Постанова

від 16.09.2021 по справі 693/1058/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1392/21Головуючий по 1 інстанції Справа №693/1058/20 Категорія: 304030000 Коцюбинська Ю. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., за участю секретаряЛюбченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року (повний текст складено 26 травня 2021 року) у цивільній справі за позовом іноземного підприємства Агро-Вільд Україна до ОСОБА_1 , приватного сільськогосподарського підприємства Аскольд-Агро про визнання недійсним правочину, визнання поновленим договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди у запропонованої редакції, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року іноземне підприємство Агро Вільд - Україна (далі - підприємство, позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та приватного сільськогосподарського підприємства Аскольд-Агро (далі - ПСП, сільськогосподарське підприємство) із вказаним позовом та просило суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 08 червня 2020 року, укладений ОСОБА_1 та ПСП Аскольд-Агро ; визнати поновленим до 30 травня 2027 року, з урахуванням ротації культур, договір оренди землі від 15 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд України щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та без зміни її цільового призначення, площею 1,3711 га, в тому числі рілля 1,3711 га, кадастровий номер 7120984000:02:001:0435, розташованої за адресою: Черкаська обл., Жашківський рн., с/рада Литвинівська (за межами населеного пункту), державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено 30 травня 2014 року у запропонованій редакції договору.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивач належними допустимими і достовірними доказами у справі не довів обставину наявності у нього переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, факту порушення його переважного права на поновлення договору оренди землі, а також необхідних, згідно із статтею 33 Закону України Про оренду землі , умов і обставин, за яких додаткова угода є укладеною, а договір оренди землі - поновленим.

В частині розподілу судових витрат судом зазначено, що судові витрати покладаються на позивача. Вимоги відповідача щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу суд залишив без задоволення, оскільки відповідачем не надано суду договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Такожм відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідачка, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині розподілу судових витрат, оскаржила його в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що довідка, видана приватним адвокатом відповідачки, є юридично значущим документом та підтверджує отримання адвокатом від особи грошових коштів, що у свою чергу для особи є понесеними судовими витратами на професійну правничу допомогу. Так, апелянтка вказує на те, що у довідці від 27 квітня 2021 року, яку видав адвокат, перераховано перелік робіт, які були виконані адвокатом для надання професійної правничої допомоги, а саме: юридичні консультації, складання процесуальних документів та участь у судових засіданнях. До судових витрат відповідачка не включила витрати, які потребують доведення, тобто витрати, які пов`язані із прибуттям до судового засідання адвоката, надсилання адвокатом листів та ін. Тобто, фактично, ОСОБА_1 надала достатні докази у вигляді довідки від 27 квітня 2021 рогку, які підтверджують понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись такими аргументами, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати позивача - іноземне підприємство Агро-Вільд Україна відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших учасників судового процесу. Кожен учасник судового процесу зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із положенням ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. (ч. 3)

Оскільки апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині розподілу судових витрат, тому судове рішення не підлягає перегляду в іншій частині.

Положеннями ст. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15).

За матеріалами справи встановлено, що представництво інтересів відповідачки ОСОБА_1 здійснював адвокат Євич С.П., про що надав до суду орденр ЧК №175772 від 04 грудня 2020 року та копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 88 від 27 червня 2003 року. (а.с. 59-60)

У відзиві на позов ОСОБА_1 зазначила про понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. та надала довіку від 23 грудня 2020 року приватного адвоката Євича С.П. про те, що адвокат отримав від відповідача оплату за надання юридичних послуг в сумі 6 000,00 грн. Вказана сума включає в себе надання юридичної консультації, складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях адвоката. (а.с. 76) аналогічну довідку адвокат надав до суду 27 квітня 2021 року. (а.с. 108)

При цьому, стороною відповідача не надано до суду першої інстанції договору про надання правничої допомоги. Вказаний документ доданий апелянтом до апеляційної скарги без наведення причин неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції та виняткового випадку неможливості подання такого документу до районного суду, тому за вимогами ч. 3 ст. 367 ЦПК України не приймається.

В той же час, відповідачка під час розгляду справи у суді першої інстанції не надала суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та зобов`язана довести ті обставини, на явкі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 81 ЦПК України)

Інформація, яка міститься у згаданій довідці, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір оплати, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, вказана довідка у розумінні ст. 77, 78, 81 ЦПК України не є належним та допустимим доказом підтвердження факту сплати грошових коштів у вказаному адвокатом розмірі, оскільки така довідка носить виключно інформативний характу та не є платіжним документом про оплату таких послуг.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи надання стороною відповідача на підтвердження обсягу наданих правничих послуг та виконаних робіт адвоката та їх вартості, виключно вищезгаданої довідки самого адвоката, вірно прийшов до висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача витрат на правову допомогу, понесених відповідачкою ОСОБА_1 .

Оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2021 року.

Судді