Рішення

від 28.09.2021 по справі 451/1690/20

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2021 рокуСправа №451/1690/20 Провадження № 2/451/372/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1690/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та визнання права власності у порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та визнання права власності у порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Миколаїв Радехівського району Львівської області помер її батько ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15.09.2015 року виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області.

Відповідно до заповіту, посвідченого 16.11.2005 року секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №113, померлий ОСОБА_3 усі належні йому майнові та немайнові права заповів своїй дочці - ОСОБА_1 .

У склад спадкового майна увійшло право власності на земельні ділянки загальною площею 0,9939 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області та на які виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії III-ЛВ № 081666.

Також, до складу спадкового майна увійшло право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 11.01.2005 року та право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 26.12.2013 року.

Окрім цього, мати ОСОБА_2 , поданою заявою, посвідченою виконкомом Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрованою в реєстрі за №165 від 25.11.2019 року підтвердила, що житловий будинок АДРЕСА_1 було зведено ОСОБА_3 за власні кошти і такий не є об`єктом спільної сумісної власності.

У органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини вона не зверталася, оскільки вважала, що спадкові права після смерті батька набула автоматично шляхом проживання із ним. Так само не зверталася і до нотаріуса із заявою про відмову прийняття спадщини. Таким чином, позивач пропустила визначений законодавцем строк для прийняття спадщини і вагомих причин, за наявності яких можна було б клопотати про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, не має.

Зазначає також, що після її нещодавнього звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачу в усній формі було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав наведених мною вище, а також із мотивів, що у позиції її мами - ОСОБА_2 (відповідача у справі) стосовно будинку або ж іншого майна вбачається оспорювання (не визнання) її права на спадкове майно, оскільки мама не подала відповідної заяви про відмову від прийняття спадщини у встановлені строки, а відтак її право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту лише в судовому порядку. За таких обставин, більш дієвих заходів для забезпечення реалізації своїх майнових прав, окрім як звернення до суду, вона не має.

Просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала по АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_3 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,9939 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 0,9199 га із кадастровим номером 4623983000:05:000:0845 та 0,0740 га із кадастровим номером 4623983000:07:000:0835, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623983000:01:006:0053, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3-6).

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилася. Представник позивача подав в адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.52).

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає (а.с.51).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 у віці 77 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15 вересня 2015 року Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.12).

Родинні відносини позивача та відповідача зі спадкодавцем підтверджуються наступними документами: копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_5 , виданого повторно 16 червня 1992 року; копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , виданого від 03 лютого 1966 року, відповідно до якого між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ) 3 лютого 1966 року зареєстровано шлюб (а.с.9,14).

З копії заповіту, посвідченого 16 листопада 2005 року секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті, і на що за законом буде мати право, заповів своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №081666, виданого 24 січня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №12608, встановлено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9939 га, що складалася з двох земельних ділянок:, площею 0,9199 га та площею 0,0740 га, належала на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.16-16 зворот).

Згідно копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4612816542020 від 18.03.2020 року та №НВ-4612824192020 від 19.03.2020 року, земельна ділянка площею 0,9199 га має кадастровий номер 4623983000:05:000:0845, а земельна ділянка площею 0,0740 га - кадастровий номер 4623983000:07:000:0835 (а.с.21-29).

З копії дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_2 від 01.03.2005 року, виданого на підставі рішення виконкому Миколаївської сільської ради Львівської області від 11.01.2005 року №6, а також копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВО №464390, номер витягу: 7029961 від 18.04.2005 року, вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.17-18).

Також з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 26.12.2013 року та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 15510082 від 26.12.2013 року, встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 4623983000:01:006:0053, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19, 20-20 зворот).

Згідно даних, викладених у довідці Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області №541 від 10.08.2020 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 . На день смерті разом з ним за вказаною адресою була зареєстрована дружина - ОСОБА_2 , а також проживала без реєстрації дочка - ОСОБА_1 . Заповіт від імені померлого виконкомом Миколаївської сільської радиРадехівського району посвідчувався за №113 від 16.11.2005 року (а.с.30).

З копії заяви ОСОБА_2 , посвідченої 25 листопада 2019 року секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Раехівського району Львівської області Вілінським В.В., вбачається, що відповідач ОСОБА_2 стверджує, що будинок АДРЕСА_1 зведено ОСОБА_3 за власні кошти і не є об`єктом спільної сумісної власності (а.с.31).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що наявна суперечність між зареєстрованим та фактичним місцем проживання спадкоємця, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту спільного проживання спадкодавця зі спадкоємцем на момент відкриття спадщини та визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала по АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_3 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,9939 га, яка складається з двох земельних ділянок площами: 0,9199 га із кадастровим номером 4623983000:05:000:0845 та 0,0740 га із кадастровим номером 4623983000:07:000:0835, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623983000:01:006:0053, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , жительки АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) гривні 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Ріщення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 28 вересня 2021 року.