- у претензії від 19.08.2016 № 007-2/2016 не йде мова про розірвання договору після завершення призначеного семиденного строку, як про це зазначає суд першої інстанції; дана претензія передбачає подальші дії щодо розірвання договору, яких зі сторони позивача за первісним позовом здійснено не було;

- суд невірно встановив, що зобов`язання за договором були не виконані, такі висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки у висновку експертів детально та поетапно розписано перелік робіт, які було виконано відповідачем за первісним позовом;

- суд першої інстанції не дослідив використання відповідачем за первісним позовом авансових сум, розмір такого використання та чи є підстави, на які посилається позивач за первісним позовом, повертати йому зазначені кошти;

- суд першої інстанції не дослідив усіх доказових фактів, що слугувало неправильному вирішенню справи; рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки ним повно не встановлено фактичних обставин справи;

- у порушення ст.ст. 207, 210, 214 ГПК України суд першої інстанції залишив без розгляду заяву ТОВ Кунец Ес Сі Джі про виклик у судове засідання експертів, для роз`яснення складеного ними Висновку експертів № 2840 від 15.07.2019 і надання відповідей на питання, які виникли по справі у зв`язку з викладеним висновком;

- судом першої інстанції не було досліджено акти прийому-передачі робіт за договором № 117 від 01.04.2016, № 74 від 01.03.2016, № 394 від 01.12.2016, № 395 від 08.12.2016, які були підписані у односторонньому порядку; не враховано, що відповідач за зустрічним позовом, жодного разу не повідомляв уповноважену особу ТОВ Кунец Ес Сі Джі про факт неналежного виконання останнім умов договору та не надав своїх зауважень щодо якості, об`єму, строків виконаних робіт та не повідомляв представників ТОВ Кунец Ес Сі Джі про необхідність складання акту неналежного виконання робіт з переліком необхідних доопрацювань за договором;

- судом не було досліджено та надано належну оцінку акту № 16/09/3 прийому-передачі робіт від 26.09.2016, підписаного представниками обох сторін, в якому зазначено, що станом на 01.03.2016 виконавець виконав додаткові роботи з ремонту та приведенню в робочий стан кривошипного пресу для встановлення на ньому лінії автоматичної подачі профілю;

- судом першої інстанції не було досліджено та надано належну оцінку акту огляду системи подачі заготовки в зону штамповки від 08.12.2016; сторони додатково дійшли згоди щодо модернізації лінії автоматичної подачі профілю (Додаткова угода № 2 від 22.09.2016), у зв`язку з чим було прийнято рішення щодо купівлі додаткового обладнання; для проведення пусконалагоджувальних робіт замовленого пневматичного обладнання, яке знаходилось на території замовника, було залучено і ТОВ Камоцці , які здійснили перевірку та огляд системи подачі заготівлі в зону штампування; в результаті перевірки та огляду пневматичної системи подачі профілю зауважень стосовно виконаних робіт та монтажу пневматичного обладнання CAMOZZI не було, що підтверджується актом від 08.12.2016, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 16.07.2020.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги у справі відкладався, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 01.07.2021.

До справи під час апеляційного провадження апелянтом (ТОВ Кунец Ес Сі Джі ) подані заяви про виклик експерта (надходження до суду 08.07.2020; 29.07.2020); від Київської незалежної судово-експертної установи надійшов лист щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та надсилання письмових питань по справі №910/23198/16 (надходження до суду 01.04.2021); від позивача за первісним позовом 29.06.2021 отримані пояснення щодо поставлених питань експертам.

Явка представників сторін

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати прийняти нове про відмову у задоволенні первісного позову та ухвалити рішення про задоволення зустрічного позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

20.01.2016 між ТОВ Кунец Ес Сі Джі як виконавцем та ТОВ Броварський алюмінієвий завод (замовник) укладений договір на виконання робіт № 16-413.

Відповідно до умов вказаного договору (п. 1.2) виконавець виконує такі роботи: комплекс робіт по заміні шафи керування і установки автоматичної лінії подачі профілю на кривошипний прес серії КД у кількості 1 (одна) одиниця, згідно технічного завдання, яке є невід`ємною частиною даного договору (додаток № 1).

Згідно п. 1.5 договору № 16-413 від 20.01.2016 виконавець зобов`язувався виконати всі роботи, передбачені договором протягом 40 календарних днів від дати отримання передоплати (п. 3.2.1 договору).

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що передоплата в розмірі 80% від вартості робіт має бути виплачена протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати підписання сторонами даного договору.

Загальна вартість робіт складає 179 166, 67 грн., ПДВ 20% - 35 833, 33 грн., разом з ПДВ 215 000, 00 грн. ( п. 3.1 договору ).

Сума передплати в розмірі 172 000 грн. сплачена відповідачу згідно з платіжним дорученням від 21.01.2016 № 1491.

Роботи, передбачені договором № 16-413 від 20.01.2016, у встановлений п. 1.5 договору строк не виконані.

У вересні 2016 відповідачу за первісним позовом направлена претензія з вимогою виконати свої зобов`язання за договором № 16-413 від 20.01.2016 або повернути перераховані кошти.

На день розгляду судом справи комплекс робіт по заміні шафи керування і установки автоматичної лінії подачі профілю на кривошипний прес серії КД відповідачем за первісним позовом не виконані і кошти не повернуті.

Задовольняючи вимоги первісного позову у справі, суд першої інстанції враховував наступне:

- відповідач за первісним позовом не надав суду належних доказів виконання своїх зобов`язань за договором № 16-413 від 20.01.2016, оскільки акт, на який посилається останній, з боку позивача за первісним позовом не підписаний, що є порушенням п.2.2 та п.2.3 вказаного договору, якими передбачено, що приймання та передача виконаних робіт здійснюється в присутності належним чином уповноважених представників сторін, а факт виконання робіт засвідчується підписаним сторонами актом прийому - передачі виконаних робіт;

- у висновку експертів Київської незалежної судово-експертної установи від 15.07.2019 №2840, на який посилається відповідач за первісним позовом, зазначено, що роботи, які передбачені договором № 16-413 від 20.01.2016 в повному обсязі не виконані, якість виконаних робіт не відповідає вимогам договору, а отже є не придатними для використання результати виконаних робіт відповідно до договору № 16-413 від 20.01.2016 та технічного завдання на встановлення лінії автоматичної подачі профілю, у роботах, які виконані за договором № 16-413 від 20.01.2016, наявні недоліки і такі недоліки належать до істотних;

- статтею 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові;

- відповідно до п. 6.1 договору № 16-413 від 20.01.2016 договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 20.03.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором;

- дострокове розірвання договору за ініціативою замовника можливе у випадках передбачених чинним законодавством України (п. 6.3 договору);

- частиною 2 ст. 849 ЦК України передбачено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків;

- у вересні 2016 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією № 007-2/2016 від 19.08.2016 щодо виконання своїх зобов`язань за договором № 16-413 від 20.01.2016 у семиденний строк від дати отримання претензії, а також було попереджено про те, що у випадку невиконання умов претензії після завершення призначеного строку, вказаний договір буде розірваний відповідно до ст. 849 ЦК України ;

- оскільки відповідач за первісним позовом свої зобов`язання за умовами договору № 16-413 від 20.01.2016 зобов`язаний був виконати у строк до 03.03.2016, але останнім зобов`язання так і не були виконані, перераховані позивачем за первісним позовом кошти в розмірі 172000,00 грн. набуті відповідачем за первісним позовом безпідставно.

З посиланням на ст. 1212 ЦК України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги первісного позову в частині стягнення з відповідача передплати в розмірі 172 000,00 грн., 3% річних в розмірі 22 158,60 грн. та збитків від інфляції в розмірі 75 336,00 грн.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 40 471,88 грн., суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, оскільки пеня не передбачена договором № 16-413 від 20.01.2016.

По зустрічному позову ТОВ Кунец Ес Сі Джі суд першої інстанції прийняв рішення про відмову у його задоволенні, при встановленні наступного:

- відповідно до умов договору № 16-413 від 20.01.2016 позивач за зустрічним позовом (виконавець) зобов`язався виконати роботи по заміні шафи керування і установки автоматичної лінії подачі профілю на кривошипний прес серії КД у кількості 1 (одна) одиниця, згідно технічного завдання, яке є невід`ємною частиною даного договору;

- пунктом 1.6 вказаного договору передбачено, що інші роботи, необхідність в яких може виникнути в ході виконання робіт та які не передбачені договором, виконуються виконавцем після підписання додаткової угоди із замовником;

- після завершення виконання відповідних робіт, передбачених цим договором, виконавець надсилає замовнику письмове повідомлення про готовність до передачі виконаних робіт ( п. 2.1 договору );

- приймання та передача виконаних робіт здійснюється в присутності належним чином уповноважених представників сторін ( п. 2.2 договору );

- факт виконання робіт засвідчується підписаним сторонами акта прийому - передачі виконаних робіт ( п. 2.3 договору );

- договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 20.03.2016 р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 6.1 договору );

- пунктом 6.2 вказаного договору передбачено, що зміни та доповнення до договору здійснюються за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або законом України; внесення змін та доповнень до договору оформлюється додатковою угодою;

- додатки, зміни та доповнення до цього договору підписуються сторонами, скріплюються печатками та становлять невід`ємну частину цього договору (п. 6.4 договору).

- додані до зустрічної позовної заяви копії додаткових угод № 1 від 02.02.2016 р., № 2 від 22.09.2016 р., № 3 від 02.12.2016 р. та актів приймання - передачі робіт за вказаними додатковими угодами від 01.04.2016 р. № 117, від 26.09.2016 р. № 16/09/3, від 01.12.2016 р. № 394, від 08.12.2016 р. № 395, а також видаткової накладної № 393 від 01.12.2016 р. не підписані уповноваженим представником відповідача за зустрічним позовом, не скріплений його печаткою, а тому не становлять невід`ємну частину укладеного між сторонами договору та не є належними доказами у справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення має бути залишеним без змін виходячи з наступного.

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

У даній справі предметом спору за первісним позовом є вимоги позивача (ТОВ Броварський алюмінієвий завод ) стягнути з відповідача (ТОВ Кунец Ес Сі Джі ) суму передплати, пеню, 3% річних та інфляційні збитки, нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування підстав таких вимог, позивач посилався на приписи ст. 1212 ЦК України, зазначаючи, що свої зобов`язання виконавець мав виконати до 03.03.2016, дія договору закінчилась 20.03.2016, а зобов`язання, визначене умовами договору, виконавцем так і не було виконано, перераховані замовником на рахунок виконавця грошові кошти вважаються такими, що набуті виконавцем безпідставно та мали бути повернуті позивачу.

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Таким чином, підставами первісного позову є неналежне (порушення договірних строків виконання робіт) виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на положення статей 530, 611, 612, 625, статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до встановлених обставин справи, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного Договору на виконання робіт №16-413 від 20.01.2016.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України ).

Згідно п. 1.5 договору виконавець зобов`язувався виконати всі роботи, передбачені договором, протягом 40 календарних днів від дати отримання передплати (п. 3.2.1).

Здійснення передплати по договору підтверджено платіжним дорученням від 21.01.2016 № 1491, що відповідно обумовлює строк виконання робіт до 01.03.2016 включно.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що роботи виконуються на об`єкті замовника за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності 30.

У розділі 4 договору визначені обов`язки сторін, де згідно з п. 4.4 замовник зобов`язувався надати об`єкт для виконання робіт та підсобне приміщення для складування матеріалів, інструменту та спецодягу, обладнане дверима.

В свою чергу, як на те посилається відповідач, порушуючи умови договору, позивачем не було надано відповідачу об`єкт для виконання робіт, а саме: кривошипний прес, що унеможливлювало початок основних робіт за договором № 16-413 від 20.01.2016.

Кривошипний прес знаходився у неробочому стані, а тому почати виконання робіт за договором, а саме, встановити автоматичну лінію подачі профілю було неможливо, що відповідно регламентовано у ст. 851 ЦК України, за якою, підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Зазначені обставини досліджувались експертами в ході проведення судової експертизи (висновок експертів № 2840 від 15.07.2019 Київської незалежної судово-експертної установи), у дослідницькій частині на ст. 11 висновку, зазначено, що після ремонту пресу з`явилася можливість виконувати роботи по п. 1.2 основного договору № 16-413 від 20 січня 2016.

Оскільки кривошипний прес було відремонтовано 01.03.2016, виконання робіт обумовлених договором № 16-413 від 20.01.2016 мало бути здійснено відповідачем у строк до 11.04.2016 (протягом 40 календарних днів).

За результатами дослідження, висновком експертів № 2840 від 15.07.2019 Київської незалежної судово-експертної установи встановлено:

- по матеріалам справи видно, що виконавець більш займався відновленням пресу, ніж дорученою йому роботою (дослідницька частина по першому питанню, аркуш 17 висновку);

- виконані роботи, які є предметом договору № 16-413 на виконання робіт від 20.01.2016 (з урахуванням додатку № 1 Технічне завдання на встановлення лінії автоматичної подачі профілю), укладеного між ТОВ Броварський алюмінієвий завод та ТОВ Кунец Ес Сі Джі не виконані в повному обсязі (висновки по першому питанню);

- якість виконаних за договором № 16-413 від 20.01.2016 робіт не відповідає вимогам даного договору, а отже є непридатними для використання результати виконаних робіт відповідно до договору № 16-413 від 20.01.2016 та Технічного завдання на встановлення лінії автоматичної подачі профілю, що є додатком № 1 до договору (висновки по другому питанню);

- у роботах, які виконані за договором № 16-413 від 20.01.2016 наявні недоліки, які описані в питаннях один і два даного дослідження і такі недоліки належать до істотних (висновки по третьому питанню).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частини 3 статті 858 ЦК України.

Правові підстави для відмови замовника від договору підряду та відшкодування збитків, які пов`язані з істотними недоліками підрядних робіт, визначені частиною 2 статті 852 та частиною 3 статті 858 ЦК України.

Так, відповідно до частини 2 статті 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, до предмету доказування у такому випадку входять обставини, зокрема щодо відповідності виконаних підрядником робіт умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, при цьому виявлені недоліки є істотними, якщо результат роботи є непридатним для використання.

Під час розгляду справи встановлено, що у встановлений договором строк відповідач не виконав підрядні роботи, якість виконаних за договором № 16-413 від 20.01.2016 робіт не відповідає вимогам даного договору, а отже є непридатними для використання результати виконаних робіт відповідно до договору № 16-413 від 20.01.2016 та Технічного завдання на встановлення лінії автоматичної подачі профілю, що є додатком № 1 до договору; у роботах, які виконані за договором № 16-413 від 20.01.2016 наявні недоліки, які належать до істотних і зазначені обставини підтверджені висновком проведеної у справі судової експертизи.

В свою чергу, порядок передачі та приймання виконаних робіт погоджено сторонами у розділі 2 договору, де зокрема визначено наступне:

- після завершення виконання відповідних робіт, передбачених цим договором виконавець надсилає замовнику письмове повідомлення про готовність до передачі виконаних робіт (п. 2.1);

- приймання та передача виконаних робіт здійснюється в присутності належним чином уповноважених представників сторін (п. 2.2);

- факт виконання виконавцем робіт по даному договору засвідчується підписаним сторонами актом прийому-передачі виконаних робіт (п. 2.3).

Приймання виконаних робіт у порядку, встановленому договором (п. 2.1-2.3) не мало місця у відносинах сторін, акт прийому-передачі виконаних робіт обома сторонами не підписувався.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі робіт № 117 від 01.04.2016 про виконання робіт по заміні шафи керування і установці автоматичної лінії подачі профілю на кривошипний прес, який не підписувався замовником (його уповноваженим представником), виконання робіт у встановленому договором порядку замовником не приймалось.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховуються посилання апелянта на те, що судом не досліджено та не надано оцінки акту № 16/09/3 прийому-передачі робіт від 26.09.2016, підписаному представниками обох сторін, в якому зазначено, що станом на 01.03.2016 виконавець виконав додаткові роботи з ремонту та приведенню в робочий стан кривошипного пресу для встановлення на ньому лінії автоматичної подачі профілю.

Вказаний акт складений та підписаний сторонами договору № 16-415 від 25.01.2016, якими є ТОВ Кунец Ес Сі Джі - замовник, та фізична особа-підприємець Зубрілов Костянтин Костянтинович - виконавець (арк. спр. 138, том 1); відповідно такий акт засвідчує факт виконання ремонту кривошипного пресу та не стосується прийняття-передачі ТОВ Броварський алюмінієвий завод виконаних робіт за договором № 16-413 від 20.01.2016.

В силу положень договору (п. 6.3) дострокове розірвання договору за ініціативою замовника можливе у випадках, передбачених чинним законодавством; п. 5.2 договору передбачено, що у разі прострочення початку виконання робіт виконавцем більш ніж на 5 робочих днів, замовник вправі відмовитись від договору і вимагати від виконавця суми попередньої оплати.

У претензії ТОВ Броварський алюмінієвий завод №007-2/2016 від 19.08.2016 з посиланням на ст.ст. 525, 530, 536, 625, 629, 849, 852, 1212 ЦК України містилась вимога до підрядника: у строк, що не перевищує 7 днів від дати отримання претензії, виконати в повному обсязі свої зобов`язання за договором та підписати у замовника акт прийому-передачі виконаних робіт або в цей же строк повернути замовнику суму всіх платежів, безпідставно зарахованих на рахунки виконавця. Також, у згаданій претензії, позивач попереджав, що у протилежному випадку, буде змушений, в порядку ст. 849 ЦК України відмовитись від договору в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків або звернутись до суду для примусового задоволення своїх вимог та стягнення з виконавця сплачених коштів (передплата з урахуванням інфляційних збитків, трьох відсотків річних та пені).

Після направлення вказаної претензії, між сторонами велись переговори про продовження дії договору, що підтверджується додатковою угодою до договору № 3 від 19.09.2016, яка була підготовлена та підписана замовником - ТОВ Броварський алюмінієвий завод , зокрема, в угоді зазначалося про строк дії договору до 03 листопада 2016. Вказана додаткова угода виконавцем не підписана, відповідно продовження договірних відносин сторін не відбулось.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Приписи статті 849 ЦК України врегульовують права замовника під час виконання роботи та передбачають три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: (1) підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга); (2) очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина третя); (3) відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина четверта) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.03.2020 року у справі № 910/2051/19).

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Відтак, позивач за первісним позовом як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання Договору в односторонньому порядку, тому в цій частині звернувся до суду з позовною вимогою про повернення передоплати (авансу) як безпідставно набутого майна з підстав, передбачених положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З огляду на викладене та враховуючи, що положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не визначають умов повернення виконаного замовником по договору підряду, відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини 4 вказаної статті, є підставою для задоволення вимоги про повернення авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України , яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509 , 524 , 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, правовідношення, в якому у зв`язку із припиненням договору в односторонньому порядку виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу .

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжним дорученням від 21.01.2016 № 1491 в сумі 172 000 грн.

У п. 77-78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 відзначено, що

стаття 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України ), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу );

при цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Оскільки на вимогу позивача суму попередньої оплати не було повернуто, погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

За період з вересня 2016 станом на липень 2019 інфляційні збитки позивача складають суму в розмірі 75 336 грн., сума 3% річних за період з 05.09.2016 по 30.08.2019 складає 22 158, 60 грн., які правомірно стягнуті з відповідача в межах заявленого позову.

Вимоги по зустрічному позову обґрунтовані тим, що позивач за зустрічним позовом свої зобов`язання за договором № 16-413 від 20.01.2016 та додатковими угодами № 1 від 02.02.2016, № 2 від 22.09.2016 та № 3 від 02.12.2016 до вказаного договору виконав в повному обсязі на загальну суму 569 451,49 грн.

Факт виконання робіт на вказану суму, позивач за зустрічним позовом підтверджує актами приймання-передачі виконаних робіт: № 16/09/3 від 26.09.2016, № 117 від 01.04.2016, № 394 від 01.12.2016, № 395 від 08.12.2016 та видатковими накладними: № 272 від 16.09.2016, № 273 від 16.09.2016, № 393 від 01.12.2016; крім того, виконання робіт підтверджується висновком експертів від 15.07.2019 № 2840.

Натомість, відповідач за зустрічним позовом виконані роботи оплатив лише частково, а саме в розмірі 202 066, 80 грн. (22.01.2016, згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-012 від 20.01.2015 було сплачено 172 000,00 грн., 12.03.2016, згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-090 від 11.03.2016 було сплачено 7 592,00 грн., 01.06.2016, згідно виставленого рахунку-фактури №СФ-189 було сплачено 22 474,80 грн. ), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків; залишок несплачених коштів становить 367 384, 69 грн.

За неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань, останньому нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 28 172,74 грн. та збитки від інфляції в розмірі 120 685, 32 грн., вимоги про стягнення яких, разом із сумою боргу в розмірі 367 384,69 грн., є предметом заявленого зустрічного позову.

Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що додані до зустрічної позовної заяви копії додаткових угод № 1 від 02.02.2016, № 2 від 22.09.2016, № 3 від 02.12.2016 та актів приймання-передачі робіт за вказаними додатковими угодами від 01.04.2016 № 117, від 26.09.2016 № 16/09/3, від 01.12.2016 № 394, від 08.12.2016 № 395, а також видаткової накладної № 393 від 01.12.2016 не підписані уповноваженим представником відповідача за зустрічним позовом, не скріплені його печаткою, а тому не становлять невід`ємну частину укладеного між сторонами договору та не є належними доказами у справі.

Вказані висновки суду обґрунтовані посиланнями на умови укладеного між сторонами договору, зокрема:

- пунктом 6.2 вказаного договору передбачено, що зміни та доповнення до договору здійснюються за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або законом України; внесення змін та доповнень до договору оформлюється додатковою угодою;

- додатки, зміни та доповнення до цього договору підписуються сторонами, скріплюються печатками та становлять невід`ємну частину цього договору ( п. 6.4 договору );

- пунктом 1.6 вказаного договору передбачено, що інші роботи, необхідність в яких може виникнути в ході виконання робіт та які не передбачені договором, виконуються виконавцем після підписання додаткової угоди із замовником;

- після завершення виконання відповідних робіт, передбачених цим договором виконавець надсилає замовнику письмове повідомлення про готовність до передачі виконаних робіт (п. 2.1 договору);

- приймання та передача виконаних робіт здійснюється в присутності належним чином уповноважених представників сторін (п. 2.2 договору);

- факт виконання робіт засвідчується підписаним сторонами акта прийому - передачі виконаних робіт (п. 2.3 договору).

Положеннями частини 1-3 статті 857 Цивільного кодексу України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

У даному випадку, зважаючи на встановлені апеляційним господарським судом обставини, що роботу не було виконано підрядником належним чином і в погоджений строк, тобто мотиви щодо не підписання замовником актів приймання виконаних робіт було обумовлено як договором, так і законом, відповідно акти, підписані лише підрядником, не є підставою для здійснення оплати замовником виконаних робіт, з огляду на правову оцінку спірних правовідносин з урахуванням положень статті 853 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд не заперечує доводів апелянта, що законом передбачено можливість складання акту та підписання його підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи. У справі, що розглядається, обставин безпідставного ухилення замовника від належного прийняття виконаної роботи судом не встановлено, а навпаки встановлено порушення підрядником умов договору підряду, невиконання у погоджений договором строк своїх зобов`язань, та наявність істотних недоліків у роботі.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на те, що під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не підтверджено неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що підлягають застосуванню, та не встановлено порушення норм процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ Кунец Ес Сі Джі .

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, які в свою чергу, є обґрунтованими що обумовлює відсутність підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ Кунец Ес Сі Джі не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі № 910/23198/16 залишається без змін.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кунец Ес Сі Джі" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/23198/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/23198/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/23198/16 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2021 після виходу суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко