Рішення

від 14.09.2021 по справі 183/5733/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5733/18

№ 2/183/124/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

прокурора Санталової В.Р.

представника позивач ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_3 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Гергеля Сергія Володимировича, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання розпорядження незаконним, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

29 вересня 2016 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (правонаступником якої є позивач - Новомосковська окружна прокуратура Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з вищезазначеним позовом,в обґрунтування якого з урахуванням уточнених позовних вимог, посилався на те, що вивченням стану дотримання законодавства у сфері земельних відносин на території Новомосковського району окружною прокуратурою встановлено, що 13.02.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 , зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно до відомостей Державного реєстру право власності на зазначену земельну ділянку виникло у ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації №1772 від 21.12.2005 року.

Згідно відповіді Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 02-11-1367/0/327-18 від 19.04.2018 року, якою надано архівну сканкопію розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 21.12.2005 року № 1772, встановлено, що у розпорядженні Новомосковської районної державної адміністрації від 21.12.2005 року № 1772 Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП Самарське , ОСОБА_3 як громадянка, якій передається земельна ділянка (пай) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не зазначена, відведення земельної ділянки вказаній особі не проводилося.

Прокурор зазначив в позові, що розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 1772 від 21.12.2005 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є підробленим, що у свою чергу, відповідно до вимог ст. 393 ЦК України є підставою для визнання його незаконним.

Також, підлягає скасуванню і рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича № 3971809 від 16.02.2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, оскільки таке рішення прийняте на підставі підробленого документу, а спірна земельна ділянка повинна бути витребувана із незаконного володіння ОСОБА_4 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В зв`язку з наведеним, в уточненій позовній заяві прокурор просив суд:

-визнати незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації №1772 від 21.12.2005 року Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП Самарське в частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_3 ;

-визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича № 39718908 від 16.02.2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,7685 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 19 вересня 2018 року відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі до розгляду Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області кримінального провадження № 42018041500000092 від 19.04.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 197-1, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в заяві, вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в інтересах якого заявлені вимоги, в судовому засіданні позов прокурора підтримав, просив суд задовольнити вимоги, посилався на те, що спірна земельна ділянку вибула з володіння держави протиправно, на підставі підробленого розпорядження.

Представник відповідача - Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області просив ухвалити рішення на розсуд дуду згідно з приписами чинного законодавства.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник вимоги не визнали в повному обсязі, просили в позові відмовити з огляду на таке. Вважають, що з позовною заявою до суду звернувся неналежний позивач, оскільки прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя. Зауважують, що права Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області жодним чином не порушені. Крім того, спірна земельна ділянка належить до колективної власності, доказів на припинення колективної власності і переходу її до державної власності позивачем не надано, як і не додано права власності на спірну земельну ділянку за державою. Просили звернути увагу на те, що в матеріалах справи відсутня належним чином засвідчена архівна сканкопія розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 21.12.2015 року №1772 "Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної ділянки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Васильківської сільської ради, колишнє АВОП "Самарське", а тому її копія не має юридичної сили та не є належним доказом у справі, на який посилається прокурор.

Відповідач - державний реєстратор Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергель С.В. в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлений.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до наступного.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 2 ст. 121, ст. 131-1 Конституції України, та п. 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Так, відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Частиною 3 та ч. 4 ст. 56 ЦПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальний законом

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Прокурор у позові посилається на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені, претензійно-позовна робота, спрямована на повернення у власність держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,7685 га, що незаконно вибула із її володіння на підставі підробленого документу не проведена.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області наявність підстав для представництва не оскаржувала, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловлювало.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що прокурор має право на звернення з відповідним позовом до суду за захистом інтересів держави в сфері земельних відносин

Органом, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, а саме, розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що 13.02.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно інформації відділу в Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру від 16.07 2018 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, яка знаходиться власності ОСОБА_3 , складає 26 390,38 грн.

Згідно відомостей Державного реєстру право власності на зазначену земельну ділянку виникло у ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 1772 від 21.12.2005 року.

З відповіді Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 19.04.2018 року за вих. № 02-11-1367/0/327-18 та архівної сканкопії розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 21.12.2005 року № 1772 вбачається, що у розпорядженні Новомосковської районної державної адміністрації від 21.12.2005 року № 1772 Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП Самарське , ОСОБА_3 , як громадянка, якій передається земельна ділянка (пай) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не зазначена, відведення земельної ділянки вказаній особі не проводилося.

Зазначені обставини надають підставу вважати, що розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 21.12.2005 року № 1772 Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП Самарське в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_3 є підробленим.

Як зазначалося вище, в позовній заяві прокурор просив суд визнати незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації №1772 від 21.12.2005 року Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП Самарське в частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_3 .

В той же час, прокурором не надано суду рішення Новомосковської районної державної адміністрації, згідно до якого ОСОБА_3 передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не дає можливості суду надати оцінку зазначеному документу, а в самому розпорядженні Новомосковської районної державної адміністрації №1772 від 21.12.2005 року прізвище ОСОБА_3 взагалі відсутнє.

Крім того, підроблені документи, накази, розпорядження, а також документи, винесені не уповноваженою особою не є чинними, не підлягають виконанню та не можуть бути оскаржені окремо.

В зв`язку з наведеним, в задоволенні позовних вимог прокурора щодо визнання незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації №1772 від 21.12.2005 року Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП Самарське в частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_3 належить відмовити.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст. 13,14), Земельним кодексом України (ст.78,92,93,102-1,116,122,123 ЗК України), а також іншими законами, що видаються відповідно до них (Закон України Про оренду землі ,Цивільний кодекс України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України,ст. 1 Земельного кодексу України(далі -ЗК України), ст. 373 ЦК України , земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, означених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі за текстом - Порядок №1127).

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі, коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, в, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Статтею 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом - Закон №1952-1V) передбачено, що при прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копи документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

Реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру

Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій (ст. 17 Закону №1952-IV).

Судом встановлено, що Новомосковською місцевою прокуратурою за фактом використання завідомо підробленого документа, а саме підроблених розпоряджень Новомосковської районної державної адміністрації, під час оформлення невідомою особою прав власності на земельну ділянку, розташовану на території Василівської сільської ради Новомосковського району, з кадастровим номером 1223281000:02:028:1001, площею 6,7685 га, 19.04.2018 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 42018041500000092 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що реєстраційна справа та оригінали документів, які містяться у ній, у державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Гергеля Сергія Володимировича відсутні.

До відділу з державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації в порушення п.l p. 6 Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3267/5 від 18.11.2016 року, п.4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначені вище документи також не надходили.

Згідно з ч. І ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні інтереси.

Таким чином, у відповідності до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки документами, наявними в матеріалах справи спростовано факт автентичності та достовірності такого документу, із встановлених судом обставин, рішення державного реєстратора області Гергеля Сергія Володимировича про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:028:1001 за № 39718908 від 16.02.2018 року підлягає скасуванню.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 13 ст. 79 1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV (у редакції, чинній з 16.01.2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Суд вважає, що державний реєстратор, керуючись приписами діючого законодавства, дотримався вимог закону при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою - ОСОБА_3 , однак це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача, тобто держави.

Крім того, статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої пади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 118 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В порушення ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України ОСОБА_3 з відповідною заявою про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення не зверталася, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримувала.

Встановлено, що проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_3 не розроблялася в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою не погоджувався.

Крім того, рішення відповідного органу щодо передачі у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки не приймалося.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності забувається на підставах, не заборонених законом.

Набуття права власності на земельну ділянку без визначеної законом (частиною першою статті 116 ЗК України) підстави є неправомірним.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року № 6-14нс 13.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що у ОСОБА_3 не виникло прав власності або користування спірною земельною ділянкою.

Також, судом встановлена відсутність внутрішньої волі розпорядника спірної земельної ділянки на передачу її у власність ОСОБА_3 .

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ст.. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В зв`язку з наведеним, у відповідності до приписів ст. 152 Земельного кодексу України, 387 ЦК України, земельна ділянка повинна бути витребувана у відповідача ОСОБА_3 на користь держави, в зв`язку з чим, позовні вимоги прокурора в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача ОСОБА_3 та її представника щодо законності державної реєстрації її права власності на спірну земельну ділянку не ґрунтуються на нормах закону, а тому не спростовують висновків суду.

Твердження ОСОБА_3 та її представника, що з даним позовом прокуратура звернулась в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, права якого жодним чином не порушені, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером:1223281000:02:028:1001 площею 6,7685 га, з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, форма власності земельної ділянки визначена, як державна.

Крім того, відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.04.2020 року за вих. №-4-0.23-262/110-20 державна реєстрація спірної земельної ділянки, розташованої на території Васильківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером: 1223281000:02:028:1001 площею 6,7685 га була проведена у 2013 році на підставі інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Новомосковського району Дніпропетровської області.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 4 ст. 122 ЗК України, розпорядником спірної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 з приводу того, що в матеріалах справи відсутня належним чином засвідчена архівна сканкопія розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 21.12.2015 року №1772 "Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної ділянки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Васильківської сільської ради, колишнє АВОП "Самарське", суд не приймає до уваги, оскільки дана копія надана Новомосковською районною державною адміністрацією до місцевої прокуратури офіційно на її запит №01-87-970 вих.18 від 16.04.2018 року.

Будь-яких сумнівів щодо достовірності даного документу у відповідача по справі - Новомосковської районної державної адміністрації не виникало.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. З ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Приписами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: скасувати рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Гергеля Сергія Володимировича № 39718908 від 16.02.2018 р. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та визнанням права власності на земельну ділянку площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,7685, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,а в задоволенні іншої частини вимог, - відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_3 на користь належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 524,00 грн.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_3 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Гергеля Сергія Володимировича, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання розпорядження незаконним, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Гергеля Сергія Володимировича № 39718908 від 16.02.2018 р. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області,

- з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області

- та визнанням права власності на земельну ділянку площею 6,7685 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,7685, кадастровий номер 1223281000:02:028:1001, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909938, місцезнаходження: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 38, судові витрати в сумі 3 524,00 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02909938, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 5;

- позивач:Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39835428, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, проспект Поля, 2;

- відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: державний реєстратор Мар`янівської сільської ради Гергель Сергій Володимирович, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Мар`янівка, вул. Центральна, 18;

- відповідач: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052324, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Шевченка, 7.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 23 вересня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький