Рішення

від 28.09.2021 по справі 904/6485/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6485/20 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01024, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319)

до відповідача-1: Приватного підприємства "Плазма" (51925, м. Кам`янське Дніпропетровської області, пр. Пеліна, буд. 4; ідентифікаційний код 32943811)

відповідача-2 : ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 202 269 грн. 42 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. №5753/20 від 01.12.2020р.), в якій просить суд стягнути солідарно з відповідача-1: Приватного підприємства "Плазма" та відповідача - 2: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 202 269 грн. 42 коп., що складає 81 334 грн. 90 коп. - простроченої заборгованості по кредиту відповідно до умов кредитного договору від 02.12.2013 №82.18/13-М545 та 120 934 грн. 52 коп. - простроченої заборгованості по сплаті процентів.

Також, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів-1, -2 витрати по сплаті судового збору.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем в складі учасників провадження визначено відповідачем - 2 фізичну особу - ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2020 судом здійснено запит до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кам`янської міської ради (51900, м. Кам`янське Дніпропетровської обл., пр. Василя Стуса, 10/12) про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ).

15.01.2021 Господарським судом Дніпропетровської області вдруге надіслано ухвалу Господарського суду від 07.12.2020 на адресу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кам`янської міської ради.

Станом на 05.05.2021 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області відповідь не надходила.

У зв`язку з чим Господарським судом Дніпропетровської області повторно надіслано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2020 на адресу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кам`янської міської ради.

Від Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кам`янської міської надійшла ради надійшов супровідний лист (вх №26411/11 від 27.05.2021) з довідкою про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З приводу дотримання прав відповідачів-1,-2 під час розгляду даної справи судом, слід зазначити наступне.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача-1 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 51925, м. Кам`янське Дніпропетровської області, пр. Пеліна, буд. 4.

На підтвердження адреси відповідача-2 судом долучено до матеріалів справи Довідку від Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кам`янської міської ради про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Поштове відправлення на адресу відповідача-1, в якому містилася ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, було повернуто підприємством "Укрпошта" з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Поштове відправлення на адресу відповідача-2, в якому містилася ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, було повернуто підприємством "Укрпошта" з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідачі-1,2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами (ухвала суду) по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку , визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 та Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень , затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачів-1,-2 не надходило.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Кредитного договору у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів-1,-2 заборгованість, яка утворилась за вказаним Кредитним договором.

Позиція відповідачів-1,-2

Відповідачі-1, -2 не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

02.12.2013 між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство ВТБ Банк , позивач), як банком, та відповідачем-1 - Приватним підприємством Плазма , як позичальником, було укладено кредитний договір №82.18/13-М545 (надалі - Кредитний договір) (а. с. 3-6)).

Згідно з пунктом 1.1. Кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (надалі - кредит) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що визначені цим Договором.

Пунктом 8.11 Кредитного договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з цим договором в повному обсязі.

Розділом 3 Кредитного договору передбачено:

- сума та валюта кредиту: 120 000 грн. 00 коп. (пункт 3.1 Кредитного договору);

- строк кредитування: позичальник зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі 01.12.2017 або достроково у випадках, передбачених цим Договором (пункт 3.2 Кредитного договору);

- процентна ставка: Проценти за користування кредитом нараховуються банком за процентною ставкою у розмірі 29% річних (пункт 3.3 Кредитного договору);

- спосіб повернення кредиту та сплати процентів: щомісячно, відповідно до графіка повернення кредиту і оплати процентів (пункт 3.4 Кредитного договору);

- дата списання банком платежів (дата повернення кредиту): 2 число кожного місяця (пункт 3.5 Кредитного договору);

- забезпечення зобов`язань позичальника: виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором забезпечується порукою (пункт 3.8 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 3.9 Кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів у валюті кредиту на рахунок позичальника, зазначений в пункті 3.6 цього договору. Днем видачі кредиту вважається день перерахування коштів на рахунок.

Як вбачається на виконання умов Кредитного договору Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк було надано відповідачу-1 кредитні кошти у сумі 120 000 грн. 00 коп., про що свідчить меморіальний ордер від 02.12.2013 №75532 (а.с.14).

Повернення кредиту та сплата процентів за кредитом здійснюється щомісячно згідно з графіком (пункт 4.6 Кредитного договору).

Графіком повернення кредиту і сплати процентів до Кредитного договору передбачено погашення кредиту і сплату процентів щомісячно з 02.01.2014 по 01.12.2017 (а. с. 9).

Як вбачається відповідачем-1 кредитні кошти було повернено частково, у зв`язку з чим заборгованість відповідача-1 перед позивачем по кредиту становить 81 334 грн. 90 коп.

За користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному в пункті 3.3 цього Договору або у розмірі, який змінений відповідно до пункту 3.3 та/або пункту 5.2.6 цього Договору (пункт 4.1 Договору).

Як вбачається за період з 02.12.2013 по 18.11.2020 відповідач-1 повинен був сплатити проценти за користування кредитними коштами у загальній сумі 175 925 грн. 79 коп.

Відповідач-1 сплатив кошти по процентам частково у зв`язку з чим заборгованість відповідача-1 перед позивачем по процентам становить 120 934 грн. 52 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем-1 не надано.

За умовами пункту 4.13 Кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом може здійснюватися як позичальником так і поручителем, або іншими особами у випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Згідно з підпункту 5.2.4 пункту 5.2 Кредитного договору у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за цим договором банк має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії, направлені на виконання зобов`язань позичальника за цим договором та/або звернутися до поручителів, колекторського агентства відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договорів забезпечення.

Щодо забезпечення виконання зобов`язань Відповідача-1 договором поруки та солідарного стягнення заборгованості

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічна правова позиція щодо істотних умов договору поруки наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №922/2913/18.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк (правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство ВТБ Банк , позивач), як банком, та відповідачем-2 - громадянином ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено договір поруки №86.18/13-ДП (надалі - Договір поруки) (а. с. 7-8)).

Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов`язань, що виникли та/або можуть виникнути у майбутньому на підставі кредитного договору, а також договорів про внесення змін (доповнень) до нього, додатків до нього, що є його невід`ємними частинами, якщо такі укладені та/або можуть бути укладені між позичальником та банком в подальшому, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом і строків їх сплати та/або комісійних винагород, неустойки (штрафу та/або пені), а також інших обов`язкових платежів тощо.

Згідно з пунктом 5.1. Договору поруки договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 01.12.2020 включно або до припинення забезпеченого цим договором зобов`язання за кредитним договором.

Згідно пункту 1.2. Договору поруки згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 120 000 грн. 00 коп. на строк до 01.12.2017 включно із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 29% річних або в іншому розмірі, передбаченому кредитним договором.

Пунктом 2.1. Договору поруки сторони визначили, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов`язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів, комісійних винагород, неустойки (штрафу та/або пені) та відшкодування збитків, пов`язаних з порушенням виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором.

У пункті 2.5. Договору поруки зазначено, що у випадку порушення позичальником зобов`язань (будь-якого із зобов`язань) за кредитним договором банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі чи частково.

Відповідно до пункту 2.6. Договору поруки у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, поручитель зобов`язується виконати їх у строк/термін, зазначений у письмовій вимозі банку, направленій згідно з пунктом 2.5 цього договору, шляхом перерахування коштів на рахунок банку.

Матеріали справи не містять як письмової вимоги про виконання зобов`язань за Кредитним договором у повному обсязі чи частково так і доказів надсилання її позивачем відповідачу-2 , яку б відповідач-2 зобов`язаний був виконати у відповідності до пункту 2.6 Договору поруки у строк, який зазначений у письмовій вимозі банку.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що самостійно виконувати зобов`язання позичальника за Кредитним договором не є обов`язком, а правом поручителя, що передбачено пунктом 2.2 Договору поруки.

Тому за відсутності у відповідача-2 письмової вимоги про виконання зобов`язань за Кредитним договором у нього, як у поручителя, не виникло обов`язку сплати заборгованості за Кредитним договором.

Таким чином, вимоги до відповідача-2 щодо солідарного стягнення заборгованості по кредиту та процентам за Кредитним договором є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо звернення позивачем до господарського суду із позовною заявою, де одним відповідачів є фізична особа

З аналізу змісту та підстав поданого позову вбачається, що позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за Договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача - 1.

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, позивач правомірно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає 3 034 грн. 04 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01024, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) до Приватного підприємства "Плазма" (51925, м. Кам`янське Дніпропетровської області, пр. Пеліна, буд. 4; ідентифікаційний код 32943811), до ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 202 269 грн. 42 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Плазма" (51925, м. Кам`янське Дніпропетровської області, пр. Пеліна, буд. 4; ідентифікаційний код 32943811) на користь Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01024, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) 81 334 (вісімдесят одна тисяча триста тридцять чотири) грн. 90 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 120 934 (сто двадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 52 коп. - простроченої заборгованості по сплаті процентів та 3 034 (три тисячі тридцять чотири) грн. 04 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В позовних вимогах до ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

28.09.2021.