Рішення

від 24.09.2021 по справі 580/4722/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року справа № 580/4722/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тальнівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Тальнівської міської ради (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ТальнІвської міської ради Черкаської області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,0 га, яка розташована на території ТальнІвської міської територіальної громади, в адмінмежах Романівської сільської ради, за межами населеного пункту, Черкаської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності;

- зобов`язати Тальнівську міську раду Черкаської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо віх ведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 2,0 га, яка розтдшована на території ТальнІвської міської територіальної громади, в адмінмежах Романівської сільської ради, за межами населеного пункту, Черкаської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності;

- зобов`язати Тальнівську міську раду Черкаської області прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 2,0 га, яка розташована на території Тальнівської міської територіальної громади, в адмінмежах Романівської сільської ради, за межами населеного пункту, Черкаської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання Тальнівську міську раду Черкаської області подати у встановлений судом строк - не більше 90 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га, із земельної ділянки загальною площею 23.0710 га кадастровий номер 7124089000:01:001:2036, яка розташована на території Тальнівської міської територіальної громади, в адмінмежах Романівської сільської ради, за межами населеного пункту, Черкаської області, а також просила надати дозвіл на поділ вище вказаної земельної ділянки, однак отримала відмову. Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки її мотиви не відповідають вичерпному переліку підстав встановленому ст. 118 ЗК України для відмови в наданні такого дозволу.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.08.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що земельна ділянка, щодо якої звернулась позивач входить до сформованої земельної ділянки, площею 23,0710 га, яка перебуває в оренді ТОВ Благодатне , тому надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою суперечить вимогам земельного законодавства. Крім того, надання позивачу в оренду земельної ділянки матиме наслідком втрати надходжень орендної плати.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 11.05.2021 (вх.№4780 від 11.05.2021), в якому просив відповідно до ст.ст. 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України надати дозвіл на розробку документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га (кадастровий номер 7124089000:01:001:2036), що розташована на території Тальнівської міської ради а адмінмежах Романівської сільської ради за межами населеного пункту. Також у клопотанні просив надати дозвіл на поділ земельної ділянки, площею 23,0710 га (кадастровий номер 7124089000:01:001:2036).

До клопотання додано: копії паспорта та РНОКПП; посвідчення УБД; довідка про невикористане право; графічні матеріали про бажане розташування земельної ділянки; копії заяви ТОВ Благодатне , додаткової угоди до договору оренди, Інформативної довідки, витягу з ДЗК; схема поділу земельної ділянки; витяг ЄДРПОУ на ТОВ "Благодатне" копія довіреності, паспорта та РНОКПП представника.

Рішенням від 28.05.2021р. №10/8-32.2 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Підставою відмови зазначено недопущення втрат до бюджету.

Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Абз.2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ч.7 ст. 118 ЗК України містить два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Зазначені норми регулюють правовідносини щодо земельних ділянок, що не вважаються сформованими.

Згідно з ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9 ст.79-1 ЗК України).

З доданих позивачем до заяви графічних матеріалів про бажане місце розташування земельної ділянки, суд встановив, що спірні правовідносини виникли з приводу бажання позивача отримати землю площею 2,00 га, яка входить до складу сформованої земельної ділянки, площею 23,0710 га (кадастровий номер 7124089000:01:001:2036), що перебуває в оренді ТОВ Благодатне .

Згідно з частинами 1, 2 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

На підставі ч.4 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 6 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст.1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон України №858-IV).

Згідно з абзацом першим ст.25 Закону України №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою, зокрема: пункт й - технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Тобто, документація із землеустрою відповідно до ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України та проект технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок згідно з ч.6 ст.79-1 ЗК України є різними видами документації із землеустрою. Як наслідок, посилання позивача на вимоги ст.116, 118, 121, 122 ЗК України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 04.05.2020р. у справі №802/1539/17 у подібних правовідносинах щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що бажана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки.

Верховний Суд у цьому рішенні скасував рішення апеляційної інстанції та залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що земельна ділянка є сформованою, а тому відповідно до ч.6 ст.79-1 ЗК України її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Ці висновки обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Тому проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).

Спірні правовідносини не стосуються зміни категорії, цільового призначення, або виду використання земельної ділянку, яку позивач має намір отримати.

Тому посилання позивача на ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України суд вважає не обгрунтованими.

Відповідно до ст.29 Закону України №858-IV, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст.30 Закону України №858-IV проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Оскільки позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, площею 23,0710 га (кадастровий номер 7124089000:01:001:2036), з огляду на викладені вище норми, вимоги клопотання про поділ вказаної земельної ділянки, суд вважає необґрунтованими.

Згідно зі ст.31 Закону України №858-IV, зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає.

Видача уповноваженим органом "дозволу" передбачена абзацом 7 ст.50 Закону України №858-IV саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абз.12 ст.55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.

Верховний Суд у рішенні від 03.10.2019 у справі №823/1172/17 зазначив, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідач правильно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, у спірних правовідносинах права позивача відповідачем не порушені, з огляду на те, що позивач звертався із заявою на отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, у зв`язку із чим доводи позивача суд вважає необгрунтованими.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко