Ухвала

від 13.09.2021 по справі 593/1050/21

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-кп/593/130/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2021 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах розглянув матеріали кримінального провадження № 12021216050000152 від 23 липня 2021 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, пенсіонера, не депутата, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 Кримінального кодексу України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2021 року з Бережанської окружної прокуратури до Бережанського районного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт затверджений 31 серпня 2021 року, за кримінальним провадженням внесеним 23 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008).

В обвинувальному акті вказано, що рішенням VI скликання XXI сесії Нараївської сільської ради Бережанського району Тернопільської області від 06 грудня 2013 року № 213 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 , с. Нараїв Бережанського району про передачу земельної ділянки йому у власність» ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в с. Нараїв Бережанського району, загальною площею 1,1144 га та передано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 6120485100:02:001:0317 загальною площею 1,1144 га для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом «а» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України на власників земельних ділянок поряд з іншими обов`язками законодавцем покладено також обов`язок щодо неухильного забезпечення використання ними земельних ділянок, наданих їм у власність виключно за їх цільовим призначенням.

Відповідно до ч.2 ст. 168 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Так, літом 2016 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , діючи умисно та проявляючи безгосподарність при використанні земельної ділянки площею 1,1144 га, з кадастровим номером 6120485100:02:001:0317, яка належить до земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства (рілля), що розташована в межах населеного пункту с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області (на цей час с. Нараїв Нараївської ОТГ Тернопільського району Тернопільської області), вирішив без зміни її цільового призначення та переведення в землі водного фонду, облаштувати на частині вищевказаної земельної ділянки штучну водойму для власних потреб.

Не ініціюючи, питання зміни цільового призначення земельної ділянки площею 1,1144 га з кадастровим номером 6120485100:02:001:0317, перед Нараївською сільською радою Бережанського району Тернопільської області, та не маючи в наявності готового та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, ОСОБА_4 літом 2016 року (точного періоду досудовим розслідуванням не встановлено) за допомогою трактора проводив виїмку (зняття) ґрунтового покриву, внаслідок чого незаконно облаштував штучну водойму (ставок), загальною площею 0,09 га.

Внаслідок облаштування ОСОБА_4 штучної водойми (ставка), без зміни цільового призначення земельної ділянки, виділеної для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), з кадастровим номером 6120485100:02:001:0317, частина земельної ділянки площею 0,09 га з відхиленням від затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою, що не відповідає п. «а» ч.1 ст. 91 Земельного кодексу України та безпідставно була виведена з земель сільськогосподарського обороту.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 шляхом безгосподарського використання земельної ділянки площею 1,1144 га з кадастровим номером 6120485100:02:001:0317, яка належить до земель сільськогосподарського призначення, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (ріллі), вивів із неї 0,09 га землі з сільськогосподарського обороту.

Таким чином, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), а саме: безгосподарському використанні земель, що спричинило виведення землі з сільськогосподарського обороту.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні подав клопотання відповідно до якого просить звільнити його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 254 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, оскільки дане кримінальне правопорушення належить до кримінальних проступків і з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше п`яти років. У судовому засіданні подане клопотання підтримує, просить його задовольнити, кримінальне провадження закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Прокурор вважає, що клопотання слід задовольнити, оскільки з моменту вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому дій минуло більше п`яти років.

Суд, вислухавши учасників розгляду, приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Ч.1 ст. 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч.6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У висновку викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 566/554/16-к (провадження № 51-2110км19) від 12 листопада 2019 р., щодо застосування відповідних норм права вказав, що виходячи з положень пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частини 4 статті 286, частини 3 статті 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у статті 49 КПК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв`язку з чим особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від визнання вини.

Виходячи з наведеного, подання обвинуваченим у судовому засіданні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у разі спливу на момент розгляду клопотання, з часу вчинення дій інкримінованих обвинуваченому у обвинувальному акті, строку визначеного в ст. 49 КПК України, - є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Інкриміновані ОСОБА_4 дії, згідно обвинувального акта, останній вчинив у літі 2016 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), станом на вказаний час діяла ст. 254 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), яка не містила частин і передбачала кримінальну відповідальність за безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту. Санкцією вказаної статті передбачено покарання: штраф до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, тобто кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до кримінальних проступків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч.3 ст.288КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.381КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого має бути задоволено, а кримінальне провадження закрите у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Керуючись ст. ст. 12, 49, 254 (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України, ст.ст. 22, 26, п.1 ч.2 ст.284, ст.288, ч.6 ст. 368, ст. 372, ч.3 ст. 381 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Кримінальне провадження, внесене 23 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.254КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008), закрити у зв`язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Копію даної ухвали, після її проголошення, негайно вручити учасникам процесу.

Ухвала набирає законної сили через сім днів з моменту її проголошення, якщо не буде оскаржена.

Ухвала суду може бути оскаржена в Тернопільський апеляційний суд протягом 7 діб з дня її оголошення через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Суддя