Постанова

від 22.09.2021 по справі 911/3214/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2021 р. Справа№ 911/3214/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа та Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021

у справі № 911/3214/20 (суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа

про стягнення 63 621 717,17 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа про стягнення 63 621 717,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір постачання природного газу від 02.10.2018 № 2503/18-БО-17, на виконання умов якого відповідачеві поставлено природний газ на загальну суму 54263902,35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Проте, за твердженнями позивача, КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа оплата за природний газ не виконана у строк визначений договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 54263902,35 грн основного боргу, 4141525,40 грн пені, 2475959,36 грн 3% річних, 1998462,07 грн інфляційних втрат, а також 741867,99 грн збитків на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору за різницю в обсягах замовленого та фактично спожитого природного газу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі № 911/3214/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа на користь АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України : 54 263 902, 35 грн основного боргу, 414 152, 54 грн пені, 2 475 959, 36 грн 3% річних, 1 998 462, 07 грн інфляційних втрат, 741 867, 99 грн збитків та 735 700, 00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі № 911/3214/20 в частині стягнення збитків в сумі 741 8667, 99 грн та прийняти в цій частині нове, яким відмовити АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у стягненні 741 867, 99 грн збитків.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача суми збитків прийнято місцевим господарським судом з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального права, без дослідження істотних обставин справи та підлягає скасуванню у відповідній частині. Так, апелянт-відповідач зазначає, що право на нарахування постачальником збитків визначено умовами договору та Правилами постачання природного газу, однак наведене не звільняє останнього від обов`язку доведення наявності усього складу цивільного правопорушення, а саме довести наявність збитків та їх розміру. Відповідач вважає, що оскільки позивачем належними засобами доказування не доведено наявності/виникнення у нього збитків у зв`язку з споживанням природного газу понад норми встановлені договором за підсумками розрахункового періоду, то, на думку апелянта-відповідача, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2021, апеляційна скарга КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа у справі № 911/3214/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021; учасникам справи встановлено процесуальний строк для подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі № 911/3214/20 в частині відмови у стягненні пені у сумі 3 727 372, 86 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа на користь АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пені у сумі 3 727 372, 86 грн.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 27.05.2021, апеляційна скарга АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у справі № 911/3214/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення вищенаведеного розміру пені прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, без з`ясування усіх істотних обставин, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог і заперечень. Так, апелянт-позивач стверджує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення пені, оскільки боржник не може бути звільнений від відповідальності у зв`язку з неможливістю виконання грошового зобов`язання, порушенням зобов`язань контрагентами боржника, відсутністю у останнього потрібних коштів для виконання зобов`язання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 поновлено АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на оскаржуване рішення; об`єднано апеляційні скарги КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа та АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; учасникам справи встановлено процесуальний строк для подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали, розгляд справи призначено у відкрите судове засідання.

Від АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа та оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача збитків залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач у відзиві зазначає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач стверджує, що незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в Цивільному та Господарському кодексах України, порядок відшкодування збитків, завданих суб`єктом ринку природного газу у правовідносинах між постачальником та споживачем природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов`язковими до даного виду правовідносин. Крім того, позивач звертає увагу на те, що додатковою угодою № 4 від 26.11.2018 внесено зміни в договір щодо встановлення права постачальника на здійснення нарахування збитків у зв`язку з перевищенням або недобором споживачем обсягів планового споживання природного газу. Презумпція правомірності вказаного правочину не спростована. Оскільки відповідачем за актами березня-травня 2019 порушено нормативні обсяги споживання природного газу, то, на думку позивача, ним на підставі положень п. п. 3.13 та 5.7 договору, п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу правомірно нараховано збитки в сумі 741 867, 99 грн. Крім того, позивач вказує на наявність усього складу цивільного правопорушення.

Від КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа також надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову зі стягнення пені залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу, відповідач стверджує, що оскаржуване рішення в частині зменшення пені прийнято місцевим господарським судом на підставі вірної оцінки усієї сукупності доказів та дійшов неспростованого в апеляційній скарзі позивача висновку про часткову відмову в задоволенні позову в цій частині. За доводами відповідача, стягнення пені в повному обсязі, а саме в сумі 4 141 525,40 грн, призведе до понесення підприємством додаткових збитків та не дасть змоги провести ремонтно-відновлювальні роботи обладнання в неопалювальний період, погіршить фінансове становище підприємства, що в майбутньому може призвести до зриву опалювального сезону та банкрутства підприємства. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Гаврилюка О.М. та Владимиренко С.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 справу № 911/3214/20 за апеляційними скаргами КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа та АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду.

В судовому засіданні 05.07.2021 оголошено перерву до 22.09.2021, про що присутні представники сторін повідомлені під розписку. Крім того представниками сторін подано клопотання про продовження строків розгляду справи в межах розумних строків в розумінні приписів п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2021 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 3 727 372, 86 грн скасувати та прийняти нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог. Відносно доводів та вимог апеляційної скарги відповідача заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.09.2021 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків скасувати та прийняти нове рішення у відповідній частині про відмову в їх задоволенні. Щодо доводів та вимог апеляційної скарги позивача заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступних обставин справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 02.10.2018 між НАК Нафтогаз України (постачальник за договором, позивач у справі) та КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа (споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір № 2503/18-БО-17 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до п. 1.1. (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України (п. 1.3. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).

Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.09.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 7002,724 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі розрахункові періоди) (тис. куб. м): жовтень 2018 року 257,947; листопад 2018 року 1246,261; грудень 2018 року 1522,491; січень 2019 року 1607,550; лютий 2019 року 1182,833; березень 2019 року 856,146; квітень 2019 року 213,846; травень 2019 року 34,0; червень 2019 року 22,6; липень 2019 року 22,750; серпень 2019 року 16,7; вересень 2019 року 19,6 (п. 2.1. Договору в редакції додаткових угод: № 6/5 від 20.03.2019; № 8 від 22.04.2019; № 11 від 28.05.2019; № 12 від 25.06.2019; № 14 від 30.07.2019; № 17 від 29.08.2019; № 19 від 30.09.2019).

За умовами п. 2.5. договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.

Згідно з п. 3.8. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В акті-приймання передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору) (абзац другий п. 3.8. договору в редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019, яка поширює дію на правовідносини сторін, що фактично склались з 01.05.2019).

За умовами п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) ціна за 1000 куб. м газу становить 6235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 7482,61 грн.

Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.05.2019 по 31.05.2019 (включно) становить 5990,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 7188,00 грн (підпункт 4.2.1. пункту 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019).

Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.06.2019 по 30.06.2019 (включно) становить 5553,89 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 6664,67 грн (підпункт 4.2.2. пункту 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 13 від 27.06.2019).

Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01.07.2019 по 31.07.2019 (включно) становить 4905,675 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього разом з податком на додану вартість 5886,81 грн (підпункт 4.2.3. пункту 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 15 від 30.07.2019).

Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01.09.2019 по 30.09.2019 (включно) становить 4493,6363 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20% (підпункт 4.2.5. пункту 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 18 від 12.09.2019).

Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01.08.2019 по 31.08.2019 (включно) становить 4653,544 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20% (підпункт 4.2.4. пункту 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 16 від 29.08.2019).

Згідно з п. 4.3. договору (у редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019, яка поширює дію на правовідносини сторін, що фактично склались з 01.05.2019) до ціни газу, зазначеної в пункті 4.2 цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 188,63 грн за 1000 куб. м на добу.

Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 10 від 21.05.2019).

На виконання умов договору у період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 54263902,35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 на суму 2447566,22 грн; від 30.11.2018 на суму 9325287,52 грн; від 31.12.2018 на суму 11392209,43 грн; від 31.01.2019 на суму 12028672,92 грн; від 28.02.2019 на суму 8850680,40 грн; від 31.03.2019 на суму 7568011,06 грн; від 30.04.2019 на суму 1921003,50 грн; від 31.05.2019 на суму 232562,95 грн; від 30.06.2019 на суму 154898,20 грн; від 31.07.2019 на суму 136999,67 грн; від 31.08.2019 на суму 96405,73 грн; від 30.09.2019 на суму 109604,75 грн. Зазначені акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором в частині оплати вартості поставленого природного газу, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 63 621 717,17 грн, в т.ч. 54 263 902,35 грн основного боргу, 4 141 525,40 грн пені, 2 475 959,36 грн 3% річних, 1 998 462,07 грн інфляційних втрат та 741 867,99 грн збитків.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги те, що відповідач у визначений в договорі строк не розрахувався за поставлений природний газ згідно актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2018 - вересень 2019, а також з огляду на неподання апелянтом належних і допустимих доказів в спростування обставин невиконання ним договірних зобов`язань в повному обсязі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 54 263 902,35 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу в строки визначені договором, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для застосування до КП Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

При цьому, місцевим господарським судом позовні вимоги про стягнення 2 475 959,36 грн 3% річних, 1 998 462,07 грн інфляційних втрат та 741 867,99 грн збитків задоволено в повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення пені у зв`язку із застосуванням до спірних правовідносин положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшено до суми 414 152,54 грн.

Так, зменшуючи належну до стягнення суму пені на 90%, суд виходив з того що газ, який поставлений за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; позивачем не надано доказів понесення ним збитків унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору; пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат і 3% річних; інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду в частині відмови в стягненні усієї суми пені та задоволенні позову про стягнення збитків.

Відносно зменшення судом першої інстанції сум неустойки, що стало однією із підстав для звернення позивача з апеляційною скаргою, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм права, слід дійти висновку, що при вирішенні питання зменшення сум штрафних санкцій, оцінці підлягає те чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічну правову позицію викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 905/2135/17).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Стягнення з боржника санкцій повинно бути спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має штрафний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора у випадку надмірно великих санкцій. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19.

Суд апеляційної інстанції також звертається до правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19 та наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у теплопостачанні, отже сплата штрафних санкцій в такому значному розмірі може призвести до банкрутства цього підприємства та, відповідно, позбавить бюджетну сферу Білоцерківської громади на отримання теплової енергії, тобто зачіпаються майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси щодо реальної можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установ бюджетної сфери, враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з неналежного виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності. Суд апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення неустойки до 414 152,54 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що зменшення неустойки матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін й унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.

Колегія суддів також враховує, що в сукупності з об`єктивними обставинами, а саме складною ситуацією в державі та її економічним становищем, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав для задоволення такого клопотання.

Отже порушень норм матеріального права, на що посилався апелянт-позивач у своїй апеляційній скарзі, під час вирішення даного спору в суді першої інстанції колегією суддів не встановлено, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині - відсутні.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 підлягає залишенню без задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків, які задоволені місцевим господарським судом в повному обсязі, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так за результатами перегляду справи в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом встановлено, що позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту понесених ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених порушенням відповідачем виконання зобов`язань за договором, зокрема, у зв`язку з недотримання нормативних обсягів споживання у розрахунковому періоді об`ємів природного газу.

Позивачем не надано доказів на підтвердження реальності вчинення ним витрат на компенсацію Оператору газорозподільних мереж вартості природного газу та недоведення втрат (зменшення майна) позивача у результаті врегулювання небалансу, спричиненого більшим/меншим обсягом спожитого відповідачем природного газу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Позивачем в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин наявності збитків та, відповідно, причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань та заявленим позивачем у даній справі розміром збитків, тобто усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків. Наведене є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення збитків.

На доводи позивача про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи спеціального законодавства, судова колегія зазначає, що встановлений загальним цивільним законодавством фундаментально-правовий обов`язок заявника з доведення наявності складу усього цивільного правопорушення не може бути спростований спеціальними нормами закону чи положеннями договору, які встановлюють право такої особи на нарахування зазначеного виду господарських санкцій. Тобто, як слушно зауважено апелянтом-відповідачем у його апеляційній скарзі, наявність права вимагати сплати споживачем збитків не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення збитків у разі якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання природного газу буде менший/більший від підтвердженого згідно умов договору.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не доведено наявність усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для відшкодування збитків, місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про стягнення з відповідача збитків в сумі 741 867,99 грн.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Суд апеляційної інстанції в цій частині ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 741 867,99 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та прийняття нового рішення у відповідній частині, судовий збір, що був сплачений учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в місцевому господарському суді та суді апеляційної інстанції, згідно приписів ст. 129 ГПК України, перерозподіляється пропорційно задоволеним вимогам.

Судові збір, сплачений стороною позивача у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області віл 01.03.2021 у справі №911/3214/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3214/20 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі №911/3214/20 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа про стягнення 63 621 717,17 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; код ЄДРПОУ 04654336) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 54 263 902 (п`ятдесят чотири мільйони двісті шістдесят три тисячі дев`ятсот дві) грн 35 коп. основного боргу, 414 152 (чотириста чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 54 коп. пені, 2 475 959 (два мільйони чотириста сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 36 коп. 3% річних, 1 998 462 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста шістдесят дві) грн 07 коп. інфляційних втрат та 694 942 (шістсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 22 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити .

4. Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Білоцерківтепломережа (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; код ЄДРПОУ 04654336) 16 692 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто дві) грн 03 коп. судового збору, сплаченого стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

5. Судовий збір, сплачений стороною позивача у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

6. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

7. Матеріали справи № 911/3214/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 29.09.2021