Постанова

від 27.09.2021 по справі 202/321/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7128/21 Справа № 202/321/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Деркач Н.М.

суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря - Усик А.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про захист прав споживачів ,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом, за змістом якого просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 5 500, 00 грн. та 450 грн. провізної плати. Заявлена вимога була обґрунтована тим, що шкода була завдана внаслідок пошкодження майна (лінолеуму) під час перевезення, а також не професійно складеного вантажу в обрешетування після його огляду та прийняття.

Повністю заперечуючи проти задоволення позовної вимоги зі сторони відповідача надійшов відзив за змістом якого зазначено про відсутність доказів на підтвердження завдання шкоди саме відповідачем та доказів на підтвердження суми завданої шкоди.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок пошкодження майна під час перевезення у розмірі 5 500,00 грн. та 450,00 грн. провізної плати.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Нова пошта» просить рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що у відповідності до експрес - накладної № 59998046319014 оформленої 05 травня 2017 року відправником та одержувачем значиться ОСОБА_1 , у розділі інформація про відправлення - наявні дані та опис відправлення, а саме: двері + лінолеум, оголошена вартість 5 500, 00 грн., вартість доставки 450,00 грн., розділ про додаткові послуги/сервіси не заповнено.

10 травня 2017 року замовником/позивачем та перевізником/працівником відповідача було складено акт приминання - передачі відповідно до експрес - накладної № 59998046319014, за змістом якого зазначено про отримання замовником вантажу частково (1 з 2 місць/вантажу), упаковка прим`ята, при розпакуванні виявлена зігнутість посередині рулону у вигляді дифузії.

Згідно копії претензії, повторної претензії, позивач просив відповідача у зв`язку з пошкодженням відправлення (лінолеуму), відшкодувати вартість в розмірі 5 500, 00 грн., штраф у розмірі 1 332, 65 грн. та повернути перевізну плату у розмірі 450,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не спростовано презумпцію вини перевізника, а тому у відповідності до статті 924 ЦК України, ТОВ Нова пошта відповідає за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в межах його вартості, що підтверджується оголошеною цінністю в експрес-накладній, тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. 7.2.2 Публічного договору ТОВ Нова Пошта про надання послуг з організації перевезення відправлень, опублікованому на офіційному сайті ( https://novaposhta.ua ) у разі втрати або пошкодження відправлення з вини Експедитора, останній повертає Замовнику суму, що дорівнює оголошеній вартості відправлення, та провізну плату, сплачену Замовником згідно з відповідною експрес-накладною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й пошкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Таким чином, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника тощо.

Отже, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком незбереження вантажу під час перевезення, свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов`язків за договором перевезення вантажу.

Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника.

Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Пунктом 4.1.2 Публічного договору передбачено, що експедитор зобов`язаний забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень договору та Умов надання послуг.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу у підтвердження того, що вантаж, який він відправив був без пошкоджень, колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Так, Актом приймання передачі від 10 травня 2017 року встановлено, що стан зовнішньої упаковки є цілим та прим`ятим. Місце пошкодження відправлення та упаковки збігаються. Тобто, Актом встановлено, що відправлення та упаковка мають пошкодження які збігаються в місці пошкодження.

Вірно встановивши обставини справи та провівши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завдану внаслідок пошкодження майна під час перевезення у розмірі 5 500,00 грн. та 450,00 грн. провізної плати.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Головуючий суддя Н.М. Деркач

Судді М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко